Станом на 01.01.2014 року в Україні проживає 90772 дитини-сироти та дітей, позбавлених батьківського піклування. З них:

- 77156 (85%) виховуються в сім’ях громадян України (знаходяться під опікою або піклуванням, проживають в прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу) і не можуть бути усиновлені іноземцями;

- на обліку дітей, які можуть бути усиновлені, в Департаменті сім’ї та дітей Міністерства соціальної політики України станом на 01.03.2014 року перебуває 22762 дітей.

Відповідно з цих 22762 дітей 11661 дитини вже влаштовані  в сімейні форми виховання та відповідно до законодавства України такі діти можуть бути усиновлені громадянами України, але не можуть бути усиновлені іноземними громадянами;

-  9424 дитини  -  можуть бути усиновлені як громадянами України так і іноземцями. Водночас 60% з них мають братів та/або сестер.

Вікові характеристики дітей, які можуть бути усиновлені іноземцями, такі:

8528 – це діти віком старше 10 років, з них 52% мають братів та/або сестер;

724 – діти віком від 5-ти до 10-ти років з них 70% братів  та/або сестер;

172 – діти, віком до 5-ти років (це діти-інваліди, діти із захворюваннями).

Темпи міждержавного усиновлення в Україні щороку стрімко падають.

Усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 5-ти років, які мають більш-менш гарний стан здоров’я, вже не кажучи про цілком здорових дітей, влаштовуються в сім’ї громадян України. Щороку в сім’ї громадян України в цілому влаштовується 15000 дітей.

Також з кожним роком поступово змінюється підхід українців до можливості реалізувати свій батьківський потенціал – допомогти дитині-сироті зростати у сім’ї. Українці почали більше всиновлювати не тільки немовлят, але й дітей шкільного віку. Реформується національне законодавство під дотримання одного з основних принципів Конвенції ООН з прав дитини – забезпечення найвищих інтересів дитини. 

Іноземні громадяни зорієнтовані переважно на усиновлення в Україні дітей молодшого віку з хорошим станом здоров’я. Такі діти, які можуть бути усиновлені іноземцями, практично відсутні.

Діти віком до 5-ти років, а також ті, які перебувають менше як один рік  на  обліку в Міністерстві соціальної політики України, не підлягають усиновленню іноземцями, крім дітей, які мають захворювання, що дають право на їх усиновлення без дотримання згаданих строку та віку.

Кількість дітей, які усиновлюються іноземцями щороку зменшується:

2005 рік -  іноземними громадянами усиновлено 2110 дітей, 2012 рік – 806 дітей,  2013 рік – 674 дитини.

До кінця 2014 року очікується дещо більше 500 міждержавних усиновлень і це буде найнижчий показник за всю історію міждержавного усиновлення в Україні. Прогнозується збереження тенденції на зменшення міждержавних усиновлень і в 2014 році.

На даний час на обліку в Департаменті сім’ї та дітей Міністерства соціальної політики України перебуває 306 іноземних кандидатів в усиновлювачі. З них: 163 сім’ї бажають усиновити дитину віком старше 12 років (з них 157 сімей із США) – ці родини мають реальні шанси реалізувати свій намір і усиновити дитину в Україні.

Зовсім інша ситуація очікує осіб, які бажають усиновити дитину віком від 5-ти до 6-ти років. Таких сімей на обліку – 74.

Третина іноземців приїжджають в Україну щоб усиновити дитину саме віком 5 років.

Усиновити здорову дитину без братів і сестер віком 5-6 і навіть 7-8 років в Україні майже не можливо. У 2012 році 52 родини іноземних кандидатів в усиновлювачі покинули Україну не усиновивши дитину. Протягом 2013 року ця цифра вже становить 80 сімей.

Таким чином, на сьогодні Україна чекає на іноземних усиновлювачів, які бажають усиновити:

- дитину-інваліда, хвору дитину;

- дитину старше 10-ти років;

- групу братів і сестер (4-5 дітей) віком від 8 років.

Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Усиновлення є самостійним інститутом сімейного права, головним завданням якого є надання дітям-сиротам та дітям, які залишились у силу тих чи інших обставин без батьківського піклування, благополучних умов виховання в сім’ї.

Міждержавне усиновлення – є самостійним інститутом міжнародного приватного права, головним завданням якого є надання дітям, що залишились без батьківського піклування, сімейних умов та довгоочікуваних батьків. Тобто, міждержавне усиновлення є підставою для виникнення сімейних відносин як юридичного акту за участю іноземного громадянина.

У силу цього акту після усиновлення дитина урівнюється в особистих і майнових правах з рідними дітьми усиновлювача, його родичами між якими виникають такі ж права і обов’язки, як між родичами за походженням (стаття 232 Сімейного кодексу України).

 Одночасно в силу цього юридичного акту усиновлені втрачають особисті та майнові права і звільняються від обов’язків у відношенні до своїх батьків та їх родичів.

Міждержавне усиновлення в Україні здійснюється тільки за участі Міністерства соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики).

Відповідно до статті 24 Закону України «Про охорону дитинства» - усиновлення  дитини,  яка  є громадянином України, іноземцями провадиться,  якщо були вичерпані всі можливості щодо передачі під опіку,  піклування,  на  усиновлення чи виховання в сім'ї громадян України.

Посередницька,  комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передання  їх  під  опіку,  піклування  чи  на  виховання  в сім'ї громадян    України,   іноземців   або осіб  без громадянства забороняється.

Законодавство України не містить обмежень щодо максимальної різниці у віці між усиновлювачем та дитиною.

