Публікації11:48
Політика
За спиною у Петра Порошенка
Прес-конференція Президента — це завжди подія. Адже, не зважаючи на увесь скепсис чи негативні враження, інформації з неї чимало. Про щось говориться прямо, щось — натяками. На чомусь акцентується, а щось вуалюється. Але важливе кожнісіньке слово, особливо коли воно стосується наближених до Петра Порошенка осіб, яким давно і вперто пророкують проблеми: генерального прокурора Віктора Шокіна, голови НБУ Валерії Гонтарєвої та заступника голови парламентської фракції БПП Ігоря Кононенка з очільником Одеської обладміністрації Михайлом Саакашвілі. Хто ж у немилості? Інтриги нема. Але давайте про тих, кого відзначив Президент на прес-конференції 14 січня 2016 року, по черзі.
Зона компетенції
Генпрокурор отримав президентську індульгенцію від звільнення.
«Якщо візьмете 25 років української історії, не знайдете жодного генерального прокурора, яким було би задоволене суспільство, ефективністю якого був би задоволений український народ», — відзначив Президент, коментуючи перспективи відставки Шокіна.
Генпрокурор тепер, за словами Порошенка, не відповідає за «посадки» корупціонерів. Для цього є Антикорупційне бюро та спеціалізована незалежна антикорупційна прокуратура.
Залишалося у прокуратури, і значить, у відповідальності Шокіна, хіба слідство. Але Порошенко «випадково» мав при собі проект закону, що передбачає створення Державного бюро розслідувань. «Закон про Державне бюро розслідувань надійшов мені на підпис. Я підписую цей закон. І тим самим ми розпочинаємо процес, коли й слідства у прокуратури вже не буде», — сказав він та поставив автограф.
Складалося враження, що розрахунок був на аплодисменти. Але оплесків не пролунало. І Петро Олексійович сам поставив крапку у питанні. «Я не буду йти шляхом, коли ми будемо міняти кандидатів на посаду генерального прокурора», — відрізав він.
Viva Valeriya
Якщо Шокіна Порошенко заховав за новими органами, то Гонтарєву розхвалив. Ще й так сильно, що курс гривні до долара на радощах підстрибнув в обмінниках на 20-30 копійок.
«Я хочу висловити слова задоволення діяльністю голови Національного банку», — сказав Порошенко, додавши, що аргументів для цього має достатньо. Зокрема, зазначив він, країна позбавилася банків-пустушок з політичним чи олігархічним прикриттям, які інфікували всю банківську та економічну систему.
Петро Олексійович поділився, що йому приємно з того, що кандидатуру Гонтарєвої «висунуто на позиції кращих голів центробанків світу». І після цих слів чомусь згадалося, як у 2012 році в ЗМІ активно тиражувалися новини, що кращим очільником Центробанку у Східній Європі став Сергій Арбузов як поборник кризових явищ в економіці…
Гарантів поручитель
Вступився Петро Олексійович і за людину, яку вважають його фінансовим поручителем у парламенті, — Кононенка. Ні, прямо сказано не було, що Ігор Віталійович гарантовано залишиться наближеним до Банкової і особисто Порошенка.
«Ключова позиція, яку ми зараз створили, — це те, що незалежно від того, наближена чи віддалена людина від президента, прем’єра, голови парламенту чи будь-кого, це її не захистить від обґрунтованого антикорупційного розслідування. Єдине, що треба зробити ще, — це зняти депутатську недоторканість: проголосувати мій законопроект, який я вніс. Щоб ніхто не обмежував діяльність новостворених антикорупційних органів», — відвів увагу преси від конкретної людини.
Але одразу ж додав, що на відміну від багатьох, прізвища яких не назвав, він не потребує жодних фінансових радників чи «гаманців», бо людина небідна (правда, Кононенка позаочі називають не «гаманцем», а «носієм гаманця» Порошенка).
Але когось Петро Олексійович все ж грізно попередив: «Я не для того прийшов на посаду президента, щоби хтось намагався використовувати моє ім’я, мої зв’язки, і заробляти на цьому. До тих, хто ближче, реакція буде ще жорсткішою…»
Наставник Саакашвілі
Що ж стосується Саакашвілі — його успіхів та поразок у широко анонсованій боротьбі з корупцією в Одеській області, — Порошенко не став давати йому оцінку. Натомість згадав студентські роки.
