Павук на щастя

На маленькому дерев’яному столику – моток ниток, циганська голка, ножиці й кусачки. На підлозі лежать декілька коробочок з соломою. Дарія Андрусяк з села Шепарівці Коломийського району Івано-Франківської області ретельно підбирає соломинки однакового розміру. Де треба підрівняти, підрізує ножицями. Через кілька хвилин у руці майстрині вже акуратний пучечок з 12 соломин. Згодом жінка сплете з них так звані ліхтарики, а вже через два тижні з’явиться готовий солом’яний павук.

Плетіння павуків – цікава, але рідкісна справа. Колись у Шепарівцях такі витвори вміли робити чи не в кожній родині. Однак тепер на павукоплетінні знається лише пані Дарія. І хоча багато мешканців запевняють, що також уміють плести павуків, ніхто доводити це ділом не квапиться.

Дарія Андрусяк каже, що павуків робила і її мама і батько. Щоправда, тато ще й шкатулки прикрашав соломою і рамки для картин з неї робив. Тепер жінка шкодує, що мало цікавилася процесом. Довелося вчитись і згадувати всю технологію самій. «Мама виплітали справжні шедеври», – згадує жінка.

Для виготовлення традиційних павуків потрібна житня, пшенична або вівсяна солома. Вона найбільше підходить для плетіння. Пані Дарія жито сіє сама, однієї грядки вистачає на 15-20 павуків. А цього на весь рік цілком достатньо.

Жінка над одним павуком працює від трьох днів до півмісяця. Все залежить від розміру. На кожну деталь потрібні соломинки різного розміру. Одна нитка проходить через усі соломинки. Нерідко під час процесу солома ламається, тоді доводиться все переробляти. У середину витвору можна ставити різні ялинкові прикраси, це вже залежить від уяви майстра.

– Я роблю так, як колись робили батьки, самого різдвяного павука, без прикрас, – каже майстриня. – Колись стеля була дерев’яною і павуків вішали на сволоки. А тепер – під люстри чи на плафони.

Згідно з народними повір’ями, павук виганяє злих духів. Але старожили оповідають, що дівчата плели павуків на Гнатія –аби парубки любили, аби доброго чоловіка мати. Тут переконані: павук притягує родинне щастя.

Взагалі-то павук має висіти до Водохреща, потім його спалюють. Однак у Шепарівцях немає такого звичаю, павуки висіли роками.

Павуків у майстрині часто замовляють на подарунки. Проте добрих грошей і слави на цьому не зробиш. Тому повідомлення про друге місце на конкурсі в Івано-Франківську було для Дарії Андрусяк трохи несподіваним. Перед тим вона на прохання райвідділу культури і туризму просто віддала павука на виставку. Проте нагороді рада, буде що показати внукам.

Чоловіка до плетіння павука не підпускає. Каже, що декілька разів він пробував допомогти, однак самій працюється краще. Запитую, чи вірить вона в те, що павук приносить щастя.

Якщо в сім’ї немає злагоди, поваги, розуміння, то ніякий павук вам не допоможе, – переконана пані Дарія. – Вважаю павукоплетіння гарним звичаєм наших предків і хочу зберегти його для нащадків.

Соломинка за соломинкою — і вже готовий «ліхтар», основна частина павука. Жінка жартує, що він чимось нагадує зовнішнім виглядом шестикінечну єврейську зірку. За словами Дарії Андрусяк, таке захоплення насамперед заспокоює душу й тіло. Ніколи не приступає до роботи з поганим настроєм. Тому в кожному сплетеному нею павукові є щось таємниче.

Оксана Романенчук, Євген Гапич (фото)

blogs.korrespondent.net