Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Садовнікова Катя
2017.10.28
18:02
Бог йде ногами по сирiй землi
Бог йде ногами по сирій землі,
І щедрість всю виплескує в долоні,
Для того щоби завше мали хліб
з душею пориваючи до нього.
В мозолях його пальці простяглись,
І зтерті в кров валандаються ноги.
Він розпахне обійми, як колись,
І щедрість всю виплескує в долоні,
Для того щоби завше мали хліб
з душею пориваючи до нього.
В мозолях його пальці простяглись,
І зтерті в кров валандаються ноги.
Він розпахне обійми, як колись,
Любов Бенедишин
2017.10.28
17:03
На волю...
Світ – розхитаний вулик.
Страшно й гамірно нині.
Спрагла тиші, не зчулась:
Від- і до- в павутині.
Фейки… запити-пута…
Клони… клоуни-тролі…
Вимикаю комп’ютер,
Страшно й гамірно нині.
Спрагла тиші, не зчулась:
Від- і до- в павутині.
Фейки… запити-пута…
Клони… клоуни-тролі…
Вимикаю комп’ютер,
Ігор Шоха
2017.10.28
13:50
Біла журба
Ви чули?
Ви чули, як осінню
падає листя
із кучерів сивих,
із кучерів білих беріз?
Як тихо роняє
червона калина
намисто
Ви чули, як осінню
падає листя
із кучерів сивих,
із кучерів білих беріз?
Як тихо роняє
червона калина
намисто
Ірина Вовк
2017.10.28
12:43
З сімейного архіву: Дмитро Николишин. "Моя автобіографія"
Я народився 28 жовтня 1884 р. в Іванкові, недалеко Збруча, в борщівському повіті, тепер район Скала подільська, тернопільської области, під сільською стріхою. Мій батько називався Василь (помер 1934 р.), а мама – Варвара з Гарасимових (померла 1885 р.)
Маркіяна Рай
2017.10.28
12:17
Бо вона із його ребра
Ніби я із твого ребра.
Знаєш, зорі за нас молилися,
І губивши хвости у космічному просторі, Бога благали: Дай!
Дай їм чуда: у знаний день не розвіятись з пилом зоряним.
Долотом Свого голосу громовержного відсікай з наших тіл осяйних
Найбагатші осколк
Знаєш, зорі за нас молилися,
І губивши хвости у космічному просторі, Бога благали: Дай!
Дай їм чуда: у знаний день не розвіятись з пилом зоряним.
Долотом Свого голосу громовержного відсікай з наших тіл осяйних
Найбагатші осколк
Галина Онацька
2017.10.28
08:13
Сі-мінор
Прілі запахи зажурених дощів, –
Мокрий лист і шурхіт під ногами...
Між покритих позолотою кущів
Осінь виграває свої гами.
Знову сум... Вітрів холодних хор,
Вічне небо хмарами покрите...
І звучить Шопена сі-мінор,
Мокрий лист і шурхіт під ногами...
Між покритих позолотою кущів
Осінь виграває свої гами.
Знову сум... Вітрів холодних хор,
Вічне небо хмарами покрите...
І звучить Шопена сі-мінор,
Серго Сокольник
2017.10.27
22:38
Розстели мені постіль...
Розстели мені постіль кохана.
Розстели.
Розвели наші долі тумани,
Розвели...
Цим туманам сліпа недові-
ра ім"я,
Їм, поганим, любов не потріб-
Розстели.
Розвели наші долі тумани,
Розвели...
Цим туманам сліпа недові-
ра ім"я,
Їм, поганим, любов не потріб-
Ярослав Чорногуз
2017.10.27
20:48
І затишок спустився із небес
Ще осені тримається краса,
Стоять дерева тихо в супокої.
Пречиста хмара пухом нависа,
І повен сад печалі золотої.
Її вітрець насіяв і втомивсь,
І за горою десь приліг спочити,
Утихомирив злагіднілу вись,
Стоять дерева тихо в супокої.
Пречиста хмара пухом нависа,
І повен сад печалі золотої.
Її вітрець насіяв і втомивсь,
І за горою десь приліг спочити,
Утихомирив злагіднілу вись,
Олексій Кацай
2017.10.27
18:42
Дон Кіхот
Коло світла..
