Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Ярослав Чорногуз
2018.07.19
08:38
Навіщо?
Боги, навіщо мучите любов`ю?
Чи це уже до смерті не мине?
Здавалося, із серця вирвав з кров`ю
Нарешті почуття оте жахне.
Здавалося… І знову мимоволі
Вишукую загублені сліди.
Й уколами оці сердечні болі,
Чи це уже до смерті не мине?
Здавалося, із серця вирвав з кров`ю
Нарешті почуття оте жахне.
Здавалося… І знову мимоволі
Вишукую загублені сліди.
Й уколами оці сердечні болі,
Ігор Деркач
2018.07.19
07:04
У форматі десять на десять
Охоплюю душею цілий світ
і подумки рушаю у політ
поза водойми гори і моря
де сяє ще поетова зоря
і вечорами пізно уночі
іще перекликаються сичі
його Дніпро Арал і Петербург
у кондуїт нотує
і подумки рушаю у політ
поза водойми гори і моря
де сяє ще поетова зоря
і вечорами пізно уночі
іще перекликаються сичі
його Дніпро Арал і Петербург
у кондуїт нотує
Сонце Місяць
2018.07.19
04:05
рой фокс
убраний в чорний монолог
він розстіба її пальто
& однопартники його
вантажать інший ешелон
.
вона блонд ~ бестія
він розстіба її пальто
& однопартники його
вантажать інший ешелон
.
вона блонд ~ бестія
Микола Соболь
2018.07.18
20:09
Життєпис
Замерло все, листок не шерхотить.
Воліє день умовчати печалі…
У чорнім небі наступає мить –
Грімниця б’є посеред хмар вуалі.
Як блиснула! Ясніше за життя.
Змішався спогад у сльозі та зливі…
В калюжі вигопцьовує дитя,
Воліє день умовчати печалі…
У чорнім небі наступає мить –
Грімниця б’є посеред хмар вуалі.
Як блиснула! Ясніше за життя.
Змішався спогад у сльозі та зливі…
В калюжі вигопцьовує дитя,
Марта Январская
2018.07.18
19:51
из Натальи Пасичник. Перевод с украинского
белыми – а это значит сильной
быть придется, сделав первый ход
на кону – три дольки апельсина
с пачкой сигарет початой «Bond»
храбрости придаст глоточек пунша
выстрел пробки в параллельный мир
и не просто – позарез как нужно
быть придется, сделав первый ход
на кону – три дольки апельсина
с пачкой сигарет початой «Bond»
храбрости придаст глоточек пунша
выстрел пробки в параллельный мир
и не просто – позарез как нужно
Вікторія Лимарівна
2018.07.18
17:52
Велич небес
Сонце в дорозі, далеко вже схід.
Звичні для нього небесні простори.
Хмари у них визначають кордони:
Змінюють контури, тягнеться слід
Смуги рожевої, наче політ
ПтАха, з якоїсь дивної казки.
Небо вдягає рідкісні маски.
Звичні для нього небесні простори.
Хмари у них визначають кордони:
Змінюють контури, тягнеться слід
Смуги рожевої, наче політ
ПтАха, з якоїсь дивної казки.
Небо вдягає рідкісні маски.
Олександр Сушко
2018.07.18
13:14
Напасть
Покопирсався донесхочу в носі,
Поспав, поїв (жона зварила плов).
Тепер у ліжку розпускає коси,
Тому писати буду про любов.
Без вихилясів б'ю одразу в лоба,
В коханні побрехеньок не люблю.
Бісексуальна тішиться Європа,
Поспав, поїв (жона зварила плов).
Тепер у ліжку розпускає коси,
Тому писати буду про любов.
Без вихилясів б'ю одразу в лоба,
В коханні побрехеньок не люблю.
Бісексуальна тішиться Європа,
Сонце Місяць
2018.07.18
09:11
імпресіонізм
картина як є ~
стиглі ружі
буржуазне пристойне тло
& вона типу ~ де ля хтось
він так ніби й нізвідки
служить за
розмову їм гра в тоді що ~
кружеляє мереживо чуйне
стиглі ружі
буржуазне пристойне тло
& вона типу ~ де ля хтось
він так ніби й нізвідки
служить за
розмову їм гра в тоді що ~
кружеляє мереживо чуйне
Ігор Шоха
2018.07.18
07:26
Небесна кара
Нема посадженому честі,
усе посіяне дарма.
