Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Світлана Майя Залізняк
2017.12.19
10:59
Про житечне
Світ каже "пробач" - а вина незмірима.
Такої не можна під каву забути.
Слова запеклись, поскладалися в риму.
Весела Марина, не личить їй смуток.
Застала в обіймах законного... доню.
Лишила їм дачу, млинок під парканом.
У лоні пекельно, а серце х
Такої не можна під каву забути.
Слова запеклись, поскладалися в риму.
Весела Марина, не личить їй смуток.
Застала в обіймах законного... доню.
Лишила їм дачу, млинок під парканом.
У лоні пекельно, а серце х
Микола Соболь
2017.12.19
06:52
Миколайчики
Ти спи, кохана, ранок сипле сніг
І пісня вітру за вікном цікава.
Твоє кохання завжди я беріг.
Відпочивай, а після буде – кава.
Нам не страшна розлючена метіль.
Хай надриває своє горло хуга,
Садами стеле снігову постіль.
Безсніжжя грудня викликає
І пісня вітру за вікном цікава.
Твоє кохання завжди я беріг.
Відпочивай, а після буде – кава.
Нам не страшна розлючена метіль.
Хай надриває своє горло хуга,
Садами стеле снігову постіль.
Безсніжжя грудня викликає
Микола Дудар
2017.12.19
02:14
І зап'яніти світом білим...
Було занурився у тему…
Ходив, як прив’язок, за Вами
А Ви все далі, все окремо
Ось-ось згубили б між словами…
У колі вин про те… про море…
Я знов надіявся на доступ
Своїх набутих територій
Ходив, як прив’язок, за Вами
А Ви все далі, все окремо
Ось-ось згубили б між словами…
У колі вин про те… про море…
Я знов надіявся на доступ
Своїх набутих територій
Маркіяна Рай
2017.12.19
01:00
Сприймаючи
Чуєш? - Зима квітує блідо,
Та аромат різкіший на морозі,
І звук нестримніший, - втікає від очей,
Розкішно послизнувшись нам під ноги.
Дзвінко, коли кришталі не в бокали зв'язались, а зависли в повітрі.
Літрами, кілометрами видноколів не надихатися
Та аромат різкіший на морозі,
І звук нестримніший, - втікає від очей,
Розкішно послизнувшись нам під ноги.
Дзвінко, коли кришталі не в бокали зв'язались, а зависли в повітрі.
Літрами, кілометрами видноколів не надихатися
Ніна Виноградська
2017.12.18
22:03
Мисливці
Ату! Ату! З рушницею в руці
Нас гонить влада до смертей, до прірви.
Розставили червоні прапорці,
Минаючи поля, дороги, вирви.
Усе для них! Народу біг стрімкий
З країни утікаючи, із дому,
Їх не спиняє, бо робітники
Нас гонить влада до смертей, до прірви.
Розставили червоні прапорці,
Минаючи поля, дороги, вирви.
Усе для них! Народу біг стрімкий
З країни утікаючи, із дому,
Їх не спиняє, бо робітники
Ніна Виноградська
2017.12.18
22:02
Біла ворона
Посеред зради, підлості і бруду,
Продажності людців, нещирих сліз,
Я чорною вороною не буду,
Хоч упаду, так білою, униз.
Тому мені не солодко, а гірко,
Від болю за отруєний народ.
Бо я, його дитина, доня, гілка,
Продажності людців, нещирих сліз,
Я чорною вороною не буду,
Хоч упаду, так білою, униз.
Тому мені не солодко, а гірко,
Від болю за отруєний народ.
Бо я, його дитина, доня, гілка,
Сергій Гупало
2017.12.18
20:55
Метелик
На гільзу гарячу метелик сідає, та сісти не може –
Попечені крильця і лапки. До крапочки звузився простір.
Метелик архіритуально торкається мушки і ложа,
Страждання-біду накликає даремно, приречено, просто.
А хто це стріляє? Метелик не знає і знати
Попечені крильця і лапки. До крапочки звузився простір.
Метелик архіритуально торкається мушки і ложа,
Страждання-біду накликає даремно, приречено, просто.
А хто це стріляє? Метелик не знає і знати
Нінель Новікова
2017.12.18
20:03
Світла згаслої зірки - продовження
ЗУСТРІЧ З КОХАННЯМ
А зараз Михайло, вже дорослий хлопець, студент філологічного факультету Полтавського педагогічного інституту, замріяно дивився з вікна вагону на пропливаючі зелені краєвиди, що змінюються, наче кадри кольорової кінострічки.
