Рiвне: 1882 рік

У колишній всесоюзній бібліотеці імені Леніна у Москві відомому Рівненському краєзнавцю Гурію Бухалу якось вдалося виявити невелику книжечку "Ровно", яка була видана у 1882 році. Її автори - офіцери 11-ої артилерійської бригади, що розташовувалася у Рівному, з допомогою цифр і фактів розповіли про історичне минуле Рівного і відтворили картину життя міста понад сто двадцять років тому.

СТОРІНКИ ІСТОРІЇ...

Автори - офіцери розповідають про історію Рівного, його приналежність різним можновладцям, про події які промайнули над містом. Відчувається, що у їхньому розпорядженні був багатющій документальний матеріал.

Автори підкреслюють, що починаючи з 1461 року. Рівне належало князю Семену Васильовичу Несвіцькому, потім його дружині Марії, яка прийняла титул княгині Рівненської.

Із 1518 року король Сігізмунд визнав місто за князем Костянтином Острозьким, і одночасно звільнив від мита всіх купців, котрі їхали в Рівне на ярмарок, а рівненських селян з 1621 року - від усіх мит і податей або плати сіллю, причому їм було дозволено вільний шлях через Кременець до соляних магазинів, а також для поїздок до міста Ярослава (Галицького).

Князь Острозький у 1527 році добився привілеїв на щотижневу торгівлю в Острозі, Дубному, а також у Рівному. Потім містом володів син князя Костянтина Ілля, який, помираючи, заповів своїй дружині Беаті 6000 кіп литовських грошей. Ставиш власницею Рівного, княгиня Беата зайнялася його благоустроєм і спорудила в ньому костел.

Княгиня Беата, вийшовши вдруге в 50-річному віці заміж за воєводу сєрадського Альберта Ласького (відомого свого часу алхіміка, який витрачав величезні кошти на свої досліди), заповіла йому у 1565 році Рівненській! замок із приналежними до нього селами та угіддями. Після смерті Беати настали важкі часи для рівнян. За володіння містом почали змагатися згаданий вище Альберт Ласький та чоловік Беати Гольшки (Олени) - племінниці князя Острозького Костянтина (Василя) - Гурка. На місто неодноразово нападали і розорювали його загони то одного претендента, то іншого.

Почалися і багаторічні судові розгляди, вийшло навіть ряд королівських декретів, які стосувалися Рівного, проте бажаних результатів вони не принесли.

Лише після смерті Ласького і Гурки Рівне було повернуте князям Острозьким, які ним володіли близько 100 років аж до припинення чоловічої лінії цього роду і заміжжя княжни Острозької Катерини, а приданим якої місто перейшло до Замойського в 1620 році.

У цей час на Рівне дуже часто нападали татари, які руйнували навколишні села, а з 1617 року спалили і місто. Через два роки вони повністю знищили Рівне.

У травні 1624 року Замойськіш, відбудовуючи місто, виклопотав для нього привiлей на ярмарок. А через три роки після цього - в 1637 році - заснували у місті шпиталь.

Татари у липні 1640 року знову спустошили місто і навколишні села - Новий Двір, Колоденку, Олександрію та інші. Через 10 років це ж саме вони повторили з іще більшою жорстокістю.

Але незважаючи на ці страшні біди, завдяки турботам Замойського місто розвивалося У цей час ним керували обрані міщанами бургомістри, райці, інші виборні чини.

Після смерті Замойського Рівне, як придане однієї з його дочок, стало власністю Конецпольського, у володінні роду якого перебувало 80 років.

У час політичних подій кінця XVII-початку XVIII століття Рівне, як і інші населені пункти Волині, було у занепаді. Грабували його, як вказують автори, і "недисципліновані війська Речі Посполитої, і козаки, і шведи, лише російських солдатів, не згадують, хоча ті перебували у місті з липня і до жовтня. Можна лише собі уявити, яким тягарем для невеличкого тоді Рівного було перебування тут аж 10 російських полків!

У 1720 році після смерті останнього Конецпольського Рівне разом із іншими обширними помістями перейшло до володінь князя Юрія Любомирського, котрий, таким чином став одним із найбагатших у краї магнатів того часу: у володіннях його нараховувалось ЗО міст, 436 сіл і фільварків. Новий господар діяльно взявся за благоустрій Рівного. Насамперед це стосувалося нового замку, але цю роботу довелося вже закінчувати його синові Станіславу, котрий багато витратив коштів на зведення цієї споруди, і турбувався за благоустрій міста.

Із метою розвитку торгівлі та ремесел він спроваджував у Рівне євреїв, після чого тут крім численних приватних крамниць виникли цехи - кравецькі, кушнірські і тому подібне.

У 1793 році Рівне після приєднання його в складі Правобережної України до Росії стало повітовим центром. Ще через три роки у місті почала працювати кінна пошта.

