Виступ голови облдержадміністрації Володимира Гунчика з нагоди 75-ї річниці утворення Волинської області.
Ваші преосвященства, всечесні отці!
Високоповажні гості нашого краю!
Дорогі волиняни!
Кожна людина має своє місце народження – свою малу батьківщину. Про це вона знає і пам’ятає все життя. Нам, волинянам, судилося народитися в унікальному краї, де дивовижна краса природи гармонійно поєднується із самобутньою духовною та культурною спадщиною, а прадавня історія та працьовиті щирі люди є міцним надійним фундаментом розвитку сучасного європейського регіону. Це неповторний куточок України з автентичним характером і сучасним баченням перспектив.
Волинь для кожного з нас – це не просто місце проживання. Це спільний дім, який об’єднує людей різних поколінь, доль, характерів в єдине ціле, в одну велику волинську родину. Саме тут ми робили свої перші кроки і вчилися пізнавати світ. Хтось здобув тут освіту, а хтось – зустрів свою любов. Для когось ця щедра земля стала прихистком від життєвих незгод, а хтось віднайшов тут можливості для творчості та професійного росту.
Дорогі друзі!
Сьогодні нашій області – 75 років. Це – поважний вік, період життєвої зрілості, усталених духовних цінностей і мудрих рішень. Пропоную заглянути за куліси історії, аби дізнатися, що стало передумовою появи на карті України такого регіону як Волинська область. Можливо, ці спогади допоможуть нам повніше осягнути зміст і значення тих доленосних подій у розвитку сучасної Волині.
Відзначаючи 75-річчя утворення Волинської області, не можна забувати, що волинський край має давню історію. Це прадавня земля, історичне коріння якої сягає в глибину тисячоліть. Тут кожен куточок дихає видатним минулим. Якщо заглибитись в історію, то вже у найдавніших літописах знайдемо згадку про місто Велинь та про волинян-дулібів. Ми не можемо не згадати сьогодні князя Володимира Великого, який у 981 році приєднав волинські землі до складу Київської Русі, а згодом охрестив її. Засноване ним княже місто Володимир довгі віки було столицею Волині – центром економічного, політичного і культурного розвитку.
Історія Волині тісно пов’язана і з литовським князем Любартом Гедиміновичем, про якого нагадує нам замок у Луцьку. Любарт дбав про Волинь, як про рідну землю, облаштовував життя волинян, відбудовував старі православні святині та споруджував нові храми. Як данина пам’яті великому князю зберігається на Волині безцінна книга – Луцький Псалтир.
Напевне, сучасна Волинь була б інакшою, якби в її історії не було короля Данила Галицького, який відновив і розбудував Галицько-Волинську державу. З нього, власне, і почалася історія українського державотворення. Значною подією для Волині був і з’їзд монархів Європи, що відбувся у 1429 році в Луцькому замку. Адже тоді вперше пролунала ідея об’єднання Європи.
В різні часи Волинню називали різні території. Історія розповідає нам про Волинську губернію, Волинське воєводство. Але як би не складалася історія, волинська земля у всі віки була щедра на талановитих людей. Саме Волинь подарувала світу нашу славну Лесю Українку, історика-східнознавця Агатангела Кримського, політичного діяча В’ячеслава Липинського, композитора Ігоря Стравінського.
Волинська земля надихала до творчості українського іконописця Йова Кондзелевича та поета Данила Братковського, видатного Тараса Шевченка і відому громадську діячку Олену Пчілку. Прославили волинський край і Олена Левчанівська, перша жінка-сенаторка від Волині у польському сеймі, та Михайло Кравчук, всесвітньо відомий математик. На жаль, згодом обоє зазнали сталінських репресій.
Пам’ятає волинська земля чимало відомих історичних подій: монголо-татарські напади і козацькі часи з Берестецькою битвою, першу світову війну і проголошення радянської влади, Українську Центральну Раду на чолі з Першим Президентом України Михайлом Грушевським.
Непроста доля випала Волині, однак літопис її – славний і героїчний. Він і дістався у спадок Волинській області, біографія якої розпочалася у 1939 році. Тоді історія зробила черговий поворот і Указом Президії Верховної Ради СРСР було утворено Волинську область у складі тодішньої УРСР. Обласним центром Волинської області стало місто Луцьк – одне з найдавніших українських міст.
