За півтори години телефонного прийому в редакції газети «Волинь-нова» до голови Волинської облдержадміністрації Володимира Гунчика (на фото) надійшло майже чотири десятки дзвінків від наших читачів, які зверталися по допомогу у вирішенні важливих для всієї громади проблем, ділилися своїми бідами, висловлювали побажання і пропозиції. «Кожне питання уважно розглянемо, вивчимо ситуацію та надамо вичерпну відповідь. Це спілкування підтвердило, що багато нарікань жителів сіл і міст викликані нерозпорядливістю тих чи інших служб, дефіцитом уваги до потреб людей», — сказав, підсумовуючи «пряму лінію», голова облдержадміністрації.
— Із Каменя-Каширського Богдан Калюх турбує. Із села Сошичного пішли добровольцями в АТО Вадим Фіц та Валерій Зайцев. Вони просять, щоб їхні родини забезпечили дровами.
— Якщо все так, як ви розповідаєте, і сім’ям учасників АТО не завезли дров — то це неподобство. Сьогодні ж доручу голові райдержадміністрації з’ясувати, чому так сталося, і якщо є потреба в паливі, то його терміново доставлять.
Буквально за кілька хвилин після телефонного дзвінка мешканця Каменя-Каширського працівники облдержадміністрації після спілкування із колегами з району повідомили: родині Валерія Зайцева ще на початку опалювального сезону, у вересні 2015-го, завезли дрова, сім’ю ж Вадима Фіца, контрактника, якому пільга не була передбачена, впродовж двох тижнів також забезпечать паливом.
— Хочу запитати, що робить влада для звільнення з полону військовослужбовця Сергія Дмитрука з Луцька? — зателефонував Андрій Ященко з Ратного, демобілізований учасник АТО.
— Особисто я звертався з цим запитанням до Президента України, воно на контролі СБУ, інших органів, громадських організацій, волонтерів. На жаль, обмін полоненими не завжди відбувається так, як попередньо планується. У програмі обміну прізвище Сергія є. Ми ж не випускаємо з поля зору того, що ще двоє жителів Волині знаходяться у полоні, і робимо все можливе, аби їх швидше звільнили.
— Два роки домагаємось, щоб на вулиці Чернишевського в Луцьку біля нашого міліцейського госпіталю збудували нормальну зупинку. Під відкритим небом чекають маршрутки № 47 хворі, лікарі, є серед пацієнтів й учасники АТО. Неприємно, що поруч із зупинкою — смітник. А ще «діти війни» просять, щоб їм можна було безкоштовно добиратися до лікарні згаданою маршруткою, — зателефонував ветеран міліції з Луцька Іван Жук.
— Перенести смітники чи облаштувати зупинку — завдання, яке місцева влада в силі вирішити. Що ж до пільгового проїзду, то на сьогоднішній день пільги скасовано відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік». Але облдержадміністрація звернулася до Кабінету Міністрів, аби при перегляді бюджету внесли на розгляд і це питання, позаяк воно хвилює багатьох. Тож чекаємо на рішення уряду та парламенту.
В інваліда війни першої групи Івана Кузьмовича Посікана з Луцька у голосі бриніла образа:
— Мені 93 роки. Одержую пенсію у відділенні Ощадбанку, що на вулиці Богдана Хмельницького в обласному центрі. Раніше там на видному місці була вивіска, що інваліди війни обслуговуються поза чергою. Тепер її зняли. І в міській поліклініці теж колись учасників бойових дій приймали поза чергою, нині ж таблички біля кабінетів про це не нагадують. Нам, ветеранам, важко годинами вистоювати, щоб одержати пенсію чи потрапити до лікаря.
