Забута трагедія

На тлі справжнього шоку, який пережила Україна після «Ð†Ð»Ð¾Ð²Ð°Ð¹ÑÑŒÐºÐ¾Ð³Ð¾ котла», коли на сотні пішов підрахунок за­Ð³Ð¸Ð±Ð»Ð¸Ñ…, поранених і зниклих безвісти, в інформаційному вирі дещо «Ð·Ð°Ð³ÑƒÐ±Ð¸Ð»Ð¸ÑÑ» повідомлен­Ð½Ñ про меншу за кількістю жертв – проте не менш болючу, трагедію, що сталася 5 вересня  2014 року на іншій, південній ділянці «Ñ„ронту» антитерористичної операції.

Того дня, близько 16 год. 30 хв. у районі смт Тель­Ð¼Ð°Ð½Ð¾Ð²Ð¾Ð³Ð¾ Донецької області ко­ лона авто та бронетехніки На­Ñ†Ñ–ональної гвардії України, що рухалася до визначеного району виконання службово-бойового завдання, раптом потрапила під зосереджений обстріл з двох бо­ÐºÑ–в.

У «Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ð²Ñ–» колони запалав підбитий з гранатомета броне­ транспортер, кулі й осколки зре­ÑˆÐµÑ‚или кабіни та кузови но­Ð²ÐµÐ½ÑŒÐºÐ¸Ñ… вантажівок «ÐšÑ€ÐÐ—», а по «Ñ…Ð²Ð¾ÑÑ‚Ñƒ» почав пристрілюва­Ñ‚ися ворожий міномет.

Але гвардійці, попри те, що біль­ шість із них були зовсім юними строковиками, не спасували – прийнявши бій і відкривши во­Ð³Ð¾Ð½ÑŒ у відповідь, вони пішли в атаку і зрештою вирвалися з вогневого «Ð¼Ñ–ÑˆÐºÐ°», проте за­Ð·Ð½Ð°Ð»Ð¸ при цьому болісних втрат: 12 із них дістали поранень, п’ятеро воїнів повернулися до­ дому «Ð²Ð°Ð½Ñ‚ажем 200»…

З окрема, той бій став остан­Ð½Ñ–м для 35-річного капітана Андрія Шанського. За страш­Ð½Ð¾ÑŽ іронією долі, Андрій  Ð·Ð°Ð³Ð¸Ð½ÑƒÐ² на рідній землі його малої батьківщини, адже народився він у смт Мирному Тельманівського району.

Його проводили в останню путь 9 вересня в Чернігові, де проживають батьки загиблого – той день міська влада оголоси­Ð»Ð° скорботним.

Того ж дня в Харкові похова­Ð»Ð¸ однолітка й однополча­Ð½Ð¸Ð½Ð° Андрія – 35-річного ка­Ð¿Ñ–тана Петра Лавриненка.

За­ кінчивши факультет внутріш­Ð½Ñ–Ñ… військ Національного уні­Ð²ÐµÑ€ÑÐ¸Ñ‚ÐµÑ‚Ñƒ внутрішніх справ, Петро загалом при­ святив військовій службі понад 17 років, залишивши по собі світлу пам’ять у тих, хто знав його в мирному житті, і щиру вдячність у тих, з ким він при­ йняв останній бій…

 ÐÐ´Ð¶Ðµ, за свідченнями однополчан, у мить смертельної небезпеки ка­Ð¿Ñ–тан Лавриненко врятував чи­ мало життів, виявивши справж­Ð½ÑŽ мужність, рішучість, і вміло керував діями підлеглих, аж поки куля ворожого снайпера обірвала його життя.

Самотньою залишилася мати Петра Григоровича, адже він не встиг створити власної родини, як і троє молодших за нього гвардійців, що загинули разом із ним…

Ніколи не загоїться рана від непоправної втрати й у батьків та сестри 19-річного солдата Миколи Кобринюка, поховання якого в рідному селі Шельпахівці Хрес­Ñ‚инівського району Черкащини перетворилося на вияв щирої всенародної скорботи за полег­Ð»Ð¸Ð¼ юним захисником Батьків­Ñ‰Ð¸Ð½Ð¸: буквально всім селом, разом із делегаціями з усього району, під численними дер­Ð¶Ð°Ð²Ð½Ð¸Ð¼Ð¸ прапорами земляки проводили Миколу від його рід­Ð½Ð¾Ñ— хати до місця вічного спо­Ñ‡Ð¸Ð½ÐºÑƒ…

«ÐšÐ¾Ð»Ñ був надзвичайно від­Ð¿Ð¾Ð²Ñ–дальною людиною, господар слова й діла, патріот нашої дер­Ð¶Ð°Ð²Ð¸. Якщо людина була з ним щирою, він готовий був для неї прихилити небо, поділитись крихтою…» – не приховуючи сліз, сказав над труною солдата сільський голова Віктор Обараз.