«Саакашвілі був мною запрошений в Україну як людина, яку я добре знаю протягом, страшно подумати, вже майже тридцяти років. Ви знаєте, що ми навчалися разом. Я був трохи старшим. Був авторитетом для їхніх курсів», — поділився.
Розповів також, що хоч не розпоряджається кабінетами і не є завгоспом на Банковій, знає — у голови Одеської ОДА є кабінет на Банковій, хоч з посади голови групи іноземних радників звільнив його, коли надав громадянство України.
За компанію із Саакашвілі Порошенко похвалив фракцію БПП у парламенті, назвавши її опорою реформ, а також губернаторський корпус: Геннадія Москаля, Георгія Туку (з поправкою на недосвідченість), Олега Синютку, Валерія Коровія, Степана Барну та ін.
Погана невістка
Загалом все виглядало, як у приповідці: «Похвали мене, мій писочку (ротику. — Ред.), а як не похвалиш — розірву тебе». Та були й ті, кому перепало на горіхи. Це, вже традиційно, уряд.
Вимог до нього чимало. Зокрема, Кабміну треба забезпечити економічне зростання, перехід від «кредитних кисневих подушок до інвестиційної терапії» та активізацію реформ в усіх напрямках.
«За Конституцією Президент не відставляє і не призначає уряд. Це справа коаліції. Я думаю, у коаліції попереду дуже серйозна розмова. Я дуже зацікавлений в тому, щоб зберегти єдність коаліції, але питання щодо формування уряду має бути професійним, відповідальним… Президент у даному випадку буде лише приймати пропозиції коаліції», — сказав Порошенко, який від парламентської більшості очікує, зокрема, вагомих кадрових змін в Уряді, що, «безумовно, мають посилити його потенціал».
Із цього зрозуміло: парламент і далі колотитиме, а у Порошенка нема 300 голосів під конституційну реформу, тому Арсенія Яценюка і його «Народний фронт» треба тримати у тонусі.
До того ж посади в КМУ — хороші аргументи для прийняття рішень іншими фракціями чи групами. Так було не раз і не два. І поки ця практика ризикує повторюватися. Тут важливо не перестаратися, бо амортизатори (приміром, у вигляді небажання йти на дочасні вибори) можуть і не спрацювати.
Блоги12:11
Політика
Олександр Дем'янчук
Конфлікт Порошенка та Яценюка - наслідок того, що Президент позбавлений цілої низки повноважень
Конфлікти у владі виникають на ґрунті того, що в нас коаліційний уряд, до складу якого входять люди з дуже різними поглядами. Конфлікт прем'єра і Президента виник не тільки через особисті прагнення, а тому, що глава держави несе відповідальність за дії виконавчої влади, але водночас він не відповідає за це формально. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог, завідувач кафедри політології Національного університету України «Києво-Могилянська академія» Олександр Дем'янчук.
«По-перше, конфлікти - це відбиття якихось проблем. Значна частина конфліктів є не деструктивними, а конструктивними, тобто вони - це рушійна сила подальшого розвитку. Проблема в тому, що конфлікти завжди виникають, коли створюється коаліційний уряд. До нього належать люди з різною ідеологією, з різними поглядами, з різними системами цінностей. Причому ідеологія, погляди й система цінностей закладаються їхніми партіями або виборчими блоками. Тобто у людини, яка входить до Кабінету Міністрів або оточення Президента, є достатня передісторія», - розповів політолог.
На думку Дем'янчука, у даному випадку конфлікт між Порошенком і Яценюком у першу чергу виник через те, що Президент позбавлений цілої низки повноважень, таким чином Президент позбавлений певних важелів впливу на діяльність виконавчої влади.
«Президент залишається значною мірою відповідальним за дії виконавчої влади, але водночас він не відповідає за це формально. У нього немає важелів впливу для того, щоб змінити істотно поведінку того ж Кабінету Міністрів. І в такому разі, звісно, виникають конфлікти особистісного характеру, бо кожен є особистістю зі своїми інтересами, прагненнями й баченням подальшого розвитку. Це бачення в одного і другого персонажів починає певним чином конфліктувати, бо кожен вважає, що він краще знає, як це все має бути. Ну і головне, що все це є наслідками непрозорості політики і Президента, і Кабінету Міністрів», - вважає експерт.