Водночас статею 212 Сімейного кодексу України визначено, перелік осіб, які  не можуть бути усиновлювачами :

     1) обмежені у дієздатності; 

     2) визнані недієздатними; 

     3) позбавлені  батьківських  прав,  якщо  ці  права  не  були поновлені; 

     4) були     усиновлювачами    (опікунами,    піклувальниками, прийомними  батьками,  батьками-вихователями)  іншої  дитини,  але усиновлення  було  скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку,  піклування чи діяльність  прийомної  сім'ї  або  дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини; 

     5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; 

     6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; 

     7) не  мають  постійного  місця  проживання та постійного заробітку (доходу); 

     8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров'я України; 

     9) є іноземцями,  які не перебувають у шлюбі,  крім випадків, коли іноземець є родичем дитини; 

     10) були  засуджені за злочини проти життя і здоров'я,  волі, честі та гідності,  статевої свободи  та  статевої  недоторканості особи,   проти   громадської   безпеки,  громадського  порядку  та моральності,  у  сфері  обігу  наркотичних  засобів,  психотропних речовин,   їх  аналогів  або  прекурсорів,  а  також  за  злочини, передбачені статтями 148,  150,  150-1,  164,  166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену  чи  не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів; 

     11)  за  станом  здоров'я  потребують  постійного стороннього догляду;

     12) є особами без громадянства;

     13) перебувають  у шлюбі з особою,  яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.

     2. Крім  осіб,  зазначених  у частині першій цієї статті,  не можуть бути усиновлювачами інші особи,  інтереси  яких  суперечать інтересам дитини. 

Відповідно до законодавства України, дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває не менш як один рік на обліку в центральному органі виконавчої влади, до повноважень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей, і досягла п'яти років.

 Усиновлення може бути здійснено до закінчення зазначеного строку, а також до досягнення дитиною п'яти років, якщо:

1) усиновлювач є родичем дитини;

2) дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального переліку хвороб, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України (наказ МОЗ від 27.12.2011 № 973);

3) здійснюється усиновлення усіх рідних братів і сестер в одну сім'ю, якщо один з них досяг п'яти років і перебуває на обліку в центральному органі виконавчої влади, до повноважень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей, не менш як один рік;

 4) іноземці виявили бажання усиновити дитину, яка є братом або сестрою раніше усиновленої ними дитини.

Процедура усиновлення дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, яка проживає в Україні, іноземцями та громадянами України, які проживають за межами України, складається з таких кроків:

1. Збір документів в країні свого проживання.
2. Реєстрація для подачі документів.
3. Подання до Мінсоцполітики пакету документів.
4. Постановка на облік кандидатів в усиновлювачі.
5. Отримання запрошення на співбесіду для ознайомлення з інформацією про дітей, які можуть бути усиновленими.
6. Співбесіда в Департаменті сім’ї та дітей Мінсоцполітики. Ознайомлення з інформацією про дітей, які можуть бути  усиновленими.
7. Отримання направлення для знайомства та встановлення контакту з дитиною.
8. Знайомство з дитиною за місцем її проживання.
9. Подання до служби у справах дітей заяви про бажання усиновити дитину.
10. Отримання в службі у справах дітей висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.
11. Подання документів до Мінсоцполітики для отримання згоди на усиновлення дитини.
12. Отримання згоди Мінсоцполітики на усиновлення дитини.
13. Подання заяви і документів до суду. Судове засідання щодо розгляду питання усиновлення.
14. Отримання рішення суду про усиновлення дитини.
15. Оформлення нового свідоцтва про народження дитини в органах реєстрації актів цивільного стану.
16. Передача дитини усиновлювачам.
17. Оформлення виїзних документів.
18. Постановка усиновленої дитини на консульський облік в країні проживання.

Ви є громадянами України, які проживають за межами України, або громадянами інших країн та бажаєте усиновити дитину, яка проживає в Україні?

Вам слід почати зі збору документів та формування справи для її подачі до Мінсоцполітики.

Справа складається з таких документів:

1) заява, адресована Мінсоцполітики, про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі, засвідчена нотаріально;

2) копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, у трьох  примірниках;

3) висновок компетентного органу країни  проживання, який підтверджує можливість  заявників бути усиновлювачами  (у  двох примірниках). У висновку зазначаються адреса, житлово-побутові умови  (кількість  спальних  кімнат, наявність умов для проживання дитини),  біографічні  дані,  склад  сім'ї  (кількість осіб, які проживають разом із заявником,  ступінь родинного зв'язку, наявність власних дітей), ставлення  заявників до усиновлення. Висновок  повинен  містити рекомендації  щодо  кількості, віку та стану здоров'я дітей, яких можуть усиновити заявники. Рекомендації щодо стану здоров'я  дитини  зазначаються у разі, коли заявникам рекомендовано   усиновлення   дитини-інваліда,   яка  страждає  на хворобу,  внесену  до  затвердженого Міністерством охорони здоров’я переліку захворювань, які дають  право  на  усиновлення  дитини  без  дотримання  строків її перебування  на  обліку  в  Мінсоцполітики, а також дітей віком до п'яти  років. 

Якщо висновок видано недержавним органом, до нього додається копія ліцензії на провадження таким органом діяльності, пов'язаної з усиновленням.

4) дозвіл компетентного органу країни проживання заявників на в'їзд  і  постійне  проживання  усиновленої  дитини;

5)  зобов'язання  заявника  нотаріально  засвідчене  (у  двох примірниках):

поставити дитину на облік у відповідній консульській установі чи   дипломатичному   представництві   України   (із   зазначенням найменування  установи,  представництва,  його адреси)   протягом місяця після в'їзду до країни проживання;

забезпечити право  усиновленої  дитини зберігати громадянство України до досягнення нею 18 років;

подавати консульській     установі     чи      дипломатичному представництву  України не менш як один раз на рік протягом перших трьох років після усиновлення та в подальшому один раз на три роки до досягнення дитиною вісімнадцяти років звіт про умови проживання
та стан здоров'я усиновленої дитини за формою згідно з додатком 5 Порядку;

надавати можливість представникові консульської  установи  чи дипломатичного представництва України спілкуватися з дитиною;

повідомляти консульську установу чи  дипломатичне представництво України про  зміну  місця  проживання  усиновленої дитини.

