Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Олександр Жилко
2017.10.18
06:35
Глибокий видих
З-під душі вилітає камінь,
срібним ядром
вистрілює вгору.
І по небу ідуть кола,
ніби це риба
взяла й проковтнула
збитий неспокій,
недобиті печалі.
срібним ядром
вистрілює вгору.
І по небу ідуть кола,
ніби це риба
взяла й проковтнула
збитий неспокій,
недобиті печалі.
Володимир Бойко
2017.10.17
23:52
* * *
Любов прийшла нізвідки, як наснилась,
Немов дитя під серцем зародилось.
І потай, мов соромлячись на людях,
Шукало серце спокою у грудях.
Та почуття п'янке і заповітне
Ніколи не буває непомітним –
Воно зорить, виблискує, іскриться,
Немов дитя під серцем зародилось.
І потай, мов соромлячись на людях,
Шукало серце спокою у грудях.
Та почуття п'янке і заповітне
Ніколи не буває непомітним –
Воно зорить, виблискує, іскриться,
Олександр Сушко
2017.10.17
19:39
Слова
Слова - пусте ніщо. Важливі тільки вчинки.
Плескати язиком навчилися давно.
Поете! Зупинись! Брехня твої нетлінки!
Життя - це біль і кров! Не цирк, і не кіно.
Майстерний блудослов вив'язує печалі,
А поруч бій гримить, і падає солдат.
Його уже нем
Плескати язиком навчилися давно.
Поете! Зупинись! Брехня твої нетлінки!
Життя - це біль і кров! Не цирк, і не кіно.
Майстерний блудослов вив'язує печалі,
А поруч бій гримить, і падає солдат.
Його уже нем
Олександр Сушко
2017.10.17
19:20
Осторонь
Стояти осторонь комфортно і безпечно,
Не буде бризок бруду на душі.
Відмовлю другу в допомозі гречно,
Від криків заховаюсь у кущі.
Ізверху зручно плюнути на дурня,
Поблимати з погордою на тлю.
Я дбаю про своє, приватне, шкурне.
Не буде бризок бруду на душі.
Відмовлю другу в допомозі гречно,
Від криків заховаюсь у кущі.
Ізверху зручно плюнути на дурня,
Поблимати з погордою на тлю.
Я дбаю про своє, приватне, шкурне.
Петро Скоропис
2017.10.17
15:52
З Іосіфа Бродського. З натури
Сонце сідає, і бар на розі закрився.
Ліхтарі загораються, буцім на ніч актриса
обрамлює чимсь ліловим для чару і жаху вічі.
І головний біль спускається на крилі да Вінчі
в тім’я ворога у бруковій шинелі.
І голуби на фронтоні двірця Мінеллі
Ліхтарі загораються, буцім на ніч актриса
обрамлює чимсь ліловим для чару і жаху вічі.
І головний біль спускається на крилі да Вінчі
в тім’я ворога у бруковій шинелі.
І голуби на фронтоні двірця Мінеллі
Маркіяна Рай
2017.10.17
13:38
У півтон одягнувши оклик душі...
У півтон одягнувши оклик душі: почекай!
Поназбирувані крапельки вмить переллються
За блакиті моєї й за нашого неба край.
Не вженешся за ним, - дороги мої сміються.
Віддаляється тінь, чи образ, чи то лиш мара,
Наслідивши в мені глибоким відбитком кр
Поназбирувані крапельки вмить переллються
За блакиті моєї й за нашого неба край.
Не вженешся за ним, - дороги мої сміються.
Віддаляється тінь, чи образ, чи то лиш мара,
Наслідивши в мені глибоким відбитком кр
Любов Бенедишин
2017.10.17
11:59
«Лихо – не біда»
Вишивала бісером
І була веселою…
Гойдалку підвісила
Високо під стелею.
Гойда-гойда-гойдечки…
Кляті злидні-хвойдочки
Обступили, каються.
І була веселою…
Гойдалку підвісила
Високо під стелею.
Гойда-гойда-гойдечки…
Кляті злидні-хвойдочки
Обступили, каються.
Ірина Вовк
2017.10.17
11:27
Марія Заньковецька в матеріалах 1890-их-1940-их років. (Продовження2)
М. М.Сінельніков «Хвилюючі спогади»:
С.96 "До хвилюючих спогадів відношу я зустріч з «Малоросійським театром» на початку 80-их років минулого століття. Колектив талановитої молоді, очолюваний Марком Лукичем Кропивницьким. Тут я вперше узнав, що таке
Ярослав Чорногуз
2017.10.17
00:06
Поцілунок осені
Усміхнулося сонце і прОзиром*
Огорнуло пейзажні дива.