— Я вважаю, що люди поважного віку завжди повинні бути оточені увагою. Особливо ті, хто заслужив шану своєю кров’ю. Спасибі за слушне зауваження. Доручу з’ясувати, чому зникли ці таблички-нагадування в установах, які надають послуги. Але то ще й питання моральності, бо як же можна людині такого поважного віку, ветеранові, не поступитися місцем у черзі до лікаря чи в банку? Маємо бути насамперед людьми й поважати один одного!«НАВІТЬ ЗА ПОЛЬЩІ В СЕЛІ БУЛА АПТЕКА…»
З болючою для всіх сільських жителів проблемою звернувся Володимир Феодосійович Талимончук із Чарукова Луцького району:
— Завжди у нашому селі була аптека — і за Польщі, і за радянської влади. За часів незалежності України діяв аптечний пункт при місцевій амбулаторії, але вже рік, як його ліквідували. Літнім людям тяжко добиратися до Луцька, щоб купити ліки. Звертався у травні минулого року до Луцької райдержадміністрації, та марно.
— Про цю проблему мені відомо, подібні запитання ставлять люди під час зустрічей у всіх районах. Будемо разом із місцевою владою думати, як її вирішити.
Уже наступного дня голова облдержадміністрації дав відповідну вказівку, тепер над розв’язанням проблеми мізкує керівництво КЗ «Луцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» та ДВТП «Волиньфармпостач».
— Хочу, Володимире Петровичу, сказати ще і про сільський магазин. У Чарукові є гарне приміщення, збудоване за кошти пайовиків споживчої кооперації, яке другий рік не використовується. Торгують товарами, які необхідні людям, у маленькій будочці. Чому ж стоїть пусткою будівля магазину? — продовжив Володимир Талимончук.
— Вважаю, що дається взнаки хибна практика: сам не використовую — і комусь не дам. Якщо споживспілка не торгує у магазині, то чому він має стояти порожнім? Поспілкуюсь із керівництвом району, аби в Чарукові торгували в цивілізованих умовах.
— Турбують вас із села Коритниця Локачинського району. За медичною допомогою наші жителі звертаються у лікарську амбулаторію в Привітному. Там кваліфікований терапевт обстежить, призначить ліки. Але купити їх у селі неможливо, мусимо їхати або до Горохова, або до Локач. Допоможіть, — від імені односельчан звернувся пенсіонер Павло Малежик.
— На мою думку, необхідно, щоб у кожному сільському ФАПі можна було придбати ліки. З фельдшерами треба укладати цивільно-правові угоди. Проблема в тому, що фармацевтичні фірми вимагають передоплату, а коштів у медичних працівників нема. На жаль, на рівні держави зволікають із вирішенням цього питання. Необхідно спільно шукати вихід: місцевій владі, фармацевтичним компаніям, управлінню охорони здоров’я. Я занотував ваше звернення, воно, до речі, не перше на цю тему. Обіцяю, не залишимо його без уваги.
— На житловому масиві «Черчиці» в селі Зміїнець Луцького району дороги без твердого покриття, не освітлюються, на будинках нема табличок із назвами вулиць, — поскаржився один із жителів.
— Це свідчення незадовільної роботи відповідних служб, адже встановлення табличок не потребує великих затрат. Дам доручення розібратися, ви отримаєте письмову відповідь.
— Часто буваю на полюванні поблизу села Мовчанів Локачинського району. Там колись почали робити демонтаж обладнання ракетної частини, але справу до кінця не довели, територія у такому вигляді, що може трапитися біда, — звернувся небайдужий читач.
— У 2009-му такий прецедент був, на превеликий жаль. Знаю, що з приводу демонтажу військовою прокуратурою відкрите кримінальне провадження. Тривають слідчо-оперативні дії. Але пошлю туди спеціалістів, щоб перевірили, чому не загороджена територія.
— Начебто і не важко вирішити нашу проблему, але ніяк не вдається. З Ковеля автобус Луцьк — Любешів — Хутомир — Бихів відправляється об 11.55. А поїзд зі Здолбунова приїжджає о 12-й. П’ять хвилин, а пасажири не встигають на автобус.
— Справді, це той випадок, коли бракує елементарної уваги до потреб людей. Обіцяю втрутитись, допомогти.
