Де киянам придбати вироби народних майстрів?

Деяким киянам та гостям столиці вироби народних умільців, як Пузирю пам’ятник Котляревського – «без надобності», а більшість просто не знають, де їх придбати. Журналісти порталу «Рукотвори» зацікавилися цим питанням і вирішили провести огляд київських сувенірних магазинів, щоб дізнатися, де можна купити щось справді українське.

Район біля Києво-Печерської лаври

Крамничка «Світлиця» вже три роки успішно функціонує в торговому центрі «Навігатор» на площі Слави, 1. Тут поєднують як вироби ручної роботи, так і фабричні (Васильківський та Запорізький заводи кераміки): товар знайдуть на кожен гаманець. Це єдина крамниця, де нам відверто зізналися про наявність виробів товару з Китаю. «Українських виробників магнітів мало. Китайська кераміка з українською не зрівняється, але в магнітах Піднебесній немає рівних», – говорить продавчиня Юлія. Вишиті речі також розраховані на різних людей: хочеш – купуй дорогу ручної роботи, хочеш – дешевшу машинну.

А от сусідня крамничка – «Мистецька оселя» – нещодавно відкрилася, тому товарів тут не дуже багато, та й ще не встигнули все як треба розкласти. Пані Світлана на питання щодо походження товару відповідає з усмішкою: «Щоб було НЕ китайське». І справді, уже сама назва «Мистецька оселя» розкриває концепцію крамнички – лише вироби українських народних майстрів, серед яких Ірина Пастернак, Валентина Гребінь, Лариса Шустернак, Надія Химченко та інші. Власники дбають про те, щоб ціна була адекватна, але товари низької якості не беруть. Погоджуємося – навряд чи в переході шукатимуть дорогі вироби…

А от у «Музейній крамниці», що біля Музею Івана Гончара, орієнтуються на тих покупців, які шукають автентичне українське, на що вказує навіть інтер`єр магазину. Поспілкувавшись керівником проекту, Мариною Сенчило, можна намалювати в уяві їхнього покупця – це людина-інтелектуал, яка знає, що таке справжнє українське мистецтво, якою ніколи не заволодіє кіч, яка шукає оригінальні одиничні (хай і дорогі) речі. Цікаво, що власниця не тільки особисто знайома із майстрами, а й була в кожного вдома. Для пані Марії важливо відчути енергетику самої людини та її виробів, подивитися, як і де вона працює. Часто буває так, що жінка відбирає ті вироби, в яких майстер зневірився, тим самим не дає їм припадати порохом у майстерні.

Поряд із Музеєм Івана Гончара розташована й галерея-салон «Світлиця». Тут не тільки можна придбати оригінальні та автентичні вироби ручної роботи, а й самому долучитися до відродження народної творчості – навчитися бісероплетіння, петриківського розпису, писанкарства, ткацтва, лялькарства. Тут навіть не доводилось засумніватися про походження виробів – китайським тут ніколи не запахне, вісімдесят відсотків – це вироби ручної роботи народних майстрів. Як поділилася Ольга Сахно з громадської організації «Мальва», спільно з якою галерея влаштовує майстер-класи та виставки, вироби відбирають на основі власного досвіду. Жінка вважає, для того, щоб розумітися на справді українських речах, замало просто начитатися розумних книг. Треба жити в світі автентики, переглядати фонди з речами декоративно-прикладного мистецтва, набиратися досвіду у людей старшого покоління.

Біля Михайлівського собору

Спеціально на час Євро-2012 біля Михайлівського собору відкрили ярмарок українських сувенірів, хоча іноземців під час наших відвідин там не було. Таке враження, що біля святині один напроти одного постало два ворожих табори – ятки з ручною роботою та вітрини із товарами «Made in China». Приємно, що перших було вдвічі-втричі більше. Продають усе, що можуть виготовити українські руки – від виробів із бісеру до солом’яних, від кераміки до вишивки. Тут представлено багато філій торгових точок Андріївського узвозу.

За словами однієї із продавчині-майстрині Анжели, вона продає немасову продукцію. Це помітно навіть із самої кераміки – тут дві ідентичні чашечки не знайдеш. Інші товари також усі унікальні: «Якщо майстер робить серветки, то вісім і не більше. Просто нецікаво робити мільйони». Своїх авторів за сімома замками не ховають – це Любов Руденко, Олена Бугайченко, Володимир Ковальов. Жінка й сама долучається – займається ручним ткацтвом.

