Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Тата Рівна
2018.01.10
16:06
Дві тисячі вісімнадцяте Різдво
Змії дерев обвили обняли обдурили.
Яблук небесних хотіла? А яблук – нема!
Ти сподівалася, Діво, ти вірила в диво.
А за вікном – дощі, бо ж –
Зима…
В нас народився Ісус
І розквітли троянди –
Яблук небесних хотіла? А яблук – нема!
Ти сподівалася, Діво, ти вірила в диво.
А за вікном – дощі, бо ж –
Зима…
В нас народився Ісус
І розквітли троянди –
Ігор Шоха
2018.01.10
15:56
Грім з ясного неба
Я адреси їх не пам'ятаю,
забуваю лиця, пазурі.
Телеграми-блискавки чекаю,
а мене минають поштарі.
Лицарі інтриги і дуелі
хочуть за поезію у бій,
бо її польоти вище стелі
забуваю лиця, пазурі.
Телеграми-блискавки чекаю,
а мене минають поштарі.
Лицарі інтриги і дуелі
хочуть за поезію у бій,
бо її польоти вище стелі
Володимир Бойко
2018.01.10
15:23
* * *
Давню казку, мов бубликів в’язку
В закапелках душі віднайшов
І твою несподівану ласку,
Що так схожа була на любов.
Ту любов, що колись загубилась
На чужих непривітних стежках,
Мов зоря з небосхилу скотилась
В закапелках душі віднайшов
І твою несподівану ласку,
Що так схожа була на любов.
Ту любов, що колись загубилась
На чужих непривітних стежках,
Мов зоря з небосхилу скотилась
Олена Багрянцева
2018.01.10
15:17
Я зможу чекати сумлінно...
Я зможу чекати сумлінно.
Ламати на крихти вівторки.
Щовечора грати у твістер
Із груднем зухвалим у парі.
Я буду чекати незмінно…
Імбирне міситиму тісто.
За комір триматиму вітер,
Що спритно роздмухує хмари.
Ламати на крихти вівторки.
Щовечора грати у твістер
Із груднем зухвалим у парі.
Я буду чекати незмінно…
Імбирне міситиму тісто.
За комір триматиму вітер,
Що спритно роздмухує хмари.
Марґо Ґейко
2018.01.10
14:10
***
Спокій чорних зірок опадає на тіло під шатами
Лиш одна в ложесна не лягає квазаром агатовим
Не зійшла на поталу мені та прислужникам адовим
Віфлеємський алмаз, не вимірний земними каратами
Вируватиму я, що край леза огнивом засвітиться
(Як колись
Лиш одна в ложесна не лягає квазаром агатовим
Не зійшла на поталу мені та прислужникам адовим
Віфлеємський алмаз, не вимірний земними каратами
Вируватиму я, що край леза огнивом засвітиться
(Як колись
Петро Скоропис
2018.01.10
11:51
З І. Бродського
Так, що отой латин, Тит Лівій, він
в шатрі собі сидів, корив незриму
пісків несосвітенних широчінь
і жмакав у руці листа із Риму.
Палило сонце. Стільки досі діб
він брів один в безводнім океані,
що й зір по міху зібганому шкріб,
і слина запікала
в шатрі собі сидів, корив незриму
пісків несосвітенних широчінь
і жмакав у руці листа із Риму.
Палило сонце. Стільки досі діб
він брів один в безводнім океані,
що й зір по міху зібганому шкріб,
і слина запікала
Олександр Сушко
2018.01.10
11:35
Самота
За горлянку учепився час,
Скоро час лягати в домовину.
Старість - це потвора без прикрас,
Виїда зсередини людину.
Де ж та юність? Де шалена хіть?
Де любов, що обривала віжки?
Я літав. А нині все скрипить,
Скоро час лягати в домовину.
Старість - це потвора без прикрас,
Виїда зсередини людину.
Де ж та юність? Де шалена хіть?
Де любов, що обривала віжки?
Я літав. А нині все скрипить,
Ігор Шоха
2018.01.10
11:22
Неминуче
Усі умремо. Настає той час,
коли і суєта суєт минає.
На одрі ні чужий іконостас,
ні Божий Дух нікого ще не спас
ні у Аїді, ні в Едемі раю.
На цій землі і найцінніший дар
не грає ніякісінької ролі.
коли і суєта суєт минає.
На одрі ні чужий іконостас,
ні Божий Дух нікого ще не спас
ні у Аїді, ні в Едемі раю.