Так відбулося народження області і розпочалося її нове життя. Активно стала запроваджуватись українська мова, розвиватися система освіти, культури, охорони здоров’я. У 1939 році як педагогічні школи було засновано Луцький та Володимир-Волинський педагогічні коледжі. В 1940 році розпочав свою історію перший на Волині вуз – Луцький державний учительський інститут. Згодом він неодноразово перейменовувався, а нині це один з найавторитетніших навчальних закладів області – Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки. У квітні 1940 року на Волині діяло вже 1224 школи, які охопили майже 200 тис. учнів.
Для підготовки медичних працівників та спеціалістів сільського господарства відкрилися медшколи та 2 сільськогосподарські технікуми. Свою історію у 1939 році розпочала й Волинська обласна лікарня.
Розгорнулась велика культосвітня робота. На базі Волинського українського театру було відкрито Волинський обласний музично-драматичний театр. У цьому ж 1939 році запрацювали філармонія, Будинок народної творчості, краєзнавчий музей, кілька сотень клубів та бібліотек. В смт Торчин створено харчокомбінат. У Ковелі відкрита залізниця. Створений Волинський обласний історичний архів – найбільша документальна скарбниця історії нашого краю, а нині – Державний архів Волинської області.
24 березня 1940 року відбулися вибори народних депутатів. Поряд з такими прогресивними змінами розпочалася насильницька колективізація, а також політичний терор. До того ж, мирну працю волинян, як і всіх українців, перервала Друга світова війна. Волинь перша прийняла на себе удар ворога. У перші ж дні війни тисячі наших земляків пішли на фронт. У тій кривавій війні волиняни, як і весь український народ, заплатили високу ціну за визволення рідної землі. Волинь втратила 170 тисяч своїх жителів. Загинув кожен десятий волинян, близько півтори тисячі потрапили у полон. Спалено більше 100 сіл.
Страшною трагедією для волинян став розстріл енкаведистами у перші дні війни в’язнів Луцької тюрми. То був цвіт Волині, люди, які могли б ще багато зробити для розвитку свого краю. Щороку на Замковій площі ми вшановуємо пам’ять про них.
В роки війни набрала обертів національно-визвольна боротьба, яку український народ ніколи не припиняв. Боївки ОУН, які діяли на Волині, послужили базою для розгортання повстанської армії. Восени 1942 року збройні загони ОУН на чолі з Степаном Бандерою прийняли назву УПА. У невеличкому селищі Вовчак на Турійщині розташовувалася база УПА під назвою «Січ». Там відбувалося навчання старшин УПА, розміщувався штаб керівництва та чимало господарських споруд. УПА постала на Волині, найперше для оборони населення від німецької окупації, але разом з тим і для захисту від радянської влади. Вона була створена народом, мала насправді щиру і безкорисливу народну підтримку. ОУН і УПА стали політичною і військовою силою, яка боролася за незалежність України аж до 1950-х років.
Яскравою сторінкою боротьби волинян з ворогом стала Колківська Республіка – невеличкий, але красномовний епізод повстанського героїчного подвигу на території Волині. Навесні 1943 року, коли війна ще була в розпалі, загони повстанців витіснили окупаційні війська з Колок. У глибокому німецькому тилу майже на двох тисячах квадратних кілометрів з’явився острівець вільної від загарбників території. Це була хай і тимчасова, але незалежність. Повстанці захопили владу, привселюдно оголосили свою програму боротьби, а Колки стали своєрідним адміністративним центром та місцем осередку політичного і військового проводу ОУН-УПА. І хоч проіснувала Колківська повстанська республіка недовго, проте її піврічне існування було втіленням мрії українців про власну державу. Щоб здолати опір героїв-оборонців, загарбники кинули проти Колківської Республіки значні військові сили з підтримкою артилерії та авіації. В результаті такого погрому лише в Колках загинуло близько 800 людей.
Але, попри все, український народ і ми, волиняни, вистояли і перемогли. 21 липня 1944 року Волинська область була повністю визволена від ворога. Багатьом волинянам за сміливість і відвагу вручено бойові нагороди, а 6 уродженців області отримали звання Героя Радянського Союзу.
З кожним роком тих, хто боровся за звільнення України і нашого волинського краю від фашистських загарбників, залишається в живих усе менше. Без перебільшення, ветерани війни – це гордість нашого народу, а їхній подвиг – приклад патріотизму, мужності і любові до рідної землі.
Хочу зазначити, що саме у воєнні роки був сформований Луцький гарнізонний військовий госпіталь, який надавав медичну допомогу не лише солдатам, але і простому населенню. Сьогодні у цьому лікувальному закладі, який очолює заслужений лікар України, полковник медичної служби Олександр Хоменко, відновлюють своє здоров’я наші волинські хлопці, які брали участь в АТО.
