Все сорок три дня плена "Фаберже" носил на себе знамя батальона

Сьогодні день народження 20-го батальйону. Один з найкращих батів. З тих, що я бачив на фронті.

Для мене будь-який підрозділ - це не номер з абревіатурою. І не перелік боїв. А люди.

Це Юрій Яницький, позивний «Ð¤Ð°Ð±ÐµÑ€Ð¶Ðµ». На початку війни він та ще кілька бійців 20-го батальйону відбивалися від навали бойовиків на блокпості біля селища Красний Партизан. Хлопців повністю оточили. По них били танки. Після майже п'ятигодинного бою їх захопили. Пам'ятаєте моторошне відео, де у кадрі Юра та решта полонених сидять в оточенні бойовиків? А ще там знято, як українському капеланові бойовики віддають тіла загиблих у Красному Партизані. Так от, Юрій розповів, що насправді полонених бійців розстріляв в упор один з орків. Юрко назавжди запам'ятував його обліччя. Та й самого «Ð¤Ð°Ð±ÐµÑ€Ð¶Ðµ» могли розстріляти. Запросто. Бо всі сорок три дні в полоні «Ð¤Ð°Ð±ÐµÑ€Ð¶Ðµ» проносив на собі... прапор батальйону. Встиг його зняти і заховав під формою.

«ÐÐ° щастя, нас не дуже ретельно перевіряли», - каже «Ð¤Ð°Ð±ÐµÑ€Ð¶Ðµ», посміхаючись. «Ð якщо би знайшли?» - запитав я його. «Ð Ð¾Ð·ÑÑ‚ріляли би, напевно», - посміхається Юрко. – «Ð—а таке вони розстрілюють, бува».

Кажуть, підрозділ існує, допоки не втрачено його прапор. Отже, Юрко, можна сказати, врятував цілий батальйон. Подвиг цього відчайдуха якось забутий державою - й досі не відзначений нагородами. Та ми не забуваємо. З днем народження, «Ð”вадцятка»!!! Слава Україні!!!

Андрій Цаплієнко