Дощу чекаєш як пришестя,
коли його нема й нема.
У небі бурі, урагани
і море зайвої води,
а у моїм саду тумани,
усе посіяне дарма.
Дощу чекаєш як пришестя,
коли його нема й нема.
У небі бурі, урагани
і море зайвої води,
а у моїм саду тумани,
Олександр Сушко
2018.07.17
21:05
Перший дзвоник
Ось і перший дзвіночок - вистукує серце у грудях,
Потемніло в очах, а в легенях повітря нема.
Визирають із неба святоші, апостоли, судді,
Щойно літо було, а за мить - хуртовина, зима.
Полум'яна межа під ногами розверзлася хижо,
Ще би жив не тужив,
Потемніло в очах, а в легенях повітря нема.
Визирають із неба святоші, апостоли, судді,
Щойно літо було, а за мить - хуртовина, зима.
Полум'яна межа під ногами розверзлася хижо,
Ще би жив не тужив,
Марта Январская
2018.07.17
20:05
из Доминика Арфиста. НЕ...
нет, не впрягусь никогда, друзья,
в общий поэтов плуг…
где пролегает моя стезя? –
там, где сам чёрт мне – друг!
не заработаю я гран-при,
премий – прими в расчёт!
в общей игре буду вне игры –
в общий поэтов плуг…
где пролегает моя стезя? –
там, где сам чёрт мне – друг!
не заработаю я гран-при,
премий – прими в расчёт!
в общей игре буду вне игры –
Богдан Манюк
2018.07.17
17:25
З циклу "Карпатські бранзолєти"
Отамани вітрів
поселяються здавна в печерах,
голосисті, як доля,
і вельми прихильні до струн.
Віртуозно і ревно
запрошують нас на вечерю
в загадковому небі,
у горах
поселяються здавна в печерах,
голосисті, як доля,
і вельми прихильні до струн.
Віртуозно і ревно
запрошують нас на вечерю
в загадковому небі,
у горах
Олексій Кацай
2018.07.17
12:42
Випаровування
Дюни на Марсі
точить піщана буря.
Чутно сигнали.
Наче кує зозуля.
Це маячок
працює на всюдиході
у каламутній
і вохряній безодні.
точить піщана буря.
Чутно сигнали.
Наче кує зозуля.
Це маячок
працює на всюдиході
у каламутній
і вохряній безодні.
Тетяна Левицька
2018.07.17
09:51
Слова самi поети!
Слова самі поети! І не тільки ті,
які лоскочуть пестощами серце хтиве.
Бо є й такі, що гірко ранять і звабливо
ведуть у морок пекла душі кам"яні.
Немилозвучні, горді, грішні та святі,
банальні, вкрадливі, що лагідно дзюркочуть,
скупі та вимучені
які лоскочуть пестощами серце хтиве.
Бо є й такі, що гірко ранять і звабливо
ведуть у морок пекла душі кам"яні.
Немилозвучні, горді, грішні та святі,
банальні, вкрадливі, що лагідно дзюркочуть,
скупі та вимучені
Олександр Сушко
2018.07.17
09:01
Бред сивої кобили
В лісах Зімбабве рижики доспіли,
Боровички вгорнулися в туман.
Там люди моцні, наче ті горили,
А в нас богатирів уже нема.
Напружилися зранку долі лобні,
Перед сніданком мало не зомлів.
Ув Африці гриби, неначе довбні,
Боровички вгорнулися в туман.
Там люди моцні, наче ті горили,
А в нас богатирів уже нема.
Напружилися зранку долі лобні,
Перед сніданком мало не зомлів.
Ув Африці гриби, неначе довбні,
Ігор Шоха
2018.07.17
07:33
Моя Муза
Коли її чекаю, оживаю
і серце б’ється, і пульсує кров,
і лірою душа моя співає,
і сила духу оживає знов.
І сумно аж за край, коли немає,
неначе я за іншою пішов
стежиною утраченого раю,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і серце б’ється, і пульсує кров,
і лірою душа моя співає,
і сила духу оживає знов.
І сумно аж за край, коли немає,
неначе я за іншою пішов
стежиною утраченого раю,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Ангелінка МАЮ
2018.07.18
Олександр Шевчук
2018.07.17
Маша Кішка
2018.07.09
Кілометр Рубемл Далекий
2018.07.01
Катерина Швець
2018.06.29
Одарка Любомир
2018.06.26
Оксана Винник Ксенька
2018.06.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Повідомлення