Шановні волиняни!
Війна завдала чималої шкоди народногосподарському комплексу області та значних економічних збитків. Було пограбовано і вивезено цінну сировину, майно підприємств, господарств. Більшість колгоспів, радгоспів, об’єктів соціальної інфраструктури були зруйновані. Однак, завдяки працелюбству та патріотизму волинян понівечене війною народне господарство нашого краю відбудовувалось швидкими темпами.
Вже на кінець 40-х років промисловість Волині досягла довоєнного рівня. Волинь поступово розвивала свій аграрно-промисловий потенціал. Виникли нові галузі промисловості: машинобудування, хімічна, приладобудівна, будівельних матеріалів та інші. Значно вплинув на загальну економічну ситуацію Волинської області розвиток лісового господарства та деревообробної промисловості.
У 1947 році геологорозвідники виявили на невеликій глибині промислові родовища кам’яного вугілля. І вже в 1950 році на Волині було закладено шахти. Це дало початок виникненню нового міста на карті Волині – Нововолинська, наймолодшого місто нашого краю. У червні 1954 року шахта №1 «Нововолинська» видала на-гора перші тони вугілля. Вугільна промисловість стала розвиватися швидкими темпами і невдовзі на Волині запрацювали й інші шахти.
У 1948 році у селі Велицьк Ковельського району створено перший колгосп імені Андреєва, який з часом, у 1998 році реформовано у колективне сільгосппідприємство, а ще через рік – товариство «Зоря». Це саме те підприємство, керівник якого Володимир Потапчук, заслужений працівник сільського господарства України, разом з іншими науковцями 20 років працювали над виведенням волинської м’ясної породи.
Відразу у повоєнний період відновила свою роботу обласна лікарня. Також було утворено Луцьку дитячу поліклініку, ряд районних та міських лікарень.
Значний економічний поштовх Волинська область отримала у 50-60 рр. Область піднімалася з руїн. Закладався фундамент соціально-економічного розвитку області, розвивалася інфраструктура краю, підвищився рівень матеріального забезпечення населення, нових обертів набрав розвиток освітньо-культурної та медичної галузей. Відкрито Луцький загальнотехнічний факультет Київського автомобільно-дорожнього інституту, який став базою для створення у 1991 році Луцького індустріального інституту, а нині – Луцького національного технічного університету.
У 1955 році на новозбудованому Луцькому ремонтному заводі розпочалося виготовлення автомобільних запчастин, устаткування і ремонт автотранспорту. Згодом завод перейменовано на Луцький машинобудівний завод, а наприкінці 1960-х років – на Луцький автомобільний завод, де налагоджено серійний випуск автомобілів. На той час в Україні працювало лише три автомобільні заводи – ще у Запоріжжі та Кременчуці.
Ще одне відоме нині підприємство, фундамент якого закладено саме у цей період – підприємство «Володимир-Волинська птахофабрика». І якщо у 1958 році це невелике підприємство, то сьогодні це – лідер з виробництва м’яса курей і входить до п’ятірки найпотужніших підприємств України у своїй галузі.
Але повернемось назад в історію. Саме в цей період, з 1956 до 1972 року на посаді голови обласного виконкому вперше був призначений і працював волинянин Юхим Арсентійович Ярощук, який чимало зробив для розвитку Волині. Згодом він неодноразово обирався депутатом кількох скликань Верховної Ради СРСР.
Попри всі позитивні зміни повоєнного періоду, ми не можемо обійти увагою і інші сторінки історії Волині. На селі насильницькими методами здійснювалася колективізація сільського господарства. Багато господарів під приводом «розкуркулення» було відірвано від землі, вивезено в Сибір, в табори ГУЛАГу. Тоталітарна система всіляко переслідувала вільнодумну інтелігенцію, забороняла свободу слова. Це була масова «чистка» суспільства. Тоталітарно-терористичний режим прагнув позбавити український народ його національної ідентичності, батьківської віри і власної церкви. Волиняни теж зазнали тяжких випробувань і втрат. Доля репресованих спіткала відомих нам заслуженого працівника культури України Ростислава Кушнірука, заслуженого журналіста України Петра Боярчука, письменника Євгена Сверстюка, члена Української Гельсінської спілки та голови Волинського обласного товариства політичних в’язнів і репресованих Івана Солтана.