Політолог зазначає, що населення отримує значно менше інформації, ніж повинно. І це стосується не тільки дій влади, але й мотивів, чому те чи інше рішення приймається. «Це, наприклад, ті ж рішення, які ухвалював Кабінет Міністрів і щодо податків. Відверто кажучи, те, що Верховна Рада проголосувала нові податки або залишила чинними певні одіозні старі податки, - це не тому, що Рада цілком згодна з Кабінетом Міністрів і підтримує його політику. А це тому, що був досить серйозний тиск на депутатів, до, скажімо, погроз залишити країну без грошей і без дотацій МВФ. І внаслідок цього Рада пішла на поводу у Кабміну і прийняла той бюджет, який ми маємо. Кабмін - це інститут колективної відповідальності, Президент - це інститут особистої відповідальності. Порошенко зовсім не хочеться, щоб його рейтинг настільки сильно падав, як він зараз падає. Зрозуміло, що йому хочеться певних позитивних зрушень, досягнень, які Кабінет Міністрів відмовляється забезпечити. На цьому тлі й виникають конфлікти», - розповів експерт.
Дем'янчук звертає увагу й на те, що причиною конфлікту може бути й певна нетерпимість, притаманна прем'єр-міністру.
«Він все більше й сильніше виступає з авторитарних позицій. Він не стільки аргументує свої дії або доводить необхідність тих чи інших рішень, скільки проголошує і нав'язує: «Це треба зробити, це потрібно зробити». Порошенко це не подобається. Крім того, частково Яценюк намагається підняти свій рейтинг за рахунок «відкушеного» у Порошенка рейтингу. Хоча, відверто кажучи, там особливо кусати нічого - ні в одного, ні в іншого. На жаль, чи на щастя, ці конфлікти поступово наростатимуть, і Яценюку доведеться в недалекому майбутньому поступитися своєю посадою. Порошенко, м'яко кажучи, зі своїми повноваженнями і своєю посадою більш потужна фігура», - резюмував політолог.
Публікації18:19
Економіка
Анатомія цін на бензин
Українські водії останнім часом сумно жартують: чим нижча вартість бареля нафти на світовому ринку — тим дорожче коштує бензин у нас у країні. Насправді ж ціни на бензин і дизпаливо в Україні зараз не ростуть — вони, скоріше, намертво закріпилися на певних позначках і, схоже, зовсім не поспішають кудись рухатися. Ситуація, коли нафта Brent коштує вже менше $30 за барель, а нафтопродукти на наших автозаправних комплексах уперто цього «не бачать», на перший погляд якщо не абсурдна, то вкрай нелогічна.
Причому цю нелогічність нарешті помітили навіть в уряді — і вирішили тісно поспілкуватися з нафтотрейдерами, щоб закликати тих до порядку й пояснити ніби очевидний для всіх принцип «якщо дешевшає нафта, то має дешевшати й бензин». У результаті цього спілкування виявилося, що не все так просто. Тому «Аналітична служба новин» вирішила звернутися до експертів паливного ринку, щоб розібратися, з чого ж насправді складається ціна бензину і які її складові гальмують здешевлення нафтопродуктів.
Передноворічні рішення
Ціни на бензин, як кажуть, чіпляють за гаманець більшість українських водіїв. «Кожного дня нам повідомляють, як стрімко падають ціни на нафту, — зазначає голова правління громадської організації «Всеукраїнське об'єднання «Захист нації» Насіб Рагімов. — Однак, дивлячись на ціну бензину на заправках, починаю сумніватися: а чи так уже залежать наші нафтотрейдери від світових цін на нафту, як нам розповідають? І, мабуть, таке запитання ставлю собі не тільки я, а й купа українців, які користуються як особистим, так і службовим транспортом. Цим питанням зацікавився навіть прем'єр, який доручив відповідним відомствам перевірити обґрунтованість цін на нафтопродукти. Тут же міністр енергетики заявив, що ціна на бензин має знизитися на 1 гривню».
Але в будь-якому разі ще в грудні не можна було не звернути увагу на те, що у фінальному варіанті законопроекту про зміни до Податкового кодексу на 2016 рік з'явилася цікава норма про збільшення ставок акцизів на нафтопродукти на 13%. Хоча, як зазначають експерти паливного ринку, протягом усього обговорення проекту держбюджету про намір переглянути розмір акцизів на нафтопродукти Мінфін не заявляв. Згідно з документом, збільшення акцизів вводиться на перше півріччя цього року, і тепер акциз на бензин становить 228 євро/т, дизпаливо — близько 113 євро/т, скраплений газ — 57 євро/т.
