Олена Орєхова: Виготовлення ляльки — це медитація

Ви коли-небудь робили ляльки власноруч? А чи знаєте, що в давнину вони правили за обереги? Вузликові ляльки символізували чесноти майстрині й ними оздоблювали хату. Їх дарували до іменин, весіль тощо. І зараз ляльки подеколи саджають на капот автівки з молодятами. Кладуть і до колиски, аби лялька її обживала. А потім вішають поблизу, оберігаючи дитину від безсоння, хвороб та лих. Виготовляти Ð¶ обереги – клопітна робота, це не в ляльки гратися. Олена Орєхова займається цим вже шостий рік. Із листя кукурудзи, дукачів, намистинок, сіна, вовни, льону творяться берегині. Ці кралі, як Ð½Ð°Ð¼Ð°Ð»ÑŒÐ¾Ð²Ð°Ð½Ñ–.

Родичі  майстрині – ремісники ще з XVII століття. Олена Орєхова народилася в Києві і з шести років знала, що виготовлятиме українські сувеніри. Дитиною в’язала гачком та іноді відкраювала шматочок гарної тканини чи мережива від маминого шитва. Потім були курси крою та шиття, ручної й машинної вишивки, збору квіткових композицій. Напрацювавши добрячу базу, пані Олена взялася за лялечки Середньої Наддніпрянщини. Зараз обереги – її основне Ð·Ð°Ð½ÑÑ‚тя.

Олена Орєхова, майстриня вузликових ляльок

— Чи можна цією рідкісною справою заробити на Ð¿Ñ€Ð¾Ð¶Ð¸Ñ‚тя?

— На хліб з маслом, але іноді те масло дере горло. Праця важка. Є ціль, треба виносити ідею, назбирати дуже багато матеріалу: старі речі, прикраси... Іноді їду на Куренівку, там бабусі виносять зі скринь унікальні речі. Потім зачиняюся вдома, вмикаю канал „Культура”, де ніхто не стріляє, й починаю творити. Не можна розмазувати роботу на місяць: треба зробити колекцію, щоб було з чим поїхати на ярмарок і запропонувати вибір Ð¿Ð¾ÐºÑƒÐ¿Ñ†ÐµÐ²Ñ–.

— Скільки часу потребує  одна Ð»ÑÐ»ÑŒÐºÐ°?

— Я роблю їх колекціями: за тиждень – 10-12 ляльок. Спершу виготовляю голівки, тоді – обличчя і згодом підбираю оздоблення. Воно дуже багато часу забирає. Іноді бачу: не купують ту чи іншу ляльку, щось не те... Переробляю зачіски, ладнаю інші фартушки, прикрашаю. Пестую їх, пестую... Буває, розкладу в майстерні і приходжу на ніч Ð¿Ð¾Ð´Ð¸Ð²Ð¸Ñ‚ися.

— Кожна Ваша лялька має ймення – Одарка, Явдоха, Павлина, Регина... Як Ви їх підбираєте? Інтуїтивно чи користуєтеся Ñ‚лумачниками?

— Називаю інтуїтивно. Це приходить у процесі роботи. Якщо не виходить, залишаю  на деякий час і даю можливість  клієнтові вписати (показує „візитну книжечку”, яку має кожна лялька). Даю давні імена, IX-X ÑÑ‚оліття.

— Чи можна називати ляльки близькими родичами, Ð´Ñ€ÑƒÐ·ÑÐ¼Ð¸?

— Ні в якому разі, бо берегиня має бути нейтральною. Мене часто питають, чому не роблю їм обличчя. За повір’ями, якщо лялька має обличчя, в Ð½ÐµÑ— заселиться душа, з’явиться характер. Колись наші предки поклонялися лялькам як божествам. А яке Ð¶ божество з характером? Хрестик на обличчі ляльки – символ жіночого й чоловічого початків: горизонтальна й вертикальна лінії. А кругле личко – солярність, символ ÑÐ¾Ð½Ñ†Ñ.

— Хто кого частіше обирає: покупець – берегиню чи вона – Ð¿Ð¾ÐºÑƒÐ¿Ñ†Ñ?

— Геть по-різному. Колись їх не купували, а обмінювали на гроші. Або Ð´Ð°Ñ€ÑƒÐ²Ð°Ð»Ð¸.

