This version of the page http://maysterni.com/contest.php (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2017-09-17. The original page over time could change.
Автори - Поетичні майстерні
Голосування | Теми | Школа | Конкурс | УкрАрт
  Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Фотогалерея| Новини |  Уніан  |   Чат   | Історія
 Угрупування |  до 33   |  до 55  | до 85  | Вічність
ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2017.09.17 05:29
Окружна
В неспокій ранку вилилася ніч.
Мільйони перетрушених думок.
Гора на плечі, а ніяк не з пліч.
Здрига вертепи тримачі ляльок.
Життя своє нікому і ніде…
Гуде робота – праця над усе!
Стоять обабіч пишне і бліде.
А що поробиш? Окружне шосе…

Микола Соболь
2017.09.17 02:46
Осіння хандра
Ніхто не знає – вірити чи ні…
Та наберу за пазуху каміння.
Осліпнеш ти чи явиться прозріння…
Даремно кажуть: істина в вині.
Як рухаються ці слова чудні:
Вино – вина, означена є дилема,
Та спить іще скуйовджена богема,
Тебе те не торкає. Ти на дні.

Олена Малєєва
2017.09.16 22:39
Дрімають вужі...
Дрімають вужі на холодній пательні
І півні давно не клюють.
Нудьга невимовна і майже смертельна
Жагу викликає і лють.

Гей, рак на горі, нумо свисни, нарешті,
Втомилося серце чекати.
Я візьму пакунки й узуюся в

Ігор Шоха
2017.09.16 22:14
На осонні осені
Читаємо з листа мелодії і скерцо
минулої весни, майбутньої зими.
І поки є мета, не стомлюється серце
молитися, аби лишатися людьми.

Жаліємо себе, а Бога осудили,
що не такі дає як мали уві сні
удачу і її – свою єдину милу,

Ігор Шоха
2017.09.16 19:39
Післямайдання напередодні
Керує партія бариг.
Усі кивають на своїх,
але нема кого за це садити.
Тасують карти діячі, –
казенна хата і харчі.
А на Гаагу рано ворожити.

Діла у Юри, – о-хо-хо!

Серго Сокольник
2017.09.16 18:01
Еротика осінньої природи
оригінальний сюжет***

Дерева в золоті горять,
Передзимове диво...
Летить осінній листопад
Кружляючи звабливо,

Немов закоханих красунь

Олександр Олехо
2017.09.16 17:00
Заосеніло барвами розлуки
Заосеніло барвами розлуки,
серпанками знетеплених порань.
Стоять у черзі золоті понуки.
Ти їм не скажеш: відійди, відстань…
Вино жаги у виноградних гронах
ще напувають сонце і вітри.
І вальс БостОн живе у саксофонах,
і ще не всі подерті прапори.

Шон Маклех
2017.09.16 12:46
Любас мандрагори
Колишній ватаг флібуст’єрів
А нині шукач таємного,
Що кинув ваготу якоря
Між скель біля селища
Сіровбраних пастухів-обідранців
Чи прочан до землі небуття,
Оселившись у башті-сові
Запалює свічку

Іван Потьомкін
2017.09.16 12:10
Ну, що ми без дерев?..
Валентині Рубан,
професору мистецтвознавства

Якби мені дано було від Бога
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
У царині, що зветься Деревами.
Я б показав на полотні німому,

Ірина Вовк
2017.09.16 11:20
"Вічна Наречена"
Горі Маківці маками цвісти,
вбиратись в трави і в хрести з берези,
стікати кров'ю під сталевим лезом –
і озиватись криком самоти...

Увінчана барвінком Молода,
заручена навіки із Бескидом –
могил стрілецьких тихим краєвидом –

Леся Геник
2017.09.16 08:21
Ти зовні здаєшся крицею...
Ти зовні здаєшся крицею,
всередині ж, як вода,
розлучена із криницею,
в котрої не має дна.

Ти плачеш за тою єдністю,
котру не знайдеш ніяк.
А вже із жаскою ємністю

Олександр Олехо
2017.09.16 08:05
Героїні не мого роману
Пиши есе, пліткуй про щастя.
Якщо удасться, замани…
Роздай на долю. Чирву-масті
признач на козир. Обмани,
в рукав ховаючи не туза,
а легеня із мАри снів.
Нехай за спину стане муза,
щоб той наліво не хотів.

Ярослав Чорногуз
2017.09.16 01:30
* * *
Поволі день між тіней легко тане,
Озерна рінь вібрує он ледь-ледь.
Нарешті тиша луків довгожданна
Наповнила і води й сиву твердь.

І пестить тихо й лагідно, як мати,
Шепочучи: Приляж на мить, засни!
Як хороше отут відпочивати –

Лариса Пугачук
2017.09.16 01:04
У щасті – 2
Утримати когось простіше,
cебе тримаючи в руках.
Та чи ж тримання душу втішить?

Воно неначе і мудріше
приспати пристрасті вулкан –
і ти вже нібито й не грішник...

Роксолана Вірлан
2017.09.15 20:12
Люби мене
Люби мене — як уперше.
Люби мене — як ув останнє,
До гілля серця обдерши:
Ти — птахом, я обрисом лані.

Люби мене хижо й ревно
І ще легковажно і ніжно,
Бо завтра уже напевно

Олександр Олехо
2017.09.15 17:55
Я - омега у вовчій зграї...
Я – омега у вовчій зграї.
Альфи й бети, як ті вороги.
Здоровило мене кусає.
Я гарчу на його сліди.
Я останній на святі крові,
підібгавши хвоста за крок,
і хапаю сніги багрові –
куцій вдачі з погонь оброк.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори на сторінці:

Романюк Олексій Романюк Олексій
2017.09.14

Валерія Яковлева
2017.09.13

Кіхно Мар'ян Кіхно Мар'ян
2017.09.09

Алла Смулка
2017.09.05

Наталія Книш КнишКа
2017.09.04

Ірина Мелимук
2017.09.01

Тетяна Самойлова
2017.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники







  Вірші, проза, аналітика, огляди
  Автори
 
Огляд Дата
Майстерень Редакція : "Анотація:

Виринаючи з глибин прачасовості, поезія Мойсея Фішбейна сягає позанебесної височіні. Долаючи земне тяжіння, слов..."
2017.03.06
Загалом
Автори

Усі  А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я

                                                 

Показати
Список Авторів є прихованим, показати увесь список?