Лариса Головня: Пишу писанки від Стрітення до Трійці

Писанкарка з Києва вчилася малювати писанки разом зі своїм молодшим сином Олексієм. Було це ще у 90-х роках минулого століття. Зараз син вже дорослий і більше писанок не розмальовує. А от мати дуже полюбила це заняття і тепер сама вчить писанкарству дітей. Навчала охочих розписувати яєчка Лариса Головня і цього разу у музеї Івана Гончара, де відбувалися народні майстер-класи. 

— Розписую писанки з 1996 року. Вперше пішли з сином на виставку, подивились, сподобалось, а дитинка як завжди: «Мамо, купи писачок, купимо давай книжечку, фарби – все купимо». Купили у Зої Сташук, яка зі своєю колекцією у Будинку природи виставлялась. Прийшли додому і спробували. А так як я на той час вже працювала в музеї (музей Івана Гончара – авт.), то на колекції зібраної Іваном Макаровичем ( І.М.Гончар – авт.) я вчилася малювати писанки, поступово відмальовуючи всю колекцію. Відмалювавши її у 1996–97 роках, дуже сподобалося писати писанки, і з тих пір перед кожним Великоднем пишемо писанки з друзями, знайомими. А з 2005 року почала вчити дітей писати писанки у нас у Світлиці.

Ви протягом року пишете писанки чи лише перед Великоднем? 

Писанка взагалі пишеться від Стрітення до Трійці. І ви знаєте, саме в цей час от якось і хочеться писати, а Трійця відступає і все, як рукою знімає, не хочеться і не пишеться. Хоча навчаємо дітей писанкарству з жовтня, але ж це ми вчимося, а дійсно твориться писанка саме після Стрітення.

А де зазвичай пишете писанки – вдома чи в музеї?

Писанки пишу вдома. Але більше я зараз навчаю, бо я думаю, ну скільки я напишу, а дітей же я більше цьому навчу. Причому на заняття до нас приходять не тільки діти, а й батьки, бабусі і залюбки сідають і пишуть.

Не рахували скільки вже створили писанок? 

Ні, бо більшість своїх писанок дарую, інколи буває замовляють.

Знаю, що ви ще й вишиваєте сорочки… 

Так, після Трійці я вишиваю десь до Нового року, а з Нового року пишу писанки.
Вишиваю з 1994 року, закінчила була трьохмісячну студію по вишивці. Але дуже гарно, що вони давали саме традиційну українську вишивку…

Тобто не хрестик…

Ні, ні, саме ознайомлення з різними видами швів. В той час моя знайома працювала в історичному музеї і приносила на реставрацію сорочечки і там я побачила таку довгу красиву жіночу сорочку і мені дуже захотілося й собі таку. Ця сорочка була з Чернігівщини, білим по білому, з мережаними поділками. Вишила її у 1994 році, вона у мене найкраща, найулюбленіша.

Потім почала вишивати сорочки на подарунки – синові сорочку, татові сорочку, а зараз люблю вишивати чомусь саме дитячі сорочки, то внучкові вишила, то хтось замовляє.

Лариса Головня. Писанкарка і вишивальниця

До пані Лариси підійшла маленька дівчинка з мамою.
-    От бачите, які дівчатка, — каже писанкарка. Он Романа з мамою вже другий рік пишуть писанки, там вже такі красиві.
-    Романо, далеко твоя писаночка з церковцями? – звертається майстриня до дівчинки. Ану покажіть, будь ласка, яку ви сьогодні писаночку намалювали.
Дівчинка витягує охайно написану писаночку і гордо нам її простягає. За хвилину продовжуємо розмову.

А виставки сорочок ще не робили?

Була у мене у 2008 році у музеї Івана Гончара персональна виставка вишивки і писанок.

А скільки сорочок вже вишили? 

Ну, от на виставці деяких моїх робіт не було, а були їхні фотографії, то я так підбила підсумки, то десь біля сорока робіт.

А десь придбати ваші сорочки можна? 

Ні, ні, ні. Я дуже довго вишиваю. Оту першу сорочку я вишивала рік, тому що у мене немає такої змоги, щоб сів і вишивав. Це як захоплення йде, тому що робота, маю трьох дітей, хоча вже й дорослі, але ж мама і бабуся тепер.

А дитячі сорочки за скільки приблизно вишиваєте?

Ну, дитячі сорочки можна і за місяць, швидше не виходить.

Ходила в музей І.Гончара Катерина Качур