Довгий шлях до дому: був такий хлопець - справжній гвардієць

9 червня 2014 року, знімаю­Ñ‡Ð¸ сюжет про початок форму­Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ в Новопетрівецькому навчальному центрі Національної гвардії України резервного ба­Ñ‚альйону «Ð”онбас», репортери одного зі столичних телекана­Ð»Ñ–в поцікавилися й думкою од­Ð½Ð¾Ð³Ð¾ з молодих воїнів дислоко­Ð²Ð°Ð½Ð¾Ð³Ð¾ тут оперативного з’єд­ нання НГУ. Хлопець висловив не по роках виважене судження про стосунки між «ÐºÐ°Ð´Ñ€Ð¾Ð²Ð¸Ð¼Ð¸» гвардійцями й резервістами: «ÐŸÑ€Ð°Ð³Ð½ÐµÐ¼Ð¾ згладжувати „гострі кути”…».

Думка юнака, який не­Ñ‰Ð¾Ð´Ð°Ð²Ð½Ð¾ на столичних вулицях Банковій і Грушевського стояв на протилежному від «Ð¼Ð°Ð¹Ð´Ð°­Ð½Ñ–вців» (яких було чимало в «Ð”Ð¾Ð½Ð±Ð°ÑÑ–») боці барикад, засвід­Ñ‡Ð¸Ð»Ð°, що на тлі канонад і крово­Ð¿Ñ€Ð¾Ð»Ð¸Ñ‚тя на Сході вчорашні противники усвідомлюють: їм разом, пліч-о-пліч, боронити рідну землю…

Те інтерв’ю дав солдат Ва­Ð´Ð¸Ð¼ Олександрович Наумов, термін строкової служби у яко­Ð³Ð¾ сплив ще навесні, але був продовжений у зв’язку з оголошенням часткової мобілізації.

Він закінчив школу в рідному Козятині й здобув диплом мо­Ð»Ð¾Ð´ÑˆÐ¾Ð³Ð¾ спеціаліста в Бердичів­ÑÑŒÐºÐ¾Ð¼Ñƒ коледжі промисловості, економіки та права. Захоплю­Ð²Ð°Ð²ÑÑ музикою, грав на гітарі в козятинській рок-групі «AroS», а у квітні 2013-го був призваний на строкову військову службу і в лавах бригади спецпризначен­Ð½Ñ внутрішніх військ МВС «Ð‘арс» почав опановувати ін­ÑˆÐ¸Ð¹ «Ñ–нструмент» – снайперську гвинтівку.

За плечима у Вадима були зи­Ð¼Ð¾Ð²Ñ– місяці протистоянь на сто­Ð»Ð¸Ñ‡Ð½Ð¸Ñ… вулицях, у березні, вже як військовослужбовець Нац­Ð³Ð²Ð°Ñ€Ð´Ñ–Ñ—, він ніс службу з охорони сумнозвісного «ÐœÐµÐ¶Ð¸Ð³Ñ–Ñ€’я».

А за кілька днів після інтерв’ю сол­Ð´Ð°Ñ‚ вирушив у своє перше відря­Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ на Донбас. На відносно спокійному блок­ посту під Слов’янськом невга­Ð¼Ð¾Ð²Ð½Ð¸Ð¹ снайпер часто дошкуляв офіцерам запитаннями на кшталт: «ÐœÐ¸ що, так і просидимо тут?..».

Начальство» усміха­Ð»Ð¾ÑÑ: мовляв, ще навоюєшся, а поки що візьми-но краще гітару та й розваж товаришів… Після повернення наприкін­Ñ†Ñ– липня до місця постійної дис­Ð»Ð¾ÐºÐ°Ñ†Ñ–Ñ— й кількох днів відпочин­ ку солдат Наумов відбув до ін­ÑˆÐ¾Ð³Ð¾ навчального центру – на тренування з бойового залагодження.

У серпні йому виповни­ лося 22, Вадим подав рапорт із проханням знову направити його в район АТО.

