Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Сергій Гупало
2018.02.24
11:19
* * *
Шпаркий мороз. До тебе хочу.
Удвох ми завжди непитущі.
Згадаємо і землю отчу,
І польсько-білоруські пущі.
У шибку стукається смуток.
А нас – не можна похилити.
Нас намагаються забути
Удвох ми завжди непитущі.
Згадаємо і землю отчу,
І польсько-білоруські пущі.
У шибку стукається смуток.
А нас – не можна похилити.
Нас намагаються забути
Василь Світлий
2018.02.24
10:52
До побачення, зимо !
Сьогодні зима зразкова,
Вродлива така, казкова.
Пухнастий сніжок рипить.
День, сонце, мороз, блакить.
Що вдієш, пора-порою.
Прощаємось із тобою.
Теплінню брунькує вись.
Вродлива така, казкова.
Пухнастий сніжок рипить.
День, сонце, мороз, блакить.
Що вдієш, пора-порою.
Прощаємось із тобою.
Теплінню брунькує вись.
Валерія Скайлайн
2018.02.24
09:51
БЕЗ НЬОГО
Піввіку разом –
звучить романтично.
Але на справді
все досить трагічно.
За стільки років
переплутались долі –
Вона не хоче
звучить романтично.
Але на справді
все досить трагічно.
За стільки років
переплутались долі –
Вона не хоче
Олена Кримнець
2018.02.24
09:18
Тиша
Доторком віддиху тиші мені не поймай,
Крайкою слова безсоння терпкого не руш.
Бачиш, як тіло хвоїнкою тане, сліпма
В жар летячи – в течію твоїх сонячних рук?
Що ж – оберни мене в попіл, у персть угорни,
Профіль солоний мій випий повільно до дна!
К
Крайкою слова безсоння терпкого не руш.
Бачиш, як тіло хвоїнкою тане, сліпма
В жар летячи – в течію твоїх сонячних рук?
Що ж – оберни мене в попіл, у персть угорни,
Профіль солоний мій випий повільно до дна!
К
Микола Соболь
2018.02.24
04:45
Війна
Кажете люди? –
Небо ховає.
Горе усюди.
Миру немає.
Танки, гармати…
Траками поле
Зоране. Мати
Сина ніколи
Небо ховає.
Горе усюди.
Миру немає.
Танки, гармати…
Траками поле
Зоране. Мати
Сина ніколи
Домінік Арфіст
2018.02.24
00:53
не йди...
ранковий ритуал міцної кави…
і сни гірчать якими я блукаю…
і пам'ять – чорний осад ворожіння –
псує закони часу і тяжіння…
усе розмови і хитросплетіння …
побудь іще – я знаю стільки світла…
я розкажу усі мої видіння:
і сни гірчать якими я блукаю…
і пам'ять – чорний осад ворожіння –
псує закони часу і тяжіння…
усе розмови і хитросплетіння …
побудь іще – я знаю стільки світла…
я розкажу усі мої видіння:
Олексій Кацай
2018.02.23
20:57
Єдність
Радіаційний, наче стронцій,
і карколомно різномовний,
запертий в черепній коробці,
усесвіт проситься назовні,
туди, де будь-яка істота,
по суті, є Великий Вибух,
де слів обвуглена марнота
міцна, неначе той запридух,
і карколомно різномовний,
запертий в черепній коробці,
усесвіт проситься назовні,
туди, де будь-яка істота,
по суті, є Великий Вибух,
де слів обвуглена марнота
міцна, неначе той запридух,
Мирослав Артимович
2018.02.23
20:42
Yesterday (вільний текст)
О едем!
Милий спогад – учорашній день,
стук сердець у маєві пісень.
О, як п’янить вчорашній день.
Вчора ще
ми ховались під моїм плащем,
з ніжних уст, захмелених дощем,
Милий спогад – учорашній день,
стук сердець у маєві пісень.
О, як п’янить вчорашній день.
Вчора ще
ми ховались під моїм плащем,
з ніжних уст, захмелених дощем,
Іван Потьомкін
2018.02.23
19:43
***
Вже скоро – місяць-півтора...
Ти скреснеш і воскреснеш, серце.
Розіллєшся п’янким напоєм.
Забриниш, мов бджілка польова.
Ти у такі зодягнешся слова...
...Ні, вийдеш в світ цей голе.
Як древні красені...