За своє коротке життя цей енер­Ð³Ñ–йний і життєрадісний юнак встиг досягти чимало: виріс сві­Ð´Ð¾Ð¼Ð¾ÑŽ, порядною людиною, за­ÐºÑ–нчив Брацлавський агроеко­Ð½Ð¾Ð¼Ñ–чний коледж Вінницького державного аграрного універси­Ñ‚ету, восени 2013-го охоче пішов на строкову службу до лав внут­Ñ€Ñ–шніх військ МВС. А коли над Вітчизною нависла загроза, на­Ð¿Ð¸ÑÐ°Ð² рапорт із проханням на­Ð¿Ñ€Ð°Ð²Ð¸Ñ‚и його в район АТО, по­ÑÑÐ½Ð¸Ð²ÑˆÐ¸ матері свій вчинок фразою: «Ð¯ÐºÑ‰Ð¾ не я – то хто?..»

У Брацлавському агроекономічному коледжі добре пам’ятають Миколу Кобринюка.

– Це був тихий, скромний, спокійний та дисциплінований хлопець, — Ð·Ð³Ð°Ð´ÑƒÑŽÑ‚ÑŒ про свого учня викладачі Валентина Заруба, Зоя Токаленко й Тамара Підгрушняк. – Ми навіть гадки не мали, що він знайде себе у військовій справі!

– Після закінчення коледжу він пішов на службу добровільно. Хотів стати професійним військовим, – Ñ€Ð¾Ð·Ð¿Ð¾Ð²Ñ–дає мама бійця.

Коля пішов на строкову службу до тоді ще Внутрішніх військ восени 2013 року. Служив у Маріуполі. На долю хлопця випав Майдан, а далі – російська агресія. Саме маріупольські бійці Національної гвардії у квітні 2014 року дали першими відсіч агресорам, які намагались захопити їхню частину...

– Коля згадував, як місцеві ховались за будинками, а з-за їхніх спин по бійцях стріляли бойовики. Згодом хлопці прорвали оточення та вивезли з частини зброю, боєприпаси, вивели техніку та прорвались до місцевого аеродрому. Коли бійців врешті перевели з Маріуполя до Черкас, ми зраділи, що син буде поруч. Але ми й гадки не мали, що Коля знову повернеться на війну...

Він свідомо пішов у саме пекло. Бо коли його з’єднання переформували у першу бригаду оперативного призначення НГУ, 19-річний юнак написав рапорт із проханням направити його в зону АТО.

– Наприкінці серпня я зустріла маму Колі. Тоді вона розповіла, що Коля зізнався: він насправді на фронті. Так виріс із скромного студента Герой, — каже Тамара Підгрушняк.

– Класний керівник та діти, друзі їздили на похорон героя на Черкащину. Ім’я Миколи Кобринюка на почесному місці у галереї воїнів, які загинули за Україну, — кажуть у коледжі.

На День незалежності у Києві відкрили урочистий меморіал бійцям Нацгвардії, які загинули, захищаючи Україну. Є у переліку й Коля Кобринюк. Настав час, аби Вінниччина теж знала усе про свого Героя.

Сотні земляків із села Петро­Ð¿Ð°Ð²Ð»Ñ–вки та всього Братсько­ го району Миколаївщини віддали останню шану іншому 19-річному герою – випускнику золочівського Навчального цен­Ñ‚ру ВВ молодшому сержанту Юрію Спащенку. За словами рідних та друзів, Юрій змалку вирізнявся патріо­Ñ‚ичними переконаннями, тож він цілком свідомо вирішив чес­Ð½Ð¾ виконати військовий обов’я­Ð·Ð¾Ðº, відслуживши строкову у військах правопорядку. А зго­Ð´Ð¾Ð¼ також свідомо зголосився стати на захист Вітчизни зі збро­Ñ”ÑŽ в руках.

