Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Ірина Вовк
2018.05.18
17:46
"Ангелу-охоронцю замість молитви"
Мій Ангеле, храни мене у колі
людей найближчих, кровію спорідних.
І відверни думки та вчинки кволі.
І виплекай зерно з ґрунтів приплідних.
Мій Ангеле, зміцни мене у Вірі,
що слів живучих стебла соковиті
забарвлять в колір свята будні сірі,
людей найближчих, кровію спорідних.
І відверни думки та вчинки кволі.
І виплекай зерно з ґрунтів приплідних.
Мій Ангеле, зміцни мене у Вірі,
що слів живучих стебла соковиті
забарвлять в колір свята будні сірі,
Маркіяна Рай
2018.05.18
15:48
Кити
І коли моя земля стає плоскою,
А кити хвостами хмари наганяють,
Ті, що прямо йдуть - кути мої минають,
І облущуються спогади лускою,
Сіль глибин мені прибоєм ріже ноги,
Долу пекло бачу в тріщини наскрізні,
Осягаю думку - наші землі різні,
А кити хвостами хмари наганяють,
Ті, що прямо йдуть - кути мої минають,
І облущуються спогади лускою,
Сіль глибин мені прибоєм ріже ноги,
Долу пекло бачу в тріщини наскрізні,
Осягаю думку - наші землі різні,
Адель Станіславська
2018.05.18
09:29
Віхами
А я уже й не знаю, що роблю
у цім житті, що світло-сизим димом
засіялося в орану ріллю
тієї долі, що не стала дивом.
У ті сліди, що всохли між доріг,
якими йти не стачило пориву.
Ні тих, що простелився ними сніг
у цім житті, що світло-сизим димом
засіялося в орану ріллю
тієї долі, що не стала дивом.
У ті сліди, що всохли між доріг,
якими йти не стачило пориву.
Ні тих, що простелився ними сніг
Галина Михайлик
2018.05.18
02:04
Не відпускай!
Не відпускай мої уста
хай сколихнеться кров густа
і заповільнить часоплин,
де ми з Тобою наодин -
- ці-
-луй!
На заздрість солов"ям.
Хай буде гірко їм, а нам -
хай сколихнеться кров густа
і заповільнить часоплин,
де ми з Тобою наодин -
- ці-
-луй!
На заздрість солов"ям.
Хай буде гірко їм, а нам -
Ярослав Чорногуз
2018.05.17
23:40
Вишиванка
Одягну я тебе на світанку,
Наче світла у душу ввіллю,
Українська моя вишиванко,
Я тебе до безтями люблю.
На тобі, чарівна одяганко,
Знаки світлих і сонячних врун.
Щоб торкалася ти, вишиванко,
Наче світла у душу ввіллю,
Українська моя вишиванко,
Я тебе до безтями люблю.
На тобі, чарівна одяганко,
Знаки світлих і сонячних врун.
Щоб торкалася ти, вишиванко,
Вікторія Лимарівна
2018.05.17
22:25
Свято Вишиванки
Врода її неповторна дівоча.
Неба блакить, наче проліски, очі.
Вдягнена просто, у вишиванці.
Посмішка світла, сонячна вранці.
Рухи легкі, чарівні, як пір’їнки.
Відлік часу доторкнеться сторінки:
Стала тоді Вона незалежна!
Неба блакить, наче проліски, очі.
Вдягнена просто, у вишиванці.
Посмішка світла, сонячна вранці.
Рухи легкі, чарівні, як пір’їнки.
Відлік часу доторкнеться сторінки:
Стала тоді Вона незалежна!
Ольга Паучек
2018.05.17
21:56
***
Шила мама,
Вишивала
Вечорами,
На світанку,
Шила мама,
Вишивала
Сину й доні
Вишиванку.
Вишивала
Вечорами,
На світанку,
Шила мама,
Вишивала
Сину й доні
Вишиванку.
Володимир Бойко
2018.05.17
21:17
* * *
Якби любов негадано пропала,
Банальний би залишився відбір,
І ми сезонно пристрасть вдовольняли,
Неначе пересічний дикий звір.
Чи мріяли б поети вечорами,
Чи зо світу, як мамонти, пішли,
І ми без віршів про Прекрасну Даму
Банальний би залишився відбір,
І ми сезонно пристрасть вдовольняли,
Неначе пересічний дикий звір.
Чи мріяли б поети вечорами,
Чи зо світу, як мамонти, пішли,
І ми без віршів про Прекрасну Даму
Іван Потьомкін
2018.05.17
19:02
"А Никсону понравилось..."