У зобов'язанні повинна зазначатися адреса проживання заявника (за наявності кількох  місць проживання зазначається адреса кожного з них), паспортні дані, номер телефону та електронна адреса;

6) засвідчена  нотаріально  письмова згода другого з подружжя на  усиновлення  дитини  (у  разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;

7)  довідка з місця роботи про заробітну плату за останні шість місяців або копія  декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органом, який її видав  або нотаріально;

8) засвідчена   нотаріально   копія   документа   про   шлюб, зареєстрований в компетентних органах країни (у двох примірниках);

9) висновок про стан здоров’я кожного заявника, складений за такою формою:

10) довідка   про  наявність  чи  відсутність  судимості  для кожного заявника, видана компетентним органом країни проживання;

11) засвідчена нотаріально копія  документа,  що  підтверджує право   власності   або користування  житловим  приміщенням,  із зазначенням його загальної і житлової площі та кількості  спальних кімнат;

12)  засвідчена  нотаріально  письмова згода заявника, який є іноземцем,  на  отримання  інформації  про  нього  в  Генеральному секретаріаті   Інтерполу   та правоохоронних   органах  держави, громадянином  якої  є іноземець, та держави, на території якої він проживає  (у двох примірниках).

У  разі  усиновлення  дитини  одним  із  подружжя  документи, передбачені  підпунктами  2,  9,  10  і  12 подаються кожним  з  подружжя.

Нотаріально засвідчені  заяви  про розмір заробітної плати чи інших  доходів заявників,  наявність  у  них   майна   чи   права користування   майном,   інші   заяви   не  замінюють  документів, зазначених у цьому пункті.

Документи,  передбачені  підпунктами  1,  3,  5-7, 9, 10 і 12,  подаються  в  оригіналах.  У  разі  коли  оригінал документа зберігається органом,  який його видав (про  що  повинно бути   зазначено   в  самому  документі),  подається  його  копія, нотаріально  засвідчена. 

Вищезазначені документи оформляються в країні проживання заявників.  

Кожен документ (крім копії паспорта або іншого документа, що посвідчує особу), а також будь-яка  заява,  звернення  громадян  України,  які проживають за межами України,  та іноземців з питань, що стосуються усиновлення, підлягають легалізації у відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України,  і  подаються  до Мінсоцполітики разом з їх перекладом на українську мову, що засвідчується нотаріусом.

Заяви, звернення,  які оформлені  з  порушенням  вимог  цього пункту, розгляду не підлягають.

Строк  дії  вищезазначених документів становить один рік  від  дати  їх  видачі,  якщо  інше  не передбачено   законодавством   країни   (про   що  зазначається  в документі), в якій вони видані.

На день подання документів Мінсоцполітики строк їх подальшої дії повинен становити не менш як шість місяців. У разі коли строк дії документів  за  законодавством  країни, яка їх видала, становить менш як шість місяців, на день подання до Мінсоцполітики вони повинні бути дійсними.

Пам’ятайте, що справа приймається Мінсоцполітики, якщо в ній є всі документи, зазначені вище.

Після того, як справа сформована, слід  особисто або через представника зареєструватись для її подачі. Реєстрація відбувається у Мінсоцполітики за адресою: м. Київ, вул. Десятинна, буд. 14, за наявності висновку компетентного органу країни проживання, який підтверджує можливість заявників бути усиновлювачами (пункт 3 вищезазначеного переліку документів). У день згаданої реєстрації заявникам або їх представникам повідомляється про дату подання справи.

Потім справа подається особисто заявником або  його представником до Мінсоцполітики за вищезазначеною адресою. Зверніть увагу, що справа подається в окремій папці,  на  титульній  сторінці якої  зазначаються  країна  проживання,  прізвище  та  повне  ім’я заявника,  а на звороті титульної сторінки -  перелік  поданих документів, підписаний заявником або його представником. У правому верхньому куті першої сторінки  кожного  документа зазначається   порядковий  номер  цього  документа  відповідно  до переліку. Для зручності користування та належного зберігання  справи подаються у папках відповідних кольорів:  Ізраїль, Канада - білий, Іспанія - блакитний,  Італія - зелений, Німеччина - синій, США - червоний,  Франція - жовтий, інші країни - фіолетовий.

Пам’ятайте, що Мінсоцполітики не  приймає до розгляду  справи, що надійшли поштою.

Кандидати в усиновлювачі мають право: 

- тричі (з урахуванням повторних прийомів) ознайомитися з інформацією про дітей,  які можуть бути усиновлені;

- ознайомитися з фотографією дитини та отримати про дитину таку інформацію:

ім'я, вік, стать, стан здоров'я відповідно до висновку про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини;

відомості про правові підстави для усиновлення, форму влаштування дитини (без зазначення назви та адреси закладу,  в якому перебуває дитина);

відомості про наявність або відсутність братів, сестер, їх вік та форму влаштування.    

- отримати направлення до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини для організації знайомства з нею;

- в дитячому або іншому закладі, в якому проживає (перебуває) дитина, ознайомитися з документами, які містяться в особовій справі дитини, медичною карткою, отримати інформацію про історію життя дитини, особливості її розвитку, поведінки, здібності, риси характеру, рекомендації щодо форм і методів спілкування з дитиною, догляду за нею після усиновлення;

- провести додаткове медичне обстеження дитини виключно у державному або комунальному закладі охорони здоров'я в присутності представника служби у справах дітей та дитячого або іншого закладу, в якому проживає (перебуває) дитина.

