Фотогалерея| Новини | Уніан | Чат | Історія
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Угрупування | до 33 | до 55 | до 85 | Вічність
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Ігор Шоха
2017.10.14
12:50
Із до у після
Погуляли по білому світу.
Вирушаємо у майбуття.
Павутиною бабине літо
понесе пуповину життя.
Затуманює биті дороги
епопея у білі світи,
де нікому нема допомоги,
Вирушаємо у майбуття.
Павутиною бабине літо
понесе пуповину життя.
Затуманює биті дороги
епопея у білі світи,
де нікому нема допомоги,
Василь Кузан
2017.10.14
11:59
Поезія – ото, ги кüнь
Поезія – ото, ги кнь.
Летит, лиш іскры з-пуд копыта.
Попробуй ї руков попытай –
Лише душов. Ги Божа тінь
Стихы. Ги ангелочкы Божі.
Згрібаут нас, ги листя жмут,
И уд гріха нас стережут,
Летит, лиш іскры з-пуд копыта.
Попробуй ї руков попытай –
Лише душов. Ги Божа тінь
Стихы. Ги ангелочкы Божі.
Згрібаут нас, ги листя жмут,
И уд гріха нас стережут,
Микола Соболь
2017.10.14
10:13
Вогонь
Люблю мереживо вогню
І спалаху прогріту душу,
У полум'ї, (зізнатись мушу),
Черпаю силу я свою.
Там бачу витоки ідей,
Думок освітлені принади,
Їх сильні сторони і вади...
Точнісінько, як у людей.
І спалаху прогріту душу,
У полум'ї, (зізнатись мушу),
Черпаю силу я свою.
Там бачу витоки ідей,
Думок освітлені принади,
Їх сильні сторони і вади...
Точнісінько, як у людей.
Серго Сокольник
2017.10.14
02:54
Лакрімоза війни. Романс
слова пісні, покладені на музику в співпраці з композитором О. Лісінчуком. Виконує Народна артистка України Світлана Мирвода***
Відеокліп https://www.youtube.com/watch?v=vtqzaOyOKvg
Дощ у вікні
Тобі дзвенить,
Немов по клавішах соната.
Ти відчуває
Відеокліп https://www.youtube.com/watch?v=vtqzaOyOKvg
Дощ у вікні
Тобі дзвенить,
Немов по клавішах соната.
Ти відчуває
Ірина Вовк
2017.10.14
00:37
"ПОКРОВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ в календарі українців"
Покрова Пресвятої Богородиці – один з великих церковних празників, який відзначають 14 жовтня (або 1 жовтня ст. ст.). Культ пошанування Божої Матері в українському народі має свою історію. Богородиця – ласкава покровителька нашого народу, зокрема матерів,
Марія Дем'янюк
2017.10.13
21:49
***
І навшпиньки прийшла осінь...
Та зазирає в очі мої...
Ношу з собою принесла гірку:
біль, смуток, печаль...
Листя зів'яле, чорну хустину і просідь...
Прошепотіла: минуле минуло, на жаль...
Стисну в руці оберемок пожовклого листя -
стукають спогади
Та зазирає в очі мої...
Ношу з собою принесла гірку:
біль, смуток, печаль...
Листя зів'яле, чорну хустину і просідь...
Прошепотіла: минуле минуло, на жаль...
Стисну в руці оберемок пожовклого листя -
стукають спогади
Ігор Шоха
2017.10.13
19:03
Без варіантів
Помалу чимчикуємо по світу.
Лиха біда на фініші мети.
Ще тліємо, аби перегоріти
і у нікуди тінями іти.
Ще є кого і є за що любити,
аж поки із косою не прийде
ненаситна до нашого корита,
Лиха біда на фініші мети.
Ще тліємо, аби перегоріти
і у нікуди тінями іти.
Ще є кого і є за що любити,
аж поки із косою не прийде
ненаситна до нашого корита,
Кристіан Грей
2017.10.13
18:43
San Francisco Bay
Над затокою San Francisco чути горілим листям,
Над затокою San Francisco пожежі палають близько,
Але тут лисі пагорби навкруги, тут палати особливо нІчому,
Лиш заграви ввижаються уночі, особливо темною ніччю.
13.10.17
Над затокою San Francisco пожежі палають близько,
Але тут лисі пагорби навкруги, тут палати особливо нІчому,
Лиш заграви ввижаються уночі, особливо темною ніччю.
13.10.17
Іван Потьомкін
2017.10.13
17:49
Exegi monumentum
– Никогда не думал, – догнал меня во время вечерней прогулки один из знакомых, – чтобы стихи так быстро становились действительностью во сне...
