This version of the page http://kg.ua/news/perepelyatnik (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2018-03-15. The original page over time could change.
Кременчуцькому міському радіо сьогодні було б 50! | Кременчугская газета
Четверг, 15 Марта 2018 года

Вы здесь

Кременчуцькому міському радіо сьогодні було б 50!

 

19 января 2018 08:15

Проте зараз залишаються лише спогади, бо радіти нічому: вже кілька років жителі міста і районів не слухають місцеве радіо. Кременчуцькі керманичі мільйони вкладають лише у комунальне телебачення, яке теж позбавлене телеефіру.

«Хто володіє інформацією – той володіє світом» – ці пророчі слова визначили напрям розвитку суспільства третього тисячоліття, суспільства інформаційних технологій. Та поки людство не винайшло «всесвітнє павутиння», воно вдовольнялося скромним винаходом О. Попова, і новини в оселі несли мережеві приймачі.

Саме радіо стало для Леоніда Перепелятника сенсом життя і творчого розвитку. Саме він 50 років тому, 19 січня 1968 року, промовив «Говорить Кременчук!» із радіовузла на вулиці Шевченка. У різні роки, в повоєнний час, функціонувало регіональне радіо, а суто міського не було. Тож рішенням керівників Кременчука  була прийнята постанова про створення міського радіо, яке з перших днів і очолив Леонід Іванович. До цього його трудова біографія розпочиналася на автозаводі, де він працював слюсарем-наладчиком у цеху роздавальних коробок. Нове призначення було для молодого робітника незвичним, та, маючи досвід співпраці з міськими газетами, він почав наполегливо освоювати журналістську діяльність і робити перші кроки зі створення у місті професійної радіостудії.

З роками міське радіо набувало у кременчужан популярності, а Леонід Іванович – авторитету. Отримавши  вищу журналістську освіту, активно застосовував нові  знання у повсякденній творчій роботі.  Значну допомогу в розвитку радіо надавали тодішні керівники міста: Микола Залудяк, Іван  Пономаренко, Андрій  Коваленко, Володимир  Коваленко, місцеві депутати.

Анатолій Щербак, редактор Кремен­чуцького районного радіо в 1970-1975 роках:

– У нас була спільна радіостудія вже в центральній частині міста, тож я був очевидцем того, як очолюване Леонідом Перепелятником  радіо набувало дедалі більшої популярності  не лише у Кременчуці, а й в області та Україні. На його базі проводились обласні  й  республіканські семінари, адже в Леоніда Івановича було що запозичити  іншим радіожурналістам. Його новаторський підхід до професійної справи, вміння знайти правильне рішення у складній ситуації особливо яскраво проявилися після розпаду колишнього союзу, в перші роки становлення  незалежної України. Багатотисячні мітинги під час передвиборних кампаній стали звичним явищем, але навіть вони за масовістю аудиторії не йшли в ніяке порівняння із прямими ефірами на міському радіо. Всі політики прагнули, як нині модно говорити,  пропіаритися  в радіопередачах Леоніда Перепелятника. А він завжди так вів прямі ефіри, що кожен радіослухач відчував себе головним арбітром політичних дебатів.  Енергії тоді у Леоніда Івановича було на десятьох журналістів. Саме за вміння і професійність, відданість справі  у 1994 році його обрали депутатом міської ради, а колеги по депутатському корпусу – головою депутатської комісії з гуманітарних питань. У 1998 році йому було присвоєно звання «Заслужений журналіст України».

Світлана Тітова-Джеймс, колишня кореспондентка міського радіо:

– Так склалося життя, що я зараз перебуваю  далеко від Кременчука, мешкаю  у США, викладаю російську мову. Однак постійно зберігаю у пам’яті й  серці теплі спогади про  міське  радіо, де  пройшла школу журналіста, пишаюсь  тим,  що працювала у творчій команді  Леоніда  Івановича. А які незабутні враження про 30-річчя міського радіо, коли на свято в Міський палац культури прийшло все місто! Нас вітали також Народні артисти України Раїса Кириченко, Микола Гнатюк, Світлана і Віталій Білоножки, керівники району й області. А ще іноді навіть сниться, що я готую чергову радіопередачу разом зі своїми колегами-кореспондентами Олександром Кулішем,  Тетяною Зайшлою, Анжелою Здор, дикторкою Надією Стрік,  звукорежисерами Василем  Мішеніним та  Юрієм Дзюбою.

