Народні майстри просять Ющенка захистити Долю
Майстри народного мистецтва, які брали участь 2–3 травня у ярмарку в Музеї народної архітектури та побуту України, що в селищі Пирогів (Київ), вимагають повернути на посаду заступника його директора Олексія Долю. З відкритим листом з цього приводу вони звернулися до Президента Віктора Ющенка та голови президії НАН України Бориса Патона.
Олексій Доля, етнограф (Фото Людмили Тесленко-Пономаренко)
Науковця напередодні змусили піти із займаної посади внаслідок боротьби за керівництво в цьому комплексі. До листа вже зібрано понад дві сотні підписів, які офіційно надішлють на адресу Президента. Сам текст звернення Віктору Ющенку передали в суботу. Митці вважають, що теперішнє керівництво музею має вибачитися перед відомим етнографом і знову його працевлаштувати. Інакше, майстри готові протестувати і на майбутнє не брати участь у подібних ярмарках у Пирогові.
Зі слів майстрів, Олексій Доля несправедливо постраждав унаслідок підкилимної боротьби за посаду керівника Музею архітектури та побуту. Керівництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології, до складу якого і входить музей у Пирогові, таким чином вирішило убезпечити себе від перспективи можливого очолювання музею Олексієм Долею, кажуть митці. І поставило йому умову: або він підписує документ, що не претендує на цю посаду, або йде з роботи. Науковець, який на керівну посаду не зазіхав, відмовився писати подібні документи, вважаючи їх принизливими. Як наслідок, його «пішли» — підкреслюють у мистецькому середовищі.
Народні майстри наголошують на важливості Олексія Долі у їхньому становленні. Саме він вишукував творчих людей і запрошував їх брати участь у ярмарках.
Любов Ракевич, майстриня з вишивки, Косів, Івано-Франківська обл.
- Ми всі стоїмо як сироти. До нас ніхто не підійшов, тільки кажуть, що пан Олексій звільнився з роботи, але ми вважаємо, що це його довели. Якщо у них стане хоч трішечки совісті, то вони попросять у нього вибачення і щоб він повернувся на цю посаду…
Ми не віримо, що тут немає Олекси. Бувало, отак все дивимося на середину поля і він там стоїть у брилі й дивиться, хто що робить. А зараз нас абсолютно ніхто не питає, що ви тут робите, чого сюди приїхали, де ви ночуєте. А ці всі питання були вирішені, тому що пан Олекса приходив, кожного питав, кожна людина відчувала тепло цього чоловіка, а тепер ми нікому тут не потрібні. Ми бачимо, що з цього всього вийде тут «узвіз» (Андріївський узвіз – авт.), буде торгувати одна тільки перекупка і ті, що стоять у переходах.
Іван Бобков, гончар, Київ
— Олексій Доля запам’ятовував велику кількість майстрів, знав кожного на ім’я, до кожного підходив, а зараз його змусили піти. Його можна назвати навіть художником, який збирає творчі душі. Він показував і легко доносив до людей, що існує і Закарпаття і Полтавщина, і Сіверщина, і Покуття на прикладі майстрів, він їх згуртовував дуже довго і організовував для них оце ярмаркове містечко.
Юрій Моравський, гончар, Львів
— Завдяки йому майстри відчули, що вони люди, що вони майстри, що вони поважні люди, а не торгаші якісь. Он бачите сидить в брилі гончар, то він колись був міліціонером і так собі час від часу гончарив. І завдяки Долі він звільнився з міліції і став справжнім гончарем і це вже стало його життям, роботою і можливістю заробити. Завдяки тому, що Доля нас два рази на рік тут збирає, ми маємо можливість контактувати між собою і завдяки цьому ремесла й розвиваються.
З Олексієм Долею ми вперше познайомилися 1995 чи 1994 року. До того тут було всього 10 майстрів, а потім кожного року він ходив по тих «узвозах» і з тих помийних майстрів витягував достойних. І більшість майстрів, які сюди приїжджають, вже на узвіз не їдуть. Вони кажуть, що вже не хочуть разом з тими «ушанками» виставляти свої роботи, тобто Доля стимулював навіть певну гордість у нас.