Хрещатик

На центральній вулиці столиці, особливо в переході до станції метро Майдан Незалежності, продають багато товарів, які видають за автентичні українські. Часто нас намагалися переконати, що в магазинчику винятково вироби українського виробництва, а китайського вони не реалізовують. Сумнівно, адже простіше та дешевше привезти магніти з Піднебесної, аніж українських заводів. Та якщо вироби й були виготовлені в Україні, це не завжди означає, що вони правильно представляють нашу культуру. Узяти хоча б матрьошок чи шапок-вушанок – таке враження, що туристам хочуть зробити акцію і представити ще й творчість наших північних сусідів. Однак трапляються поодинокі цікаві вироби, наприклад тарілки із петриківським розписом, де із зворотної сторони зазначено авторство, дерев`яні вирізьблені шахи, ручна вишивка.

Знайшли і спеціалізовану крамничку «Стиль тек стиль». Усередині затишно, панує «українська» атмосфера. За словами власниці Тетяни, вона ніколи не буде продавати магніти із картинами Гапчинської, а краще знайде людину, яка власноруч зробить прикраси на холодильник. Однак нічого немає проти китайського в інших магазинах – на будь-який смак має бути свій продукт. І справді, тим самим вболівальникам байдуже, чи це ручна робота, чи з китайських заводів, головне, щоб там був якийсь український символ, аби не сплутати із сувенірами інших країн.

Маленький і непримітний магазин «Сувеніри» розташований на Хрещатику, 32. Найстаріший у Києві, так як функціонує ще з 1980-тих років. Спрямований насамперед на реалізацію сувенірної продукції «на пам'ять про Україну» – картина з портретом Шевченка, тарілки з петриківським розписом, козацька зброя, сопілки, загубилися там і портрет президента та… російські матрьошки. Справді, «радянскість» і досі панує у магазині. Це враження доповнює і вивіска над входом, й атмосфера всередині. Дізнатися про походження товарів, а тим більше авторів виробів ми не змогли, так як продавці не є власниками й або не володіють цією інформацією, або не хотіли нам її надати.

Магазин «Українське народне мистецтво. Виставка-продаж» на Хрещатику, 27, що біля Спілки журналістів, видався нам найкращим у центрі: широкий асортимент товарів, від яких дух захоплює, більшість виробів не ховають за скляними вітринами, та й ціни на різний гаманець. Та, на жаль, його власник, пан Олександр, відмовився відповідати на будь-які запитання, мотивуючи це недовірою до журналістів. Більше того, він навіть не дав дозволу сфотографувати продукцію, боячись, що потім видамо її за асортимент іншого магазину. Тому можемо просто порекомендувати вам заглянути туди й самим все дізнатися.

Андріївський узвіз

Найвідоміше місце Києва, де можна придбати товари народних умільців, це Андріївський узвіз – справжній осередок майстрів та художників. Саме туди вирушають зазвичай за українськими сувенірами. Щоправда, й на Андріївському трапляються китайські магніти, але й ручну роботу тут відшукати неважко. Якщо хочете знайти справжні вироби народних майстрів, шукайте самих умільців. Зможете і поспілкуватися з ними, тай вас не обдурять, підсунувши виріб незрозумілого походження.

Ми запитали в перехожих, чи цікавляться вони виробами народних майстрів та як їх обирають.

Олександр і Катерина, молода пара з Сум, прийшли на Андріївський за сувеніром для мами. «Вона дуже любить усе, що зроблене вручну, й просила нас, щоб привезли зі столиці те, що якнайкраще передасть дух Києва», – розповідає дівчина. Конкретних майстрів вони не знають, але стверджують, що відчувають внутрішньо вироби народних умільців, бо в них особлива енергетика.

Натомість Микола й Сергій, російські футбольні вболівальники, не цікавляться ні українськими, ні російськими народними виробами. Стверджують, що байдуже, хто й де зробив ту чи іншу річ, головне – щоб недорого коштувала й «круто смотрєлась».

Зважає на ціну й пані Марія, пенсіонерка. Вона дуже любить гуляти Андріївським узвозом, уже приятелює із багатьма продавчинями та майстринями тут. «Якщо мені щось подобається, то, зазвичай, дорого коштує, а дешеве – китайське й вульгарне, – розповідає жіночка. – Залишається лише ходити й дивитись».

Олена, студентка, також часто ходить спуском і навіть постійно тут купує. Але об’єкт її пристрасті – це сережки ручної роботи. Іншими виробами дівчина не цікавиться.

Серед опитуваних трапився нам і Віталій Дарибогов – самобутній український мандолінець. Він не лише любить купувати автентичні вироби, а й сам їх створює. Розповідає, що виготовляє «сонечка». На питання, чи має він якихось улюблений майстрів, відповідає, що має, але імена їхні не називає, певно, щоб не рекламувати конкурентів, і рекомендує купляти його «сонця».

Окрім статичних магазинів, вироби народних умільців можна знайти на різноманітних фольклорних фестивалях, які проводять на Співочому полі та у Музеї народної архітектури й побуту, що в селі Пирогів.

Галина Харук та Ольга Комиз, для «Рукотворів»