Загалом за три роки, що минули після гітлерівської окупації краю, враховуючи і 1944 рік, з нашої області тільки на спецпоселення було відправлено майже 7,5 тис. осіб. Після депортації тисячі волинян так і залишились навічно у Росії та Казахстані, а серед тих, хто вижив і вцілів, не кожен мав можливість повернутися у рідний край. Сьогодні Волинське обласне товариство політичних в’язнів та репресованих нараховує близько 2 тис. осіб. Усі ці події нашої історії – сувора правда життя і пересторога майбутньому, аби ми усі розуміли, до чого може призвести втрата незалежності держави, демократичних прав і свобод.
Болем втрат відлунює в нашій пам’яті й «афганська війна», в якій наші земляки теж брали участь. І вони, як ніхто, розуміють, що таке війна і як це – у мирний час із зброєю в руках обороняти чиїсь домівки. Багатьом волинянам не судилося повернутися з цієї несправедливої війни до рідного дому. Тому дуже важливо кожному з нас, – і тим, хто пройшов воєнними дорогами, і тим, кого це оминуло, – зрозуміти ціну миру і злагоди у нашому спільному домі – в незалежній Україні.
Дорогі друзі!
Основний промисловий розвиток Волині приходиться на 70-80-і роки, коли тут будувалися промислові підприємства: текстильний комбінат, завод «Синтетика», а також картонно-руберойдовий завод.
Активно велося будівництво об’єктів соціально-культурного призначення, тваринницькі комплекси та ферми, прокладалися асфальтовані дороги між селищами. Велика увага приділялася розвитку села. Почалася газифікація населених пунктів. У січні 1987 року у Луцьку відкрито обласну дитячу лікарню.
Варто зазначити, що на цей період припав розквіт культури Волині. При Волинській обласній філармонії створюється відоме вокальне тріо Маренич у складі Антоніни, Світлани та Валерія Мареничів. Солістом-вокалістом обласної філармонії у цей час став Василь Зінкевич. Чимало пісень у його виконанні увійшли до золотого фонду української музики XX століття, а сам артист згодом отримав почесні звання «Народний артист України», Герой України і став Почесним громадянином м. Луцька.
Активну культурну діяльність проводить створений ще у 50-х роках, а нині заслужений народний ансамбль пісні і танцю України «Колос», незмінним директором і художнім керівником якого вже 25 років є народний артист України Олександр Огороднік.
В обласному центрі було засновано Волинський державний академічний український народний хор, знаний сьогодні за межами України. Окрім того, Данило Поштарук організовує Волинський обласний театр ляльок.
Однією з гірких сторінок української історії 80-х років є Чорнобильська трагедія, яка не оминула й нашу рідну Волинь. Жителі трьох районів нашої області визнані постраждалими внаслідок цієї аварії. На її ліквідацію були мобілізовані величезні фінансові, матеріальні та людські ресурси з усієї України. Відлуння наслідків Чорнобильської катастрофи ми відчуваємо ще й сьогодні.
І в який би відрізок історії нашого волинського краю ми не заглянули, кожна доба має свої досягнення і визначні події. А ще – талановитих людей, які трудилися на благо своєї малої батьківщини і вміли бути щасливими на рідній землі.
Історія розповідає нам про цілу плеяду талановитих людей з Волині, серед яких у той час особливо помітними були постаті вченого Євгена Шабліовського, краєзнавця Олександра Цинкаловського, української акторки Наталії Ужвій та поета Олександра Богачука… За високі досягнення 10 волинян були удостоєні звання Героя Соціалістичної праці.
Дорога волинська громадо!
В кінці 80-х – початку 90-х в країні відбулися політичні та соціально-економічні змін, які визначили подальшу долю Україну. Український народ, який віками боровся за свободу і незалежність, зробив рішучий поворот у своїй історії, обравши шлях створення і самостійного розвитку своєї держави.
З серпня 1991 року Волинь – невід’ємна складова частина незалежної України. Першими, хто представляв Волинську область у новообраній Верховній Раді незалежної України, стали Андрій Бондарчук, Олександр Гудима, Ярослав Дмитришин, Федір Свідерський.
У незалежній Україні змінилося й обличчя Волині. Вона стрімко почала розвиватися і стала сучасною агропромисловою областю, невід’ємною і вагомою частиною господарського комплексу країни. З’явилися сучасні підприємства, створена нова соціальна інфраструктура, збудовані нові житлові мікрорайони, розширилася сфера послуг, підвищилася інвестиційна привабливість. Зросла протяжність автомобільних доріг, водопроводу, теплопостачання, ліній електропередач. Майже у 10 разів збільшилась кількість газифікованих населених пунктів. Динамічно стало розвиватися фермерство та мале підприємництво.
