Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Маркіяна Рай
2017.11.04
00:25
Ти, серце, підводиш...
Ти, серце, підводиш: болиш, стискаєшся.
Чи каєшся в цьому опісля,
Як в скронях гуде твоя пісня?
Й коли замовчить, то за віщо краєшся?
Ти, серце, слабке, немов не моє. А я ж
Завжди називалася сильною.
В чужинах я чулася вільною.
Чи каєшся в цьому опісля,
Як в скронях гуде твоя пісня?
Й коли замовчить, то за віщо краєшся?
Ти, серце, слабке, немов не моє. А я ж
Завжди називалася сильною.
В чужинах я чулася вільною.
Маркіяна Рай
2017.11.04
00:23
Отак, на одній галузі, сиділи з тобою вдвох...
Отак, на одній галузі, сиділи з тобою вдвох,
І ти мені пісню співав, і слухав ту пісню Бог.
Потішні Його діточки, як пташки, все цвірінь та цвірінь.
А пісня була, як така, коли кращу придумати лінь. -
Такі вже довгі ніжки у тебе - до неба, а в мене
І ти мені пісню співав, і слухав ту пісню Бог.
Потішні Його діточки, як пташки, все цвірінь та цвірінь.
А пісня була, як така, коли кращу придумати лінь. -
Такі вже довгі ніжки у тебе - до неба, а в мене
Марія Дем'янюк
2017.11.03
22:49
Братику
Коли ми опинимося обоє
серед розкішних хмарок,
то відшукаємо черешню
й назбираємо червоних ягідок.
Наповнимо великі цеберця,
І кидатимемо їх на землю -
Хай солодшають людські серця.
серед розкішних хмарок,
то відшукаємо черешню
й назбираємо червоних ягідок.
Наповнимо великі цеберця,
І кидатимемо їх на землю -
Хай солодшають людські серця.
Серго Сокольник
2017.11.03
21:18
Арійське зимне
Відліта мокротиння
Жовтолистих осінніх казок,
І надходить неспинно
Снігових буревіїв танок,
Де під холод собачий,
Під стрімку снігову заметіль,
Чортовідьми заскачуть,
Жовтолистих осінніх казок,
І надходить неспинно
Снігових буревіїв танок,
Де під холод собачий,
Під стрімку снігову заметіль,
Чортовідьми заскачуть,
Нінель Новікова
2017.11.03
20:55
Осіння краса
Не боїться дощів –
Сяє ще яскравіше
Осіння краса…
2017
Сяє ще яскравіше
Осіння краса…
2017
Ярослав Чорногуз
2017.11.03
20:19
Залишки принад
Вже меншає чарівності і світла,
Цей найнудніший місяць – листопад…
Ну здрастуй, здрастуй, осене поблідла,
Своїх даруєш залишки принад.
Пливуть у даль важкі свинцеві хмари,
Мов темних дум волочаться мішки,
Чи труби велетенські дишуть гаром?
Цей найнудніший місяць – листопад…
Ну здрастуй, здрастуй, осене поблідла,
Своїх даруєш залишки принад.
Пливуть у даль важкі свинцеві хмари,
Мов темних дум волочаться мішки,
Чи труби велетенські дишуть гаром?
Серго Сокольник
2017.11.03
19:03
Розлучне
Полем жовтих кульбаб
Сонцеранок зійдЕ золотий...
Відлітає журба.
Відлітай слід за нею і ти,
Мила пташко мала,
Що коханням божилася. Ну...
Безкінечне i love...
Сонцеранок зійдЕ золотий...
Відлітає журба.
Відлітай слід за нею і ти,
Мила пташко мала,
Що коханням божилася. Ну...
Безкінечне i love...
Василь Кузан
2017.11.03
18:56
Лише лінивый женится лиш раз
Лише лінивый женится лиш раз,
Бо раз – ото такоє, ги зашпотався.
Упав, побився читаво, пак бойится,
Ош зась упаде та узьме го фрас.
А фрас не взьме, бо ввн ся женит сам
На тв, котра май файна и май ипна.
Любов ид ньому, ги нєвоя липне
Бо раз – ото такоє, ги зашпотався.
Упав, побився читаво, пак бойится,
Ош зась упаде та узьме го фрас.
А фрас не взьме, бо ввн ся женит сам
На тв, котра май файна и май ипна.
Любов ид ньому, ги нєвоя липне
Садовнікова Катя
2017.11.03
18:34
О битвах,.
Не единично мне не слух бросалось,
В потоке отплесков наивных голосов
О битвах, Украину что касались,
На родине моей спокон веков.
Терзали ее подлые татары,
И ляхи, и московские самцы.
Да только, что любили, очень странно,
По ней молили Господа в д
В потоке отплесков наивных голосов
О битвах, Украину что касались,
На родине моей спокон веков.