Вирушаючи на схід держави, на боротьбу з бойови­ÐºÐ°Ð¼Ð¸-сепаратистами, він заспо­ÐºÐ¾ÑŽÐ²Ð°Ð² рідних, запевняв їх, що повернеться живим – але не су­Ð´Ð¸Ð»Ð¾ÑÑ…

Під час церемонії по­ ховання, попри біль утрати, батьки Юрія висловили впевне­Ð½Ñ–сть у тому, що їхній син від­ дав своє молоде життя за май­Ð±ÑƒÑ‚нє вільної та незалежної України, зазначивши: «Ð“оловне, щоб ця жертва не була мар­Ð½Ð¾ÑŽ…»

«Ð£ святій і вічній пам'яті скрижалі  імена героїв вписує народ, Імена полеглих за свою державу, за свободу, єдність, проти кривди й зла. Ми їм у скорботі віддаємо славу, щоб ця слава й шана на віки була»,-  Ð· цих слів ведучих 3 червня у ÐŸÐµÑ‚ропавлівській загальноосвітній школі I-II ÑÑ‚. почався мітинг – реквієм, присвячений відкриттю меморіальної дошки випускнику школи, військовослужбовцю, нагородженого посмертно орденом «Ð—Ð° мужність» ІІІ ст. Юрію Спащенку, який віддав життя за Ð½ÐµÐ·Ð°Ð»ÐµÐ¶Ð½Ñ–сть України в Ð·Ð¾Ð½Ñ– проведення антитерористичної операції.

Зі словами невичерпного смутку на мітингу виступили голова районної ради Тамара Фесько, заступник голови райдержадміністрації Андрій Бунько, який зазначив: «Ð’шанування пам’яті Юрія, який віддав своє життя за нашу державу, – це наш святий обов’язок. І відкриття цієї меморіальної дошки - це щира данина справжньому патріоту, який самовіддано боровся за суверенність нашої держави, мир та спокій на рідній українській землі».

Теплими і  Ð´Ð¾Ð±Ñ€Ð¸Ð¼Ð¸ спогадами про Юрія поділилися, виступаючі на мітингу його земляки: Петропавлівський сільський голова Ольга Вердеренко та директор школи Ігор Врещ, висловивши слова глибокої вдячності його рідним за виховання патріота, доброї та сердечної людини. Хвилюючий вірш прочитала хрещена мати Юрія – Світлана Москович.

Право відкрити меморіальну дошку пам'яті Юрія Спащенка було надано його батькам:  Ð±Ð°Ñ‚ьку Героя – Віктору Станіславовичу, який після загибелі сина сам пішов добровольцем до лав Збройних Сил України та мамі – Олені Миколаївні.

Присутні на заході Ð²ÑˆÐ°Ð½ÑƒÐ²Ð°Ð»Ð¸ пам’ять Юрія Спащенка залпами салюту, школярі поставили лампадки, а всі присутні поклали квіти до меморіальної дошки.

П’ятий загиблий воїн, житель Дніпровського району сто­Ð»Ð¸Ñ†Ñ– солдат Олександр Звінник – із покоління, яке журналісти полюбляють іменувати «Ð Ð¾Ð²ÐµÑÐ½Ð¸ÐºÐ¸ незалеж­ ності».

Власне, він лише на один день молодший за Українську державу – народився 25 серпня 1991 року. На знімках, розміще­Ð½Ð¸Ñ… на його сторінках у соціаль­Ð½Ð¸Ñ… мережах – життя звичайної молодої людини: кадри, зняті «Ð½Ð° пам’ять» під час строкової служби в підрозділі Повітряних сил ЗС України – у казармі, із то­Ð²Ð°Ñ€Ð¸ÑˆÐ°Ð¼Ð¸, біля літаків та спец­ техніки для їхнього обслугову­Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ, потім – після довгожда­Ð½Ð¾Ð³Ð¾ «Ð´ÐµÐ¼Ð±ÐµÐ»Ñ» – зустрічі із дру­Ð·ÑÐ¼Ð¸, пікніки з шашликами «Ð½Ð° природі», улюблений «Ð¤Ð¾Ñ€Ð´» біля гаража, оптимізм в усміш­Ñ†Ñ– на кожній світлині… Аж рап­Ñ‚ом, з весни 2014-го він знову по­Ð·ÑƒÑ” в обмундируванні та зі збро­Ñ”ÑŽ в руках, із новими однопол­Ñ‡Ð°Ð½Ð°Ð¼Ð¸ – бійцями «Ð¼Ð¾Ð±Ñ–Ð»Ñ–Ð·Ð°Ñ†Ñ–Ð¹­Ð½Ð¾Ð³Ð¾» батальйону столичної час­ тини Нацгвардії…