— У магазинах продаються  дорогі інтер’єрні ляльки з-за кордону. Чи є Ваші вироби Ñ–нтер’єрними?

— Вони стають такими, коли я Ñ—Ñ… оздоблюю – вишивкою, стрічками, яскравими тканинами... Вони інтер’єрні, тому що Ð½ÐµÑ–грові.

— Чи налаштовуєте Ви себе особливим чином перед Ñ€Ð¾Ð±Ð¾Ñ‚ою?

— Аякже. Раз на місяць накопичую енергію, щоб дуже хотілося взятися до праці. Щось побачу по телевізору чи на комусь, враження й настрої накладаються. Аж не можу – відчуваю, що треба сідати за ляльки. Підкуповую, вимінюю, знаходжу матеріали. Ескізів ніколи не роблю. П’ю каву, моделюю і Ð¿Ñ€Ð°Ñ†ÑŽÑŽ...

— Опишіть своїх  ÐºÐ»Ñ–єнтів.

— Я постійно їжджу по ярмарках, днях міст, тож це найрізноманітніші люди. Кожен обмінює на Ñ‚Ñ– гроші, які йому доступні – від 30 гривень і вище. На „Країні Мрій” нещодавно купили ляльку до Франції. Я проводжу також майстер-класи – колективні й індивідуальні. Привожу матеріали, кажу: зараз робитимемо ляльку без голки й ниток. Питають: та ну, як?.. І за годину-другу всі – з ляльками. Їздила так двічі до діток із онкоцентру, у громадські організації. Якось робили ляльок із вагітними жінками. Або просто подружки збираються на Ñ€ÑƒÐºÐ¾Ð´Ñ–лля.

— Як часто створюєте  нові ÐºÐ¾Ð»ÐµÐºÑ†Ñ–Ñ—?

— Раз на 1-2 місяці. Не завжди є час: потрібен тиждень або хоч 3-4 дні. Вони дуже тягнуть енергію. Обереги, буває, клепаю: будиночок, до нього – підківку, фігурки з соленого тіста... Ляльки Ð¶ – інша справа, аж памороки забиває. Може, того, що зразу 10 Ñ€Ð¾Ð±Ð»ÑŽ.

— Рукоділля, як постійно пишуть у жіночих журналах, дозволяє спекатися стресів. Як гадаєте, чи може воно стати модним серед жінок, які працюють у бізнес-сфері й не мають стосунку до цих Ð·Ð½Ð°Ð½ÑŒ?

— Виготовлення ляльки – це медитація. Ти сконцентрована на одному і якщо думатимеш про каструлю на плиті, то нічого не зробиш. Іноді я вимикаю телефон. Телевізора не чую, це лише фон. А щодо моди – я завжди кажу своїм клієнткам: матимете лялечку – будете наймодніша в ÐšÐ¸Ñ”ві!

— Чи бували оригінальні замовлення? Скажімо, лялька в сучасному одязі чи у вигляді Майкла Ð”жексона?

— Поки таких шалених замовлень не було. Знаю, що берегинь дарують депутатам, але ще не Ð²ÑÑ– їх сприймають. Учора на ярмарку підходить жіночка, питає: а Ñ†Ðµ ті лялечки, в ÑÐºÑ– голки встромляють?.. Ні, кажу, не Ñ‚Ñ–. Якось подзвонили мені й хотіли перед Новим Роком щось із двісті ляльок замовити. Але на Ñ‚е дуже багато часу Ñ‚реба.

— Французький письменник Жюль Ренар писав: „Думаю, ми народжуємося наділені певним розпливчастим талантом, від якого треба вміти звільнитися. Нема нічого легшого, як бути знавцем усіх мистецтв, а я обмежився одним”. Це можна сказати про Ð’ас?

— Авжеж. Людина має концентруватися на одному, двох, трьох напрямках – не більше. Так ми відточуємо майстерність. Перші мої ляльки були смішні, аж боялася їх робити: може, все неправильно... Потім зрозуміла, що все гаразд. Як рука йде, так і Ñ€Ð¾Ð±Ð»ÑŽ.

Більше про вузликові ляльки ви можете дізнатися на сторінці www.lyalechka.com

Аніта Грабська, для Рукотворів