Не знаю, как другие, а я некоторые факты своей жизни часто связываю с важными событиями в мире или же с какой-то известной личностью. Так вот и Ричард Никсон стал метой моей биографии...
А дело было так. Накануне, кажется, первого приезда в СССР американ
Олександра Христич
2018.05.17
18:14
Не задоволені потреби
Самотність вирушила у дорогу і розквітла.
Поєднала двох вогником надії, що не мав нічого спільного.
Ця маленька надія не стала єдиною.
Очікування незвичайного залишилось очікуванням.
Cамотність стала довершеною серед людей, що не розуміли один одного
Поєднала двох вогником надії, що не мав нічого спільного.
Ця маленька надія не стала єдиною.
Очікування незвичайного залишилось очікуванням.
Cамотність стала довершеною серед людей, що не розуміли один одного
Маркіяна Рай
2018.05.17
16:06
Остання із висот
Це і буде остання із висот,
Коли шляхи подивляться у спину.
На них покинуту тебе-дитину,
На них загублену тебе-дитину,
На них утрачену тебе-дитину
Вже не притулить жодна із чеснот.
Ти взяв її за дорого, а втім
Що є достойною ціною смерті?
Коли шляхи подивляться у спину.
На них покинуту тебе-дитину,
На них загублену тебе-дитину,
На них утрачену тебе-дитину
Вже не притулить жодна із чеснот.
Ти взяв її за дорого, а втім
Що є достойною ціною смерті?
Олена Багрянцева
2018.05.17
14:36
А ти вкотре вдягни вишиванку свою кольорову...
А ти вкотре вдягни вишиванку свою кольорову.
Так пасує вона до квітучого міста у травні.
Оберегом стають візерунки усі загадкові.
І традиції в них оживають правічні, прадавні.
І нитками барвистими шлях пролягає широкий.
І життєва дорога осяяна сонцем
Так пасує вона до квітучого міста у травні.
Оберегом стають візерунки усі загадкові.
І традиції в них оживають правічні, прадавні.
І нитками барвистими шлях пролягає широкий.
І життєва дорога осяяна сонцем
Ярина Чаплинська
2018.05.17
13:21
***
Сивіє ранок осінній
На раменах карпатських гір.
Хтось йому мжичку посіяв?
Хтось йому мряки наніс?
Смереки пливуть імлою
По хвилях гірських хребтів.
І дощі бредуть бездоріжжям
На раменах карпатських гір.
Хтось йому мжичку посіяв?
Хтось йому мряки наніс?
Смереки пливуть імлою
По хвилях гірських хребтів.
І дощі бредуть бездоріжжям
Олександр Сушко
2018.05.17
12:58
Роздуми
Цієї днини - справжнє літо,
Уранці луг запнув туман.
Хотілося би порадіти,
Та спокою, на жаль, нема.
З села пощезли чорнобривки,
Здорові парубки-воли.
Лишилися одні каліки
Уранці луг запнув туман.
Хотілося би порадіти,
Та спокою, на жаль, нема.
З села пощезли чорнобривки,
Здорові парубки-воли.
Лишилися одні каліки
Шон Маклех
2018.05.17
12:38
Зворотна сторона готики
На зворотній стороні готики*
Венеціанське свічадо.
Зазирає в нього дивак Леонардо,
Бачить старого дожа
Мікеле Стено –
Такого ж флорентійського мрійника,
Як капітан галери «Сан-Пауло»,
Що міряв Адріатику ліктями
Венеціанське свічадо.
Зазирає в нього дивак Леонардо,
Бачить старого дожа
Мікеле Стено –
Такого ж флорентійського мрійника,
Як капітан галери «Сан-Пауло»,
Що міряв Адріатику ліктями
Микола Соболь
2018.05.17
05:27
Бабине літо
Не дивись у поле, не шукай намисто.
Просльозились очі, висохла роса.
Промайнуло тепле літо трав’янисте…
Сонячний промінчик у дворі згаса.
Жовтопадом в’ється під ногами листя.
Шарудіння тиха музика легка…
Павутинка – шовком… І повітря чисте.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Просльозились очі, висохла роса.
Промайнуло тепле літо трав’янисте…
Сонячний промінчик у дворі згаса.
Жовтопадом в’ється під ногами листя.
Шарудіння тиха музика легка…
Павутинка – шовком… І повітря чисте.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Вадим Триноженко
2018.05.16
Катря Вишневецька
2018.05.14
Маша Шулима
2018.05.13
Даруй Волю
2018.05.03
Олена Музичук
2018.04.23
Катруся Садовнікова
2018.04.22
Лія Олексієнко
2018.04.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Вхід