Берженьський ландшафтоохоронний район

Берженьський ландшафтоохоронний район. Включає ділянки, прилеглі до Дунаю між містами Естергом і Вац, та вулканічні гори Бержень висотою понад 900 м (гора Чованьош - 936 м, гора Надьгідеггедь - 865 м). Друга частина ЛОР - гора Сентмігайгедь та її околиці - розташована між селами Забегінь і Кішмарош, охоплює круті скелясті схили, обернуті до Дунаю. Висота гір 300-500 м. На території Високого Берженя охороняються 15 383 га, на горі Сентмігайгедь і в її околицях - 25 14 га, тобто загальна площа ЛОР становить 17 897 га. Охоронний статус територія отримала у 1978 р. за пропозицією Комітету по проблемах Дунаю та інших органів.

Кліматичні умови ЛОР подібні до умов Угорських Карпат. Середньорічна температура 9,3° С, середньосічнева - мінус 2,4° С, середньолипнева - 19° С Середньорічна кількість опадів - 600-800 мм. Характерні для району стратовулкани виникли під час вулканічної діяльності в третинному періоді. Сучасна геоморфологічна будова зумовлена підняттями і ерозією, що мали місце в четвертинному періодіоді.

Більша частина території вкрита бурими лісовими грунтами, на скелястих гребенях сформувались літоморфні ерубазові грунти.

На території розвинута мережа річок і джерел, проте дебіт їх недостатній і нерівномірний.

Пануючою формацією на території Високого Берженя є букові ліси. Нижчі та похилі схили вкриті грабовими дібровами та дібровами з дубів скельного і австрійського. На крутих схилах гори Сентмігайгедь мозаїчний рослинний покрив утворений лісами чагарникового типу з дуба пухнастого, степовими фітоценозами та скельними галявинками.

Флора території гетерогенна. Південна частина ЛОР за характером флори відноситься до Задунайського Середньогір'я. Таке розмежування зумовлене присутністю тут атлантичних та субсередземноморських видів (Allium moschatum, Carex halleriana, Convolvulus cantabricus, Coronilla coronata, Daphne laureola). Північна частина району - Високий Бержень - відноситься до Угорських Карпат, що підтверджує присутність ендемічних видів (Erysimum pallidiflorum, Thlaspi jankae) і карпатських елементів (Aconitum moldavicum, A. variegatum ssp. gracile, Polygonatum verticillatum, Valeriana sambuci-folia, Rosa pendulina та ін.). Найбільш відомою флористичною рідкісністю території є реліктовий ендем ферула Садлера (Ferula sadleri), відома з Бюккського національного парку. Вона зустрічається на крутих, прогрітих сонцем схилах гори Ердег-Гедь в лісостепових угрупованнях. На жаль, популяції згаданої рослини загрожує зникнення, оскільки її небезпечним "ворогом" є муфлон.

Суцільні ліси, віддалені від сіл долини, гірські вершини дають притулок багатьом видам тварин. Ряд зникаючих і тих, що знаходяться під охороною, ссавців мають тут оптимальні умови для існування. Це такі види, як лісова та кам'яна куниці (Martes martes, M. foina), горностай (Mustela erminea), ласиця (М. nivalis). Тут же зустрічаються і хижі птахи: орел-могильник (Aquila heliaca), малий підорлик (A. pomarina), балобан (Falco cherrug), змієїд (Circaetus gallicus), червоний та чорний шуліки (Milvus milvus, M. nigricans), а також рідкісні види - пугач (Bubo bubo) та чорний лелека (Ciconia nigra). На території ЛОР зустрічається вісім видів плазунів та 11 видів земноводних, що охороняються. Досить значне поголів'я парнокопитних, особливо муфлонів, більшість яких знаходиться у південній частині району.