Тоді ж гравці ринку запевнили споживачів, що ціни на бензин і дизель — на тлі перманентного здешевлення нафти, — незважаючи на збільшення акцизів, не зростатимуть. Але при цьому ніхто з них не казав, що вони зменшуватимуться. Тепер же — саме на тлі падіння вартості бареля — наш уряд фактично вимагає, щоб ціни на АЗС «реагували адекватно ситуації». За словами міністра енергетики та вугільної промисловості Володимира Демчишина, на тлі усталеної тенденції зниження ціни на нафту таку ж тенденцію повинні демонструвати й ціни на українських АЗС. Переконаний у цьому і прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, який фактично зажадав втручання в процес Антимонопольного комітету, що має оприлюднити певну анатомію цін на нафтопродукти, щоб було все прозоро і водночас усім усе зрозуміло. «Чим нижчою є ціна нафти на світовому ринку, тим нижчою ціна буде на автозаправній станції, і навпаки. Це повинна бути публічна, прозора формула й публічний підхід, — вважає Арсеній Петрович. — Поки Антимонопольний комітет України вже протягом трьох місяців не зміг це зробити. Я сподіваюся, що вони знайдуть механізми».
І зустрілися, й поговорили...
До речі, саме про спробу відшукати компроміс, який дозволить знизити роздрібні ціни на автомобільне паливо, ішлося на нещодавній зустрічі Володимира Демчишина з нафтотрейдерами. Зустрілися. Поговорили. Кожна зі сторін висловила свою точку зору і власне розуміння цього питання. Але от чи почули один одного? З одного боку, виглядає, що так: міністр енергетики зробив заяву, що світлі нафтопродукти подешевшають уже в найближчі два тижні. Представники мережевих заправних комплексів кажуть: мовляв, ми теж не проти, але існує багато чинників, причому економічного характеру, які не дозволяють знижувати ціни. Вони також нагадують, що насправді ціна на нафтопродукти у валюті в нас реагує на зниження вартості нафти точно так само, як і в Європі, тобто знижується. Чому цього не бачать споживачі? Заважає стійке знецінення гривні.
Тому сама ситуація й обговорення результатів зустрічі отримали великий резонанс у соцмережах. Так, відомий експерт паливного ринку, президент асоціації «Об'єднання операторів ринку нафтопродуктів України» Леонід Косянчук на своїй сторінці у «Фейсбуці» написав приблизно таке: «На всіх телеканалах транслюють чергову «дезу»: міністр Демчишин домовився з нафтотрейдерами про зниження цін на нафтопродукти. Я був на тому засіданні і ніякої домовленості не спостерігав. Були озвучені піар-бажання уряду, побоювання, що якщо НБУ не припинить блокування купівлі валюти імпортерами нафтопродуктів, з ними виникнуть серйозні проблеми (ідеться про те, що за кордоном нафтопродукти гравці нашого ринку купують: а) за валюту, б) за передоплатою, і змінити ці правила гри не можна, тому що вони встановлені у світі. — Авт.). Але про жодне зниження роздрібних цін поки не може бути й мови, особливо після підвищення на 13% у 2016 році податків...»
Звертаючись у своєму пості до прем'єра, якийсь Олексій Большаков пише: «Нехай розповість для початку, скільки в ціні бензину важить вартість нафти!» І сам же відповідає: не більше 10%, про що, до речі, кажуть фактично всі експерти паливного ринку. Саме тому, стверджують вони, ціна бензину не падає услід за падінням вартості нафти. «Акциз на паливно-мастильні матеріали було піднято на 30%, — продовжує Олексій Большаков, — і якщо чесно перевести вартість ПММ у долари, то ціна на них впала більш ніж у півтора рази». Згоден із цим і Леонід Косянчук, який підкреслює, що «у доларовому еквіваленті нафтопродукти в Україні впали в ціні на 24% — точно на стільки ж, на скільки і в Європі (була 1,2 $/літр — стала 0,78 $/л). А щодо гривневої ціни — це питання до Нацбанку, адже в умовах, коли гривня в три рази за два останніх роки втратила свою купівельну спроможність, розраховувати на зниження не доводиться... Тим більше що ринок нафтопродуктів на 85% складається з імпорту та у 2016 році податки на паливо збільшилися ще на 13% (фактично сума податків у роздрібній ціні перевищила вартість самого продукту!)».