Іван Тимошенко, різьбяр з рогу, Лубни, Полтавщина
— Сьогодні хорошу людину хочуть відібрати у людей, щоб оцей ярмарок перетворити нінащо. Вже не цікаво тут бути, коли його не бачиш. Коли було, що йде господар цього з’їзду майстрів, то вже радісно ставало на душі. Підійде, спокійно поговорить і вже не нервуєшся.
Анатолій Байда, гончар, Київ
— Керівництво музею абсолютно нічого не робить і не робило ніколи для того, щоб відбувалися нормальні людські ярмарки і щоб по-людськи відносилися до майстрів. Вони кажуть, що це нібито вони зібрали майстрів, але якби не було Олексія Леонтійовича, то в принципі б не було ярмарку, тут би було декілька всього майстрів і все. Він їх всіх зібрав тут. І мало того, що він зібрав, він має надзвичайне таке чуття індивідуально підходить до кожного майстра. Наприклад, кожного ярмарку зранку до обіду сидить при вході, бо дуже багато майстрів у поспіху забувають запрошення і без них їх не пускають. І він особисто це контролює, бо знає кожного особисто. Тобто, це дрібничка здається, але для майстрів то не дрібничка. Він — людина на своєму місці.
І коли про цю ситуацію дізналися майстри, то була думка взагалі не прийти сюди. Олексій Леонтійович не допускав, щоб з цього ярмарку зробили Андріївський узвіз, тобто а-ля «ширпотреб», а щоб це був справжній ярмарок для майстрів. Тому ми всі дуже стурбовані тим і хочемо повернути Олексія Леонтійовича на своє місце, бо без нього немає того ярмарку, немає того свята, всі його поважають і йому довіряють.
За інформацією майстрів, на початку цього тижня має відбутися нарада в Національній академії наук за участю Президента. На ній розглядатимуть це питання.
Ми очікуємо на реакцію усіх сторін конфлікту і на шляхи його залагодження. За ходом подій стежте на «Рукотворах».
Богдан Гдаль, Катерина Качур, «Рукотвори»
Повний текст Відкритого листа
P.S. Ширше цей конфлікт висвітлений на шпальтах інтернет-видання «Хвиля», а зворотня реакція Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України — на «Музейному просторі».
За нездоровими пристрастями довкола музею невдоволені амбіції «сірих кардиналів», що прагнуть керувати музеєм не маючи для того ні розуму, ні хисту. Дивує оперативність ЗМІ у тиражуванні фальшивок, написаних за принципом «чим брехливіше –тим краще». Правдиво про ситуацію з Музеєм – «Обережно — фальшивка. Пирогово... prostir.museum/publications/ua?id=62
Прихильники Долі, що висловилися на сайті, закликали учора інших майстрів до бойкоту ярмарки, яка все ж відбулася.
Зясувалося, що майстрів, невдоволених стилем роботи Олексія Долі значно більше ніж його прихильників. Це варто було б знати пані Ірині Несен, яка з особистої неприязні до Скрипник, закидала анонімками весь інтернет.
то Віра
чи Вам Скрипник приплачує, щоб Ви її захищали? Всім, хто хоч трішки знає ситуацію в музеї, підтвердять: Скрипник — самодура і тиран, яка живцем з'їдає людей. Це як раз вона хоче керувати усім, «не маючи для того ні розуму, ні хисту».
І музей, і її власний інститут вже стогнуть від рабовласницьких манер Ганни Аркадіївни. Якщо вона дотисне навіть мінімальну опозицію в музеї — вважайте, що його більше нема...
Я тільки-но трохи відсапався від ярмраркової мандрівки. На Пирогівський ярмарок попав ТІЛЬКИ завдяки Рукотворам та пані К. Качур-мої особисті бажання здоров*я та наснаги. За пана Долю взнав вже на ярмарку, підписався або 4-тим або 5-тим, як тільки до мене підійшов чоловік з листом.На цьому ярмарку я побував вперше, але враження таке що ми(майстри) на таких заходах НІКОМУ НЕ ПОТРІБНІ але це НЕПРАВИЛЬНО.