Вже скоро – місяць-півтора...
Ти скреснеш і воскреснеш, серце.
Розіллєшся п’янким напоєм.
Забриниш, мов бджілка польова.
Ти у такі зодягнешся слова...
...Ні, вийдеш в світ цей голе.
Як древні красені...
Вже скоро – місяць-півтора...
Маркіяна Рай
2018.02.23
17:44
***
Заговори до мене нині вітрами світу,
Із серцевини дерева життя витесаний.
Добра твого, твоєї ніжності милосердної,
Пила би, упивалася, натщесерце жадібно.
Соками витікає веселість твоя, краплинами.
Як би то кожну крапельку увібрати у серце і змовча
Із серцевини дерева життя витесаний.
Добра твого, твоєї ніжності милосердної,
Пила би, упивалася, натщесерце жадібно.
Соками витікає веселість твоя, краплинами.
Як би то кожну крапельку увібрати у серце і змовча
Василь Світлий
2018.02.23
17:44
Закарбована мить
Я – біг віків.
Я – плин тисячоліть.
Я – дивограй.
Я – крик! Я– звук! Я – мова!
Я безпритульна єдність всіх причин,
Всіх починань згуртована основа.
Тут – повнота.
Я – плин тисячоліть.
Я – дивограй.
Я – крик! Я– звук! Я – мова!
Я безпритульна єдність всіх причин,
Всіх починань згуртована основа.
Тут – повнота.
Лариса Пугачук
2018.02.23
14:47
Живлення (монолог)
– Не синтезується без тебе вітамін.
– Так, той що радістю звуть.
– Вбираю тепло твоє.
– Що взамін?
Хочеш ніжності вуст?
Хочеш, промінь вцілую твій?
Хочеш, усмішкою сяйну,
чи замружусь, та так, що з вій
– Так, той що радістю звуть.
– Вбираю тепло твоє.
– Що взамін?
Хочеш ніжності вуст?
Хочеш, промінь вцілую твій?
Хочеш, усмішкою сяйну,
чи замружусь, та так, що з вій
Світлана Майя Залізняк
2018.02.23
13:33
Ментальне
Легковірні українці,
розпорошені аж-аж...
Винні коні, лиси, вівці.
Увігнали люд у раж...
І не мирно на осонні.
А на Сході кров'яне...
Пропікаються долоні...
розпорошені аж-аж...
Винні коні, лиси, вівці.
Увігнали люд у раж...
І не мирно на осонні.
А на Сході кров'яне...
Пропікаються долоні...
Ірина Вовк
2018.02.23
13:12
Із сімейних публікацій:Устина-Златоуста Вовк "Марко Проклятий, або Східна легенда"
Коли йдеться про Театр Поезії як складової драматичного мистецтва, то метафори і асоціації поетичного бачення та режисерського прочитання можуть бути найрізноманітніші – бо Поезія, наче море безкрає…
На кону Театру ім. Л.Курбаса трагічна постать Василя С
Олександр Сушко
2018.02.23
10:37
Напоумив
Бабця ще нівроку, молода,
Має кабанця, хазяйновита.
Я б узяв, та є одна біда -
Любить вірші, а не оковиту.
Зранку вже літає в небесах,
Плаче, мабуть, пише щось дівоче.
Майталає над столом коса,
Має кабанця, хазяйновита.
Я б узяв, та є одна біда -
Любить вірші, а не оковиту.
Зранку вже літає в небесах,
Плаче, мабуть, пише щось дівоче.
Майталає над столом коса,
Ольга Паучек
2018.02.23
08:51
20 "за"
Замело, завіяло, засніжило,
Заховалось сонечко між хмар,
Захрумтіло інію мереживо,
Заглядає вітер у димар.
Мружаться дерева, позіхаючи,
Загорнувшись у солодкий сон,
Завірюха сіє, ніби граючись,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Заховалось сонечко між хмар,
Захрумтіло інію мереживо,
Заглядає вітер у димар.
Мружаться дерева, позіхаючи,
Загорнувшись у солодкий сон,
Завірюха сіє, ніби граючись,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Человек Песок
2018.02.20
Інеса Завялова
2018.02.17
Джей Уей Ґамалія
2018.02.10
Володимир Кепич
2018.02.06
Олександр Прок
2018.02.01
Наталія Шовкун Лія
2018.02.01
Соня Безсонна
2018.01.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Вхід