Льодове по**біще

Сьогодні кацапи празднують “предварітєльний” Дєнь пабєди… “День воинской слави” — на честь 773-ї річниці побєди над німецькими рицарями на Чудському озері…

Насправді ж, конєшно, ніякої побєди там не було й близько. Святкувать можна хіба річницю фільма “Аліксандр Нєвський”, знятого на замовлення Сталіна у 1938 году. Фільм непоганий на ті часи, бо все ж таки – Ейзенштейн і Прокоф’єв. Однак до історичної достовірності він має таке ж відношення, як фільм про Буратіно до становлення деревообробної промисловості.

З точки зору історії фільм наскрізь напищений і фальшивий. Рицарі там ходять в кумедних цинкових відрах на головах з прорізями… Тоді таких ше не було… І обіжають мирних руських і мєсну чудь майже у такий способ, як ото у німецьких порнофільмах… Даст іш фантастіш..

Оскільки картина знімалася влітку, то навіть лід, в якому якоби потопилися тогочасні “хвашисти” – фальшивий: з пінопласту й фанери…

Насправді, руські тоді ще тільки виходили з періоду мирного сосуществанія з ведмедями, ділили з ними болотну ягоду-маліну, і ні про які побєди даже не помишляли.

Рицарі програли — Бату (Батиєві) і то случайно… Чого він напав на тих рицарів — не зовсім ясно… Може, рицарі просто прогулювалися або по гриби ходили… Але попали під гарячу руку, бо монголо-татари були тоді дебоширами і хуліганами, не то шо січас…

Батий вертався з походу на Угорщину, преслєдуя прєзрєнних половців… А повертався він того, що в Орді якраз окочурився Угудей, син Чінгісхана і його пріємніки собирали позачергову сесію Верховної Ради щоб порішать вопроси хіщенія государственних срєдств… Ну, курултай, в смислі…

В “льодовому побоїщі” загинуло аж то лі двадцять, то лі сємдесят рицарів… Од алкоголізма в Раші, кстаті, за день вмирає 6300 чоловік сьогодні…

Справжнє ж льодове побоїще сталося зовсім недавно, на Паску цього року в Росії, коли всім не хватило шарового пасхального куліча… Ото була битва, я вам скажу, я пот теліку бачив…

А Бату потом, після цієї “битви” визвав до себе Олександра Нєвського на волосатий ковьор і побратав його з своїм сином Сартаком (да: “Сартак – чемпіон!”)… Що він ще з ним витворяв там – історія умалчує… Потім нащадки Нєвського перетрахалися там усі з нащадками монголо-татар і так появилася вата… В смислі, руська нація… Особінності етногенеза…

А батиєві війська потім програли Данилу Галицькому. Сам же Батий помер в старому сараї… В смислі в “Старому Сараї” – город такий був на Каспійському морі… Іронія сутьби…

Так що – що ті москалі празнують сьогодні – абсолютно неізвєсно…

Ну в Росії правда є ще один Алєксандр Нєвський. Нині здравствующий… Бодібілдер. Містер Олімпія…

Авантюріст і проходімєц… Бо ніякий він не містер і не олімпія… Приїхав до Росії з кубком, і каже я побідив Дайо Ауді в чесній і безкомпромісній схваткє… А Дайо Ауді (реальний колишній бодібілдер з США) каже: ти шо чувак, йобнувся? – Я вже п’ять год не бодібілдю, а занімаюсь ісключітєльно бізнесом, і в глаза тебе ніколи не бачив… То Алєксандра Нєвского всі заплювали і зашикали…

Та й вобще реальна фамилія цього “Нєвського” – Куріцин. А псевдонім “Нєвський” він узяв того, шо виступать під брендом “бодібілдер Куріцин” якось не комільфо… Навіть якщо даже бройлєр…

То шо, — спитаєте ви єхидно у мене – опять всі москалі дураки, а українці розумні і побідітєлі?… – Ну, да… Що я можу зробити? Такови сурові і невмолимі факти історії… Так, шо получається, шо так і є… І так і буде!