Кому вигідно щоб Музей лихоманило?
Маючи певний стосунок до теми публікації, хотіла б дещо прояснити для тих, кому не байдужа доля Музею в Пирогово . За останні декілька років найбільш актуальною для Музею стала проблема фахового керівництва, йому давно вже бракувало доброго господаря. Тому чергові планові вибори директора Музею, призначені на 16 квітня 2009 року були схвально зустрінуті колективом Музею, які запропонували на цю посаду Павла Федаку, кандидата наук. Ідея запросити цього відомого фахівця з народної архітектури та музейництва на посаду директора Музею виникла ще у 90-х роках, та через сімейні обставини останнього не була зреалізованою. Згідно з регламентом кандидатура П.Федаки обговорювалась також на Вченій Раді ІМФЕ і була підтримана науковцями Інституту. Остаточне рішення про призначення П.Федаки на посаду директора Музею було прийняте на Бюро відділення мови, літератури та мистецтвознавства (у складі 16 академіків та членів-кореспондентів, у тому числі академіки М.Жулинський, І.Дзюба, В.Дончик, С.Павлюк, Б.Олійник та ін.), які заслухавши П.Федаку та його концепцію розвитку Музею, також підтримали його кандидатуру.
Очевидно такий хід справ порушив плани того з працівників Музею, хто, ховаючись за вигаданим прізвищем, затіяв інтернет –побоїще з ІМФЕ та його керівництвом, поширюючи фальшиву інформацію про події, що відбулися. Про те, що автором публікацій є хтось із своїх, свідчить знання окремих тонкощів «музейної кухні», а стиль викладу матеріалу, ідентичний іншій анонімній публікації (під вигаданим прізвищем Ірини Несподіваної) про Пирогово 2006 р. Постать Олексія Долі, який, до речі, звільнився з попередньої посади за власним бажанням і як стало відомо, ніби то очолює відділ в Міністерстві культури та туризму, на нашу думку, введена автором публікації для відводу очей. Ти більше, що сам Олексій Доля у розмовах з колегами запевняє, що немає жодного стосунку до такого розвитку ситуації і що власної кандидатури на посаду директора Музею не декларував у жодній з високих установ.
Весь пафос публікації спрямований проти директора ІМФЕ, академіка Ганни Скрипник, позиція якої стосовно Музею народної архітектури та побуту є давно визначеною і принциповою, а саме : зберегти Музей як науковий осередок трансляції етнокультурної спадщини українців, захистити його від зазіхань забудовників та комерсантів. Саме тому, і в лютий мороз і в літню спеку п. Г. Скрипник разом з науковцями ІМФЕ та музейниками пікетували Міську раду, протестуючи проти захоплення охоронних зон музею і побудови там розважального комплексу з казино, ігровими автоматами. Навіть згоду балотуватися у мери, на прохання керівництва УНП, Скрипник Г.А. дала, щоб привернути увагу громадськості до захисту пам'яток Києва та охоронних зон Пирогово від зазіхань бізнесових структур та забудовників. Музей з його колекціями старожитностей, землями (охоронними і у самому музеї) давно уже спокушає бажаючих поживитися за рахунок держави і сценарій поступового руйнування Музею (згадаймо випадки підпалення) з подальшою передачею його у «надійні руки» приватного власника міг би уже в недалекому майбутньому стати реальністю, якби не ініціативи Ганни Скрипник. Шкода, що роль троянського коня у цьому процесі, виконують окремі працівники Музею, всупереч волі всього колективу, нехтуючи долею національних скарбів задля власних амбіцій. До речі, призначення керівника наукової установи — прерогатива Президія НАН, а не народних майстрів, хоч і поважаємо останніх за їх майстерність. Відтак, пристрасті не в музеї, який живе у притаманному йому робочому ритмі, а в нездоровій уяві анонімних авторів.