Після   знайомства  з  дитиною  кандидати  в  усиновлювачі  мають  право  щодня  протягом строку дії направлення (10 робочих днів) відвідувати дитину за місцем її проживання (перебування) та спілкуватися з нею у час, визначений  керівником закладу,  але  не  менш  як  три  години  на  день. 

Після подання до служби у справах дітей заяви про бажання усиновити дитину, кандидати в усиновлювачі мають право продовжувати щоденне спілкування з дитиною до набрання чинності рішенням суду про всиновлення.

Усиновлення дітей проводиться на підставі рішення суду. 

Кандидати в усиновлювачі зобов'язані:

 виконувати вимоги законодавства України з питань усиновлення;

виконувати рекомендації фахівців (психолога, педагога, соціального працівника) під час встановлення контакту з дитиною.

Відповідно до наказу Мінсоцполітики України від 17.11.11 № 445 «Про Порядок та умови прийому громадян України, які проживають за межами України та іноземців, які бажають усиновити дитину в Україні, для подання  ними справ», зі змінами (наказ Мінсоцполітики від 03.12.12  № 751) прийом заявників для  подання справ здійснюється:

- з третього понеділка січня до 31 березня;

- з другого понеділка квітня до 30 червня;

- з другого понеділка липня до 30 вересня;

- з другого понеділка жовтня до 10 грудня.

Усиновлювачі зобов'язані:

особисто забрати дитину із закладу, в присутності представника служби у справах дітей після пред'явлення копії рішення суду про усиновлення;

протягом місяця після усиновлення дитини поставити її на консульський облік в консульській установі чи дипломатичному представництві України в країні  свого  проживання;

надавати можливість представникам консульської установи чи дипломатичного представництва України в країні свого проживання спілкуватися з дитиною та здійснювати нагляд за умовами її проживання і виховання;

подавати консульській установі чи дипломатичному представництву України звіти про умови проживання та стан здоров'я дитини щороку протягом перших трьох років після усиновлення дитини та в подальшому до досягнення дитиною вісімнадцяти років один раз на три роки;

повідомляти про зміну місця проживання усиновленої дитини консульську установу чи дипломатичне представництво України, які здійснюють нагляд за умовами проживання і виховання усиновленої дитини.

забезпечити право  усиновленої  дитини зберігати громадянство України до досягнення нею 18 років.

Далі………….

Ви є громадянами України, які проживають за межами України, або громадянами інших країн та бажаєте усиновити дитину, яка проживає за межами України?

Вам слід почати зі збору документів та формування справи для її подачі до дипломатичного представництва або консульської установи України у країни проживання дитини.

Справа складається з таких документів:

1) заява, адресована дипломатичному представництву або консульській установі України у країни проживання дитини, щодо усиновлення дитини, засвідчена нотаріально;

2) копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, у трьох  примірниках;

3) висновок компетентного органу  країни  проживання, який підтверджує можливість  заявників бути усиновлювачами  (у  двох примірниках). У висновку зазначаються адреса, житлово-побутові умови  (кількість  спальних  кімнат, наявність умов для проживання дитини),  біографічні  дані,  склад  сім’ї  (кількість  осіб,  які проживають   разом   із   заявником,  ступінь  родинного  зв'язку, наявність  власних дітей),  ставлення  заявників  до усиновлення. Висновок  повинен  містити рекомендації  щодо  кількості, віку та стану здоров'я дітей, яких можуть усиновити заявники. Рекомендації щодо  стану  здоров'я  дитини  зазначаються у разі, коли заявникам рекомендовано   усиновлення   дитини-інваліда,   яка  страждає  на хворобу,  внесену  до  затвердженого Міністерством охорони здоров’я переліку захворювань, які дають  право  на  усиновлення  дитини  без  дотримання  строків її перебування  на обліку в Мінсоцполітики, а також дітей віком до п’яти років.

Якщо висновок видано недержавним органом,  до нього додається копія ліцензії на провадження таким органом діяльності, пов'язаної з усиновленням.

4)  зобов'язання  заявника  нотаріально  засвідчене (у двох примірниках):

поставити дитину на облік у відповідній консульській установі чи дипломатичному   представництві України (із зазначенням найменування  установи, представництва, його адреси) протягом місяця після в'їзду до країни проживання;

забезпечити право  усиновленої  дитини зберігати громадянство України до досягнення нею 18 років;

подавати консульській  установі чи  дипломатичному представництву  України не менш як один раз на рік протягом перших трьох років після усиновлення та в подальшому один раз на три роки до досягнення дитиною вісімнадцяти років звіт про умови проживання
та стан здоров'я усиновленої дитини за формою згідно з додатком 5 Порядку;

надавати можливість представникові консульської  установи  чи дипломатичного представництва України спілкуватися з дитиною;

повідомляти консульську установу чи дипломатичне представництво України про зміну місця проживання усиновленої дитини.

У зобов’язанні повинна зазначатися адреса проживання заявника (за наявності кількох місць  проживання  зазначається адреса кожного з них), паспортні дані, номер телефону та електронна адреса;

5) засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;

6)  довідка  з  місця  роботи  про заробітну плату за останні шість  місяців  або  копія  декларації  про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органом, який її видав  або нотаріально;

7) засвідчена нотаріально копія документа про шлюб, зареєстрований в компетентних органах країни (у двох примірниках);

8) висновок про стан здоров’я кожного заявника (форму висновку дивіться, будь ласка, вище);

9) довідка   про  наявність  чи  відсутність  судимості  для кожного заявника, видана компетентним органом країни проживання;

10) засвідчена нотаріально копія документа, що підтверджує право власності або користування  житловим  приміщенням,  із зазначенням його загальної і житлової площі та кількості  спальних кімнат;

11)  засвідчена  нотаріально  письмова згода заявника, який є іноземцем,  на  отримання  інформації про нього в Генеральному секретаріаті Інтерполу та правоохоронних органах держави, громадянином якої є іноземець, та держави, на території якої він проживає  (у двох примірниках).

