Протягом усього періоду існування радянського режиму український народ пережив жахливі трагедії - голодомори 1921-1922 років, 1932-1933 років та 1946-1947 років. Вони забрали життя мільйонів українців. Найстрашнішою гуманітарною катастрофою України ХХ століття став штучно створений сталінським режимом Голодомор 1932-1933 років, від якого загинуло 3 мільйони 941 тисяча осіб. З урахуванням 6 мільйонів 122 тисяч ненароджених дітей Україна втратила 10 мільйонів 63 тисячі осіб (дані Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України). Замордувавши голодом невинних людей, більшовицький режим прагнув убити й саму пам'ять про них.

За радянських часів говорити про Голодомор вважалося наклепом на радянську владу, що тягнуло за собою відповідні санкції. Проте українцям вдалося вижити й зберегти пам'ять про невинно вбитих голодом. Про трагедію Голодомору почали говорити публічно після проголошення Україною незалежності.

читати далі...

До 80-х роковин Голодомору в Україні
Світовий науково-пошуковий проект
«Згадаймо їх… Вони жили в роки голодоморів»

    Національний музей «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні» є центром вшанування та увіковічення пам'яті про людей, безвинно вбитих голодом протягом першої половини ХХ століття. Сьогодні він працює над розширенням діяльності і поступово стає науково-дослідним центром.

     Музей ініціює Світовий пошуковий проект до 80-х роковин Голодомору 1932-1933 років зі встановлення імен жертв голодоморів 1921-1922, 1932-1933 та 1946-1947 років в Україні «Згадаймо їх… Вони жили в роки голодоморів». Цим проектом музей продовжує вже розпочату справу зі встановлення імен безневинно загиблих.

читати далі...

Голодомори в Україні

Наприкінці 1920-х років провідне місце в керівництві більшовицького режиму посів Й. Сталін. Він зосередив у своїх руках абсолютну владу та запровадив тотальний контроль над суспільством. Головним постало завдання втілити в життя ідеї про світову революцію на чолі СРСР та побудову соціалізму в окремо взятій державі. Для цього необхідним було проведення військово-промислової модернізації. Вона втілювалася кількома методами: насильницькою колективізацією та форсованою індустріалізацією.

Внаслідок насильно проведеної колективізації та підвищення квот хлібопоставок було зруйновано традиційну систему землеробства. Селян агітували вступати до колгоспів, які перетворилися на інструмент визиску. Вступивши до колективного господарства, хлібороби втрачали землю, худобу, реманент, можливість контролювати результати своєї праці. Вони ставали підневільними та безправними працівниками. Водночас централізоване накопичення запасів збіжжя й інших сільськогосподарських продуктів призвело до браку харчів у селян. Почалося масове голодування. Особливо важкою була ситуація в Україні та Північному Кавказі.

читати далі...