У ПОШУКАХ ПРАВДИ
— Працівників Нововолинського ремонтно-механічного заводу непокоять чутки, що керівника нашого підприємства мають звільнити, що вже є кандидатура на цю посаду. Хотілося б знати, чому? Завод нормально працює, люди отримують зарплати, є замовлення, — звернувся Сергій Жернов, голова профспілки ДП «Нововолинський ремонтно-механічний завод».
— Ми уважно вивчаємо стан справ на вашому підприємстві. Я був у вас, зустрічався з представниками колективу. До речі, керівник чомусь півроку на лікарняному. Так, у мене є подання міністра про перепризначення директора, але поки докладно не розберемося у ситуації, зокрема з колишнім ливарним цехом, державним майном, яке було відчужено, поки не вивчимо громадську думку — поспішних рішень приймати не будемо.
— Хочу відкрити своє підприємство, купив для цього приміщення, яке колись було радгоспним. Але виявилося, що земля під ним віддана в оренду фермеру на 9 років. Договір оренди складений з порушеннями, але розірвати його можна тільки через суд. Справа може затягнутися надовго. Що мені робити? — зателефонував Володимир Гаврилюк із села Піски Горохівського району.
— Мені зараз важко дати вам відповідь, потрібно, щоб розібралися в ситуації юристи, поцікавимось думкою місцевої влади, як вам можна допомогти. Але ваше звернення записав, і ви неодмінно отримаєте роз’яснення.
— При «Західінкомбанку» була створена кредитна спілка, куди обманним шляхом заманювали людей. Тепер «Західінкомбанк» продає свої активи, будівлі, щоб розрахуватися з клієнтами. А от голова кредитної спілки Олександр Яручик лише годує нас обіцянками, — зателефонувала лучанка Лариса Яцюра.
— Про ситуацію, що склалася довкола «Західінкомбанку», про порушені кримінальні справи — знаю. Щодо кредитної спілки — обіцяю з’ясувати, які перспективи повернення ваших грошей.
— У мене дружина — інвалід першої групи, гроші вкрай потрібні на лікування. Але вибити їх із кредитної спілки «Горохів-кредит», куди ми вклали кошти 8 років тому, досі не вдається. Розслідують справу вже довго, затягують наче спеціально, — скаржиться Святослав Романюк із Горохова. — Прошу прийняти мене, вислухати.
— Будь ласка, записуйтесь на прийом, приходьте.
Варто зауважити, що поспілкуватися з головою облдержадміністрації пан Святослав зможе вже 1 лютого 2016 року, коли Володимир Гунчик проводитиме в облдержадміністрації особистий прийом громадян. Окрім того, ще двох краян, котрі зателефонували до редакції з подібним проханням, керівник найвищої виконавчої гілки влади області вислухає того ж дня.
— Допоможіть одержати заборговану заробітну плату. Я працювала у ПП «Вертикаль». Суд виніс рішення на мою користь, я звернулася з виконавчим листом про стягнення заборгованості до виконавчої служби області, але за півтора року питання так і не вирішили, — нарікає лучанка Ольга Гняда.
— Упродовж тижня ви отримаєте письмову відповідь.
— Турбує вас жителька села Вільхівка Горохівського району Світлана Федорівна Дмитрук. Я працювала вчителькою у місцевій школі, зараз уже на пенсії. Коли розраховувалась, мені не виплатили належні кошти індексації.
— З’ясуємо, чи маєте законне право їх одержати, і повідомимо, яким чином вам діяти.
— У час, коли ми були на Майдані, у Ковелі місцева влада віддала під забудову прибережну смугу річки Турії. Просимо втрутитись, — звернувся Сергій Котік.
— Розпоряджатися землею — компетенція місцевої влади, а не голови облдержадміністрації. Але якщо у вас є конкретні факти порушень, якщо ви не можете домогтися реагування на свої звернення, — то я готовий прийняти вас.