Не тільки нафта, але й податки
За словами ж директора Консалтингової групи «А-95» Сергія Куюна, «все пройшло дуже конструктивно — і всі зрозуміли, що треба частіше спілкуватися», а також в уряді «уже засвоїли, що ціна на бензин складається не стільки з нафти, скільки з податків». «До слова, переживаємо історичний момент, — зазначає експерт. — З січня 2016 року частка податків у вартості бензину на українських АЗС перевищила частку нафти. Так, нафта впала, але податки з початку 2016-го виросли, притому виросли в євро, і спадний курс штовхає гривневу ціну вгору. Але водночас міністерство показало, що тримає руку на пульсі, моніторинг та аналіз цін є в щоденному режимі. За розрахунками Міненерго, об'єктивна ціна на А-95 становить 19,8 гривні за літр. При цьому середня по ринку ціна на вчора була 19,37 грн/л. Іншими словами, більше половини ринку торгує навіть дешевше, ніж хотіло б міністерство. Вище стоять лише преміальні мережі, в яких є на те свої резони: падіння продажів через нерівну конкуренцію з бодяжниками, зростання витрат на утримання всієї цієї преміальної краси тощо». Тому він рекомендує споживачам завести «карту лояльності вподобаної мережі, за нею буквально зі старту знижка мінімум 1 грн л, а отримати дисконт 2 грн/л якнайпростіше».
Чи не головною проблемою Сергій Куюн, як і Леонід Косянчук, вважає брак валюти. «Вірніше, НБУ її не продає для передоплати за валютними паливним контрактами, а паливний ринок працює тільки за передоплатою, — уточнює він АСН, — і купити паливо великі імпортери не можуть. У результаті: міністр пообіцяв поговорити з НБУ, а трейдери пообіцяли впасти при першій нагоді, яку відкриває січневий звал нафтових котирувань. Думаю, 50 коп/л — питання практично вирішене, подальший рух залежатиме від динаміки зовнішнього ринку. І, безумовно, від курсу, адже кожна копійка в курсі валюти — копійка в собівартості бензину».
Інерція цін
На думку співвласника мережі АЗС KLO, її комерційного директора В'ячеслава Стешенка, шлях від похідної нафти до колонок має інерцію, обумовлену логістикою і процесом переробки, і тому займає півтора-два місяці. «Нафта падає, але паралельно зростає акциз на паливо в Україні, — пояснює фахівець. — При цьому він спочатку нестабільний, оскільки нараховується в євро, курс якого постійно змінюється. А у валюті ми оплачуємо власне нафтопродукт, акциз, роздрібний податок у 0,042 євро/л, частково логістику. У новому році ми розмитнювали паливо вже за новими ставками і можемо сказати, що якби не підвищення податків і не девальвація гривні, ціни на паливо вже знизилися б».
Сергій Куюн теж зазначає, що, на відміну від європейців, відчути зниження цін українцям завадила девальвація. Цей фактор, за його словами, «є основним у ціноутворенні, оскільки паливо у нас на 85% складається з валюти. Так, близько 40% у ціні бензину припадає на закупівельну вартість з імпорту, ще близько 45% — акцизний збір і ПДВ, з нового року також стягується фіксований податок з обігу підакцизних товарів за ставкою 4,2 євроцента з літра. Паливний акциз в Україні встановлений у євро, що підсилює негативний вплив девальвації на ціни. Тим часом пропозиції зафіксувати податок у національній валюті не знаходять відгуку в чиновників, що можна зрозуміти з погляду гарантій наповнення бюджету». На жаль, підкреслив експерт, на початку 2016 року негативні тенденції на валютному ринку збереглися, що в сумі з підвищенням акцизів перекрило потенціал зниження цін. Однак січневий спад на світових біржах створює нові передумови для зниження, яке — за умови стабілізації валютного курсу та наявності валюти для закупівлі палива — може порадувати вже до кінця січня.
Разом з тим навряд чи звичайним споживачам варто розраховувати на диво. «Той факт, що уряд узявся за це питання, безумовно, радує, — запевняє АСН Насіб Рагімов. — Але особливого оптимізму очікувати від цього не варто, бо специфіка України така, що ціни злітають блискавично, а падають дуже й дуже повільно. Виявляється, одна з причин — частка імпорту нафтопродуктів становить близько 80% (Білорусь, Росія й Литва), а їх вартість в Україні залежить не стільки від світових цін на нафту, скільки від валютного курсу. Якщо так, чому ж ми не шукаємо інші варіанти імпорту, як із газом?» Погодьтеся, запитання більш ніж актуальне.