У рослинному покриві ЛОР, особливо в північній його частині вздовж хребта Високого Берженя, поширені гірські букові ліси (Асоnito-Fagetum). Субмонтанні, середньогірські бучини (Melitti-Fagetum) з грабом спускаються майже до краю гірської території. Зустрічаються спільні з грабово-дубовими лісами типи деревостанів: Carex pilosa - тип, Galium odoratum - тип. На викошених луках і місцях вирубок у рослинному ступені букових лісів характерними є монтанні елементи: зозулинець блідий (Orchis pallens), з. чоловічий (О. mascula ssp. signifer), тирличник (Gentiana ciliata), тирличничок (Gentianella austriaca), приворотень стрункий (Alchemilla gracilis). До висоти 400 м н. р. м. зустрічаються діброви з дубів австрійського та скельного. На півдні, в районі Надьмароша, в цих деревостанах трапляється їстівний каштан (Castanea sativa). Походження його спірне, проте існує думка, що він тут був ще з доримських часів. Між скелястими хребтами Високого Берженя зустрічаються осередки ущелинних яворових лісів (Parietario-Aceretum). По краях скель, на перигляціальних валунах поширені мальовничі куртини континентального виду спіреї середньої (Spiraeetum mediae). Спорадично це угруповання зустрічається і в інших місцевостях Угорських Карпат, однак у даному районі відмічено його найбільш західне місцезнаходження. Характерні види даного ценозу - кизильник матранський (Cotoneaster matrensis) та ранньовесняні ефемероїди - анемона жовтецева (Anemone ranunculoides) і ряст порожнистий (Corydalis cava).

У південній частині ЛОР на андезитових породах зустрічається низькорослий дубняк (Ceraso-Quercetum), характерними видами якого є вишня антипка (Cerasus mahaleb), дуб пухнастий (Quercus pubescens), будяк пагорбковий (Carduus collinus), тонконіг угорський (Poa pannonica ssp. scabra). Місцями домінуючу роль у цьому угрупованні відіграє костриця несправжньодалматська (Festuca pseudodalmatica) - ендемічна рослина Північних і Угорських Карпат.

На стрімких скелях часто зустрічаються скельні тонконогові (Poaetum pannonicae) та кострицеві галявинки (Festucetum pseudodalmaticae). Найбільш типовими видами цих ценозів є півники карликові (Iris pumila), чина угорська (Lathyrus pannonicus ssp. collinus), люцерна жорсткувата (Medicago ridigula), ковили (Stipa tirsa, S. crassculmis ssp. euroanatolica).

Природоохоронне зонування. Цінніші ділянки ЛОР - Годовар, Фелшетамашвар, Коморгедь-Кеембер та ін. мають статус територій, що суворо охороняються. Загальна площа їх становить 2166 га. Навколо них виділена захисна зона.

Наукове та народногосподарське значення. Відносно непорушені природні екосистеми ЛОР є базою для екологічних та етологічних досліджень. Південна частина добре вивчена і становить значний інтерес з точки зору флорогенезу території (Zolyomi, 1942; Horanszky, 1960). Тут проходить флористична межа між Північним і Задунайським Середньогір'ям. З народногосподарської точки зору важливим є значний запас деревини на території ЛОР.

Рекреаційне значення. Територія ЛОР є частиною вигину Дунаю; це місце паломництва як угорських, так і іноземних туристів. Значна частина населення Будапешту та його приміських зон виїжджає сюди на відпочинок, любителі пішохідних прогулянок неодмінно отримують велике задоволення від екскурсій по території ландшафтоохоронного району. Заслуговують на увагу і культурно-історичні пам'ятки території. Руїни фортечних замків, які знаходяться на зовнішніх вершинах гірської системи, свідчать про історичне минуле країни. В селах Надьбержень і Баняпуста можна бачити пам'ятки, які свідчать про розвиток гірничої справи в середньовіччі та більш пізній період. Очевидно, з копальні в Баняпуста походить руда, з якої Пал Кітайбел - відомий ботанік і хімік, першим добув елемент теллур (1785 p.).