Як і багато однолітків, Ва­Ð´Ð¸Ð¼ за допомогою смартфона часто знімав фото- та відео­ пам’ятки про своє життя. 1 ве­Ñ€ÐµÑÐ½Ñ 2014-го він також фотогра­Ñ„увався з товаришами на пози­Ñ†Ñ–ях у Старобешівському райо­Ð½Ñ– Донеччини. На одному зі знімків – бруствер окопу, вири­ того на узвишші, ствол гвинтів­ÐºÐ¸, висока пожовкла трава на­Ð²ÐºÐ¾Ð»Ð¾. А внизу, на березі річки Кальміус, купається в зелені ве­Ð»Ð¸ÐºÐµ село Роздольне… Саме це бачив солдат Вадим Наумов, коли того дня біля села Василівки він прийняв свій пер­ ший і останній бій.

Група з 25 воїнів НГУ під ко­Ð¼Ð°Ð½Ð´ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½ÑÐ¼ майора Ярослава Ковальчука протягом трьох діб охороняла міст через Кальміус між Василівкою та Роздольним. Більшість гвардійців чергували у виритих уздовж берега окопах, інша група, до якої входив і Нау­Ð¼Ð¾Ð², розташувалася на висотці – зокрема, Вадим знайшов тут зручну позицію, з якої весь берег був, як на долоні.

Майор Коваль­Ñ‡ÑƒÐº відзначив, що Вадим, хоча й не був сержантом, не раз викону­Ð²Ð°Ð² обов’язки старшого наряду, він уміло користувався радіо­ зв’язком, був спостережливим і розсудливим:

– 1 вересня, близько о пів на п’яту, щойно ми пообідали, як «Ð”Ð¾Ð·Ð¾Ñ€» – такий позивний був у Вадима – доповів мені по радіос­Ñ‚анції про наближення колони – трьох легкових автомобілів та двох автобусів. Також на відста­Ð½Ñ– кілометр-півтора від моста спостерігачі зафіксували підозрі­Ð»Ðµ переміщення невідомих лю­Ð´ÐµÐ¹. Я наказав усім зайняти пози­Ñ†Ñ–Ñ—, сам стрибнув в окоп за хвили­ ну до того, як на мосту зупинили­ ся легковики: автомобіль ДАІ, цивільні «Ð¢Ð¾Ð¹Ð¾Ñ‚а Камрі» й «Ð”ÐµÑƒ Ланос». На машинах були та­Ð±Ð»Ð¸Ñ‡ÐºÐ¸ «Ð”іти», однак вийшли з них озброєні чоловіки в «ÐºÐ°Ð¼ÑƒÑ„­Ð»ÑÐ¶Ñ–».

Здавалося, ніби хтось із наших бійців супроводжує коло­ ну, що вивозить дітей із зони бо­Ð¹Ð¾Ð²Ð¸Ñ… дій. Аж тут, як на гріх, на міст вискочив один із моїх під­Ð»ÐµÐ³Ð»Ð¸Ñ…, який ще не встиг дістати­ÑÑ свого, найвіддаленішого око­Ð¿Ñƒ.

«ÐšÐ°Ð¼ÑƒÑ„ляжі» заволали: «Ð¡Ñ‚о­ ять! Оружіє положить!». Хлопець завмер, я піднявся і гукнув: «ÐÐµ чіпайте солдата, свої!»

 – Кто –„свої?”

 – Національна гвардія

 – А ми – развєдка  „ДНР”!

… Солдат фактично став заруч­Ð½Ð¸ÐºÐ¾Ð¼, тож коли «Ð¾Ð¿Ð¾Ð»Ñ‡ÐµÐ½Ñ†Ñ–» по­ чали по нас стріляти, спочатку ми не могли відповісти. Та хло­Ð¿ÐµÑ†ÑŒ не розгубився – щойно «ÑÐµ­ пари» відволіклися, зістрибнув з мосту і скотився в канаву.

Я скомандував: «Ð’огонь!» – наш гранатометник з 400 метрів поці­ лив у «ÐšÐ°Ð¼Ñ€Ñ–», який злетів у повітря. У розпалі стрілянини раптом вдруге вийшов на зв’язок Нау­Ð¼Ð¾Ð² – доповів, що поранений. Я, аби з’ясувати, що сталося, побіг на висотку, залишивши за себе тя­Ð¼ÑƒÑ‰Ð¾Ð³Ð¾ воїна.