Документи,  передбачені  підпунктами 3, 4-6, 8, 9 і 11,  подаються  в  оригіналах. У разі  коли оригінал документа зберігається органом, який його видав (про  що  повинно бути зазначено   в самому документі), подається його копія, нотаріально засвідчена. 

Вищезазначені документи оформляються в країні проживання заявників.  

Консульська  установа  чи   дипломатичне   представництво України протягом 20 робочих днів після надходження заяви готує висновок про доцільність усиновлення  та  відповідність його інтересам дитини.

Усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за її межами,  здійснюється за умови надання дозволу Мінсоцполітики. Для отримання дозволу  Мінсоцполітики  на усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за її межами, консульська   установа чи дипломатичне представництво України надсилає до Мінсоцполітики вищезазначені документи, висновок про доцільність усиновлення та його відповідність інтересам дитини, а  також засвідчені в установленому  порядку  документи, що підтверджують можливість дитини бути усиновленою.

Мінсоцполітики протягом 20 робочих днів перевіряє подані документи  на  відповідність  вимогам  законодавства  та розглядає питання  про  взяття заявників на облік кандидатів в усиновлювачі.

Одночасно проводиться перевірка іноземців  на  предмет  наявності  або  відсутності інформації  компрометуючого  характеру  в  правоохоронних  органах держави,  громадянами  якої є іноземці,  та держави, на території якої вони проживають, і Генеральному секретаріаті Інтерполу.

Питання про надання дозволу на усиновлення розглядається Мінсоцполітики  протягом десяти робочих днів після надходження від МВС України результатів перевірки заявників.

У  разі позитивного вирішення питання Мінсоцполітики оформляє дозвіл  на  усиновлення дитини,  надсилає  його  разом з поданими документами відповідній консульській  установі  чи  дипломатичному представництву України. Рішення про усиновлення громадянами України дитини - громадянина України, яка проживає за її межами, приймається консульською установою чи дипломатичним представництвом України на підставі згаданих документів.

У разі усиновлення іноземцями дитини  -  громадянина України, яка проживає за її  межами, консульська установа чи дипломатичне представництво України видає їм дозвіл Мінсоцполітики на усиновлення дитини та повертає документи, зазначені у підпунктах 2, 3, 4-11, для подання до відповідних органів держави, на території якої проживає дитина.

Ви є громадянином/громадянкою України, які проживають за межами України, або громадянином/громадянкою інших країн та бажаєте усиновити дитину-громадянина України Вашої дружини або Вашого чоловіка, яка проживає за межами Україні?

Вам слід почати зі збору документів та формування справи для її подачі до дипломатичного представництва або консульської установи України у країни проживання дитини.

Справа складається з таких документів:

1) заява, адресована дипломатичному представництву або консульській установі України у країни проживання дитини, щодо усиновлення дитини, засвідчена нотаріально;

2) копія паспорта або іншого документа, що засвідчує особу (у двох  примірниках);

3) копія документа про шлюб,  зареєстрований  в  компетентних органах країни;

висновок про стан здоров’я заявника (форму висновку дивіться, будь ласка, вище);

4) довідка про наявність чи відсутність судимості у заявника, видана компетентним органом країни проживання;

5) висновок  компетентного  органу  країни  проживання,  який підтверджує  можливість заявника  бути усиновлювачем.  У висновку зазначаються  адреса,  житлово-побутові  умови,  біографічні  дані заявника,   стосунки  в  сім’ї,  ставлення  до  усиновлення.  Якщо висновок видано недержавним органом, до нього додається копія ліцензії  на  провадження  таким органом діяльності,  пов’язаної з усиновленням;

6) копія свідоцтва про народження дитини;

7) письмова згода батьків дитини на  усиновлення,  засвідчена нотаріусом, або  згода того  з  подружжя, дитину якого усиновлює інший  з подружжя, та документ, який засвідчує відсутність другого з  батьків  дитини  (копія  свідоцтва  про  смерть або довідка про смерть,  видана  органом  реєстрації актів цивільного стану, копія рішення  суду  про  позбавлення  батьківських  прав,  про визнання недієздатним  або  безвісно відсутнім, довідка з органу реєстрації актів  цивільного  стану  щодо запису відомостей про батька дитини тощо);

8) засвідчена  нотаріально  письмова  згода заявника, який є іноземцем,  на  отримання  інформації  про нього в Генеральному секретаріаті Інтерполу та правоохоронних органах держави, громадянином якої є іноземець, та держави, на території якої він
проживає (у двох примірниках).

Консульська установа чи дипломатичне представництво України протягом 20 робочих  днів після надходження вищезазначених документів розгляне питання про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини і прийме рішення про  усиновлення  дитини,  якщо усиновлювачем є громадянин України.  

У разі  коли  усиновлення  здійснюється у відповідних органах держави,  на території якої проживає дитина,  консульська установа чи  дипломатична  установа  України підготує висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини  і  видасть  його Вам для подання до відповідного органу.

Порядок виїзду за кордон дітей-громадян України визначено законодавчими та нормативними актами, основними з них є:

1. Закон України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” від 21.01.1994 р. № 3857-ХІІ;

2. Постанова КМУ від 27.01.1995 р. № 57 “Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України”;

3. Постанова КМУ від 23.04.2003 р. № 569 “Про затвердження Порядку повернення до України позбавлених батьківського піклування дітей, які є громадянами України”;

Правила оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення затверджені постановою КМУ від 31.03.1995 р. № 231.

Статтею 313 Цивільного Кодексу України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Водночас, фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний, самостійний виїзд за межі України.