Не прекращая ходьбы, мы начали подниматься по крутой лестнице, преодолев последнюю ступеньку, отдышались немно
Маркіяна Рай
2017.10.13
13:31
Як досі по світу ще...
Виходила в поле й просила у вітру сили.
В серцях голосила: шалений, візьми з собою!
Погнівались серце з умом, а душа з судьбою -
Як досі по світу ще ноги мене носили?
Як досі по світу луна не рознесла тугу?
Нічийна лебідка, не чутно коли воркоче,
В серцях голосила: шалений, візьми з собою!
Погнівались серце з умом, а душа з судьбою -
Як досі по світу ще ноги мене носили?
Як досі по світу луна не рознесла тугу?
Нічийна лебідка, не чутно коли воркоче,
Маркіяна Рай
2017.10.13
13:25
Скрапує
Ні, не буває так -
Серце з грудей додолу!
Ружі мого подолу
Забагряніли. - Знак?
Серце з грудей. - Облиш!
Скрапує ніжність в роси.
Вітер скуйовдив коси,
Серце з грудей додолу!
Ружі мого подолу
Забагряніли. - Знак?
Серце з грудей. - Облиш!
Скрапує ніжність в роси.
Вітер скуйовдив коси,
Петро Скоропис
2017.10.13
10:57
З Іосіфа Бродського. Стакан з водою
Ти стоїш у стакані моєму, водице,
і до мене виблимуєш, бранко труб і кранів,
очицями, зблискам чиїм назирці
двояться не менше прозорі грані.
Ти знаєш, що я – твоя будучина: жертовно
чулий до цівки стояк і вартовий химерній
перспективі з огляду на
і до мене виблимуєш, бранко труб і кранів,
очицями, зблискам чиїм назирці
двояться не менше прозорі грані.
Ти знаєш, що я – твоя будучина: жертовно
чулий до цівки стояк і вартовий химерній
перспективі з огляду на
Ірина Вовк
2017.10.13
10:24
"Срібна павутина"
Павутина срібна залетіла в коси,
А на призьбі літо квапиться спочить.
Не хвилюйтесь, мамо, - ще не справжня осінь,
Доки в серці пісня молодо звучить.
Нам вона розкаже про свої тривоги,
Про червоне й чорне, квітень, падолист…
Нитка павутини – пройде
А на призьбі літо квапиться спочить.
Не хвилюйтесь, мамо, - ще не справжня осінь,
Доки в серці пісня молодо звучить.
Нам вона розкаже про свої тривоги,
Про червоне й чорне, квітень, падолист…
Нитка павутини – пройде
Микола Соболь
2017.10.13
05:48
Переяславська зрада?
Була то рада, чи може, зрада?
Ніхто не скаже. Реве громада*…
Хіба печатка була Богдана*?
Її немає! Москви омана.
Чому примовкли? Гей ти, козаче!
Дивись, довкола Вкраїна плаче.
Омита кров’ю лиха удача.
І тільки чути: «Ой, плине кача»…
Ніхто не скаже. Реве громада*…
Хіба печатка була Богдана*?
Її немає! Москви омана.
Чому примовкли? Гей ти, козаче!
Дивись, довкола Вкраїна плаче.
Омита кров’ю лиха удача.
І тільки чути: «Ой, плине кача»…
Микола Дудар
2017.10.13
00:09
Одна із істин...
краще вже піддійти упритул
Нам мовчанки свої б сполошити…
одне одного смокче як мул
крок по черзі ступаємо - квити
тятий час із утечі - на хваст…
він пристане на нашу вимогу
роздивлятимусь з неба на Вас…
буде все… і оголені ноги
Нам мовчанки свої б сполошити…
одне одного смокче як мул
крок по черзі ступаємо - квити
тятий час із утечі - на хваст…
він пристане на нашу вимогу
роздивлятимусь з неба на Вас…
буде все… і оголені ноги
Лариса Пугачук
2017.10.12
23:25
Па
Уважний погляд, внутрішня напруга
і рухи точні, і нечутний крок,
замовклий подих, катування слуху…
…Округи зміна. Мінне жлобство вщухло.
Та дух невпинно кидає в урок:
цупким умінням в круг вганяє вдруге.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і рухи точні, і нечутний крок,
замовклий подих, катування слуху…
…Округи зміна. Мінне жлобство вщухло.
Та дух невпинно кидає в урок:
цупким умінням в круг вганяє вдруге.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Поетичні Майстерні
Македонський Бицюк
2017.10.13
Вячеслав Даниленко
2017.10.13
Вікторія Лимарівна
2017.10.11
Валерія Соколова
2017.10.10
Галина Онацька
2017.10.08
Тарас Рільке
2017.10.07
Лана Нест
2017.10.05
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Вірші, проза, аналітика, огляди
Вхід