Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Лариса Пугачук
2018.02.08
13:18
Смаколики
Сніжинкам на щоках тепло,
злетіли із небес роєм,
на губи уляглись терпко,
розтанувши, печаль згоять.
Твого торкання слід ясний
печаттю перейде в серце.
Чекання рук твоїх ласки,
злетіли із небес роєм,
на губи уляглись терпко,
розтанувши, печаль згоять.
Твого торкання слід ясний
печаттю перейде в серце.
Чекання рук твоїх ласки,
Віта Парфенович
2018.02.08
12:58
За три...
Ми з тобою таки чужі,
я боюся відкрити більше,
зацікавлення до душі,
роззіллються дощем вірші.
Я дивачка для тебе? Я –
невідома, а ти – ігрек,
інтересу не припиняв,
я боюся відкрити більше,
зацікавлення до душі,
роззіллються дощем вірші.
Я дивачка для тебе? Я –
невідома, а ти – ігрек,
інтересу не припиняв,
Олена Кримнець
2018.02.08
10:48
Адам і Єва
З весни щедротного незайманого лона
Проз ярину, крізь оболоню запашну
Леліє, струменить, легка і безборонна,
Голубизна ріки в небес голубизну,
Як муст із келиха землі у виногроно.
Ми пахнем глиною, мов глеки на осонні,
Безгрішні ми, бо тільки-но с
Проз ярину, крізь оболоню запашну
Леліє, струменить, легка і безборонна,
Голубизна ріки в небес голубизну,
Як муст із келиха землі у виногроно.
Ми пахнем глиною, мов глеки на осонні,
Безгрішні ми, бо тільки-но с
Олександр Сушко
2018.02.08
08:24
Не бачу
В дитинство від "прогнилих" не втечеш,
Хіба що впасти в безкінечну кому.
Понатикали зголоднілі верш,
Попробуй - повернись живим додому.
Пірнути б до карасиків у став,
Або до раю віднайти доріжку.
Не вийшло. Світ зубатий упіймав,
Хіба що впасти в безкінечну кому.
Понатикали зголоднілі верш,
Попробуй - повернись живим додому.
Пірнути б до карасиків у став,
Або до раю віднайти доріжку.
Не вийшло. Світ зубатий упіймав,
Сонце Місяць
2018.02.08
07:16
призвичне
із потреб невідомих
чи хотів так чи ні
щемні гості нічні
розсипаються в протяг
між рядків на звороті
проминулих життів
почуття золоті
чи хотів так чи ні
щемні гості нічні
розсипаються в протяг
між рядків на звороті
проминулих життів
почуття золоті
Олександр Сушко
2018.02.08
05:31
Пастель
Мабуть, часи минули золоті,
На колодарі не розгледжу дати.
Аристократи духу вже не ті,
Зговірливих багато, хитруватих.
Очиці приміряються до цін,
Куди не глянь - усі бажають миру.
Нічний горщок - рапіра у руці,
На колодарі не розгледжу дати.
Аристократи духу вже не ті,
Зговірливих багато, хитруватих.
Очиці приміряються до цін,
Куди не глянь - усі бажають миру.
Нічний горщок - рапіра у руці,
Ірина Вовк
2018.02.07
21:22
"Скажи мені правду, якою б вона не була…"
Скажи мені правду, якою б вона не була…
Про місяць уповні… Про два лебединих крила…
Про літа веселки барвисті… про теплі дощі…
Про пестощів ласки іскристі… про сповідь душі…
Скажи мені правду, що й досі у серці щемить…
Про ту найдорожчу, про найсокро
Про місяць уповні… Про два лебединих крила…
Про літа веселки барвисті… про теплі дощі…
Про пестощів ласки іскристі… про сповідь душі…
Скажи мені правду, що й досі у серці щемить…
Про ту найдорожчу, про найсокро
Оксана Мазур
2018.02.07
21:22
***
Я тікала од тебе, калічила ноги камінням,
Межи цвітом жаливи спікала литки в пухирі.
Не займай тіні край, хай помре в болотах, а вгорі
Закипить помаранчева ватра. І з тріщин на спині
Два крила, ой не білі, не білі, ой не лебедині…
Язиком по… губах…
Межи цвітом жаливи спікала литки в пухирі.
Не займай тіні край, хай помре в болотах, а вгорі
Закипить помаранчева ватра. І з тріщин на спині
Два крила, ой не білі, не білі, ой не лебедині…
Язиком по… губах…
Галина Кучеренко
2018.02.07
21:02
***
Римовані слова,
Як вицвіла трава -
Немає соку, кольору не видно …
Мережать у рядки
Римовані думки,
Ідеї – мислення, як вічності молитву…
***
Як вицвіла трава -
Немає соку, кольору не видно …
Мережать у рядки
Римовані думки,
Ідеї – мислення, як вічності молитву…
***
Василь Світлий
2018.02.07
19:13
Далі - не буде !