Мов одлите із золота озеро,
Де смарагду - оздоба жива.
Ти засмійся в гіллі мені, іволго,
Звесели неповторну цю мить.
Хай багрянець із денця красивого
Огорнуло пейзажні дива.
Мов одлите із золота озеро,
Де смарагду - оздоба жива.
Ти засмійся в гіллі мені, іволго,
Звесели неповторну цю мить.
Хай багрянець із денця красивого
Вікторія Лимарівна
2017.10.16
21:46
До свята "Весілля осені"
Квапиться осінь–вбрання ще не має.
Барви шепочуть на листях тополі.
Сукню весільну знайти поспішає.
Ось і блукає, самотня, у полі!
Хоче вона собі кращої долі!
В пошуках– колір зелений втрачає!
Барви шепочуть на листях тополі.
Сукню весільну знайти поспішає.
Ось і блукає, самотня, у полі!
Хоче вона собі кращої долі!
В пошуках– колір зелений втрачає!
Оксана Логоша
2017.10.16
20:42
Солона осінь
Переболіло. Перетужила.
Солона осінь тече по жилах.
Пішла марою, дощем укрита.
Солона осінь тече із ритвин.
Тече і стигне-береться струпом.
О пізня ноче! О темінь глупа!
Я вже не плачу-немає солі-
Піду позичу в чужої долі.
Солона осінь тече по жилах.
Пішла марою, дощем укрита.
Солона осінь тече із ритвин.
Тече і стигне-береться струпом.
О пізня ноче! О темінь глупа!
Я вже не плачу-немає солі-
Піду позичу в чужої долі.
Ірина Вовк
2017.10.16
20:41
Марія Заньковецька в матеріалах 1890-их-1940-их років. (Продовження1)
БІОГРАФІЯ МАРІЇ ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ. Додатки
С.9 Геніальна українська артистка Марія Костянтинівна Заньковецька народилася в хуторі Заньки, Ніжинського повіту, на Чернігівщині, 22 липня 1860 року, в родині дрібного, збіднілого поміщика Адасовського. Стара б
Ірина Вовк
2017.10.16
20:36
Марія Заньковецька в матеріалах 1890-их - 1940-их років.
З АВТОБІОГРАФІЇ
АРТИСТКИ ДЕРЖАВНОГО НАРОДНОГО ТЕАТРУ
МАРІЇ КОСТЯНТИНІВНИ ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ
С. 16 «Народилася я в 1860 році 22 липня в селі Заньки, Чернігівської губернії, Ніжинського повіту, в старій дворянській сім’ї поміщика Костянтина Адасовсько
Олександр Сушко
2017.10.16
17:27
Пора іти
Нема про що писати. Цуцик здох.
Злостивець кряче "Вичерпались теми".
Але мене почув, урешті, Бог,
Наснажив на романа у поемі.
За музою далеко не ходив -
За стінкою варнякають сусіди.
В "закоханих" розчахнуті роти,
Злостивець кряче "Вичерпались теми".
Але мене почув, урешті, Бог,
Наснажив на романа у поемі.
За музою далеко не ходив -
За стінкою варнякають сусіди.
В "закоханих" розчахнуті роти,
Маркіяна Рай
2017.10.16
17:16
Ти хворієш, поете!
Ти хворієш, поете! Глупо
Зануряти перо в отруту!
Точно муза цілує скупо -
Кличеш пристрасть давно забуту.
Воском скрапує мить, регоче,
Тінь вірша зазирає в очі,
Щось являє тобі пророче,
Зануряти перо в отруту!
Точно муза цілує скупо -
Кличеш пристрасть давно забуту.
Воском скрапує мить, регоче,
Тінь вірша зазирає в очі,
Щось являє тобі пророче,
Маркіяна Рай
2017.10.16
17:08
Тепло-карим у горіхову ніч...
Тепло-карим, у горіхову ніч,
коли вітри колисанки свистіли,
і медово пролитим затишком небо вдягаючи не спішили зорі до ранків,
коли бранкою тиші гулкої добровільно й покірно назвалась святошна вишність думок,
й серед викорчуваних днів їх впізнава
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...коли вітри колисанки свистіли,
і медово пролитим затишком небо вдягаючи не спішили зорі до ранків,
коли бранкою тиші гулкої добровільно й покірно назвалась святошна вишність думок,
й серед викорчуваних днів їх впізнава
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Дмитро Ігорович Бугера Скорпіо
2017.10.15
Македонський Бицюк
2017.10.13
Вячеслав Даниленко
2017.10.13
Вікторія Лимарівна
2017.10.11
Валерія Соколова
2017.10.10
Галина Онацька
2017.10.08
Тарас Рільке
2017.10.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Вхід