Версiя для друку Обговорити в форумi

 Про надзвичайно теплі стосунки російських військових з мешканцями Севастополя, зазвичай, розповідають самі росіяни, і лукавства в тих розмовах завжди більше, ніж правди. Ті ж, кому пощастило відчути на собі відверте зухвальство наших "гостей", просять їх забиратися геть, не чекаючи 2017 року.
 Хто бував у Севастополі, знає, що центр цього міста розташований на високому пагорбі, з якого відкривається чудова панорама цілої низки севастопольських бухт. Саме через нього пролягла вулиця Совєтська (комуністична топоніміка - незнищенна). І хоч мешканцям будинку № 3 видно тільки частину тієї панорами - решту застить чимала споруда штабу Чорноморського Флоту РФ, потерпають вони не лише через неї. У невеличкому дворику, обнесеному кам'яним муром, спокою не буває ніколи, бо російські військові звикли хазяйнувати у необмеженому радіусі.
 Щоденно, зранку, до штабу починають прибувати машини. Штабники - люди заможні, автостоянки, розташованої поруч, їм не вистачає. Тому свої власні авто ставлять, хто де: скромніші - на тротуарі, під вікнами цього будинку, зухваліші - заганяють машини у двір, попри вмовляння матерів, малеча яких повзає цілий день буквально поміж колесами. Вся ця "автобаза" постійно рухається: одні від'їжджають, інші прибувають на вільне місце, і так протягом цілого дня. Як не боролися з цим явищем мешканці будинку - все марно. Найважче буває у святкові дні, коли на Приморському бульварі очікують феєрверк. Тоді машини ставлять щільно, одну біля одної, і навіть на присадибні клумби. Ніякі вмовляння не діють. "Здесь все - наше", - заявив якось один з прибулих. Крім машин, цей двір "приймає" штабне сміття (недоїдки, пляшки з-під горілки...), яке висипають інколи навіть не в контейнер, а поруч з ним. Влітку це звалище стає розсадником москітів. (Тут вже, напевне, я маю зізнатись, що бачу все це щодня і на власні очі, бо мешкаю саме у цьому будинку).
 Вранці, 30 березня, вищеозначену панораму заволокло димовою завісою: двоє чоловіків у цивільному, найняті штабниками, підігрівали й без того "теплі" стосунки двору та штабу, заходившись варити у дворі смолу, щоб залатати покрівлю штабної котельні. І підігріли так, що терпець мешканців будинку урвався: родина пенсіонерів після довгих вмовлянь припинити роботи почала носити відрами воду, аби той вогонь загасити. Розлючені ж заробітчани у відповідь пообіцяли пенсіонерові, що пересувався з допомогою палиці, облити його киплячою смолою.
 Викликати чергового офіцера на місце події ніяк не вдавалося, аж поки один військовий, що проходив повз двір, не порадив зайти в бюро перепусток ЧФ, розташоване навпроти будинку, й попросити зробити це працівників бюро. Та всі мої спроби якось зарадити ситуації, що склалася, виявилися марними. Завідуюча бюро перепусток не бачила у діях робітників від флоту аж ніякої крамоли. Коли моя наполегливість вже почала дратувати ту пані, вона чемненько скрутила дулю і подала її у віконце, передбачливо затуливши при цьому своє обличчя журналом. На таку люб'язність навіть мій фотоапарат відреагував збоєм, фотоспалах не спрацював - і знімок вийшов не зовсім чітким...
 Черговий, що, нарешті, таки прийшов, заявив, що це - не їхні люди, хоч обидва робітники палко доводили йому, що ремонтують дах флотської котельні, а розігріти смолу в сусідньому дворі їм порадили військовики. Сказавши це, вони спокійно пішли назад, через дорогу, на територію ЧФ, пред'явивши при цьому перепустки. Насамкінець з'явився ще один офіцер (його на знімках немає). Дізнавшись, як зухвало поводилася завідуюча бюро перепусток, він грізно запитав: "Так вы снимали на нашей территории?!" - і простяг руку до фотоапарата. І тут вже мої сусіди, на той час їх зібралося чимало, мусили нагадати російському панові, де знаходиться його територія та як треба поводитися у гостях. А головне - попросили забиратися геть, не чекаючи 2017 року. А то, як кажуть у народі: "Пусти свиню за стіл..."

З ІСТОРІЇ ФІГВАМОТВОРЕННЯ

У СЕВАСТОПОЛІ НОВИЙ КОЛЧAК?

Здається, в Україні вже почали забувати про роль Чорноморського флоту Росії у спробах анексії українського острова Тузла. Отож, командувач ЧФ вирішив нагадати, для чого Росія утримує бухти й території у Криму. Свій виступ 23 лютого на урочистих зборах з нагоди т. зв. дня захисника вітчизни адмірал В. Масорін склав на основі листа... адмірала Колчака військовому міністру імперії від 16 березня 1917 року:
 "Пользуясь случаем сообщаю Вам, что на Черноморском флоте до сего дня не произошло никаких событий, нарушающих обычную жизнь флота, его подготовку и оперативную деятельность. Мне удалось сохранить доверие... городского населения".
 А далі додав, що одним із головних завдань сучасного Чорноморського флоту є збереження довіри до його вітчизни ветеранів та населення Севастополя. Тобто "охрана южных рубежей СНД" тепер із площини військової перейшла в ідеологічну. Але ветерани разом з трудовим населенням Севастополя не хочуть йти керівним ідеологічним курсом, накресленим у штабі ЧФ. Свідченням того був виступ на тих же зборах ветерана війни, Героя Pадянського Союзу генерал-майора у відставці Віктора Калядіна, який заявив у відповідь російському адміралу, що ветерани вважають Колчака катом і, щоб більше ніколи не повторився 1917 рік, вони вимагають зміцнення національних Збройних сил України.
 Крім того, газета "Флот України" напередодні цього "свята" оприлюднила ідеологічні устремління чорноморців. Найпопулярнішими на Чорноморському флоті, виявляється, є політичні сили й рухи РФ, які сплять і бачать Україну своєю губернією. Саме за ці сили чорноморці й голосували на виборах до Думи. А ми з ними, ставить резонно питання "Флот України", ходимо в одному строю!
 Все це: виступ героя-ветерана, публікація у "Флоті України", а також жвавий інтерес присутніх на зборах до візиту головнокомандувача ВМС до США - викликало неприховану злобу новітнього Колчака. "Вот вам! Вот вам!" - тикав у повітря дулі на банкеті увечері того ж дня російський адмірал у присутності цілої групи українських офіцерів і російського консула в Криму. І ніякої поваги командувача п'ятої російської флотилії до головнокомандувача виду Збройних сил незалежної України на її ж землі! Ці дулі - ото і є плата нашій державі й нашому народу за оренду бухт, за збитки, що несе Україна від тієї оренди.
 Адмірала Колчака, як відомо, матроси вигнали з Севастополя, а більшовики пустили його тіло під лід сибірської річки. За спробу "сохранить доверие" імперії. А як закінчить адмірал Масорін?
(Г-та "Держава і Нація", № 9, 2004 р.).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #14 за 02.04.2004 > Тема "З потоку життя"