Князь Йосип Любомирський у 1778 році добився для Рівного чотиритижневого ярмарку, який розпочинався на святого Юрія. А взагалі цей князь багато клопотався про реставрацію та прикраси замку. Для цього він навіть виписав із Італії художника Віляні. Коли після смерті князя Йосипа Любомирського (1817 рік) Рівне перейшло до його сина Фрідріха, він передав замок під квартири для вчителів гімназії. Проте через 16 років міністерство освіти повернуло його князю: у цій споруді без ремонту неможливо було жити

Забіжимо наперед і скажемо, що руїна-замок згорів у 1927 році (її остаточно було розібрано у 40-50 роках. Тепер на її місці стадіон "Авангард". Пам'ять про замок збереглася у назві вулиці Замкової.

У 1770 році у Рівному панувала чума, яка скосила багато жителів На вшанування світлої пам'яті жертв цієї страшної хвороби вцілілі жителі спорудили біля нинішнього Святовоскресенського собору колону зі скульптурою Богоматері, а після холери 1855 року при ній було запалено лампаду. На жаль, цей пам'ятник за часів тоталітарної системи було зруйновано у 1952 році

ГЕОГРАФІЧНЕ РОЗТАШУВАННЯ

Місто Рівне знаходилося у південній частині повіту і розташовувалося у широкій луговій долині річки Устя, яка протікає з півдня на північ. Значні болотяні простори поблизу міста, вкриті очеретом, в'язом та вербою, створювали тут прекрасні умови для проживання різної дичини: качок, бекасів, водяної курочки та інших. У самому місті річка Устя поділяється на дві протоки. З них права, багата водою, з підвищеними берегами, утворює великий став, який поріс очеретом. Обгинаючи центральну частину міста, цей рукав з'єднується з лівою протокою у низькій болотистій луговині західної частини. Розгалуження річки і став утворюють два острови, на одному з яких знаходиться власне місто, а на другому - старий замок. Острови з'єднані між собою і з материком дерев'яними мостами на палях.

ГРУНТИ, КЛІМАТ.ВОДА, ПҐІЄНІЧНИЇГ І САНІТАРНИЙ СТАН

На річці Устя працюють два млини. Як у ставу, так і в річці, водиться дрібна риба та раки.

У Рівному нараховується 6 колодязів. Води у всіх колодязях достатньо, в цілому вона доброякісна, крім колодязя, який розташований поблизу тюремного замку (нині швейна фабрика навпроти центрального корпусу УІІВГ), у якому вода іноді стає затхлою. Очевидно, це результат близькості цвинтаря і канави, яка йде від відхожих місць і помийної ями тюремного замку.

Гігієнічне і санітарне становище міста треба вважати вкрай незадовільним: болота, які розкинулись поблизу Рівного, виділяють великі випари, що викликають малярійні чи болотяні лихоманки. Таке санітарне становище міста є результатом засмічення ґрунту людськими екскрементами, різним сміттям домашнього господарства та близьке розташування цвинтарів.

МІСЬКЕ УПРАВЛІННЯ, СУДИ, ВИПРАВНІ УСТАНОВИ

До цього часу громадське управління Рівного знаходилося в руках Новоград-Волпнської міської думи, що не сприяло розвитку міста. Нині введено міське спрощене управління. Його мета - керувати всіма галузями господарської частини міста. Управління складається з міського старшини і двох його помічників, яких обирають на три роки. У виборах, крім дворян, беруть участь міщани, селяни, євреї, а також купці. Обраними могли бути лише православні. Управління не користується правами попередньої міської думи, але лише у межах свого міста.

У Рівному працювали і урядові установи. До них належали поліцейські управління, 1-а і 2-а поліцейські частини, з'їзд мирових суддів, 1-а та 2-а дільниці мирових суддів, 1-а та 2-а дільниці мирових посередників, предводитель дворянства, 1-а та 2-а дільниці судових слідчих, дворянська опіка, присутність за військовим послухом, повітова державна скарбниця, телеграфна станція, 3-й округ акцизного управління, повітовий військовий начальник і його управління, повітовій розпорядчій комітет (голова-справник).

До числа урядових установ Рівного входила і поштова контора 1-го класу. Особовий склад її - поштмейстер, його помічник, 4 сортувальники, 9 листонош. Поштових скриньок у місті було дві: одна - на будинку контори, друга - у її приміщенні.

Тюремний замок у Рівному побудованій на 50 чоловік, але тому, що число арештантів завжди перевищувало цю цифру, то місто вимушене було наймати ще два будинки. Протягом 1881 року в міській в'язниці утримувалося 585 "корінних" чоловік та 888 пересильних. Головні види злочинів: конокрадство та інші крадіжки.

ЦЕРКВИ, КОСТЬОЛИ, СИНАГОГИ

Рівне не може похвалитися церквами. їх тут дві: одна за містом на цвинтарі, друга Омелянська (нині на вулиці Шевченка). Обидві дерев'яні, невеликі. Вони взагалі мало відвідуються. Перша тому, що розташована далеко за містом, друга через те, що у негоду до неї не можна дістатися. Крім цих церков є ще дві домові (одна - у в'язниці, друга - у будинку реального училища) і одна каплиця. Пожежа минулого року знищила дерев'яний собор.

