ПОЖИЛЕЦЬ – Академічний тлумачний словник української мови

Вхід [/person/login] · Реєстрація Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) в означеннях Тлумачення , значення слова « пожилець »: ПОЖИЛ Е ́ ЦЬ , льця, чол. 1. Те саме, що жилець 1; мешканець. З кожного подвір'я виглядали цілими сім'ями пожильці (Олесь Гончар, III, 1959, 91) ; Знайоме парадне, сходи, двері з довгим списком пожильців, де проти кожного прізвища цифра — скільки йому дзвонити (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 210) ; // Той, хто наймає у кого-небудь квартиру; квартирант. — А дітей у вас, певно, з десятеро. Я не приймаю до себе на квартиру пожильців з дітьми (Нечуй-Левицький, I, 1956, 597) ; Обладнав [Стійвода] собі в будинку правління кімнату.. і, щоб було веселіше, взяв собі в пожильці Громського (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 389) . 2. розм. Те саме, що житель . Є мало міст, що так би їх пожильці Любили, як чудовий і суворий.. Ленінград! (Максим Рильський, II, 1956, 178) . Словник української мови: в 11 томах . — Том 6, 1975 . — Стор. 775. Коментарі (0) Про сайт · Покажчик · Навмання · Помилка · API · © 2018, Webmezha