Старі енергоблоки ЗАЕС – чи варто ризикувати?

  info        04.09.2013

До 2020 року в Україні збігає термін експлуатації 12 з 15 діючих атомних реакторів. Втім, уряд наполягає на їх подальшому використанні, нехтуючи проектом, ризиками та правами громадян. Більшість українців, зокрема і тих, що живуть в безпосередній близькості до АЕС, навіть не здогадуються про ці плани.  Ризики та негативні наслідки від роботи АЕС у понадпроектний термін суттєві, і їх прийнятність повинна всебічно оцінюватися і обговорюватися  у суспільстві до прийняття остаточних рішень. 

Про ці та інші аспекти продовження роботи АЕС активісти громадських природоохоронних організацій спілкувалися із мешканцями міст навколо Запорізької АЕС в останній тиждень серпня в рамках інформаційного туру «За без’ядерну Україну». Найбільший інтерес викликала тема прихованих ризиків, про які не люблять говорити атомники.

Які ж небезпеки породжують старі атомні реактори?

По-перше, якщо використовувати ядерний реактор більш ніж 20 років, ймовірність того, що обладнання відмовить зростатиме. Причиною є фізичне «старіння» устаткування через вплив вібрацій та радіоактивного опромінення, руйнування металевих частин та появи мікротріщин. Наслідки – додаткові викиди радіонуклідів у навколишнє середовище. Разом з тим, модернізація реакторів, які вичерпали ресурс, не гарантує їхньої безпеки. Це продемонстрував інцидент на першому блоці Рівненської АЕС через місяць після продовження його роботи. У 2010 році на Рівненської АЕС двом енергоблокам уже дозволили працювати 20 років понаднормово. На черзі два енергоблоки на Южно-Українській та Запорізькій станціях.

Крім того, за підрахунками експертів НЕЦУ, два додаткових десятиліття роботи 11 енергоблоків АЕС означають накопичення у відпрацьованому ядерному паливі близько 3750-4500 т урану та 21-37 т плутонію. Проблему їхнього захоронення і досі не вирішено.

Також невідомо, чи витримають блоки землетрус. Попри те, що сейсмічність на майданчику ЗАЕС може досягати 7-8 балів (за 9,5 бальною шкалою), сейсмологічний моніторинг на 3 із 4 діючих АЕС в Україні не ведеться.

Українська «допустима» норма також не синонім до «безпечна», адже не всі радіонукліди можна виявити. При цьому в державі немає і досі єдиної державної системи контролю та обліку індивідуальних доз опромінення населення, тоді як доведено, що кількість випадків захворювання лейкемією серед населення, що проживає в околиця АЕС, зростає: у дітей в 10 разів, у дорослих – в 4. До переліку «атомних» хвороб відносяться також онкологічні захворювання, безпліддя та мутації при народженні, ураження органів зору та ендокринної системи, прискорене старіння організму та ін..

Атомні реактори забруднюють не тільки повітря, а й ґрунти та підземні води, здійснюють згубний вплив на флору та фауну водоймищ (лише третина теплової енергії перетворюється на електричну). АЕС – колосальні споживачі прісної води: тільки на ЗАЕС протягом року випаровується понад 100 млн. м3 води. Для порівняння експерти НЕЦУ проводять паралель з 1,5 млн. залізничних цистерн або потягом довжиною 18 тис. км, який своєю протяжністю зміг би перетнути Україну з Заходу на Схід 14 разів.

На один енергоблок потужністю 1000 МВт потрібно витратити від 0.5 до 1.1 млрд. доларів США. Лише через це тариф на електроенергію може зрости на 20%. На продовження експлуатації залучаються мільйонні закордонні кредити, які роздувають і без того катастрофічно великий зовнішній борг України. Додаткові роки роботи реактора це – додаткове відпрацьоване ядерне паливо та радіоактивні відходи, заходи з протидії старінню обладнання, свіже паливо для реакторів тощо. На все це потрібні кошти. Вартість електроенергії, виробленої АЕС, не покриває повністю усіх цих витрат. І тільки за рахунок цього вона дешева.

Під час туру представники ЗАЕС підтвердили, що ядерний тариф є штучно заниженим і повинен становити як мінімум 42 копійки за 1 кВт*год (на сьогодні тариф складає 21,6 коп.). Про це повідомив Артур Денисенко з Національного екологічного центру України, зазначивши:– «Таким чином розвінчується міф про «дешевизну» ядерної енергетики. Так званий мирний атом — це завжди компроміс між економікою та безпекою. Підтримувати цей баланс та вирішувати проблеми, які породжує сьогодні ядерна енергетика, український уряд не бажає».

Згідно із взятими на себе Україною міжнародними зобов’язаннями, перед подовженням роботи старих енергоблоків необхідно виконати певні процедури, серед яких — консультації з громадськістю та дослідження впливу АЕС на навколишнє середовище. Атомники не вживають усіх необхідних заходів. Не виключенням є і Запорізька АЕС.

Природоохоронці залучали місцевих мешканців до написання звернень, адресованих уряду з вимогою вжити заходів щодо можливих порушень прав та законних інтересів громадян.  Координатор туру Ілля Єременко з ГО «Екоклуб» говорить: «Ми прагнемо, щоб люди в регіонах розміщення атомних станцій знали, як захищати свої права, а також мали інформацію про доступні альтернативні шляхи отримання енергії». Підписів під зверненнями було зібрано більше двох сотень.

Ініціатори туру активно розповідали про реальні альтернативи ядерній енергетиці. Також наводили дослідження, згідно з яким щорічний обсяг втрат української економіки від неефективного енергоспоживання оцінюється на рівні 15-17 млрд. дол. США, а кошти, вкладені в енергозбереження, дадуть у 4-10 разів більший економічний ефект, аніж інвестування у нові генеруючі потужності. Використання відновлювальної енергії, на відміну від ядерної, дозволить зберегти безпечне та чисте довкілля для майбутніх поколінь. Тому природоохоронці демонстрували зразки використання відновлювальних джерел енергії, які в багатьох розвинених країнах уже є реальною альтернативою ядерній енергетиці, а також надавали інформацію про те, як кожен громадянин може ефективніше використовувати енергію.

Попри високий інтерес до акції, формат спілкування з місцевим населенням суттєво відрізнявся в містечках: у Дніпрорудному адмінресурс навіть намагався зупинити акцію, у Марганці та Нікополі люди проявляли високу активність, а деінде з осторогою говорили про сумнівні перспективи відновлюваних джерел енергії чи ризики втрати робочих місць, якими забезпечує фактично цілий регіон ЗАЕС. Активісти ж і на це мали свої беззаперечні аргументи.

«Зелені технології сьогодні є об’єктом величезних інвестиційних потоків, розвиток нової галузі – це не тільки західний капітал, а й нові робочі місця (понад 15 тис. нових робочих місць у 2009-2011 рр.), податкові надходження у державний та місцеві бюджети, технологічний прогрес та гарантія енергетичної безпеки держави», — говорить експерт АВЕ «Альтернатива» Віталій Мурашкін.

Подібні інформаційні тури вже кілька років поспіль проходять в містах навколо українських АЕС. Щороку їх актуальність тільки зростає через брак доступної для простих громадян інформації.

Тур, що тривав з 26 по 31 серпня 2013, був організований громадськими організаціями «Екоклуб», за підтримки Національного екологічного центру України та Асоціації відновлювальної енергетики «Альтернатива» за фінансової підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля. Пройшов у містах Марганець, Нікополь, Кам’янка-Дніпровська, Енергодар, Дніпрорудне, Запоріжжя.