Приміськ
Олександр Сушко
2017.12.18
18:20
Таки потрібно
Буває, затинається актор,
Або поет встругне сонет-шкарубу.
Але від щастя вмерти - перебор:
Зізнався у коханні - врізав дуба.
Закрижанів життєвий океан,
Вдягнули трупа в похоронні шати.
Лежить сумирно сивий дідуган -
Або поет встругне сонет-шкарубу.
Але від щастя вмерти - перебор:
Зізнався у коханні - врізав дуба.
Закрижанів життєвий океан,
Вдягнули трупа в похоронні шати.
Лежить сумирно сивий дідуган -
Ірина Вовк
2017.12.18
17:20
"Дзідзя, або "Сказати світу..." (фрагменти)
«НАДІЯ ВМИРАЄ ОСТАННЬОЮ…»
Друга неврологія на Топольній. Реанімація. Одинадцята ранку. Мама після реанімаційної ночі при тямі, час від часу поринає у підсвідомість. Коли ми з Романом увійшли, сестра оптимістично показала нам пальцем «люкс» у напрямку м
Ігор Шоха
2017.12.18
13:01
Те саме іншими словами
У леплезорії – всі у безпеці.
Всі одинакові і не кусають.
І одноногому легко живеться –
ловко на чобота мешти міняють.
Гілля й гілля викорінює вітер.
Дрова самотньо збираєш у лісі.
Біля криниці ні впасти, ні сісти.
Всі одинакові і не кусають.
І одноногому легко живеться –
ловко на чобота мешти міняють.
Гілля й гілля викорінює вітер.
Дрова самотньо збираєш у лісі.
Біля криниці ні впасти, ні сісти.
Світлана Майя Залізняк
2017.12.18
12:44
Дзен. Дзинь...
Обставини життя повільно роблять асом.
Протиснешся крізь дерен, кар'єрний турнікет...
А там віншує Гена напівтверезий Васю -
Запевнює: "...достойник, обстріляний поет".
У борошні жіноцтво, пече ньюпалянички.
Зупинишся - бо вітер, обіцяна гроза.
Протиснешся крізь дерен, кар'єрний турнікет...
А там віншує Гена напівтверезий Васю -
Запевнює: "...достойник, обстріляний поет".
У борошні жіноцтво, пече ньюпалянички.
Зупинишся - бо вітер, обіцяна гроза.
Лесь Українець
2017.12.18
11:47
***
Ой не хоче, любі друзі,
Душа моя много,
Для самого - хліба кусень
І більше нічого.
Для матусі - здоров'я
А решта прибуде;
Я вмію боротися
Душа моя много,
Для самого - хліба кусень
І більше нічого.
Для матусі - здоров'я
А решта прибуде;
Я вмію боротися
Ігор Шоха
2017.12.18
11:24
Безвихідь
Наша пам'ять війну і горе
не вміщає у голові.
Негативу емоцій – море,
позитиву… А їх – аж дві:
у сусіди корова хвора
подихає і
...селяві.
не вміщає у голові.
Негативу емоцій – море,
позитиву… А їх – аж дві:
у сусіди корова хвора
подихає і
...селяві.
Ірина Вовк
2017.12.18
10:38
"Миколая: Мамі на мирні сни..."
Якби на квітоньки – та не морозами,
На змерзлі вітоньки – та з неба грозами,
Не мліла б душенька від болю лютого,
Від болю лютого, у кригу скутого.
Баскими конями та й дивомостами
Саньми різдвяними стежками простими –
У заметіленьку та й до родинон
На змерзлі вітоньки – та з неба грозами,
Не мліла б душенька від болю лютого,
Від болю лютого, у кригу скутого.
Баскими конями та й дивомостами
Саньми різдвяними стежками простими –
У заметіленьку та й до родинон
Софія Кримовська
2017.12.18
10:14
***
Ти був моїм до кінчиків думок,
ти був моїм так довго, аж до серпня.
Спекотний час медовим був, аж терпнув.
Минулося... Лиш пам'яті пилок
розноситься чи протягом, чи вітром...
Ти був моїм. Як з цього літа вийти?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...ти був моїм так довго, аж до серпня.
Спекотний час медовим був, аж терпнув.
Минулося... Лиш пам'яті пилок
розноситься чи протягом, чи вітром...
Ти був моїм. Як з цього літа вийти?
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Федір Трох
2017.12.17
Влад Войтич
2017.12.12
Сокор Сокор
2017.12.07
Валентин Коллар
2017.12.06
Анна Львова
2017.12.05
Ілейко Василь Муххабі
2017.12.02
Сергій Волинський
2017.11.23
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Вхід