Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Наталка Пілігрим
2018.06.22
12:43
Соло_D
Квадрат апельсинного сонця у рамі моєї кватирки
Сполохує тінь в зіницях, цяткує полотна щік,
І полудень згорда дивить, і вечір з-під лоба зирка,
А стіни, вуста і очі заляпав сонцевий сік.
Так липко і мляво-жовтаво стікає по тілу повітря,
Здається,
Сполохує тінь в зіницях, цяткує полотна щік,
І полудень згорда дивить, і вечір з-під лоба зирка,
А стіни, вуста і очі заляпав сонцевий сік.
Так липко і мляво-жовтаво стікає по тілу повітря,
Здається,
Світлана Майя Залізняк
2018.06.22
10:50
Везуть дари
Жертовна зона розрослась...
Тебе спонукують до вчинку.
Вовки - між тлустих вань та ась -
деруть сім шкур... одну овчинку.
За що загинули оті,
що мали б чистити картоплю -
десь у солдатському куті
Тебе спонукують до вчинку.
Вовки - між тлустих вань та ась -
деруть сім шкур... одну овчинку.
За що загинули оті,
що мали б чистити картоплю -
десь у солдатському куті
Кристіан Грей
2018.06.22
09:06
Пахлава медова або Втрачений шанс
Твоє тіло – наче пахлава медова,
Яку пропонують галасливі торговці на кримських пляжах.
Хоча я її ніколи так і не спробував.
Як і твоє тіло.
І ніколи вже не спробую, бо
Ти сказала: «Ти втратив свій шанс».
І вбила в мені віру, надію і любов.
Що д
Яку пропонують галасливі торговці на кримських пляжах.
Хоча я її ніколи так і не спробував.
Як і твоє тіло.
І ніколи вже не спробую, бо
Ти сказала: «Ти втратив свій шанс».
І вбила в мені віру, надію і любов.
Що д
Ярослав Чорногуз
2018.06.22
08:13
Надія Козак Королева (пісня)*
Неначе диво в Божім раю,
В гаю троянду я стрічаю...
Не відвести очей, та й годі!
Таку красу не бачив зроду!
Коханням серце зайнялося
І до троянди потяглося...
Душа, та й тіло, аж тремтіли.
В гаю троянду я стрічаю...
Не відвести очей, та й годі!
Таку красу не бачив зроду!
Коханням серце зайнялося
І до троянди потяглося...
Душа, та й тіло, аж тремтіли.
Олександр Сушко
2018.06.22
07:28
Без фітнесу
Без фітнесу сьогодні пропадеш,
Не знає люд ні рала, ні лопати.
У руки чоловік стромляє кеш:
- Іди качати жир! Шуруй із хати!
В сучасників хороший апетит,
Дитятко увіпхнути важко в двері.
Півкабана – легесенький обід,
Не знає люд ні рала, ні лопати.
У руки чоловік стромляє кеш:
- Іди качати жир! Шуруй із хати!
В сучасників хороший апетит,
Дитятко увіпхнути важко в двері.
Півкабана – легесенький обід,
Серго Сокольник
2018.06.21
23:49
Золотом...
Золотом сонця слід
Зблисками по воді.
Сколоте донце від
Чари минулих діб...
Світлом зоріє день.
Світло стіка у ніч.
Де відшукати, де
Зблисками по воді.
Сколоте донце від
Чари минулих діб...
Світлом зоріє день.
Світло стіка у ніч.
Де відшукати, де
Микола Дудар
2018.06.21
18:23
Саме в цей день...
Страшне видовище. Гроші на вітер…
Вкотре з граблями цілуємось лобом
Сонце нагадує кролячий клітер
У давнину підстрелили б дробом…
Обрій туманний, одні негативи
Хмари і ті, відсунулись, зникли
Чом ти, юначе… від чого ти сивий?..
Убий мене, Боже, нія
Вкотре з граблями цілуємось лобом
Сонце нагадує кролячий клітер
У давнину підстрелили б дробом…
Обрій туманний, одні негативи
Хмари і ті, відсунулись, зникли
Чом ти, юначе… від чого ти сивий?..
Убий мене, Боже, нія
Олена Багрянцева
2018.06.21
17:09
Привіт, мала. Ну як твоє життя?..
Привіт, мала. Ну як твоє життя?
Чому втекла, ні слова не сказавши?
Я лиш хотів по-чесному, без фальші.
Я відганяв лихі передчуття.
Та спалахнула ця чужа війна.
І я пішов сумлінно і свідомо.
Бо не волів лишатися удома,
Чому втекла, ні слова не сказавши?
Я лиш хотів по-чесному, без фальші.
Я відганяв лихі передчуття.
