Дмитро Васильєв розповідає як полюбив Франківськ та став фотоакт

ГО «Молодіжна організація «СТАН» [http://stan.org.ua/] Головна Анонси Проекти Active Citizens Luhansk’s Аrt & Facts Культурне картування Міжкультурна лабораторія ПОЛіС Сприяння діалогу та примирення Практики Медіа ВІДЕО КНИГИ ПРЕЗЕНТАЦІЇ ФОТО Про нас Про СТАН ЗМІ про нас Напрямки діяльності Контакти Звіти Стріми Дмитро Васильєв розповідає як полюбив Франківськ та став фотоактивістом 01.11.17 Дмитро Васильев називає себе фотографом-активістом. Бо любить відчувати на собі відповідальність та не уявляє життя без фотографії. Протягом двох тижнів одинадцятикласник родом із Луганська пр ох одив стажування в івано-франківській «Молодіжній організації «СТАН». За цей час Дмитро ознайомився з методами оперативної зйомки та редагування, встиг випробувати як фоторепортер. А найголовніше, став справжнім дослідником, який полює на унікальні місця у Франківську, аби ті увійшли до альтернативного гіда містом. (Двомовний путівник буде виданий незабаром, він розповість про культурне різноманіття Івано-Франківська через історії людей, котрі живуть у ньому). Навчальний візит Дмитра Васильєва відбувся завдяки проекту «Сприяння діалогу та примиренню в регіонах України», який реалізовує ГО «Молодіжна організація «СТАН» за фінансової підтримки National Endowment for Democracy . Тож, які захоплення має фотоактивіст Дмитро Васильєв? Те, чим я займаюся, чим планую займатися далі – фотографування. Мене це завжди захоплює: у якийсь момент зловити та закарбувати емоції людей. Крім того, сильно подобається дизайн, як одягу, так і інтер’єру. Дуже хотів би вивчити англійську мову та багато подорожувати. Останні чотири місяці, коли я почав їздити містами України, у Польщу, у цьому русі я відчув, що живу. Я знаю, у свої 17 ти мав досвід жити у кількох українських містах. Розкажи, в яких саме. У 2014 році переїхав з Луганська у Виноградів, відомо чому, бо почалася війна. Перший переїзд був для мене настільки складним! Я дуже не хотів йти в школу в Закарпатті. Для мене це було так страшно: як мене приймуть – новенького, тим більше з того краю – зі Сходу. Розумів, що до цього деякі люди ставляться не зовсім позитивно. Але мої однокласники зустріли мене привітно, кожен підійшов познайомитися. У Виноградові прожив і провчився рік. Потім переїхав до Києва – ще півтора роки прожив-провчився. Звідти в Сєверодонецьк: луганська область, але територія України. Вже більше ніж пів року я живу там. Часто згадуєш про Луганськ? Вважай, 14 років життя я прожив у Луганську. Багато було яскравих емоцій пов’язаних з цим містом. Там я ходив на різні секції. Якщо порівнювати його з рештою міст, у яких я мав жити, так, це мій рідний край! Дуже прикро, що так все відбувається, що не можу поїхати туди зараз. …Київ – це Київ. Велике місто, багато можливостей. Таке велике, що аж некомфортно. Виноградів – чудове місто, але до нього не лежить душа. Так само з Сєверодонецьком. Відверто кажучи, не знаю, чи зміг би розвиватися в цих містах. Якщо взяти, на приклад, Івано-Франківськ – чисте місто, молодіжне, тут є безліч можливостей і мені комфортно тут. Розкажеш детальніше про свою місію в Івано-Франківську, чому ти тут? Це ціла історія! Все почалось з освітнього візиту до Польщі , який теж організовував «СТАН». З Польщі я повертався додому через Київ. Мав кілька вільних годин перед потягом. Мама подзвонила, сказала, що «СТАН» проводить спільний стіл до Дня миру в центрі. Підійшов, коли все майже завершилось, познайомився з командою. Пам’ятаю, ще потім поїхав допомагати стільці відвозити після акції (усміхається). Потім ми списалися з Ксюшею (Ксенія Янко – медіа-представниця ГО «МО «СТАН»). Вона розповіла, що є така нагода поїхати у Франківськ, постажуватися, познімати осіннє місто для гіду. І ось я тут. Як дослідник культурного простору Івано-Франківська можеш виокремити кілька популярних, або навпаки незвичних місць, які люблять франківці? Серед найпопулярніших, стометрівка. Тут кого тільки немає, художники, музиканти… Є у місті круті мурали, на тлі яких просто хочеться зробити фотосесію. На приклад, кольорові кола, але про них знає небагато навіть серед місцевих. Що сподобалось саме тобі? Мені найбільше запала в душу стометрівка – тут можна кого завгодно зустріти. Двори зі своєю особливою атмосферою. Дуже сподобався Urban Space, його стрітовий дизайн. Що було найскладніше у роботі над гідом? Мені як фотографу було найбільш неприємно, коли ти знімаєш, а люди кричать : «Не маєш права!», «Тобі потрібен дозвіл!». Хвилиночку, йдеться про зйомку в публічному просторі, навіщо кидатись такими словами. Але це напевно не тільки у Франківську. Бували й зовсім протилежні реакції. Добродушні жіночки на ринку, бачачи, що я фотографую поривалися розкладали переді мною товар, питалися «Як покласти, щоб було красивіше». Я вмовляв їх: «Не потрібно! Все і так чудесно». А вони, все клопотали, стараючись допомогти. Як змінило тебе стажування? Можеш порівняти себе два тижні тому і тепер? Їхав я сюди з великим натхненням, вчитися, фотографувати, бути частинкою команди СТАНа. І дійсно, тут я відчув командний дух. Приємно, що поруч люди готові взятися за тебе – порадити, навчити, допомогти. Звісно, тут я отримав багато практичного досвіду фотозйомки, почав працювати з фоторедакторами. Отримав досить великий об’єм інформації, який, можна сказати розширив світобачення. Зокрема, це стосується «Інтеркультурної лабораторії». На подіях , які я фотографував, підіймалися найактуальніші, найважливіші питання. Люди з різних, країн, континентів спілкувалися між собою та вирішували спільні для них усіх проблеми. Все що відбувалося у цьому офісі, у цьому місті здається мені мегаважливим! Я повертаюсь в Сєверодонецьк з такою бурею емоцій, із досвідом та наснагою будувати щось нове. ГО «Молодіжна організація «СТАН» вул. Ленкавського 4а, офіс 41 Івано-Франківськ тел 095 349 5325