Згідно зі статтею 7 Закону України “Про громадянство України” особа, батьки або один із батьків якої, на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Відповідно до пункту 1 статті 2 зазначеного Закону, якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Статтею 6 Сімейного Кодексу України встановлено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Згідно зі статтею 17 Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31.03.1995 р. № 231, відомості про дітей, які їдуть за кордон разом з батьками (законними представниками), вписуються в паспорти батьків чи одного з батьків (законних представників) на підставі заяви громадянина, у чий паспорт вписуються діти.

У разі потреби самостійного виїзду дитини, яка постійно проживає в Україні за кордон оформляється проїзний документ, а у випадках, передбачених пунктом 4 цих Правил, – паспорт. Згідно з цим пунктом із заявою про оформлення паспорта можуть звертатися громадяни України, які досягли 18-річного віку, а у разі постійного проживання за кордоном – 16-річното віку. У разі виїзду на постійне проживання за кордон усиновленої іноземцями дитини – громадянина України, а також в інших випадках за наявності вимог з боку держави до якої здійснюється виїзд, чи вимог міжнародної організації, для участі в заході якої здійснюється виїзд, паспорт може бути оформлено до досягнення громадянином 18-річного віку.

На дітей віком від 5 до 18 років, які виїжджають разом із законними представниками і відомості про яких вписуються у їх паспорти, подаються фотокартки, що вклеюються у ці паспорти і скріплюються печаткою. Для оформлення паспорта/проїзного документа фотокартки подаються незалежно від віку дитини. Проїзний документ оформляється на три роки або до досягнення дитиною 18-річного віку.

Кожного разу під час виїзду за кордон дітей-громадян України (віком до 16 років), разом з іншими необхідними паспортними документами супроводжуюча особа надає для перевірки прикордонникам нотаріально завірену згоду обох батьків (законних представників – опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів).

У разі проживання одного з батьків за кордоном засвідчення згоди може здійснюватися консульською установою МЗС України або відповідно до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (підписана у м. Гаага 05.10.1961 р., ратифікована Законом України від 10.01.2002 р. № 2933-IІІ; постанова КМУ від 18.01.2003 р. № 61 “Про надання повноважень на проставлення апостиля, передбаченого Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних, офіційних документів”).

Відповідно до статті 4 зазначеної вище Конвенції передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом, він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Під час здійснення прикордонного контролю та пропуску через державний кордон на виїзд із України дітей-громадян України, яким ще не виповнилося 16 років і які прямують через державний кордон на законних підставах в супроводі законних представників (батьків, опікунів, піклувальників) або осіб, які уповноважені ними як в індивідуальному порядку, так і в складі організованих груп, посадовими особами Державної прикордонної служби України перевіряється:

-  паспортний документ супроводжуючої особи (передбачений міжнародними угодами);

-  проїзний документ дитини (свідоцтво про народження – тільки для поїздок в Російську Федерацію, а також для жителів прикордонних районів, визначених відповідними угодами про спрощений пропуск з Республікою Молдова та Республікою Білорусь);

- нотаріально завірену згоду обох батьків (законних представників).

Нотаріально завіреної згоди іншого з батьків, який не супроводжує дитину, посадова особа Держприкордонсдужби не вимагає у разі наявності оригіналів або нотаріальнозавірених копій:

- свідоцтва про смерть;

- рішення суду про позбавлення, батьківських прав;

- рішення суду про визнання особи безвісті зниклою; рішення суду про визнання особи недієздатною;

- довідки відділу запису актів цивільного стану (ЗАЦС) про те, що відомості про батька записані за заявою матері відповідно до частини першої статті 135 Сімейного Кодексу України (під час виїзду дитини за кордон, у супроводі одинокої матері).

Усі зазначені документи після завершення перевірки та відповідного оформлення підлягають поверненню пред’явнику. Інші будь-які додаткові документи посадова особа Держприкордонслужби України може вимагати для з’ясування та підтвердження законності виїзду осіб (дітей) за кордон у разі виникнення сумнівів щодо дійсності та належності наданих документів, а також наявності ознак злочину.

Виїзд з України дитини-громадянина України (віком до 16 років) у супроводі одного з батьків може бути дозволено за усної згоди іншого, якщо останній перебуває у пункті пропуску через державний кордон, але не прямує через державний кордон і має при собі документи, що підтверджують його батьківство (паспорт, документи, як підтверджують батьківство, право опіки та піклування).

Діти-громадяни України (віком до 16 років), які разом з батьками постійно проживають за кордоном, що підтверджується відповідними документами та відмітками в їх паспортних документах або паспортних документах батьків, у які вони записані (про виїзд з України на постійне проживання чи постановку на консульський облік в дипломатичних представництвах України за кордоном), або документом, який дає право на постійне проживання за кордоном, виданий компетентними органами країни проживання, можуть виїжджати за межі України у супроводі одного з батьків без обов’язкового пред’явлення згоди іншого.

Усиновлені іноземцями діти-громадяни України виїжджають за кордон до місця постійного проживання разом з усиновителями за паспортами громадянина України для виїзду за кордон. Посадова особа Держприкордонслужби здійснює перевірку законності виїзду дитини за кордон. Одним із підтверджень законності виїзду може бути рішення суду про усиновлення. Крім того, батьки усиновлювачі мають заздалегідь подбати про оформлення для усиновленої дитини дозволу/візи на в’їзд до країни майбутнього проживання.  

Громадяни України, які проживають за межами України, та іноземці, які бажають усиновити дитину, що проживає в Україні, звертаються до Міністерства соціальної політики України.

Адреса: поштова: вул. Еспланадна 8/10, м. Київ, 01601; для довідок - вул. Десятинна, 14, 01025, м. Київ,; тел.(044) 278-52-32, 278-52-31, факс (044) 278-52-64, e-mail: dity@msms.gov.ua

Усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду.

