Єдину цукроварню в Івано-Франківській області – Городенківський цукровий завод нещадно ріжуть на метал. Підприємство, яке в 2012 році успішно функціонувало, стало для когось не рентабельним. Буквально за кілька місяців його порізали на шматки, не давши шансів новому інвестору зайти в регіон, відновити роботу заводу і повернути до праці 600 людей, які волею чужих амбіцій опинилися на вулиці.
Отже, днями активісти району забили на сполох. Вчора, 23 листопада, керівництво району скликало термінову нараду з депутатів, чиновників різних рівнів і осіб, які причетні до цукрового заводу. Намагалися знайти вирішення питання: що робити з підприємством, яке ріжуть невідомі люди й охороняють не місцеві невідомі особи, – інформує 0342.ua.
Словом, історія заплутана, як і всі українські схеми подібного типу. Щоб трохи прояснити ситуацію – коротко про передісторію.
82-річний Городенківський цукровий завод в 2010 році викупив тернопільський агрохолдинг «Мрія» за 8 мільйонів грн. За амбітними планами, які озвучував тодішній заступник голови облдержадміністрації Василь Брус, агрохолдинг мав намір модернізувати завод і розраховував переробляти 180 тис. тонн цукрового буряка за сезон. Озвучували суму, яку інвестори вклали у відновлення заводу – 10 мільйонів гривень. Хотіли збільшити аграрні площі для посівів буряків… Власне, до вересня 2014 року працівники заводу жили цими амбітними заявами й не підозрювали, що працюють тут останній сезон.
До вересня 2014 року працівники заводу жили цими амбітними заявами й не підозрювали, що працюють тут останній сезон.
Восени 2014 року завод раптово став. Керівництво агрохолдингу, як неодноразово озвучували на вчорашній нараді, взяло кредит в «Універсал Банку» на 13 мільйонів доларів під заставу свого майна, в тому числі – під заставу Городенківського цукрового заводу.
Голова профспілкового комітету Городенківського цукрового заводу Яшан Іван Петрович каже, що восени 2014-го на завод вже був завезений буряк, на початку жовтня для роботи набрали людей і раптом дали задній хід.
«Керівництво знало, що кредит платити не буде і не хотіло, щоб, як заставу, забрали сировину, яку він би виготовив. До грудня 2014-го року звільнили всіх працівників», – коментує Іван Петрович. І додає, що на благо заробітню плату виплатили.
За «добрими» українськими традиціями, борги банку агрохолдинг не повертає, відповідно накладається арешт на все майно.
За «добрими» українськими традиціями, борги банку агрохолдинг не повертає, відповідно накладається арешт на все майно. Як видно із заяв представника банку, який теж був присутній на нараді, керівництво «Універсал Банк» не особливо переймається тим, що гроші ці їм, ймовірно, так і не повернуть.
«Банк звернувся в суд, який наклав арешт на все майно Городенківського цукрового заводу. Рішення вже є на балансі виконавчої служби і зараз ми залежимо від неї. Банк не є власником заводу, а лише іпотекодержателем, тому права втручатися в діяльність підприємства не має, не може контролювати дії власників і збереження майна. Тим паче, за останній рік власники заводу змінювалися кілька разів» – коментує представник банку.
Представник "Універсал Банк"
Тобто, по факту втрутитися в те, що арештоване майно ріжуть і вивозять банк не може. Яким чином він повертатиме захмарний борг підприємства – теж велике питання. В залі районної адміністрації неодноразово звучали припущення про те, що банк змовився з керівництвом фірми у власності якої є завод. До речі, на базі Городенківського цукрового заводу була створена фірма-прокладка ТзОВ «Аракс-Холдінг», у власність якої перейшла вся майнова база заводу. Тобто, в судових процесах фігурує саме вона, а не «Мрія».
Крім боргових зобов’язань, яке «Аракс-Холдінг» має перед банком, є ще борг перед Городенкою. Підприємство заборгувало більше мільйона гривень за оренду землі перед міською радою. І повернути ці гроші майже нереально.
Міський голова Городенки Яворський Степан Любомирович каже, що місто звернулося в суд і виграло його, але стягнути цей борг немає з кого, адже по документах фірма «Аракс-Холдінг» – банкрут.
Міський голова Городенки Яворський Степан Любомирович
Не пустили на територію заводу й виконавчу службу, яка в суботу, 19 листопада, намагалася зайти на завод, адже напередодні в п’ятницю громадськість забила на сполох, побачивши, як з території заводу вивозять метал.
«Примусово зайти в середину виконавці не могли», – так пояснив представник виконавчої служби присутнім в залі на нараді. «Для перевірки майнового стану виконавці можуть зайти на завод, адже є відкрито виконавче провадження по боргах перед банком, але, якщо нас туди добровільно не пускають, має бути рішення суду про примусове проникнення. Наш Городенківський суд відмовив виконавцям у праві примусово проникнути на території заводу», – пояснив представник виконавчої служби. І додав, що рішення є на балансі державної виконавчої служби, не городенківської.
