Незабаром Україну очікують, як може здатися на перший погляд, дві непов’язані між собою події: країна стоїть на порозі передвиборчого процесу і наближається до піку період погашення державного боргу. Найбільші виплати за держборгом мають відбутися у розпал президентської і парламентської виборчих кампаній. Протягом 2018- 2019 рр. уряд повинен повернути кредиторам 590 млрд грн, з яких 253,7 млрд грн, або близько $8,5 млрд, буде направлено на погашення та обслуговування зовнішніх позик. До речі, частина внутрішніх позик також номінована у валюті.
Поточного року основні витрати на виплату держборгу — погашення 121,1 млрд грн внутрішнього боргу, а також повернення майже $1,5 млрд МВФ. На сплату відсоткових нарахувань по боргах влада цьогоріч запланувала понад 77 млрд грн за внутрішніми зобов’язаннями — переважно це обслуговування облігацій внутрішньої держпозики (ОВДП), і 45 млрд грн — за зовнішніми.
Вже за рік, під час виборчих кампаній, виплати за внутрішнім боргом скоротяться, але уряд розраховуватиметься з МВФ і почне погашати єврооблігації, реструктуровані 2015 р. Наталією Яресько. До того ж Україна має виплатити $1 млрд за євробондами, випущеними у 2014 р. під гарантії США. І, що важливо, після виборів наступні два роки сума виплат все ще буде досить великою, особливо зовнішніх позик.
Крім того, є низка поки прихованих ризиків, пов’язаних із виплатою боргу. Цього року, ймовірно, будуть винесені рішення у важливих для України судових справах, в яких фігурують великі суми. Зокрема, Стокгольмський арбітраж має прийняти рішення у суперечці між НАК “Нафтогаз України” і російським “Газпромом” з приводу вартості газу та його транзиту. Крім того, Лондонський суд може вирішити спір між Україною і Росією про так званий борг Януковича, за яким Москва вимагає від Києва $3 млрд.
У пошуку дешевих грошей
На короткострокову перспективу в Міністерства фінансів є два завдання — скоротити співвідношення валютних і гривневих боргів, щоб нівелювати девальваційні ризики, а також вийти на зовнішні ринки, щоб рефінансувати валютну заборгованість. У Мінфіні раніше говорили про наміри залучити цьогоріч близько $3 млрд зовнішніх позик. Приводом для оптимізму чиновників є те, що при розміщенні євробондів у вересні 2017 р. надійшло заявок більш ніж на $9 млрд.
Але за останні півроку ситуація дещо змінилася. За цей час уряд і Адміністрація Президента не просунулися в переговорах з МВФ про перегляд програми розширеного фінансування. Для інвесторів наявність програми Фонду навіть без самих траншів є сигналом, що з позичальником можна працювати. Поки ж ані в МВФ, ані в інших кредиторів такої впевненості немає.
Нагадаємо: в березні 2015 р. Фонд схвалив чотирирічну програму розширеного фінансування для України (EFF) в розмірі $17,5 млрд, строк дії якої спливає в березні 2019 р. Поки влада отримала від кредитора чотири транші сумарно на $8,7 млрд, відставши від графіка на п’ять- шість траншів. Причому останній надійшов на рахунки Нацбанку ще в квітні минулого року. З того часу Україна не спромоглася виконати всі умови для завершення чергового перегляду програми. Так, досі не прийнятий закон про Антикорупційний суд і порушено умову меморандуму, згідно з якою уряд мав би переглянути вартість газу для населення через подорожчання палива на світових ринках. У Нацбанку вважають, що краще, на що тепер може розраховувати уряд за чинною програмою, — це два транші сумарно на $3,5 млрд. Та й то за умови, що будуть виконані всі вимоги Фонду.
Якщо співпраця з МВФ припиниться, це стане ключовим макроекономічним ризиком для країни, попереджають в НБУ. В останньому звіті про фінансову стабільність аналітики банківського регулятора зазначають, що відсутність фінансової підтримки від міжнародних інститутів значно ускладнить рефінансування більш ніж $20 млрд суверенного і гарантованого державою боргу. Поки ж в міжнародних резервах НБУ всього близько $18,4 млрд. Це суттєвий фактор ризику для будь-якого нового уряду, хто б його не очолив. З огляду на обсяг виплат і стан резервів Україні вже зараз варто почати переговори про запуск нової програми співпраці з МВФ, ще до завершення нинішньої в 2019 р., вважають в НБУ.
Також не варто забувати, що наявність програми МВФ дозволяє країні, з якою працює Фонд, розраховувати на підтримку інших кредиторів — як Єврокомісії, так і Світового банку. Їхні позики одні з найдешевших, які в принципі є на ринку. За оцінками Мінфіну, в 2014-2016 рр. кредити від цих структур коштували лише 1-1,6% річних. Тоді як євробонди Україна розміщувала під 7,375%, а на внутрішньому ринку уряд займає вже під 16,5%.
Піти за ставкою
Розрахуватися з боргами, не беручи нові, влада вже не зможе. Єдине, що поки вдалося чиновникам, — це дещо згладити піки виплат. Наприкінці 2017 р. Мінфін і Нацбанк здійснили так званий репрофайлінг облігацій внутрішньої держпозики, замінивши одні ОВДП іншими і таким чином рівномірно розподіливши суму погашення і обслуговування внутрішнього боргу, розтягнувши виплати на триваліший термін.
Торік Мінфін також розмістив 15-річні єврооблігації на $3 млрд, повернувшись на зовнішні ринки вперше з 2013 р. Частину коштів влада направила на фінансування держбюджету, частину — $1,7 млрд — на обмін “коротких” євробондів. Угода з єврооблігаціями дозволила Мінфіну певною мірою запобігти ризику рефінансування в 2018-2020 рр. на випадок, якщо країна не зможе позичати на зовнішніх ринках в передвиборний рік.
Компенсувати брак зовнішнього фінансування Мінфін частково намагається за допомогою нерезидентів, для яких ставки за гривневими ОВДП на рівні 14,25- 16,5% річних є вигіднішими, ніж умови покупки боргів інших емітентів в Європі. До того ж іноземці, вкладаючи в держоблігації, можуть заробити на курсовій різниці. Зазвичай нерезиденти купують короткострокові гривневі папери — трьох- і шестимісячні, заводячи валюту в Україну за високого курсу долара щодо гривні. Але якщо на початку року нерезиденти здавали валюту за курсом близько 29 грн/USD, то за кілька місяців долар обійдеться їм дешевше.
Керівник місії МВФ Рон ван Руден та прем’єр- міністр України Володимир Гройсман під час зустрічі в Києві
З початку цього року обсяг ОВДП в портфелі нерезидентів збільшився з 5,1 млрд грн до 12,7 млрд грн Приплив валюти від нерезидентів дозволив збити девальваційний тренд, коли курс вже перевищував 29 грн/USD. Втім поки цих вливань вкрай мало, щоб розраховувати на тривалу стабілізацію курсу і достатнє поповнення міжнародних резервів НБУ.
Крім того, як показали нові аукціони Мінфіну з розміщення ОВДП, попит нерезидентів, що спостерігався на початку року, став знижуватись. Через що є ризик, що за три місяці, коли Мінфін погасить ОВДП й інвестори почнуть міняти гривню на долари, тиск на валютний ринок посилиться. І тоді замість сезонного весняного тренду до зміцнення гривні за рахунок валютної виручки від експортерів НБУ й уряд отримають головний біль з дефіцитом валюти, що неминуче виллється в подорожчання долара щодо гривні.
Саме тому чиновникам важливо запропонувати нерезидентам стимули для регулярної покупки українського боргу, а не покладатись лише на спекулятивний попит за рахунок високої ставки за паперами при вигідному валютному курсі. У Мінфіні розраховують, що вже цього року інтерес нерезидентів до ОВДП буде зростати в разі спрощення процедури купівлі облігацій. Наразі іноземці, які планують інвестувати в українські облігації держпозики, змушені проходити низку бюрократичних процедур. Проблема в тому, що українські ОВДП не обертаються в клірингових системах Euroclear і Clearstream. Тому нерезиденту, щоб купити ОВДП, потрібно оформити велику кількість паперів, перевести документи на українську, завести валюту в країну, продати її на міжбанку, відкрити рахунок в цінних паперах в українського зберігача, підписати брокерський договір з українським торговцем тощо. За словами заступника міністра фінансів Юрія Буци, аби процес був зручнішим, міністерство працює над зміною правил, щоб надати інвесторам можливість відкривати рахунок в депозитарії Нацбанку. “Сподіваємося цього року фіналізувати цей процес. Тоді у 2018 р. ми зможемо збільшити випуск гривневих облігацій до $4 млрд”, — заявив пан Буца. Але навіть якщо ідея Мінфіну спрацює, це зовсім не гарантує необхідну кількість ресурсу для погашення і обслуговування зовнішніх позик. Швидше за все, залучення більшого ресурсу від нерезидентів допоможе з рефінансуванням валютних ОВДП, але навряд чи дозволить отримати достатньо валюти для погашення єврооблігацій і розрахунків з МВФ.
Девальваційне навантаження
До кінця минулого року сума держборгу (з урахуванням гарантованого державою боргу) склала $76,3 млрд, або 2,1 трлн грн Це випливає з даних Міністерства фінансів. Гривнева заборгованість держави на кінець року досягла 643,6 млрд грн, або 30,05% від загальної суми боргу. Левова частка — зобов’язання в доларах, євро і СПЗ (спеціальні права запозичення, квазівалюти МВФ. — Ред.). З огляду на переважання валютних зобов’язань в “борговий кошик” при знеціненні гривні обслуговувати позики уряду стає все дорожче. За оцінками НБУ, падіння курсу національної валюти до долара на 1 грн автоматично збільшує обсяг валютного боргу на 40 млрд грн.