Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Адель Станіславська
2017.11.07
09:35
Здавалось...
Здавалось, вже ся болість відболіла.
Постерлися зашоркані сліди...
Та осінь стелить знов тумани біло,
і гусне повня маревом блідим.
Помежи ночі - сну не відшукати,
між вігольгости хапаю дрижаки...
Чого тобі, невитравний мій кате -
моя тривого, тя
Постерлися зашоркані сліди...
Та осінь стелить знов тумани біло,
і гусне повня маревом блідим.
Помежи ночі - сну не відшукати,
між вігольгости хапаю дрижаки...
Чого тобі, невитравний мій кате -
моя тривого, тя
Олена Балера
2017.11.07
00:14
Amoretti. Сонет XLV (переклад з Едмунда Спенсера)
У дзеркалі, що чисте, мов кришталь,
Небесній вроді не збагнеш ціни,
Її я всім своїм єством всотав,
Мене її найвища суть повнить.
Таїться в серці променем ясним
Очам невидне сяяння оте:
Ідея чиста – образ неземний
Безсмертним дотиком в мені цвіте.
Небесній вроді не збагнеш ціни,
Її я всім своїм єством всотав,
Мене її найвища суть повнить.
Таїться в серці променем ясним
Очам невидне сяяння оте:
Ідея чиста – образ неземний
Безсмертним дотиком в мені цвіте.
Вікторія Лимарівна
2017.11.06
22:47
Ніч і ранок
Якось раптово застала нас ніч.
Ковдрою хмари - не видно узбіч.
Темно довкола - наш погляд блукає,
Зіроньку ясну у небі шукає!
Де ж та стежина, втрачена нами?!
Острах чомусь повіяв з вітрами.
Місяця теж не побачиш на небі-
Ковдрою хмари - не видно узбіч.
Темно довкола - наш погляд блукає,
Зіроньку ясну у небі шукає!
Де ж та стежина, втрачена нами?!
Острах чомусь повіяв з вітрами.
Місяця теж не побачиш на небі-
Нінель Новікова
2017.11.06
22:23
Скрипки Кременчуга
Чистой магией печали
Струны скрипок зазвучали.
Что за музыка, о Боже!
Шла мурашками по коже,
В сердце, в душу проникая –
Неземная, колдовская…
Девять женщин, словно скрипки,
В платьях-деках, без улыбки.
Струны скрипок зазвучали.
Что за музыка, о Боже!
Шла мурашками по коже,
В сердце, в душу проникая –
Неземная, колдовская…
Девять женщин, словно скрипки,
В платьях-деках, без улыбки.
Ігор Герасименко
2017.11.06
21:18
Ясенопад
Вирує та шумить ясенопад,
злотавих барв дає дощу в наливку.
Таке яскраве, як Яценюка
падіння з політичного олімпу,
вже двірника це дійство не ляка.
10.2017
злотавих барв дає дощу в наливку.
Таке яскраве, як Яценюка
падіння з політичного олімпу,
вже двірника це дійство не ляка.
10.2017
Олександр Сушко
2017.11.06
19:51
На все життя
Обідець на пальчику. Хлопчик упіймався.
Отже, не дізнається про мої гріхи.
На медок, що спереду, бевзі дуже ласі,
В мужиків закоханих зірвані дахи.
Байстрюча у череві. На коні попона.
Я уже не покритка, увійшла в права.
Чоловічок тулиться до жарко
Отже, не дізнається про мої гріхи.
На медок, що спереду, бевзі дуже ласі,
В мужиків закоханих зірвані дахи.
Байстрюча у череві. На коні попона.
Я уже не покритка, увійшла в права.
Чоловічок тулиться до жарко
Олександр Сушко
2017.11.06
19:16
Біда
Кохаєш? То кохай і не бурчи.
Хотіла щастя? Ось воно - під боком.
Утомлене вляглося на спочин,
Склепило після сварки п'яне око.
Не відривала погляд від мотні,
По тілу розливалися гормони.
Коханий рай писав на полотні,
Хотіла щастя? Ось воно - під боком.
Утомлене вляглося на спочин,
Склепило після сварки п'яне око.
Не відривала погляд від мотні,
По тілу розливалися гормони.
Коханий рай писав на полотні,
Петро Скоропис
2017.11.06
16:29
З Іосіфа Бродського
Вона зодягає панчохи, і настає осінь;
капроном дощ прошиває брук.
І чимдуж асфальт не в собі од дзьовбань,
то довша юбка і гостріш каблук.
Тепер тільки двом колонам біліти гоже
спіднім. І голий портик заріс. Зі всіх
точок зору, добігло ще одне Б
капроном дощ прошиває брук.