Терзали ее подлые татары,
И ляхи, и московские самцы.
Да только, что любили, очень странно,
По ней молили Господа в д
Любов Бенедишин
2017.11.03
17:33
Медитаційне
…запитую всоте…
Запитую в тисячне: хто я?
Одвічна провина…
Провидиця…
Втомлена жінка…
А може, я, Господи,
лиш випадкова піщинка,
що з Ока Твого
Запитую в тисячне: хто я?
Одвічна провина…
Провидиця…
Втомлена жінка…
А може, я, Господи,
лиш випадкова піщинка,
що з Ока Твого
Адель Станіславська
2017.11.03
10:31
Ця осінь із очима сироти
Якась така безпоміч, хоч кричи...
У грудях тьмяно жевріє тривога.
Така важка до спокою дорога
і так катма до болісти причин...
Ця осінь із очима сироти
у шибах споночілої домівки
пряде безсонній тиші облямівку
із миготливих пам'яті картин.
У грудях тьмяно жевріє тривога.
Така важка до спокою дорога
і так катма до болісти причин...
Ця осінь із очима сироти
у шибах споночілої домівки
пряде безсонній тиші облямівку
із миготливих пам'яті картин.
Петро Скоропис
2017.11.03
06:47
Іосіф Бродський. Післямова
Роки збігають. На буру стіну двірця
свої види має тріщина. Незряча швачка урешті стромляє нитку
в золоте вушко. І Святе Сімейство, змарнівши з лиця,
просувається на один міліметр до Єгипту.
Видимий світ умістив майже всіх живих.
Вулиці утопають
свої види має тріщина. Незряча швачка урешті стромляє нитку
в золоте вушко. І Святе Сімейство, змарнівши з лиця,
просувається на один міліметр до Єгипту.
Видимий світ умістив майже всіх живих.
Вулиці утопають
Маркіяна Рай
2017.11.03
00:27
Вчора згадалося, а пам'ятаєш, було...
Вчора згадалося, а пам'ятаєш, було -
Червень строкато виписував наші дороги.
Вітер леліяв високе твоє чоло.
Перестороги?
Ні, не бувати розлуці, немає останніх днів!
Сонцем розніжені лишимось тут навіки.
Заходом миті, розпачем день пломенів,
Червень строкато виписував наші дороги.
Вітер леліяв високе твоє чоло.
Перестороги?
Ні, не бувати розлуці, немає останніх днів!
Сонцем розніжені лишимось тут навіки.
Заходом миті, розпачем день пломенів,
Маркіяна Рай
2017.11.03
00:23
Зачаровані, замиловані, заворожені...
Зачаровані, замиловані, заворожені,
Позирали все, зазбирати би, та й у жменьки.
Ось хвости летять, чи доріжки то в рай проложені
Поміж хмарами. Ох, ступити би на срібненькі.
Заколисують. Повиписують візерунками
Зорепадними, зореспілими, сни преніжні.
Позирали все, зазбирати би, та й у жменьки.
Ось хвости летять, чи доріжки то в рай проложені
Поміж хмарами. Ох, ступити би на срібненькі.
Заколисують. Повиписують візерунками
Зорепадними, зореспілими, сни преніжні.
Ігор Шоха
2017.11.02
21:17
Шоста палата каганату
Розбійник Мокша не діждався ласки,
що «воздає» і досі каганат
героям географії і казки,
як-то: Сусанін, Мінін і Пожарський,
а деінде Євпатій Коловрат.
Гниє у канцеляріях таємних
історії розтерзаної прах
на капищах і мощах убієнних,
що «воздає» і досі каганат
героям географії і казки,
як-то: Сусанін, Мінін і Пожарський,
а деінде Євпатій Коловрат.
Гниє у канцеляріях таємних
історії розтерзаної прах
на капищах і мощах убієнних,
Леся Геник
2017.11.02
19:31
Втомилася терпіти
А так буває боляче терпіти,
вдивлятись в небо - бачити дощі,
і долі необдумані кульбіти
у чорному-пречорному плащі.
І друзів, що стають, неначе плями
розмиті, на потрісканім вікні.
О, що ж цей світ невірний робить з нами?!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...вдивлятись в небо - бачити дощі,
і долі необдумані кульбіти
у чорному-пречорному плащі.
І друзів, що стають, неначе плями
розмиті, на потрісканім вікні.
О, що ж цей світ невірний робить з нами?!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Аня Романюк
2017.10.31
Ендер Лід
2017.10.31
Надя Семена
2017.10.31
Вадим Юний
2017.10.28
сад Пахомова Таня Творчий
2017.10.25
Ірина Борисюк
2017.10.22
Дмитро Ігорович Бугера Скорпіо
2017.10.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Вхід