Що відбувається сьогодні на території заводу
По факту територію заводу охороняє приватна охоронна фірма. Коли журналісти, посадовці й активісти, що були присутні на нараді під’їхали туди, охоронець пояснив, що їхня фірма зареєстрована в Черкасах. Розтлумачити, навіщо керівництво заводу наймає охоронців з центральної України – чоловік не зміг. «Це не моя справа, у нас є документи, тут робимо свою роботу», – сказав охоронець.
Екскурсія тим, що залишилося від Городенківського цукрового заводу
Він також заперечив факт, що завод ріжуть і вивозять. Мовляв, вони просто охороняють територію. Але світлини, які продемонстрував журналістам депутат міськради і ярий противник розпилки заводу Парфенюк Ярослав Володимирович говорять про інше. В п’ятницю, 17 листопада, коли активісти й депутати вперше потрапили на територію заводу вони зазнимкували купи металу, обладнання, моторів, які знаходилися біля входу і вже були готові до погрузки. На території також знаходилася вантажівка з київською реєстрацією, наймовірніше – простий вантажний перевізник, який був кимось найнятий для вивезення металу. Тоді активісти і депутати блокували виїзд з заводу, але марно…
Депутат Городенківської міської ради Парфенюк Ярослав Володимирович
Вчора, 23 листопада, територія заводу була порожньою. Ні вантажівки, ні металу, нічого. Попри масову увагу, груз поїхав геть. Той самий російськомовний охоронець крутив головою і казав, що метал, який є на знімках, нікуди не дівся, мовляв він десь тут є. А де, – невідомо.
Ось докази того, що 17 листопада метал ще був на території заводу.
Інженери, які колись працювали на заводі й голова профспілки Іван Петрович бралися за голову. Мовляв, 60% цінних металів і обладнання вже вивезли. За кілька днів, попри пильну увагу, громадськості, правоохоронці, керівництва району й міста метал спокійно вивезли з Городенки.
Крім того, активісти, які були на заводі 17 листопада стверджують, що нашивки на формі охоронців були іншими. Мовляв, тоді вони називали іншу охоронну фірму, яка має право тут знаходитися.
Парфенюк Ярослав Володимиирович каже, що коли в п’ятницю вони задали питання в лоб охоронцям, ті їм відповіли: «Що ви тут ходите, з керівництвом району вже все вирішено і за порізку також», – каже Парфенюк.
Що ви тут ходите, з керівництвом району вже все вирішено і за порізку також.
Він підозрює діючого керівника РДА Кобилянського Богдана Миколайовича у «кришуванні» порізки заводу. Мовляв, якщо керівник бездіє – значить має інтерес.
«Від «Універсал Банку» на ім’я Кобилянського надійшов лист, де керівництво банку просило керівництво РДА втрутитися в ситуацією з Городенківським заводом, але керівник нічого не робить», – каже Парфенюк. І додає, що в місцеві кажуть, наче в кабінет до голови заходили невідомі люди, які з ним то все питання й вирішили.
«Треба ще глянути по документах, чи не ці самі особи пропонували хабара начальнику нашої поліції Смижуку, аби той закрив очі, що з міста вивозять метал. Хабара Смижук, як стверджує Парфенюк, не взяв, а осіб, які йому його пропонували зараз допитує поліція.
Натомість сам голова РДА на нараді категорично заперечив, що з кимось щось вирішив і каже, що він не міг втрутитися в конфлікт, адже майно – банківське.
Голова Городенківської РДА Кобилянський Богдан Миколайович (посередині)
«Попередні керівники РДА Ямчук і Мельничук стояли горою за завод і не дали його пиляти, хоча такі плани у власників заводу періодично виникали. Кобилянський 10 років на різних керівних посадах: то голови Районної ради, то голови РДА. Відколи його знову призначили керівником районної адміністрації – почалися ці рухи з порізкою», – стверджує Парфенюк.
Про нетверду позицію керівництва району каже й голова профспілки заводу Іван Петрович. «Я знаю, що вже є інвестор, який був готовий придбати завод, але через ці всі перепитії зробити цього не може», – каже Іван Петрович.
Голова профспілкового комітету Городенківського цукрового заводу Яшан Іван Петрович
Натомість Кобилянський запевнив на камеру, що інвестора немає. «Були порядка 10 пропозицій, але всі вони зводилися до одного – порізати завод», – коментує голова.
Голова Городенківської районної державної адміністрації Кобилянський Богдан Миколайович про інвестора, якого так і не знайшли...
Порожні дискусії і взаємні звинувачення не привели до конкретного висновку. А що робити далі? Інженери, які зайшли з журналістами на завод кажуть, що роботу тут ще можна відновити. Керівник РДА пан Кобилянський пообіцяв, що найближчими днями зв’яжеться з керівництвом банку для пошуків спільного вектора вирішення «солодкого» питання. Поліція готова охороняти громадський порядок і не давати вивезти більше. Словом, всі до чогось готові, але до чого конкретно не зрозуміли, мабуть, і самі.
Що ж будемо спостерігати за долею заводу й надалі. Журналісти 0342.ua дуже сподіваються, що під носом у громади і влади завод, все-таки, так нагло не допиляють.
Не обійшлося без конфліктів. Як громадськість заходила на територію Городенківського цукрового заводу: