У арт-галереї “Зелена канапа” (вул. Вірменська, 7) відкрили виставку “Голова” художниці Людмили Давиденко. До експозиції ввійшли нові живописні роботи з серії “Голова” та “Ризома”, а також скульптури (шамот). 

“Голова – це вмістилище наших раціональних та ірраціональних думок, саме в голові, а не у серці – художній метафорі, як відомо насправді зароджуються наші емоції та почуття. Від неї ідуть тоненькі ниточки, лінійні і нелінійні зв’язки на фізичному і метафізичному рівні з нашим тілом, душею та космосом, – пояснюють організатори події. – Художниця Людмила Давиденко використовує техніку малярства, що нагадує ризому – в біології розростання кореневища рослин – і проводить із цими ниточками фарби на полотні аналогії з нелінійними зв’язками на філософському рівні. А образом для відображення цих понять є голова людини, що як відомо – усьому голова”.

Людмила Давиденко працює з образами людського обличчя/голови вже з початку своєї творчості. У перші абстрактні полотна художниця де-не-де вплітала невиразні чи зумисне заховані обличчя та очі. Як самостійні “голови” живописні образи з’явились у 2010 році. Це були характерні для Людмили сплетені обличчя, що наче виростали і розростались по білому полотну. Далі тема голів перейшла у цикл групових композицій, образів родини та конкретних тематичних постатей. Обличчя-голови набули виразних контурів та якостей, яскравого емоційного виразу. І ось у 2017 році Людмила вирішила втілити свої відчуття-голови у об’ємну форму в техніці скульптури з шамоту. Із цим матеріалом художниця працювала ще під час навчання у Львівській Академії Мистецтв. Відтепер техніка живопису, на яку вплинуло “керамічне” минуле художниці на початку творчості, диктує особливу техніку для скульптури. 

А у Львівському музеї історії релігії у переддень третьої річниці трагічних подій під Зеленопіллям, а саме 10 липня о 16.00 відбудеться урочисте відкриття фотовиставки “Україно моя”. Тут буде представлено документальні кадри самих учасників бойових дій під Зеленопіллям (Ізваринський котел), зафіксовані мобільними телефонами безпосередньо на полі бою й під час прориву із цього котла смерті. У ніч на 11 липня 2014 року прикордонники із 2-ї мотоманевреної групи Державної прикордонної служби України, а також військовослужбовці Збройних сил України, що входили до батальйонної тактичної групи, сформованої з підрозділів 24-ї механізованої, особовий склад якої – це переважно уродженці Львівщини, (Яворівський район Львівської області), 72-ї механізованої (Біла Церква, Київська область) та першого батальйону 79-ї аеромобільної (місто Миколаїв) бригад вийшли в опорний пункт у районі селища Зеленопілля. Їхнім завданням було прикриття визначеної ділянки Державного кордону. Але о 4 годині 30 хвилин російська реактивна артилерія (із застосуванням системи залпового вогню БМ-21 “Град”) завдала потужного удару по позиціях українських військ. Це було перше безпосереднє масоване застосування військ РФ проти Збройних сил України. Від табору українських військових залишилося попелище…