Паспорт міста

 Історична довідка        

Історичні і часові паралелі постійно поєднують нас із сучасним і минулим Чернігова, асоціюючи сьогодення із витоками суспільно-політичного життя древнього Сіверського князівства та Київської Русі, що дала шлях у життя трьом великим слов'янським народам.

Реальними тому свідками багаточисленні архітектурні та археологічні пам'ятники, беруть свій початок з далеких глибин сьомого століття – з часу заснування на правому березі Десни перших городищ сіверських слов'янських племен. Саме з цих поселень і виросло згодом місто, яке вже на початку десятого століття за своїми розмірами, статусом, політичним та економічним значенням у давньоруській державі поступалося лише Києву.

Вже в 1024 році місто набуває статусу головного економічного і політичного центру Чернігово-Сіверського князівства, яке існувало і розвивалося протягом двохсот років.

За князювання Мстислава Володимировича у місті розпочалося створення комплексу кам'яних споруд княжого дворища – Дитинця (нині Вал) на місці древньослов'янського городища другої половини першого тисячоліття.

У Чернігові успішно розвивалося будівництво, різноманітні ремесла та торгівля. Чернігівські ювеліри та зброярі були майстрами високої кваліфікації. Їм були відомі такі техніки, як перегородчата емаль, філігрань, чернь. До наших днів у місті збереглися шедеври древньо-сіверської архітектури ХІІ століття: Спасо-Преображенський і Борисоглібський собори, Успенський собор Єлецького монастиря, П'ятницька (відреставрована) та Іллінська церкви.

Нашестя монголо-татарських орд в 1239 році та польсько-литовських феодалів У ХІV-ХVІІ століттях затримало нормальний розвиток міста на кілька віків.

Проте, навіть зазнаючи численних руйнувань від зовнішніх ворогів місто весь час піднімалося з попелу та руїн, відроджувалось та оновлювалось в усій красі і величі своїх златоглавих храмів.

У 1623 році Чернігову присвоєно Магдебурзьке право, а вже згодом – 1635 – статус головного міста Чернігівського воєводства. В період Визвольної війни українського народу в 1648-1654 роках під проводом Богдана Хмельницького Чернігів був центром однойменного полку, а пізніше увійшов до складу Російської держави, не втрачаючи статус адміністративно-територіального центру Сіверського регіону.

З ХVІІІ століття місто – центр намісництва, а з початку ХІХ-го     століття – "столиця" Чернігівської губернії.

У ХХ столітті Чернігів, переживши та переборовши розруху громадянської та двох світових воєн, став одним із найбільших індустріальних та культурно-історичних міст українського Полісся.

1300-літня біографія міста зберегла для нащадків 98 пам'ятників історії та культури, залишила по собі десятки археологічних пам'яток – курганів і фортифікаційних земляних споруд, підземних печерних комплексів, що дає право називати Чернігів містом – музеєм під відкритим небом.

Чернігів здавна відзначався не лише рівнем культури але й досвідченістю своїх громадян. Слід зазначити, що у ХVІІ столітті тут почала діяти Іллінська типографія, що славилась високою якістю видань з прекрасними гравюрами, а згодом відкрилася слов'янсько-латинська школа, перетворену у 1700 році у знаменитий своїми просвітницькими досягненнями колегіум.

Чернігів можна вважати не лише історичним, адміністративним і культурним центром Придесення, але й містом студентів, підприємців, науковців, і навіть містом космонавтики. Саме так, адже в числі випускників Чернігівського вищого військового авіаційного училища 9 льотчиків-космонавтів, чиї імена відомі в усьому світі. Зокрема, в Чернігові навчався і перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк.

Завантажити Паспорт міста Чернігова  (424.5 кб.)