Танок…
Болеро…
Й зореліт, схожий чимсь на наваху…
Вже достигло до звуків ядро
круговерті Чумацького Шляху.
Поряд брили,
Танок…
Болеро…
Й зореліт, схожий чимсь на наваху…
Вже достигло до звуків ядро
круговерті Чумацького Шляху.
Поряд брили,
Ді Чубай
2017.10.27
18:19
Морозно
А в батареях тече вода,
У небі щодень усе більше снігу.
Тепло відбуває - така хода! -
І з вулиць не чути сміху.
У батареях тече вода,
Повітря уранці наче з туману.
Тепло електричне - алмаз, руда :
У небі щодень усе більше снігу.
Тепло відбуває - така хода! -
І з вулиць не чути сміху.
У батареях тече вода,
Повітря уранці наче з туману.
Тепло електричне - алмаз, руда :
Ді Чубай
2017.10.27
18:17
...Або смерть
Прийшли вночі.
Постукали спроквола,
І поки одягався тремтячи,
Замкнули хату і садок у коло.
Йому говорять : "Вийди, не мовчи".
У світлі ліхтаря - червона зірка,
А чорний прапор в хаті на стіні.
Постукали спроквола,
І поки одягався тремтячи,
Замкнули хату і садок у коло.
Йому говорять : "Вийди, не мовчи".
У світлі ліхтаря - червона зірка,
А чорний прапор в хаті на стіні.
Ді Чубай
2017.10.27
18:16
...Або смерть
Прийшли вночі.
Постукали спроквола,
І поки одягався тремтячи,
Замкнули хату і садок у коло.
Йому говорять : "Вийди, не мовчи".
У світлі ліхтаря - червона зірка,
А чорний прапор в хаті на стіні.
Постукали спроквола,
І поки одягався тремтячи,
Замкнули хату і садок у коло.
Йому говорять : "Вийди, не мовчи".
У світлі ліхтаря - червона зірка,
А чорний прапор в хаті на стіні.
Ігор Шоха
2017.10.27
16:53
На стиках часу
Часи не ті, і влада ще не та,
аби юрбою подолати горе.
І гасло у людей, – дєржітє вора!
А на столі у будні і свята
усе те саме, що було й учора.
***
Ну що мені у силі вірша?
аби юрбою подолати горе.
І гасло у людей, – дєржітє вора!
А на столі у будні і свята
усе те саме, що було й учора.
***
Ну що мені у силі вірша?
Віта Парфенович
2017.10.27
15:24
НЕ зламаєш
Ти нападаєш,
У кожному слові – докір,
Це самозахист?
Внутрішнє?
Ой, облиш.
З неба за нами
Наглядачем -
У кожному слові – докір,
Це самозахист?
Внутрішнє?
Ой, облиш.
З неба за нами
Наглядачем -
Іван Потьомкін
2017.10.27
14:39
***
«Молодий я, молодий,
Повний сили та одваги.
Гей, життя, виходь на бій,—
Пожартуєм для розваги!»
Павло Тичина
Читаю Тичину
Серцем. Не очима.
Повний сили та одваги.
Гей, життя, виходь на бій,—
Пожартуєм для розваги!»
Павло Тичина
Читаю Тичину
Серцем. Не очима.
Ірина Саковець
2017.10.27
13:50
***
Декорації жовтня: вологі фасади храмів,
на гірляндах ожини – дощу мерехтливий бісер.
Меланхолія неба. Здається, осіння карма –
заховати цей світ за цупкі листяні куліси.
Ностальгія за сонцем. Здається, осіння карма –
оголити печаль, безпричинну,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...на гірляндах ожини – дощу мерехтливий бісер.
Меланхолія неба. Здається, осіння карма –
заховати цей світ за цупкі листяні куліси.
Ностальгія за сонцем. Здається, осіння карма –
оголити печаль, безпричинну,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
сад Пахомова Таня Творчий
2017.10.25
Ірина Борисюк
2017.10.22
Дмитро Ігорович Бугера Скорпіо
2017.10.15
Македонський Бицюк
2017.10.13
Вячеслав Даниленко
2017.10.13
Вікторія Лимарівна
2017.10.11
Валерія Соколова
2017.10.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Реєстрація нового користувача