Аж тут ворожий об­ стріл посилився: бойовики, які їхали в «Ð´Ð¸Ñ‚ÑÑ‡Ð¸Ñ…» автобусах, розосередилися вздовж проти­Ð»ÐµÐ¶Ð½Ð¾Ð³Ð¾ берега й відкрили шквальний вогонь. Наші солдати трималися стійко,  проте контро­Ð»ÑŽÐ²Ð°Ñ‚и ділянку, ширшу 400-500 метрів, одному взводу не під силу. До того ж річка в тому місці не­ глибока, її легко перейти вбрід…

На околиці Василівки майор дістав тяжке поранення в ногу – куля роздробила кістку. Знай­ÑˆÐ¾Ð²ÑˆÐ¸ укриття біля пам’ятника воїнам-визволителям, попри не­ стерпний біль, офіцер почав ви­ÐºÐ»Ð¸ÐºÐ°Ñ‚и по радіостанції снайпе­Ñ€Ð° – і йому хтось відповів, але це був не Вадим…

За півгодини до гвардійців прибуло підкріплення. Коваль­Ñ‡ÑƒÐº просив медиків евакуювати його останнім (крім майора, того дня дістали поранення ще вісім воїнів НГУ), а насамперед – допо­Ð¼Ð¾Ð³Ñ‚и Наумову.

Однополчани кинулися на висотку, але спроби знайти Вадима під час бою, що тривав до пізньої ночі, коли сепа­Ñ€Ð°Ñ‚исти відступили, були без­ успішними – стало зрозуміло, що він, живий чи мертвий, потрапив до рук бойовиків…

Тривалий час його мати Інна Сергіївна, рідні та друзі сподіва­Ñ‚имуться на диво, ще не знаючи, що вже 13 вересня Вадима зна­Ð¹ÑˆÐ»Ð¸ активісти гуманітарної мі­ÑÑ–Ñ— «Ð§Ð¾Ñ€Ð½Ð¸Ð¹ тюльпан», яким сепа­ ратисти запропонували забрати тіла полеглих з моргу лікарні Ка­Ð»Ñ–нінського району Донецька.

Розповідає науковий співро­Ð±Ñ–тник Національного військово-історичного музею України (НВІМУ) Павло Нетьосов:

– То був перший виїзд наших пошуковців у зону бойових дій, організований музеєм та Всеукраїнською громадською організацію Союз „Народна пам’ять”, під час якого вдалося забрати 82 загиблих воїни. Цю місію виконуємо саме ми, бо сепаратисти найчастіше відмовляються мати справу з українськими силовиками чи уря­Ð´Ð¾Ð²Ð¸Ð¼Ð¸ організаціями… Інколи заважають працювати й нам – проте того дня в районній лікарні дівчина з позивним «Ð¡Ð¾Ð½ÐµÑ‡ÐºÐ¾», що відрекомендувалась як «Ð½Ð°Ñ‡Ð¼ÐµÐ´  Ð”НР», видала нам два тіла без жодних документів. Одне з них було Вадимове – ми встановили це за міткою із прізвищем та номе­Ñ€Ð¾Ð¼ військового квитка на внут­Ñ€Ñ–шній стороні ременя, а ще – за фото в його смартфоні…

Пошуковці пішли на певне по­ рушення, вилучивши з «Ñ‚Ñ€ÑƒÐ±ÐºÐ¸» Вадима картку пам’яті (проте сам пристрій разом із тілом сол­Ð´Ð°Ñ‚а було передано представни­ÐºÐ°Ð¼ ЗСУ, оскільки він містив ін­Ñ„ормацію, необхідну для слід­ÑÑ‚ва, зокрема номери телефонів).

Як з’ясувалося, це не лише допо­Ð¼Ð¾Ð³Ð»Ð¾ увічнити пам’ять про Ва­Ð´Ð¸Ð¼Ð° в музейному зібранні, а й дещо пришвидшило повернення загиблого солдата додому. Здавалося б, ідентифікувати полеглого за написом на ремені та десятками його фотографій було нескладно. Проте серед загиблих і зниклих безвісти вій­ÑÑŒÐºÐ¾Ð²Ð¾ÑÐ»ÑƒÐ¶Ð±Ð¾Ð²Ñ†Ñ–в ЗСУ солдат Наумов не значився, списків утрат інших силових структур у НВІМУ не було, а посадові особи, які відповідали за якнайшвидше встановлення імені полеглого, доставленого до одного із запо­Ñ€Ñ–зьких моргів, явно не поспіша­Ð»Ð¸ шукати його рідних.