Леонід Перепелятник – беззмінний керівник міського радіо з 1968 по 2000 рік, голова правління громадської організації «Журналіст»:

–  Хто тільки не побував у нашій студії: прославлені  люди праці,  Почесний громадянин  Кременчука,  льотчик-космонавт Олексій  Леонов, президенти України Леонід  Кравчук, Леонід Кучма, Віктор  Ющенко,  народні депутати,  посли зарубіжних  держав,  популярні артисти кіно й естради  Юрій Соломін, Валерій Леонтьєв, Георгій  Віцин, Микола  Крючков, Софія  Ротару, Ігор Крутой… Цікаві бесіди з ними слухало все місто, адже  стаціонарні  радіоточки  були скрізь –  у квартирах, в установах, навчальних, культурних, торговельно-побутових закладах тощо.  Всебічно й оперативно висвітлювати життя міста й району нам допомагали десятки активістів, яких тоді величали робсількорами.  Я вдячний колегам  з обласної телерадіокомпанії «Лтава», зокрема її колишньому генеральному директору Миколі Ляпаненку, який творчо і технічно сприяв тому, щоб наші передачі мали якомога більшу аудиторію.  Вважаю, що виконав свою головну місію – служіння людям, місту, державі.

Із болем сприймаю розвалення радіомережі, тож вже кілька років жителі міста і районів не слухають місцеве радіо: приміщення міського радіовузла на вулиці Шевченка знесене, земля продана, зараз там споруджується житловий будинок. Кабелі радіомережі розкладені, а у місцевих начальників немає бажання щось змінювати.

На жаль, відійшли у минуле славні радіо-традиції міста, а у кременчужан забрали можливість слухати колись знайомі позивні «Говорить Кременчук!»

Звичайно,  настав час  новітніх  технологій, які безупинно  вдосконалюються.  І все ж, на мою думку, славні традиції  міського радіо могли б ще прислужитися кременчужанам.

Від редакції

Зараз Кременчуцькі керманичі мільйони вкладають лише у комунальне телебачення, яке теж позбавлено телеефіру. Їх не цікавить дротове радіо.

Щодо комунального телебачення, то, якщо подивиться на обсяги його фінансування, то у 2018 році вони зросли на 50%  і сягнули 6 млн грн. Тоді як фінансування програми «Турбота», через яку реалізується допомога незахищеним верствам населення, збільшили лише на 30%.

Але меру потрібно, аби його та нардепа-тушку Юрія Шаповалова піарили і прославляли. Тільки незадачка: щоденні комунальні новини вже понад місяць – поза ефіром обласного телеканалу «Лтава». 

 

Галина Гарбуз, Олег Булашев 

Если Вы нашли ошибку в тексте, выделите слово, нажмите CTRL+Enter и отправьте сообщение в редакцию

Другие новости

15 марта 2018
Фоторепортаж: в Кременчуге дерево внезапно упало на припаркованный автомобиль
15 марта 2018
Кременчужанка показала, як у міській маршрутці пасажири "вибивають" двері
15 марта 2018
Гороскоп на 16 марта: старайтесь бережней относиться к близким
14 марта 2018
Экс-директор гимназии №5 Илона Бобер выиграла суд у Малецкого и опустошила казну ГОРОНО
15 марта 2018
В області і Кременчуці збільшилася кількість вакансій з високою заробітною платою
15 марта 2018
Под школой мерзнет пес: хозяев призывают к гуманному отношению к животным
Загрузка...

Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Также вы можете добавить свой комментарий.

Мы в Telegram

Подписаться