На цій землі і найцінніший дар
не грає ніякісінької ролі.
Рудокоса Схимниця
2018.01.10
01:19
***
Я станцюю на лезі –
На срібній заточці півмісяця.
Плач за мною, коханий, розврунюйся дикими травами…
Я крещендо,
Я шал,
Я заверчена світлом, як саваном, –
Недоспівана пісня шамана гортанна. І кришиться
На срібній заточці півмісяця.
Плач за мною, коханий, розврунюйся дикими травами…
Я крещендо,
Я шал,
Я заверчена світлом, як саваном, –
Недоспівана пісня шамана гортанна. І кришиться
Галина Михайлик
2018.01.09
23:35
«Степан» означає «корона»
Чи всім, хто перший, уготована корона?
Адам, Іван Христитель, сам Христос…
За ним: Степан в суді синедріону,
а там між варти - молодий Савло, -
ще так далеко до його прозріння!..
Ще буде шлях… У кожного він свій:
стоїть Степан під зливою каміння –
Адам, Іван Христитель, сам Христос…
За ним: Степан в суді синедріону,
а там між варти - молодий Савло, -
ще так далеко до його прозріння!..
Ще буде шлях… У кожного він свій:
стоїть Степан під зливою каміння –
Марґо Ґейко
2018.01.09
23:27
Царівна Місяцівна ІІ (присвячується О. Мазур)
Ненадовго, бо жевріють ніжні проміння світанку
Небо землю ще бачить в обидві яскраві зіниці
Поміж них перламутром відблискують світні зірниці
Реверанс Місяцівни до Сонця зникає в серпанку
Дочекається доки вечірня заграва розтане
Доки люди підуть на
Небо землю ще бачить в обидві яскраві зіниці
Поміж них перламутром відблискують світні зірниці
Реверанс Місяцівни до Сонця зникає в серпанку
Дочекається доки вечірня заграва розтане
Доки люди підуть на
Василь Світлий
2018.01.09
21:08
Майстре, майстре…
Майстре, майстре ,
Що ти робиш !
Ти пощо талант свій гробиш ?
Нащо ти малюєш лиця ?
І для чого тут криниця ?
І навіщо нам вода ?
Може, правдонька гірка ?
Може, краще пуд той солі ?
Що ти робиш !
Ти пощо талант свій гробиш ?
Нащо ти малюєш лиця ?
І для чого тут криниця ?
І навіщо нам вода ?
Може, правдонька гірка ?
Може, краще пуд той солі ?
Світлана Майя Залізняк
2018.01.09
17:48
Своя...
Чарка веселощів - чаю,
дрібка меліси, гризот.
Всіх відпущу, пробачаю.
Віршів нових з вісімсот.
Варяться щі та пельмені,
гази вбирають носи...
Дивні присмаки - у жмені,
дрібка меліси, гризот.
Всіх відпущу, пробачаю.
Віршів нових з вісімсот.
Варяться щі та пельмені,
гази вбирають носи...
Дивні присмаки - у жмені,
Світлана Майя Залізняк
2018.01.09
17:46
Серцю - струму!
Озвучена, проспівана поезія
Анастасія Поліщук
2018.01.09
17:28
Знову, дурний, вийшов з дому без шапки...
Знову, дурний, вийшов з дому без шапки.
Сам невдоволений.
Сіють дощі.
Тим часом скронями, наче по грядках,
Вітер скитається, тихо скавчить,
Дім віднаходячи десь у волоссі,
Може, у зморшках посеред чола,
Може, за вухом.
Сам невдоволений.
Сіють дощі.
Тим часом скронями, наче по грядках,
Вітер скитається, тихо скавчить,
Дім віднаходячи десь у волоссі,
Може, у зморшках посеред чола,
Може, за вухом.
Сергій Гупало
2018.01.09
16:36
Загроза
Ти можеш мене забути.
Це сила твоя і слабкість.
Побіля старої гути
Зітруться сліди у крапку.
Не так перейшлося поле,
Не плакали ми ніколи.
Було забагато волі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Це сила твоя і слабкість.
Побіля старої гути
Зітруться сліди у крапку.
Не так перейшлося поле,
Не плакали ми ніколи.
Було забагато волі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Любов Лисенко
2018.01.08
Дружня рука
2018.01.03
Біла Марія Біла Марія
2018.01.02
Олександр Дволикий
2017.12.23
Ніна Калина
2017.12.17
Федір Трох
2017.12.17
Влад Войтич
2017.12.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Реєстрація нового користувача