Та на щастя, людська солідар­Ð½Ñ–сть завжди сильніша за обста­Ð²Ð¸Ð½Ð¸ чи бюрократичні перепони. Сполучною ланкою між пошу­ÐºÐ¾Ð²Ñ†ÑÐ¼Ð¸ та командуванням сол­Ð´Ð°Ñ‚а Наумова став начальник групи зв’язків з громадськістю та ЗМІ Північного територіального управління НГУ підполковник Євген Роженюк, який наприкінці жовтня, дізнавшись про цю про­Ð±Ð»ÐµÐ¼Ñƒ від працівників НВІМУ, негайно повідомив про це бри­Ð³Ð°Ð´Ð½Ðµ начальство.

Незабаром від­ ряджений до Запоріжжя одно­Ð¿Ð¾Ð»Ñ‡Ð°Ð½Ð¸Ð½ упізнав Вадима, і до ідентифікації було залучено його рідних…

Утім і після того справа просу­Ð²Ð°Ð»Ð°ÑÑ повільно – загалом шлях додому солдата Наумова затяг­Ð½ÑƒÐ²ÑÑ аж на три місяці. То слідчі загубили номер мішка з тілом, то виявилося, що номер є, але він на одну цифру відрізняється від но­ мера в його справі, то загадково зник той самий ремінь…

Судмедекспертиза дійшла висновку, що Вадим загинув від втрати крові невдовзі після того, як дістав поранення у стег­Ð½Ð¾ – ворожа куля зачепила арте­Ñ€Ñ–ÑŽ, причому в той момент юнак стояв або біг. Це проливає світ­Ð»Ð¾ на обставини його зникнен­Ð½Ñ: найвірогідніше, поки біль­ÑˆÑ–сть однополчан вели бій на мосту, інша група бойовиків пе­Ñ€ÐµÐ¹ÑˆÐ»Ð° річку вбрід і спробувала піднятися на висотку, але на­ÑˆÑ‚овхнулася на солдата Наумо­Ð²Ð°. Вочевидь, Вадим відстрілю­Ð²Ð°Ð²ÑÑ і, змінюючи позицію, не вберігся… Забираючи з поля бою тіла своїх загиблих, «Ð¾Ð¿Ð¾Ð»­Ñ‡ÐµÐ½Ñ†Ñ–» випадково чи навмисно прихопили з собою й україн­ÑÑŒÐºÐ¾Ð³Ð¾ воїна...

29 січня 2015 р., у День пам’яті Героїв Крут, у філіалі НВІМУ, що на Чернігівщині, відкрилася виставка-реквієм «Ð“ÐµÑ€Ð¾Ñ— не вмирають!», основою якої стали фотоархіви двох солдатів, які пішли у вічність того ж злощасного вересня:  Вадима Наумова та 18-річного Георгія Тороповського – колишнього студента столичного авіаційного технікуму, бійця Самооборони Євромайдану, а згодом – воїна 40-го батальйону територіальної оборони ЗСУ «ÐšÑ€Ð¸Ð²Ð±Ð°Ñ».

Долі Вадима та Георгія, які не були знайомими, поєднали буремні події новітньої історії України: обидва, хоча й по різні боки, пройшли крізь пекло барикадних сутичок (саме в ті дні хлопці «Ð²Ñ–д нервів» почали курити), обидва згодом стали на захист рідної держави… Обидва були єдиними синами у своїх матерів…

З Вадимовою родиною – мамою Інною Сергіївною та бабусею Анною Сергіївною – ми познайомилися дорогою до Крут, куди вони їхали на запрошення організаторів виставки. Відтоді, як поховали Вадима, минув лише місяць і, напевно, тільки через властиву їм інтелігентність та доброзичливість згорьовані жінки не відмовилися говорити про сина й онука.