Волинська область, як і кожен регіон України, затвердила свій прапор і герб. Це – атрибути нашої малої батьківщини, які вирізняють Волинь від інших областей і відображають тонкі особливості нашої історії, культури, традицій.
Значно активізувалося політичне життя краю. І якщо на момент проголошення незалежності України на Волині діяв Народний Рух України як потужна альтернатива Компартії, то сьогодні у політичній площині області свою діяльність представляють 166 політичних об’єднань.
Дорогі волиняни!
З кожним роком наша рідна Волинь стає сучасніша, але при цьому зберігає своє історичне і духовне багатство. Сьогодні це один з найкрасивіших куточків України з великими потенційними можливостями.
Нині тут вирішуються важливі, затребувані часом завдання з модернізації агропромислового комплексу, створення сучасних виробництв, вдосконалення інфраструктури регіону. На підприємствах області виробляється понад третина українських лічильників для рідин, більше половини дерев’яних меблів, кожен четвертий вироблений в Україні підшипник, 90% електричних трансформаторів. Область посідає провідні позиції в державі із виробництва кетчупів, гірчиці, майонезу. 12 % виробленого цукру належить саме волинським підприємствам.
Використання новітнього обладнання і технологій підприємствами краю робить їх продукцію конкурентоспроможною не лише на ринках Волині, але й за її межами. Для прикладу, продукція заводу «СКФ Україна» (колишній підшипниковий завод) знана у 29 країнах світу. Відкрите акціонерне товариство «Волиньхолдінг» за обсягом споживання продукції займає 3 місце в Європі та 7 – у світі. Товариство «Гербор-холдинг» – провідний виробник меблів на Україні, поставляє свою продукцію більш як у 30 країн світу. Сучасне підприємство «Модерн-Експо» – один з лідерів виробництва торговельного обладнання у Східній Європі.
Корпорація «Богдан», одне з підприємств якої розташоване в Луцьку, поставляє сучасні тролейбуси та автобуси в Польщу. Динамічно розвивається сучасне державне підприємство «Луцький ремонтний завод «Мотор», яке понад 20 років очолює Микола Матрунчик, Герой України. Підприємство також пройшо довгий шлях майже у 70 років від ремонту поршневих двигунів до сучасних турбореактивних двигунів 4-го покоління.
Волинська земля – край хороших трударів. Відмінною особливістю нашого краю є потужний аграрний потенціал. Cьогодні сільськогосподарське виробництво дає майже п’яту частину продукції області, а разом з харчовою та переробною промисловістю – третю. Успішно у цій галузі працюють «Володимир-Волинська птахофабрика», сільськогосподарські підприємства «Рать» та «Дружба», товариство «П’ятидні», сучасне елеваторне господарство «Волинь-зерно-продукт». Розширює потужності агропромислова група «Пан Курчак» – приклад сучасного виробництва із замкненим технологічним циклом. Власну переробку молока та виробництво молокопродуктів розпочало сільськогосподарське підприємство ім.Шевченка Горохівського району (торгова марка «Угринів Молоко»). У свою чергу сільськогосподарське підприємство ім. І.Франка цього ж району першим в області ввело в дію модернізований доїльний зал європейського зразка.
Сільськогосподарське товариство «Ратнівський Аграрій» – господарство, яке спеціалізується на м’ясному скотарстві. Це – інвестор Полісся. З 2011 року вкладено 180 млн. грн. інвестицій у розвиток, створено понад 200 робочих місць. І це – далеко не весь перелік сільськогосподарських підприємств, які діють на території Волині і розвивають її економіку.
Хочу наголосити, що 2014 рік на Волині ввійде в історію як рік найвищого врожаю зернових за всі роки незалежності України – більше 1 млн тонн зерна. Такий валовий збір був лише у далекому 1987 році. Загалом у цьому році забезпечено приріст виробництва сільськогосподарської продукції майже на 7 %.
Значно змінився за останні роки й вигляд волинського села: поступово освітлються сільські населені пункти, розвивається дорожня інфраструктура, розбудовуються соціально значимі об’єкти, запроваджуються нові підходи для підтримки сільських громад, залучаються інвестиції.
Шановні волиняни!
За роки незалежності геополітична структура зовнішньоекономічних зв’язків Волині розширилася до 90 країн. Сьогодні наша область – регіон активної міжнародної взаємодії і гідно виконує відведене їй місце «північно-західних воріт в Європу». Хотів би наголосити, що завдяки своєму географічному розташуванню та багатим рекреаційним ресурсам наша область традиційно була і залишається привабливим для інвестора регіоном. І за рейтингом інвестиційної привабливості регіонів у 2014 році Волинь зайняла 7 місце в Україні. Наш край – надійний і перспективний партнер, який має що запропонувати світові.
