Хто кому «ворог» в Росії?
Нещодавно авторитетна російська дослідницька організація «Левада-центр» опублікувала результати свого чергового моніторингового опитування, в якому, серед іншого, вивчалась громадська думка росіян щодо "друзів" і "ворогів" Росії на сьогоднішній день. Примітно, що Україна вже протягом кількох останніх років стабільно утримує другу сходинку в списку умовних "ворогів" Росії, поступаючись у рейтингу тільки США. При цьому в 2017 році вороже налаштованою щодо Росії Україну назвали 50% опитаних росіян. Наприклад, в 2014 і 2015 роках таку думку поділяли лише 30% і 37% російських громадян відповідно. Тож очевидним є стрімке зростання сприйняття України як "недружньої, вороже налаштованої до Росії" держави.
Зрозуміло, респонденти в Росії у рамках поставленого соціологами питання оцінювали скоріше політику однієї держави (України) до іншої (до Росії), ніж своє ставлення безпосередньо до українських громадян. Це важливо розуміти, щоб уникнути далекосяжних екстраполяції результатів опитування і висновків щодо цілковитої українофобії в Росії. Опитування, що їх раніше проводили журналісти в російських містах, вочевидь вказують на багатошаровість громадської думки росіян, в тому числі щодо України. Складається враження, що росіяни не пов'язують своїх негативних оцінок щодо України безпосередньо з українцями або ж роблять це тільки лише частково.
На радше політичний характер оцінки росіянами України в рамках нещодавнього опитування Левада-Центру вказує і загальна динаміка зміни цієї оцінки за весь період моніторингу, починаючи з 2006 року. Якщо подивитися на результати всіх попередніх опитувань, то впадають в око дуже різкі зміни в російській громадській думці щодо "ворожості України" саме в 2010 році (порівняно з 2009 роком) і в 2014 році (також в порівнянні з попереднім роком), коли в Україні відбувалася зміна політичних еліт.
Так, якщо в період президентства Ющенка в 2009 Україну «недружньою щодо Росії» державою вважали 41% росіян, то вже в 2010 році – після обрання президентом України Віктора Януковича і підписання Харківських угод – таких залишилося лише 13% (падіння більш ніж в 3 рази за один рік). У 2014 році – невдовзі після революційних подій Євромайдану і втечі президента Януковича – маятник громадської думки в Росії раптово хитнувся в протилежний бік, і число росіян, які вважають Україну "ворогом" Росії, стрімко зросло практично втричі – до 30% (після 11% у 2013 році).
Україна може знову опинитися ключовою мішенню нападів або ж чергових агресивних провокацій з боку сусідньої держави.
Таким чином, є підстави вважати, що стійких "закоренілих" супротивників України в Росії не так вже й багато, як може здатися на перший погляд. Очевидно, що такі є, але вони явно не становлять більшість. Інакше ми не спостерігали б таких стрімких "піруетів" в загальній динаміці громадської думки Росії щодо України.
При цьому сприйняття України в сусідній країні характеризується високим ступенем нестійкості і схильне до серйозних коливань, прив'язаних у часі до змін політичного характеру в самій Україні. З огляду на високу довіру російських громадян до телебачення а, з іншого боку, контрольованість телевізійного простору з боку російської влади, логічно припустити, що стрімкі перетворення думки росіян, як і формування образу "ворогів", безпосередньо пов'язані з тим порядком денним, який директивно задає російським телеканалам Кремль, виходячи зі своїх політико-пропагандистських цілей.
Для нашої країни результати опитування, згідно з яким Україна сприймається росіянами як один із ключових "ворогів" Росії, не обіцяють нічого хорошого і можуть навіть приховувати потенційні загрози. З огляду на дедалі більше прагнення нинішнього російського керівництва зміцнювати свій політичний режим, перш за все, через пошук та протистояння «зовнішнім ворогам», Україна може знову опинитися ключовою мішенню нападів або ж чергових агресивних провокацій з боку сусідньої держави.
Оригінал: Новое время