Власне костьолів у Рівному немає, а є дві римо-католицькі каплички. Одна мурована, на кладовищі в передмісті "Воля", друга при реальному училищі. Крім цих каплиць неподалік річки Усті є мурований костьол, будівництво якого ведеться вже ось 20 років і досі не закінчено через нестачу коштів.

Єврейські синагоги знаходяться у сприятливіших умовах, тому що в Рівному є одна велика мурована синагога, п'ять великих молитовних будинків і багато малих. Крім того будується ще одна велика мурована синагога.


НАСЕЛЕННЯ

Число жителів Рівного сягає 8000 чоловік, у тому числі 600 військовослужбовців, які розквартировані у місті. За віросповіданням: православних - 1774, католиків - 701, євреїв - 5430, протестантів -75, гуситів - 15, магометан -5 чоловік. На кожні 1000 чоловік населення припадає 37 померлих, 46 новонароджених. Хліборобством займається у місті 83 селянських двори.

РІВЕНЬ ОСВІТИ, НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ

Тих, що мають вишу освіту у місті, до 37 чоловік, середню - до 50. тих що знають грамоту, - майже 3000, неписьменних - 3000 чоловік.

У Рівному два урядових навчальних заклади: реальне училище і приходське. У першому з них навчалося у 1882 році 349 учнів, у другому - 45. Крім того, у Рівному працює одне приватне єврейське училище (ділиться на початковий та підготовчій класи)

МІСЬКА ЛІКАРНЯ знаходиться у розпорядженні приказу громадського піклування (20 ліжок) її послугами у 1881 році скористалось 243 чоловіків та 57 жінок. У тюремній лікарні у цьому ж році лікувалось 148 чоловіків та 6 жінок.

У місті існувало 2 вільні аптеки, які утримували дворяни Сейдель та Рильке.

БУДИНКИ

Усього у Рівному 836 будинків (мурованих - 55, дерев'яних - 781). За невеликими винятками всі будинки одноповерхові, низькі, стіни їх складені з дрібного лісоматеріалу, покритого тиньком; більшість будинків сирі і взимку дуже холодні.

Майже всі будинки належать приватним особам (823).

ЗАВОДИ

Незважаючи на те, що місто Рівне розташоване на лінії Києво-Брестської залізниці, воно не належить до числа промислових. Якщо й існує якесь місцеве виробництво, то справа обмежується виготовленням предметів, необхідних місцевим жителям.

Пивоварний завод належить князю Любомирському і орендує його пан Зеф. Протягом року він варить до 150 тисяч відер пива. На заводі утримуються один майстер і прикажчик постійно, а на час варіння пива наймається поденно три робітники. Пиво випускають низької якості.

ЦИКОРНИЙ ЗАВОД заснований у 1879 році. З кожним роком нарощує своє виробництво. Ніні ж річний оборот сягає 8000 карбованців. Роботи на заводі тривають протягом року. Працює 8 чоловік, робочий день триває 12 годин.

ЦЕГЕЛЬНИХ ЗАВОДІВ - 5. Всі вони схожі між собою. Річний оборот кожного з них не перевищує 800-900 карбованців. Число робітників на цих заводах у літній час сягає до 23-х чоловік, серед них 7 жінок.

ЗАВОД ШТУЧНИХ МІНЕРАЛЬНИХ ВОД існує тут уже 7 років. На сезон наймається два робітники, якими керує один постійний майстер. Крім вищезгаданих підприємств у Рівному є заводи, котрі виробляють ще свічки та оцет.

ТОРГІВЛЯ

Торгівля в Рівному більше розвинута ніж промисловість. Розташування міста сприяє цьому. Здебільшого вивозять зерновий хліб (до 300 тисяч пудів) до Німеччини та Австрії. Крім того, навколишні цукрові заводи відправляють щорічно у різні місця до 200 тисяч пудів цукру. Через Рівне надходять у край мануфактурні товари (переважно з Москви. Варшави, Лодзя), бакалійні та інші товари.

ЯРМАРКИ бувають тут 4 рази на рік 1 -й - 1 січня, 2-й - у понеділок на Хоминому тижні, 3-й - 17 червня, 4-й - 8 листопада. Предметами продажу-купівлі є рогата худоба, коні і різні домашні приготування. Оборот кожного з цих ярмарків не перевищує 3000 карбованців. Базари бувають щотижня (п'ятниця та неділя).

ПОЖЕЖНА ЧАСТИНА

У 1865 році у Рівному було створено громадську пожежну управу, але вона знаходиться у надзвичайно жалюгідному стані.

 Співпраця

Будемо вдячні за надання ілюстративного матеріалу до цієї статті, а також доповнення та виправлення.