Сьогодні лише в рамках Програми прикордонного співробітництва «Польща-Білорусь-Україна», яка фінансується Європейським Союзом, реалізовуються 32 регіональних проекти. В рамках Транскордонного об`єднання Єврорегіон «Буг» облаштовано Міжнародний автомобільний пункт пропуску «Ягодин», який входить до десятка найкращих українських митниць. Наразі на стадії практичного втілення знаходиться ще 6 проектів. Працюємо над масштабним проектом, в рамках якого Волинь одна з 6 областей отримає грантові ресурси у сумі близько 30 млн. дол. США на реформування медицини, лікування серцево-судинних захворювань та онкології.
На часі – втілення енергетичних проектів, основна мета яких – забезпечення волинського регіону альтернативним паливом. Йдеться про розвиток вугільної, торфодобувної галузей. В області вже давно переважає думка, що альтернативним паливом для Волині є саме газ, а тверде паливо – традиційним.
Дорогі друзі!
Напевне, кожен, хто хоч раз побував на Волині, погодиться, що це – один з найчарівніших і мальовничих куточків України, край лісів і озер. Краса волинської природи, багата культурна спадщина і вигідне геополітичне розташування завжди приваблювало як туристів, так і інвесторів.
Без заперечень, перлиною Волині вважається Шацький національний природний парк та його головний бренд – озеро Світязь, найглибше озеро в Україні. Однак, ми не можемо не згадати так звані «7 чудес Волині», які стали своєрідними візитними картками краю. Це наш Луцький замок, музей-садиба Лесі Українки у Колодяжному, історико-архітектурні пам’ятки міста Берестечка, Володимир-Волинський Свято-Успенський собор, Зимненський Свято-Успенський Святогірський жіночий монастир, Загорівський монастир села Новий Загорів та Олицький замок князів Радзівіллів.
Ми не можемо сьогодні обійти увагою музеї-садиби Ігоря Стравінського в Устилузі та В’ячеслава Липинського у Затурцях. Або ж Музей Волинської ікони у Луцьку з його іконою Холмської Богоматері, який серед інших туристичних та культурних об’єктів регіону має найбільшу відвідуваність.
Окрасою Волині є наш обласний центр Луцьк – одне з найдавніших українських міст. Його історія розпочинається у 1085 році. В часи Київської Русі Луцьк уже відігравав роль економічного та адміністративного центру Волинського князівства, а з 1340 року він отримує статус столиці Галицько-Волинського князівства. Це особливе і визначне місто, адже його історія поєднує в собі європейську сучасність з подіями сивої давнини, починаючи від Володимира Мономаха. Вражає історична та архітектурна спадщина старого міста, підземний Луцьк, де лабіринти сягають на 3-4 поверхи вглиб і є чи не найдовшими у Європі.
Шановні волиняни!
З часу утворення Волинської області минуло 75 років. Пройшли роки, змінилися покоління. Порівнюючи Волинь у 1939 і Волинь сучасну, вкотре переконуєшся – час і люди творять історію. Аби наш край став таким прекрасним, розвиненим і перспективним, яким він є сьогодні, в його розвиток свою працю, талант і навіть життя вклали не одне покоління волинян. Важливою і потрібною тут є праця кожного: вчителя і лікаря, письменника і художника, залізничника і зв’язківця, лаборанта і науковця. Сьогоднішній день – це чудова нагода згадати усіх, хто словом і ділом, великими і малими справами зробив свій внесок у розбудову Волині, робить його ще прекраснішим і престижнішим.
На жаль, у цій короткій доповіді вмістити імена усіх, хто трудився і трудиться на благо нашого рідного волинського краю, неможливо. Але за них гучномовно говорять їхні справи і здобутки. І мені щиро хочеться подякувати сьогодні кожному волинянину за добросовісну працю, соціальну відповідальність, щирий патріотизм, доброту і милосердя.
Окремі слова подяки висловлюю старшому поколінню жителів області, яке на своїх плечах винесло всі тяготи війни, післявоєнної відбудови та здобуття незалежності.
За три чверті століття Волинь виховала й багатьох знаних людей, серед яких народні артисти, відомі педагоги і письменники, знані військові. Ми можемо впевнено пишатися і своїми земляками-сучасниками: Василем Слапчуком, Миколою Жулинським, Василем Зінкевичем, Олександром Положинським і Анатолієм Тимощуком. Ми пам’ятаємо Григорія Гуртового і Миколу Куделю.