І чимдуж асфальт не в собі од дзьовбань,
то довша юбка і гостріш каблук.
Тепер тільки двом колонам біліти гоже
спіднім. І голий портик заріс. Зі всіх
точок зору, добігло ще одне Б
Маркіяна Рай
2017.11.06
00:41
Попід вікнами плаче, крається, проситься в дім...
Попід вікнами плаче, крається, проситься в дім
Одинокість чужа, зневірена і змарніла.
В зашкарублому серці заздрість до неї біла:
Одинокість одна, а життів має, певне, сім.
Ох, живуча яка - ні морози, ні дощ, ні сніг,
Не втоптали її у землю, не сте
Одинокість чужа, зневірена і змарніла.
В зашкарублому серці заздрість до неї біла:
Одинокість одна, а життів має, певне, сім.
Ох, живуча яка - ні морози, ні дощ, ні сніг,
Не втоптали її у землю, не сте
Микола Дудар
2017.11.06
00:10
***
… гукайте там, де сонце й бджоли
Де все цвіте, де все живе -
І я озвусь на сильну долю
Якщо вас вимучило вже…
Я вийду тінню прохолоди
З роялем, хай без коліщат
Бува ж нікому не зашкодить
Медовий мій липневий чат?…
Де все цвіте, де все живе -
І я озвусь на сильну долю
Якщо вас вимучило вже…
Я вийду тінню прохолоди
З роялем, хай без коліщат
Бува ж нікому не зашкодить
Медовий мій липневий чат?…
Вікторія Лимарівна
2017.11.05
23:57
Постать осені
Осені "постать"-сум носить в очах.
Скроні ось-ось побіліли.
Важкість відчутна в плечах і ногах -
Коси нести їй несила.
Вітер ламає,жбурляє,несе –
Листя знеможене рветься.
Дощ невблаганний затопить усе.
Скроні ось-ось побіліли.
Важкість відчутна в плечах і ногах -
Коси нести їй несила.
Вітер ламає,жбурляє,несе –
Листя знеможене рветься.
Дощ невблаганний затопить усе.
Домінік Арфіст
2017.11.05
22:03
море сниться мені...
море сниться мені... і торкається ніг...
диво дивне де ВСІ ЩЕ ЖИВІ...
і ми там не одні і літа не одні
пророкують цикади в траві
і наш дім на горі височіє як ріг
і чорніє вночі Чатир-даг
де солодкий інжир ще лежить по дворі
і солодка джерельна вода
диво дивне де ВСІ ЩЕ ЖИВІ...
і ми там не одні і літа не одні
пророкують цикади в траві
і наш дім на горі височіє як ріг
і чорніє вночі Чатир-даг
де солодкий інжир ще лежить по дворі
і солодка джерельна вода
Ігор Шоха
2017.11.05
22:03
Пегасопасам
Ой у поета перепони –
усе, чого не може.
У кожного свої шаблони
«прокрустової ложі».
***
Як пейзажі осені багаті
на сюжети у негожі дні,
усе, чого не може.
У кожного свої шаблони
«прокрустової ложі».
***
Як пейзажі осені багаті
на сюжети у негожі дні,
Ігор Шоха
2017.11.05
20:59
Жалобний листопад
Осінній вечір тліє-догорає.
За обріями гаснуть небеса.
Зоря упала. І по небокраю
неначе покотилася сльоза.
Дерева голі як птахи без пір'я.
Одні дуби із осінню – на ти.
Ночами перечитують подвір'я
За обріями гаснуть небеса.
Зоря упала. І по небокраю
неначе покотилася сльоза.
Дерева голі як птахи без пір'я.
Одні дуби із осінню – на ти.
Ночами перечитують подвір'я
Іван Потьомкін
2017.11.05
20:30
Життя й пісня
Чи варта пісня
бодай одного життя людського?
Варта.
Життя, якщо воно не тління -
ватра.
Якщо воно не жарти,
варте
бодай одної пісні.
бодай одного життя людського?
Варта.
Життя, якщо воно не тління -
ватра.
Якщо воно не жарти,
варте
бодай одної пісні.
Нінель Новікова
2017.11.05
20:29
Після бурі...
Затих вітрище –
Потріпане листячко
Відпочиває…
2017
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Потріпане листячко
Відпочиває…
2017
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Анна Романюк
2017.11.04
Ярослав Ярік
2017.11.04
Аня Романюк
2017.10.31
Ендер Лід
2017.10.31
Надя Семена
2017.10.31
Вадим Юний
2017.10.28
сад Пахомова Таня Творчий
2017.10.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Вхід