– Про те, що Вадим поїхав на Донбас, я дізналася вже після його загибелі. Він нічого мені не казав, бо не хотів, аби я хвилювалася, – розповідає Інна Сергіївна. – 3 вересня телефонувала в бригаду, мені відповіли, що Вадим у відрядженні, хоча він уже третю добу вважався зниклим безвісти… Ще за два дні дізналася про бій, поранення і зникнення Вадима, та не дозволяла собі й думати про найгірше. Була впевнена: він живий і неодмінно знайдеться. Вадимові друзі шукали його через соціальні мережі, залишаючи там мої контакти, і якось мені зателефонували. Сказали, що Вадим у полоні, на будівельних роботах, запропонували викупити його за 20 тисяч гривень. Я записувала ті розмови на диктофон, зверталася до слідчих – все марно… Одного разу шантажисти дали трубку якомусь хлопчині, який благав: «ÐœÐ°Ð¼Ð¾, забери мене звідси!». Голос звучав ніби Вадимів, і я вже була готова переказати злочинцям будь-які гроші, аж раптом, 14 жовтня, мені повідомили, що в запорізькому морзі знайшли його ременя. Був тільки ремінь, без тіла. Насправді, тіло Вадима теж було там, просто хтось неправильно записав номер мішка…

- На виправлення цієї помилки, – веде далі матуся полеглого, – знадобився цілий місяць та неабиякі зусилля пошуковців і командирів. У листопаді я здала зразок ДНК. Результат надійшов днів за десять – мені сказали, що «Ð²Ð¸ÑÐ²Ð»ÐµÐ½Ð¾ збіг», попросили передати бритву Вадима, зробили повторний аналіз і вже точно встановили, що це дійсно він. Ми приїхали в Запоріжжя і слідчий СБУ видав мені пакет з особистими речами сина – запальничкою, ложкою й закривавленим телефоном, який чомусь не намагалися ані відмити, ані ввімкну- ти... Я вирішила віддати його в музей… А ремінь, за яким пошуковці дізналися ім’я Вадима, до речі, кудись подівся. Запитала слідчого, а він мені відповів: «Ð’и що, гадаєте, я його собі забрав?». Сил сперечатися далі вже не мала…

- Коли була в Запоріжжі, мені востаннє подзвонили телефонні шахраї. Кажу їм: «Ð¯Ðº же вам не соромно, я щойно з упізнання!..». А вони у відповідь глузливо: «Ð† як, упізнала?..». Не знаю, чи є в тих людей серце…

- У день похорону Вадима в нашу хату за- летів горобчик… Я тепер взагалі у знаки вірю. Інколи здається, що Вадим недарма так довго не знаходився. Він мене таким чином ніби підготовляв, адже якби я дізналася про все одразу ж, то, певно, збожеволіла б від горя. А так – тримаюся… Хоч як дивно, але вистачає сил жити далі, вчити в школі дітей, спілкуватися із друзями сина. Прошу їх лише про одне: не забувайте мене, приходьте, телефонуйте, одружуйтесь, народжуйте багато-багато діточок. За всіх тих ваших ровесників, які вже нікому не зможуть дати життя…

Дата та місце народження: 18 серпня 1992 р., м. Козятин, Вінницька область.

Дата та місце загибелі: 1 вересня 2014 р., с. Василівка, Старобешівський район, Донецька область.

Звання: Ð¡Ð¾Ð»Ð´Ð°Ñ‚.

Посада: Ð¡Ð½Ð°Ð¹Ð¿ÐµÑ€.

Підрозділ: 1-а бригада оперативного призначення, Північне ОТО НГУ.

Обставини загибелі: Ð—ник безвісти 1 вересня 2014 р. під час нападу бойовиків на блокпост НГУ, що охороняв міст у селі Василівка Старобешівського району Донецької області. Упізнаний за тестом ДНК.

Сімейний стан: Ð—алишилися бабуся та батьки (був єдиним сином у родині).

У жовтні 2015 р. на міському цвинтарі міста Козятина Вінницької області урочисто відкрито обеліск на честь загиблих воїнів-земляків.

На честь Вадима Наумова перйменовано провулок у місті Козятині Вінницької області (колишня назва "Колгоспний провулок"), 9 липня 2016 року, у рамках святкування Дня міста, у цьому провулку було урочисто відкрито меморіальний обеліск.

Валерія АГІБАЛОВА, м. Київ.

Фото з особистого архіву родини Наумових