За особливі заслуги в розбудові краю 17 волинян визнано почесними громадянами Волині. Це – Андрій Бондарчук, Ярослав Царук, Володимир Лис, Галік Артемчук, Василь Слапчук, Митрополит Волинський і Луцький Ніфонт, Катерина Ващук, Данило Курдельчук, Дмитро Дремух, Лещук Євгенія, Олександр Огороднік, Карл Герман Гог, Петро Влодек. На жаль, з нами вже немає чотирьох волинян, яким присвоєно це високе звання – Григорія Гуртового, Степана Кривенького, Олександра Баламута, а днями пішов з життя письменник Євген Сверстюк.
Аналізуючи становлення і розвиток Волині, ми не можемо не згадати керівників області. Це Михайло Парасунько, Юрій Ленартович, Володимир Блаженчук, Володимир Бондар, Микола Романюк, Григорій Пустовіт.
На превеликий жаль, багатьох з тих людей, чиє життя нерозривно пов’язане з Волинню, вже немає поруч з нами. Але пам’ять про них живе в наших серцях. Серед таких і колишній голова обласної державної адміністрації Борис Клімчук, який нещодавно пішов з життя. Професіонал, дипломат, мудрий керівник, патріот, життєлюб і просто «син своєї землі», як він любив говорити.
Дорогі волиняни!
Період з листопада 2013 року до лютого 2014 року назавжди запам’ятається українцям як Революція Гідності. Український народ, який завжди прагнув до входження у європейську спільноту, піднявся на захист демократичних прав та інтересів, коли стало зрозуміло, що Угоди про асоціацію України з ЄС не буде. Ці масштабні політичні та суспільні зрушення стали початком кардинальних прогресивних змін в нашій країні. Щоправда, високу ціну заплатили українці за своє прагнення бути європейською нацією. Більше ста наших співвітчизників віддали своє життя, закарбувавшись у людській пам’яті Героями Небесної Сотні.
Назавжди у наших серцях залишаться волиняни, які загинули під час Революції гідності на Майдані: Василь Мойсей, Сергій Байдовський, Іван Тарасюк, Едуард Гриневич, Віктор Хом’як. Це справжні патріоти, які щиро любили Україну. На знак нашої глибокої шани на меморіалі Вічної Слави в Луцьку буде встановлений пам’ятний знак Волинським героям Майдану.
21 листопада Указом Президента України Петра Порошенка Героям Небесної Сотні, у т.ч. 5-ом волинянам присвоєно почесне звання Героя України. Під час зустрічі з родинами загиблих активістів Президент наголосив на важливості покарання винних у загибелі людей під час Революції Гідності.
Ми не повинні забувати: жертва Героїв Небесної Сотні не була марною. У 2014 році була підписана як політична, так і економічна частина Угоди про асоціацію з ЄС. Український народ обрав легітимного Президента та новий Парламент з проєвропейською конституційною більшістю. Першим важливим результатом роботи новообраної Верховної Ради стало підписання реформаторської, проєвропейської коаліційної угоди.
Виступаючи на відкритті першої сесії новообраної Верховної Ради VIII скликання, Глава держави відзначив, що виклики і загрози, які постали перед нашою державою, перед Україною не стояли з часів Другої світової війни та повоєнної розправи з українським національним рухом. Петро Порошенко наголосив, що найважливіше зараз і для влади, і для країни – бути єдиними.
Так, на долю українського народу випали серйозні випробування, але вони об’єднали країну. Народ піднявся на захист своєї держави, але Україна втратила багато своїх синів. З болем в серці ми згадуємо про волинських військовослужбовців, які віддали своє життя, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України на Сході нашої держави. Усі вони повернулися на волинську землю, але вже ніколи не повернуться до рідних домівок, до своїх родин. Вони завжди будуть для нас героями, а ми маємо пам’ятати, за що вони загинули.
Волинь втратила найбільше бійців у зоні АТО, адже наші військові формування одними з перших поїхали боронити східні кордони від ворога. У зоні АТО загинуло 76 волинян. Вони служили у різних військових частинах та батальйонах, але найбільших втрат зазнала 51-ша окрема механізована бригада. Сім’ї втратили годувальників, дружини – чоловіків, матері – синів. Напівсиротами стали діти.
Ми низько схиляємо голови перед тими, хто втратив своїх рідних. Ми розуміємо біль цих втрат і глибоко співчуваємо цим родинам. Ми пишаємось подвигом наших солдатів, їх боротьбою і мужністю. Честь вам і слава, наші батьки і матері, які виховали справжніх патріотів своєї країни!