Усиновлювач, усиновлена дитина, яка досягла чотирнадцяти років, орган опіки та піклування мають право на звернення до суду із позовною заявою щодо скасування усиновлення чи визнання його недійсним. Лише суд може визнати усиновлення недійсним або скасувати усиновлення і лише за наявності підстав, передбачених статтями 236 та 238 Сімейного кодексу України.

Тому, у разі виникнення підстав для скасування усиновлення та неможливості їх усунення після вжитих заходів, за сприяння відповідної консульської установи чи дипломатичного представництва України, усиновлювач та/або усиновлена дитина, яка досягла чотирнадцяти років, готує необхідні документи та звертається із заявою до суду в Україні.

У разі підготовки органом опіки та піклування позовної заяви до суду іноземним усиновлювачам та/або усиновленій дитині, яка досягла чотирнадцяти років, до відповідного дипломатичного представництва чи консульської установи України необхідно надати наступні документи:

1) заява усиновлювача* (адресована Компетентним органам України)  щодо скасування усиновлення;

2) копії паспортів або документи, які засвідчують особи батьків та дитини, з перекладом на українську мову та засвідчені в установленому порядку,

3) заява усиновленої дитини** (адресована Компетентним органам України), яка досягла чотирнадцяти років, щодо скасування усиновлення та її бажання/небажання змінити прізвище, ім’я, по батькові після скасування усиновлення;

На підставі інформації, що міститься у згаданих заявах, а також у звітах усиновлювачів про умови проживання та  стан здоров’я усиновленої  дитини консульська посадова особа готує висновок, що оформлюється на бланку дипломатичного представництва чи консульської установи України, про доцільність/недоцільність скасування усиновлення.

Оригінали вищезазначених документів невідкладно надсилаються до ДКС МЗС України для подальшої передачі до Мінсоцполітики України, яке в свою чергу надсилає їх до відповідного органу опіки та піклування.

Звертаємо увагу, що нижченаведені зразки заяв та висновку є орієнтовними, але їх структура погоджена з Мінсоцполітики України, тому просимо орієнтувати заявників дотримуватися правильності оформлення заяв.

Заява – це документ, що містить прохання чи пропозицію особи, адресовану посадовій особі установи. Заява пишеться від руки на чистому аркуші паперу формату А4.

У заяві мають бути такі реквізити:

-  адресат;

-  відомості про заявника (прізвище, ім’я, по батькові, зазначені повністю у родовому відмінку, домашня адреса, номер телефону);

-  назва виду документа (заява);

-  текст;

-  перелік додатків (копій документів);

-  дата (проставляють дату складання документа переважно цифровим способом);

- підпис заявника.

Адресат, відомості про заявника зазначаються на початку робочої площі у правому верхньому куті аркуша (від середини), кожна частина заяви пишеться з окремого рядка.

У заяві обов’язково повинна бути зазначена причина подання заяви (підстава для скасування усиновлення).

Відповідно до законодавства України, документи підлягають консульській легалізації або засвідченню Апостилем, перекладаються на українську мову, що засвідчується в установленому порядку.

Після скасування судом усиновлення або визнання його недійсним відповідна консульська установа чи дипломатичне представництво України сприяє поверненню дитини в Україну.

Оскільки після набрання чинності рішенням суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним усиновлена дитина знову набуває статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, така дитина підлягає поверненню до України, якщо відсутні підстави для її усиновлення або передачі під опіку (піклування) за кордоном.

Дитина підлягає поверненню до України у двомісячний строк після погодження цього питання з компетентними органами держави її перебування.

Консульська посадова особа оформляє проїзний документ на  повернення  дитини до України (за умови відсутності паспорта громадянина України для виїзду за кордон або проїзного документа дитини).

Рада міністрів Автономної Республіки Крим або обласна, Київська, Севастопольська міська держадміністрація за рішенням суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним забезпечуватиме встановлення над дитиною опіки (піклування) або влаштування її до відповідного закладу соціального захисту (залежно від віку дитини, стану її здоров’я).

Закордонна дипломатична установа України через МЗС передає інформацію про час та місце прибуття в Україну дитини віком від 14 до 18 років Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій держадміністрації.

Уповноважений представник Ради міністрів Автономної Республіки  Крим,  місцевої  держадміністрації зустрічає дитину на території України.

Діти віком до 14 років і діти з вадами фізичного чи розумового розвитку повертаються до України у супроводі уповноваженого представника Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої держадміністрації.

Повернення дитини до України  забезпечується  за  рахунок видатків державного бюджету, передбачених органам виконавчої влади на відповідний рік.

Компетентним органам України

Від громадян (назва країни,  прізвище, ім'я, паспортні дані), які проживають за адресою:______________________________________________________телефон:

Заява*

Ми, подружжя (один із подружжя, який усиновлював за згодою іншого з подружжя)________________________________________________________

                                                                 (прізвище, ім’я)

(прізвище, ім’я, дата народження до усиновлення та після усиновлення)

                           (підстава відповідно до ст. 238 Сімейного кодексу України)

Зобов’язуємось покрити всі видатки, пов’язані з поверненням в Україну дитини/дітей (прізвище, ім’я) до або після прийняття судового рішення про скасування усиновлення.

Висловлюємо згоду на те, щоб судове засідання відбувалось без нашої присутності.

Ми ознайомлені з правовими наслідками скасування усиновлення відповідно до вимог законодавства України (ст. 239 Сімейного кодексу України).

До заяви додаємо висновок щодо доцільності/недоцільності скасування усиновлення та відповідності його інтересам дитини/дітей.

____________________                                                      _____________________

(підпис)                 (ініціали та прізвище)
 "___" __________ 20__ р.

____________________                                                      _____________________

(підпис)                 (ініціали та прізвище)
 "___" __________ 20__ р.