Та спалахнула ця чужа війна.
І я пішов сумлінно і свідомо.
Бо не волів лишатися удома,
Світлана Майя Залізняк
2018.06.21
17:04
Естамп
Чистиш рибу зраночку -
сім котів...
Ліпиш забаганочку -
син хотів...
А на завтра толоки,
мармелад...
Снива, мрії - волоком.
сім котів...
Ліпиш забаганочку -
син хотів...
А на завтра толоки,
мармелад...
Снива, мрії - волоком.
Ігор Шоха
2018.06.21
13:03
Вояцький реп
Ми герої і солдати, бо іде війна.
Україна – наша мати. І вона одна.
Стоїмо у світі цьому за її дітей,
і на варті свого дому для усіх людей.
Полонили нашу віру змії-упирі.
Заслужили вищу міру ті, що угорі.
Запалили нашу хату люті москалі
Україна – наша мати. І вона одна.
Стоїмо у світі цьому за її дітей,
і на варті свого дому для усіх людей.
Полонили нашу віру змії-упирі.
Заслужили вищу міру ті, що угорі.
Запалили нашу хату люті москалі
Адель Станіславська
2018.06.21
11:25
Пам'ятаєш?
Не суди
й незасудженим будеш, -
кажуть.
Та засудять тебе -
повір...
І гріхи нанесуть
чорнотою сажі
мастехіном
й незасудженим будеш, -
кажуть.
Та засудять тебе -
повір...
І гріхи нанесуть
чорнотою сажі
мастехіном
Маркіяна Рай
2018.06.21
11:04
Залиш собі мої присвяти
Залиш собі мої присвяти.
Покинь на мене нашу вічність.
Ніхто не здатен подолати
Такої вирви часової.
Я навчена собі брехати -
Найнепомітніша погрішність.
Найдосконаліша поразка, -
Покинь на мене нашу вічність.
Ніхто не здатен подолати
Такої вирви часової.
Я навчена собі брехати -
Найнепомітніша погрішність.
Найдосконаліша поразка, -
Микола Соболь
2018.06.21
06:01
Поліклініка
У поліклініці – «совок».
Гниє чи догнива система?
Бо черги це болюча тема.
Із неї (черги) – ні на крок!
Жінки зчепилися в дуелі
Словесні поки що шрапнелі…
Ось – рукопашного урок.
У хід пішла війна сумками
Гниє чи догнива система?
Бо черги це болюча тема.
Із неї (черги) – ні на крок!
Жінки зчепилися в дуелі
Словесні поки що шрапнелі…
Ось – рукопашного урок.
У хід пішла війна сумками
Олена Багрянцева
2018.06.20
21:57
Ти рахуєш до ста. Я ж ховаюсь у тиші липневій...
Ти рахуєш до ста. Я ж ховаюсь у тиші липневій.
Одягаюся в ніч і чекаю, що скоро знайдеш.
Я покірно стою у космічній густій атмосфері.
Без обмежень і меж.
Усміхаюсь тобі. Ти рахуєш до тисячі спритно.
Повний місяць ясний видає мене. Ну і нехай.
Я зн
Одягаюся в ніч і чекаю, що скоро знайдеш.
Я покірно стою у космічній густій атмосфері.
Без обмежень і меж.
Усміхаюсь тобі. Ти рахуєш до тисячі спритно.
Повний місяць ясний видає мене. Ну і нехай.
Я зн
Іван Потьомкін
2018.06.20
20:57
...плюс внучка
– Возвращаюсь я как-то электричкой в свой Энергодар – городок строителей и эксплуатационников Запорожской атомной станции. Вагон почти пустой. Редкие пассажиры уже готовятся к выходу, как вдруг подходит ко мне сельского вида пожилая женщина и спрашивает,
Олександр Сушко
2018.06.20
16:53
На волі
Вікно закрито. Човга тінь за склом,
Неситий погляд ковзає по шипці.
Вже не болить одірване крило,
Поніс в зубах трофей писака-гицель.
У нього голоднеча й ціль нова,
Плете зі слів міцні облавні сіті.
Кровиця жертв п'янить, немов первак,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Неситий погляд ковзає по шипці.
Вже не болить одірване крило,
Поніс в зубах трофей писака-гицель.
У нього голоднеча й ціль нова,
Плете зі слів міцні облавні сіті.
Кровиця жертв п'янить, немов первак,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Зоріна Головатюк
2018.06.14
Александра Макуха
2018.06.14
Наталія Навроцька
2018.06.13
Готра Ян
2018.06.12
Оксана Мишанич
2018.06.08
Ясен Лад
2018.06.08
сергій порицький
2018.06.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Вхід