Не-ма !!!
У правди – напівправди.
Порочне – істинне напів.
І та любов не буде справжня,
В якої домінує гнів.
Пророче рідко мироточить,
Себе виказує. А втім...
Амбітне на таке охоче:
У правди – напівправди.
Порочне – істинне напів.
І та любов не буде справжня,
В якої домінує гнів.
Пророче рідко мироточить,
Себе виказує. А втім...
Амбітне на таке охоче:
Олександр Сушко
2018.02.07
13:10
"Графоманський клозет"
Наш "графоманський клозет"
Шпетить огрядний поет.
Квітне, неначе хурма,
Каже, "поетів нема".
Вмовкнув дзвінкий соловій -
Він тут однині чужий.
Щиглик своє одлітав -
Шпетить огрядний поет.
Квітне, неначе хурма,
Каже, "поетів нема".
Вмовкнув дзвінкий соловій -
Він тут однині чужий.
Щиглик своє одлітав -
Сергій Гупало
2018.02.07
11:43
В и н у в а т и ц я
Де написано, ким це знається, що вона собі усміхнулася,
Що лише собі, а не кращому за коханого-пересмішника.
Підфарбована, філірована, йде та жіночка ген по вулиці.
Не зміючка це, не спокусниця, а беззахисна, як та вишенька.
Вдалечінь піти ще немає
Що лише собі, а не кращому за коханого-пересмішника.
Підфарбована, філірована, йде та жіночка ген по вулиці.
Не зміючка це, не спокусниця, а беззахисна, як та вишенька.
Вдалечінь піти ще немає
Олександр Сушко
2018.02.07
11:12
Шохи і тузи
Вже підзабув, а чи таке було,
У коломийках головне - порядок.
Сподобалося Каїну стило,
Яке дісталось Авелю у спадок.
А є земля, із карасями став,
Кошерні гусаки, і круторогі.
Та муляло, що брат щодня писав
У коломийках головне - порядок.
Сподобалося Каїну стило,
Яке дісталось Авелю у спадок.
А є земля, із карасями став,
Кошерні гусаки, і круторогі.
Та муляло, що брат щодня писав
Олена Балера
2018.02.07
08:39
***
Непохитно уперті пречисті ефірні вітри,
В оберемок ухоплені часом, несли дивосміх.
Роздоріжжя були безперечно лише до пори,
А потому лишилися тіні, сліпі і німі.
Сьогодення завжди і усюди собі на умі
І не хоче приймати до серця небесні дари.
І не
В оберемок ухоплені часом, несли дивосміх.
Роздоріжжя були безперечно лише до пори,
А потому лишилися тіні, сліпі і німі.
Сьогодення завжди і усюди собі на умі
І не хоче приймати до серця небесні дари.
І не
Володимир Бойко
2018.02.07
00:36
* * *
Дивлюсь на твоїх я людей, Україно,
І гірко мені, і печально мені –
У рідному краї ви стали чужими,
Шукаєте долі в чужій стороні.
Нужденна земля, зубожіла до краю,
Облудних ідей здевальвований рай.
Яке ж потрясіння твій панцир зламає?
І гірко мені, і печально мені –
У рідному краї ви стали чужими,
Шукаєте долі в чужій стороні.
Нужденна земля, зубожіла до краю,
Облудних ідей здевальвований рай.
Яке ж потрясіння твій панцир зламає?
Ярослав Чорногуз
2018.02.07
00:16
Світло кохання (корона сонетів)*
Світи мені, любове осяйна,
У мирний час чи дні гіркі сваволі,
Бо Україну рідну рве війна,
Стоять од вибухів будинки голі.
Вогонь лама залізо, вигина,
Найкращі вої падають на полі.
Й коли усе закінчиться – хто-зна,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У мирний час чи дні гіркі сваволі,
Бо Україну рідну рве війна,
Стоять од вибухів будинки голі.
Вогонь лама залізо, вигина,
Найкращі вої падають на полі.
Й коли усе закінчиться – хто-зна,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
ВОЛОДИМИР КЕПИЧ
2018.02.06
Єт По
2018.02.05
Олександр Прок
2018.02.01
Наталія Шовкун Лія
2018.02.01
Соня Безсонна
2018.01.30
Анатолій Овчарук
2018.01.28
Віталій Чепіжний
2018.01.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Реєстрація нового користувача