— Упродовж 10 років не можу отримати державний акт на право власності на землю. Пройшов усі інстанції, відчув на собі, що таке бюрократична машина, корупція, несправедливість. Допоможіть вирішити мою проблему, — звернувся Микола Кузьмук із Рожищ.
— У перший понеділок лютого приїжджайте на прийом із документами, будемо з’ясовувати, чому у вас виникли труднощі.
БЕЗ КНИГИ, ШКОЛИ, ДИТСАДКА НЕМА МАЙБУТНЬОГО
— Звертаюся за дорученням жителів села Волиця-Дружкопільська Горохівського району. Коли закривали нашу початкову школу, то обіцяли продовжити будівництво приміщення навчального закладу в селі Журавники, розпочате у 2013 році. Адже будівля там в аварійному стані, 126 учнів змушені бігати через дорогу в їдальню, бібліотеку, майстерню, що розташовані на першому поверсі дитсадка, бо в школі дуже тісно. Але і в дитсадку місць бракує, 50 дошкільнят мусять сидіти вдома. Коли ж у Журавниках буде нова школа? — запитує вихователь тамтешнього садочка Світлана Гамага.
— Знаю про проблему: райдержадміністрація пропонувала включити цей об’єкт до переліку тих, які реалізовують за кошти державного фонду регіонального розвитку, — відповів Володимир Гунчик. — Але вартість будівництва у цінах 2012 чи 2013 років становить майже 24 мільйони гривень. За рік, що передбачено умовами роботи і фондом регіонального розвитку, таку суму (а за цінами нинішніми — ще більша) не освоїти. Розпочати й залишити ще один довгобуд? Не думаю, що то правильно. Ресурсу обласного та районного бюджетів, зрозуміло, не вистачить. Уже мав розмову з віце-прем’єром Геннадієм Зубком, аби продовжити термін реалізації інфраструктурних об’єктів. Але це потребує внесення змін до постанов Кабміну. Тому чекаємо.
— У нашому селі понад півсотні дітей, а садочка нема. І приміщення є для дошкільного закладу, яке можна придбати, облаштувати. Допоможіть зрушити цю справу з місця, — звернувся Сергій Субота із села Бодячів Ківерцівського району.
— Наскільки мені відомо, в бюджеті Сокиричівської сільської ради та районного відділу освіти коштів, аби придбати приміщення під садочок, немає. Але це питання не лише грошей, а й розподілу повноважень. У минулому році на Волині постало кілька об’єднаних громад, котрі отримали зовсім інші бюджети. Так, є чимало питань щодо об’єднаних громад, але це — ще й спосіб через розподіл бюджетних повноважень суттєво зміцнити місцеву інфраструктуру, й освітню зокрема.
— Чи планують у селі Струмівка Луцького району будувати дитсадок і школу? Важко дітей возити до Луцька. А село розростається, і на дачному масиві людей багато живе. Повинна ж влада про це думати.
— І місцеве самоврядування також, — зауважив голова облдержадміністрації. — А, можливо, час уже розглядати питання про зміну меж обласного центру?..
— Був сьогодні на засіданні комісії обласної ради з питань освіти, науки, культури, де обговорювали видатки на розвиток цих галузей. На жаль, чомусь поза увагою залишилася підтримка книговидання. Приватний бізнес може займатися торгівлею, закладами харчування, а от культура, духовність вимагають сприяння з боку влади, — висловив свою думку Дмитро Головенко.
— Комісія засідає якраз у ці дні, тому є можливість вносити на розгляд депутатів пропозиції, поправки. Документ затверджує сесія обласної ради. Ще є час доопрацювати його.
— У грудні була нарада редакторів, йшла мова про програму розвитку інформаційного простору Волині. Чи має вона шанс бути прийнятою на сесії обласної ради? Чи планує облдержадміністрація провести семінар із питань роздержавлення друкованих ЗМІ? — поцікавився Микола Вельма, головний редактор газети «Вісті Ковельщини».