Прискорення в... безвихідь. У проекті реформи передбачено все, крім можливості вкластись у відведені строки

Якщо життя — театр, то політика — жанр драматургії, що з’явився на перетині старогрецької комедії з її основами демократії та пафосної давньоримської трагедії з першими писаними законами. Тому і в законодавчому полі від великого до смішного — одна норма. Якщо ж цих норм — на півтори сотні сторінок, то й шанси оступитися різко зростають.

Не рубати зопалу...

Ще напередодні голосування в першому читанні за проект закону «Про судоустрій і статус суддів» Голова Верховного Суду Василь Онопенко закликав законодавців не рубати зопалу третю гілку влади.
Основний аргумент: дуже багато новел, не основаних на Конституції, а також спірних норм і прогалин.
З нововведень, які, на думку Голови ВС, не відповідають ні вітчизняному Основному Закону, ні міжнародним принципам, найбільша увага приділена появі додаткової інстанції в кримінальному і цивільному судочинстві, ролі й місцю самого Верховного Суду в реформованій ієрархії, втручанню в суддівське самоврядування, а також новим повноваженням Вищої ради юстиції.
Що з цього переліку є основною, а що другорядними сюжетними лініями в «п’єсі» під назвою «Судова реформа», залежить від того, кого вважати «глядачами», а кого — «головними героями». Але будь-яка п’єса, якщо це не «мильна опера», повинна вкладатися в певні тимчасові рамки — щоб і актори не втомились, і глядачі не почали покидати зал. А зі строками якраз і вийде проблема...

Тимчасові виконувачі

Судячи з перших враженнь від проекту, локомотивом реформ і «головним героєм» стане ВРЮ, в якої відкриється друге дихання у вигляді призначень на адміністративні посади. А роль «головних невдах» відведена Верховному Суду і Раді суддів України. На перетині цих курсів або затихне сама реформа, або з’явиться нова форма влади — кадрова.
В обох випадках своє слово повинен сказати ще один судовий орган, про який законодавці вирішили не згадувати, а сам він вважає за краще завчасно не висловлюватися, — Конституційний Суд. Утім, йому нічого буде додати до вже висловленого. Наприклад, Основний Закон не передбачає права ВРЮ на внесення подань про призначення на адмінпосади в судах (рішення КС від 16.10.2001 №14-рп/2001). А раз у травні 2007 року цих повноважень позбавили главу держави, то таким же може бути рішення за поданням до КС або від Верховного Суду, або від опозиційних депутатів.
Чи встигне ВРЮ скористатися хоч би тимчасово новими повноваженнями і призначити (перепризначити) керівництво в ряді судів, залежить від того, наскільки оперативно спрацюють конференції суддів. Адже вони повинні сформувати нові склади своїх рад, а ті, у свою чергу, — внести подання щодо кандидатів у судове начальство. Адже після рішення КС ця складова реформи знову опиниться в підвішеному стані, чекаючи змін Конституції, які раніше лютого 2011 року внести не вийде.

Вищий — під питанням

На перший погляд, не так проблематично встигнути створити ще один вищий спеціалізований суд до 1 жовтня цього року, як визначено проектом. Якби не одне «але»: будь-яка юридична особа не може з’явитися на світ без свого керівника.
Призначити його згідно з проектом можна тільки з відома ради суддів «цивільно-кримінальної» спеціалізації. Цей новий орган суддівського самоврядування повинен бути створений не пізніше, ніж через 2 місяці після набуття чинності законом. Якщо припустити, що закон устигнуть прийняти, як і заплановано, 1 липня, а Президент підпише його в 15-денний строк, то залишиться в силі й передбачена проектом дата старту — 1 серпня.
Загалом літо для суддів обіцяє бути гарячим від зборів і конференцій, а не від відпускного сонця. Проте й тоді рада суддів «загальної спеціалізації» буде створена десь до кінця вересня.
Перш ніж визначитися з кандидатом на посаду, його ще потрібно перевести до нового суду постановою парламенту. Це рішення повинне спиратися на подання Вищої кваліфікаційної комісії, яку також потрібно перепризначити. Причому 6 її членів — з’їздом, який можна скликати тільки після проведення всіх конференцій. До цього ніхто не зможе внести у ВР подання про переведення судді, обраного безстроково, оскільки закони «Про судоустрій» і «Про статус суддів» перестануть діяти одночасно з набуттям чинності реформаторським актом.
Таким чином, «п’єса» розтягується ще на один «акт» — проведення з’їзду. За умов «рівно-нерівного» представництва, які закладені в проекті, в системі загальних судів може виникнути конфлікт з визначенням делегатів як конференції (по 1 представникові від місцевого й апеляційного судів кожного з 27 територіальних суб’єктів) і з’їзду (по 3 — від кожної області, АР Крим, Києва і Севастополя). Без 81 такого представника провести суддівський форум неможливо, якщо в ньому не візьмуть участь ще й 3 судді ВС. Немає з’їзду — немає нової ВККС, немає можливості ні призначити, ні звільнити суддів.
Звичайно, автори сценарію реформи (реальні, а не колективні) розраховують, що у ВС знайдуться ті, кого можна заманити в новий вищий суд обіцянкою високої посади. Адже не дарма в «Перехідних положеннях» проекту обумовлена можливість переведення за старими правилами. Проте в конференції та ради суддів може бути інша думка, і тоді епілог реформи, в якому повинні прозвучати аплодисменти вдячних «глядачів», не буде зіграно вчасно. А її авторів так і не запросять на сцену по квіти й нагороди.

Роман ЧИМНИЙ