Ми намагаємося усіляко підтримувати сім’ї загиблих. Це – наш з вами обов’язок. Я звертаюсь до усіх волинян: не залишаймося осторонь людської біди, підтримаймо рідних і близьких загиблих у Донецьку волинян. Це наша спільна трагедія.
Мені надзвичайно приємно відзначити, що спільними зусиллями громадськості, влади, бізнесу, волонтерів підтримуємо українську армію, аби посилити рівень матеріального забезпечення військовослужбовців. Волинські військові формування постійно отримують засоби захисту, автомобілі, ліки та продукти харчування.
Велика роль у цьому процесі відводиться волонтерам, які постійно збирають кошти, продукти харчування, медикаменти та одяг, закуповують спорядження, організовують масові акції на підтримку волинських військових та поїздки в зону АТО. У свою чергу громада Волині з початку запровадження військового збору для забезпечення армії перерахувала майже 28 млн грн.
Ті, хто сьогодні перебуває на передовій, повинні бути впевнені, що вони – не одні, що у будь-яку хвилину вони можуть сподіватися на нашу з вами допомогу і підтримку. Для них надзвичайно важливо знати, що позаду – міцний і надійний тил. Ми зобов’язані підтримати наших захисників, замінити – поранених, а здоровим дозволити відвідати свої родини та набратися сил після виснажливих боїв.
Висловлюю слова особливої вдячності волинським військовослужбовцям, які зараз перебувають у зоні бойових дій, відстоюючи мир в Україні. Пам’ятайте: ми, волиняни, зробимо усе від нас залежне, аби в країні знову запанувала суспільна злагода. Ми маємо згуртуватися і дати гідну відсіч ворогові, показати, що ми разом, ми сильні і гідні своєї країни. Ми – свідома цивілізована нація, яка здатна себе захистити і з якою потрібно рахуватися. Не за те загинули молоді хлопці, щоб ми втратили Україну.
Дорогі волиняни! Шановні гості нашого краю!
75 років від дня утворення області – це славетна віха в історії волинського краю. Однак, ювілей – не тільки привід перевернути сторінки літопису краю. Це і можливість сконцентрувати увагу на вирішенні нових завдань, які ставлять перед нами реалії життя.
Сьогодні Волинська область – один з регіонів, що найбільш динамічно розвиваються, зберігаючи багатовікові традиції та унікальну історичну спадщину. Тут кожне село та місто отримало у спадок скарбницю культурних і природних багатств, якими маємо гідно розпорядитися. Це регіон великих можливостей і хороших перспектив Усе, чим сьогодні багата Волинь – це унікальний надійний фундамент, на якому сучасне і прийдешні покоління продовжать розбудову нашого краю, щоб життя волинян з кожним роком ставало все краще.
Ми маємо напрацьовані серйозні і обґрунтовані плани розвитку Волині як мінімум до 2020 року. Впевнений, що і короткострокові, і далекосяжні проекти, спрямовані на добробут нашого рідного краю і кожного волинянина, будуть успішно реалізовані нашими спільними зусиллями.
Для нас, волинян, Україна розпочинається тут, на цій щедрій волинській землі. Тут наш родовід, наше домашнє вогнище, наша спільна доля і спільна історія. То ж любімо цей благодатний український край, шануймо і оберігаймо його. Бо, як казав наш земляк В’ячеслав Липинський, «… як не буде України, як не буде нашої Української Держави, то я і нащадки мої не зможемо на своїй землі по-людськи жити».
Я впевнений, що виклики, які ставить перед нами реальність, згуртують нас, а ювілей стане новим імпульсом для натхненної праці на благо нашої рідної Волині і всієї України.
З нагоди відзначення – Дня утворення Волинської області вітаю усіх волинян, кожну волинську родину, усіх, хто народився на цій землі та причетний до її розвитку. У день великого християнського свята – Введення в храм Пресвятої Богородиці висловлюю щирі побажання миру, добра, благополуччя і Божої благодаті.
Вірю, що спільними зусиллями волинян, які завжди були ревними християнами, наполегливою працею і щирими молитвами нам вдасться зберегти мир і спокій на цій благодатній волинській землі.
Нехай кожен прийдешній день дає наснагу на нові здобутки і надихає на високі звершення в ім’я процвітання волинського краю, дарує нам надію і віру в мирне і щасливе майбутнє нашої держави!
Слава Україні!”.