Компетентним органам України

Від громадянина України (назва країни,  прізвище, ім'я, паспортні дані), який/яка проживає за адресою:______________________________________________________

телефон:

Заява**

Я,__________________________________________________________,

      (прізвище, ім’я, рік народження до усиновлення та після усиновлення)

прошу скасувати моє усиновлення громадянами

_________________________________________________________________,

                  (назва країни, прізвище та ім’я кожного з усиновлювачів)

у зв’язку з_________________________________________________________,

               (зазначається підстава скасування усиновлення відповідно до ст. 238 СКУ)

що унеможливлює наше спільне проживання та суперечить моїм інтересам.

З правовими наслідками скасування усиновлення ознайомлений/ознайомлена.

У разі скасування усиновлення прошу зберегти мені прізвище, ім’я, по батькові, які я одержав/одержала у зв’язку з усиновленням ______________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові після усиновлення)

або прошу присвоїти мені прізвище, ім’я, по батькові, які я мав/мала до усиновлення ___________________________________________________ 

                                   (прізвище, ім’я, по батькові після усиновлення)

"___" __________ 20__ р.                                                   _______________

        (підпис)

Питання міждержавного усиновлення в Україні регулюються такими нормативними актами:

• Віденськими конвенціями про дипломатичні зносини 1961 року та про консульські зносини 1963 року з урахуванням законодавства країн перебування;
• Консульським статутом України;
• Законом України «Про інформацію»;
• Законом України «Про громадянство України»
• Законом України «Про охорону дитинства»
• Сімейним кодексом України;
• Кримінальним кодексом України;
• Цивільно-процесуальним кодексом України;
• Законом України Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України
• Порядком провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 905;
• Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 року № 1045 про внесення змін до Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей;
• Правилами ведення закордонними дипломатичними установами України консульського обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей - громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном (наказ МЗС України № 337 від 17.11.2011 р.);
• Положенням про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затверджене наказом Мін’юсту України та МЗС України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310;
• Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом МЗС України від 4 червня 2002 року № 113.
• Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року.
• постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.07
• Порядок повернення до України позбавлених батьківського піклування дітей, які є громадянами України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 569 від 23.04.2003 року

Тексти усіх вищезазначених нормативних актів Ви може знайти на сайті Верховної Ради України (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/a#Find)

Законом України від 19 травня 2011 року № 3381-VI «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо особливостей усиновлення окремих категорій дітей» (набрав чинності 11.07.2011) запроваджено, зокрема, такі норми:
— розширено перелік осіб, які не мають права на усиновлення. Такого права позбавлені особи без громадянства; особи, які перебувають у шлюбі з тими, хто не може бути усиновлювачем; та особи, які самі потребують постійного стороннього догляду;
— до Сімейного кодексу України внесено норму, відповідно до якої іноземці можуть усиновляти дітей, які є громадянами України, лише після досягнення ними 5-річного віку.
— при усиновленні іноземцями всіх рідних братів і сестер в одну сім'ю скасовано обмеження у вигляді обов'язкового річного перебування всіх цих дітей на обліку, як це вимагалось раніше. За Законом достатньо, щоб зазначений термін був витриманий стосовно одного з дітей. Крім того, таке усиновлення (тобто до досягнення дитиною п'яти років, за умови, що вона перебуває на обліку більше року) є можливим у випадку, якщо іноземець, раніше вже усиновив брата чи сестру такої дитини.
— встановлено, що громадяни України, які проживають за межами України, та іноземці, які бажають усиновити дитину, що проживає в Україні, подають до Мінсоцполітики, у пакеті з іншими документами, висновок компетентного органу країни проживання, який підтверджує можливість заявників бути усиновлювачами, у двох примірниках. При цьому закріплено норму, що рекомендації щодо стану здоров'я дитини зазначаються у висновку лише у разі, коли заявникам рекомендовано усиновлення дитини-інваліда, яка страждає на хворобу, внесену до затвердженого МОЗ переліку захворювань, які дають право на усиновлення дитини без дотримання строків її перебування на обліку в Мінсоцполітики, а також дітей віком до п’яти років (абзац перший підпункту 3 пункту 33 Порядку);
— визначено порядок надання кандидатам в усиновлювачі інформації про дітей, які менше одного року перебувають на централізованому обліку, а також дітей, які не досягли п’ятирічного віку (пункт 53 Порядку). Зокрема, така інформація надається іноземцям у випадках, якщо кандидат в усиновлювачі є родичем дитини; дитина страждає на хворобу, внесену до затвердженого МОЗ переліку захворювань; кандидати в усиновлювачі бажають усиновити усіх рідних братів і сестер в одну сім'ю, якщо хоча б один з них досяг п’ятирічного віку і більше року перебуває на обліку в Мінсоцполітики.

Іноземцям, бажаючим усиновити братів або сестер раніше усиновленої ними дитини, надається інформація про усіх рідних братів і сестер такої дитини, які перебувають на централізованому обліку. При цьому встановлено, що громадянам України, які проживають за межами України, надається інформація про дітей, які перебувають на централізованому обліку, незалежно від віку дітей та строку їх перебування на такому обліку.

Подружжю, один з якого є громадянином України, а другий - іноземцем, надається інформація про дітей, які можуть бути усиновлені іноземцями.
— запроваджено норму, що кандидатам в усиновлювачі (громадянам України, які проживають за межами України, та іноземцям) може бути відмовлено у наданні згоди Мінсоцполітики на усиновлення дитини у разі, коли вони виявили бажання усиновити дитину віком до п'яти років окремо від інших братів або сестер (абзац третій пункту 78 Порядку).

Порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України N 905 від 8 жовтня 2008 року розміщено:

• на веб-сайті: http://www.kmu.gov.ua/sport/control/uk/publish/category?cat_id=69438,
• на веб-сайті Верховної Ради України за адресою: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2947-14