Цей підрозділ – без перебіль­ÑˆÐµÐ½Ð½Ñ, один з найкращих серед такого роду військових колек­Ñ‚ивів – заслуговує не менше те­Ð¿Ð»Ð¸Ñ… слів, ніж добровольчі форму­Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ з назвами-«Ð±Ñ€ÐµÐ½Ð´Ð°Ð¼Ð¸». Адже мобілізовані до складу цього батальйону жителі столи­ ці та Київщини продемонстру­Ð²Ð°Ð»Ð¸ надзвичайну сумлінність і дисциплінованість, щире праг­Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ якнайшвидше відновити військові навички. Фактично більшість із них, вирваних мобі­Ð»Ñ–Ð·Ð°Ñ†Ñ–Ñ”ÑŽ з плину звичного, ком­Ñ„ортного й безпечного життя, були і є добровольцями, які зно­Ð²Ñƒ наділи погони не з примусу чи страху, а саме з патріотич­Ð½Ð¸Ñ… міркувань. Одним із цих чо­Ð»Ð¾Ð²Ñ–ків був призваний із запасу працівник аеропорту «Ð‘орис­Ð¿Ñ–ль» солдат Звінник, у якого навіть за зовнішніми ознака­ ми – за тим, як він у ті дні тримався перед камерою і носив форму, як ретельно складав у соцмережах свій невеличкий особистий віртуальний фото- та відеоархів – відчувається стри­Ð¼Ð°Ð½Ð°, без жодного нездорового фанатизму ГОРДІСТЬ – за участь у захисті Батьківщини саме в ці, не найкращі для неї, часи, за причетність до справи розбудови потужної силової структури – Національної гвар­Ð´Ñ–Ñ— України. Особливо яскраво це видно на останньому фотознімку, де Олександр разом із двома дру­Ð·ÑÐ¼Ð¸ позує на тлі колони вій­ÑÑŒÐºÐ¾Ð²Ð¸Ñ… вантажівок вітчизняно­Ð³Ð¾ виробництва, що вишикува­Ð»Ð°ÑÑ на Хрещатику вранці 24 серпня 2014 р. перед початком військового параду з нагоди Дня Незалежності України.

У тому врочистому марші за кермом одного із новеньких «ÐšÑ€ÐÐ—ів» саме й був солдат Олександр Звінник, професійні навички якого командування визнало гідними участі в параді. Тоді, за день до свого 23-річчя, він і не здогадувався, що «Ð½ÐµÐ¾Ð³Ð¾Ð»Ð¾ÑˆÐµÐ½Ð° війна» на Сході України вже пе­Ñ€ÐµÐ¹ÑˆÐ»Ð° у фазу неприхованої ро­ÑÑ–йської агресії проти його Віт­Ñ‡Ð¸Ð·Ð½Ð¸, і військова техніка ледь не з парадної колони вирушати­Ð¼Ðµ «Ð½Ð° фронт», а 5 вересня він, єдиний син у родині, разом із чо­Ñ‚ирма побратимами зустріне смерть у жорстокому бою…

25 травня 2016 року у київському вищому професійному училищі № 25 відкрили меморіальну дошку випускнику цього навчального закладу Олександру Звіннику, який загинув під час виконання службово-бойового завдання в зоні АТО.

«Ð§Ð¸Ð¼Ð°Ð»Ð¾ наших земляків беруть участь у війні, неоголошеній війні, у захисті нашої Батьківщини. Багато з них поклали свої голови за гідність, демократію, за наші з вами права. Цю меморіальну дошку ми встановили на фасаді навчального закладу, щоб Олександр Звінник завжди, своїм поглядом зустрічав та проводжав учнів», - сказав, відкриваючи мітинг пам’яті, директор навчального закладу Юрій Морза.

Присутні вшанували пам'ять Олександра Звінника хвилиною мовчання. У заході також взяли участь військовослужбовці 1-го стрілецького батальйону військової частини 3066  ÐŸÑ–внічного Київського ОТО Національної гвардії України, а також бойові побратими загиблого. 

«Ð¡Ð²Ñ–тла пам'ять про Олександра, його мужність та непересічні людські якості назавжди залишаться  в серцях його рідних, бойових побратимів, усіх, хто знав, поважав та любив Сашка – справжнього патріота та Героя», - Ð·Ð°Ð·Ð½Ð°Ñ‡Ð¸Ð² у своєму виступі бойовий друг Олександра Костянтин Піддубний.

Ми пам’ятатимемо кожного з вас, герої!

Сергій КОВАЛЕНКО, «ÐœÐ¾Ð¼ÐµÐ½Ñ‚и», та Євген РОЖЕНЮК, м. Київ