Галина Бондаренко
наук. співр. ІМФЕ
1.Олексій Леонтійович звільнився не за власним бажанням, а за «згодою сторін». Сторони погодилися — ідеш, то йди і швидше. І звільнили буквально моментально. 2.Майстри, прошу звернути увагу, не мають нічого до пана Федаки, вони хочуть, щоб повернули О.Долю. 3. Так, є майстри, що втішені звільненням Долі, бо тепер їх «аберегам» ніхто не перешкоджає лежати на прилавках поряд з виробами народних ремесел. Я не здивуюся, якщо радих звільненню буде досить багато, бо на ярмарці цей раз були і «матрьошкі», і ковдри з базару, і в"язані шапочки.... 4. Щодо статі в «Музейному просторі»: з фондом «Розвиток України» співпрацював саме О.Доля, музейних працівників і журналістів на страйки під КиївРаду запрошував Доля на прохання Г.А.Скрипник. Ні він, ні інші працівники музею не стояли в стороні подій. 5. А чому, коли «проробляли» О.Долю на зборах «частини колективу» була лише частина науковців? А чому ж не весь колектив? 6. Невже заслуги Долі перед українською культурою такі нікчемні, що його так легко і швидесенько звільнили? Наче якийсь баласт. 7. На кого в подальшій роботі у музеї буде спиратися Г.А. та новий директор? На послушних пенсіонерів? Вони люди достойні, багато у музеї зробили. Але їх легше тримати в покорі, ніж молодих. Та й сам Федака вже на один рік на пенсії. Йому не важко буде пробігтися по музею? Важкувато. Тому буде покладатися на підлеглих, серед яких, виявляється, немало підлабузників. В «Карпатах» і далі хати стоятимуть закритими, а зав. відділом буде посміхатися новому директору і догідливо вклонятися. Тому й Федаці буде нелегко, і будь-кому, хто б не наважився туди прийти директором. 8. Не треба розкидатися такими працівниками, як О.Л.Доля!
Передрукували — www.pamjatky.org.ua/Detai...aspx?NewsID=7897
Дякуємо!
Слухи о том, что Долю якобы назначили в Минкульт, распускает лично госпожа Скрыпник и ее подпевалы, типа пани Бондаренко. Делают они это для того, чтобы замять свое участие в травле, которую они учинили Алексею Доле. Дескать, он просто перешел на другую работу.
Всем музейщикам известно, что отдел музеев в Минкульте возглавляет Николай Скиба, которого назначили в середине апреля. Другие предположения и «нибы-то» — чистейшей воды вранье. Скрыпник — схаменись!
На власні очі бачила як Г.Скрипник мало не в труси (вибачте на слові) майстрам залазила, щоб забрати ті підпіси за Долю.
І, до речі, тим майстрам, що підписались сказала більше не приїжджати.
Прикро, що суперечки за місце під сонцем, можуть вплинути на майстрів, що власну душу вкладають у вироби. Пирогів був тим місцем, де майстра ЗАПРОШУВАЛИ особисто, відповідно цінували і поважали його працю. Неможливо було «купити» місце для торгівлі.
Пан О.Доля чудова людина, що здатна піклуватись про поширення українських традицій, розмовляти з майстрами тощо
Надіюся, що керівництво музею знайде слова, що повернуть пана О.Долю.
Фрагмент «Відкритої заяви» науковців Музею народної архітектури та побуту України на неправдиву інформацію, що міститься у "Зверненні майстрів... ":
"Ми, науковці Музею народної архітектури та побуту України, чиїми зусиллями було започатковано та створено цей унікальний музейний комплекс, сформовано одну з найбільших у країні етнографічну колекцію (75 тис. експонатів), рішуче відкидаємо несправедливі звинувачення і тенденційно викладені факти, що містяться як у «Зверненні майстрів до Президента України В.Ющенка», так і в інших публікаціях Інтернет-виданнь щодо нашого Музею. Передусім зауважимо, що ця брутальна кампанія, розгорнута проти Музею та керівництва ІМФЕ, приурочена до чергових виборів директора Музею, який для багатьох видається «ласим шматком» з огляду на привабливі землі на околиці Києва та цінні народномистецькі пам'ятки. Відтак, мета ініціаторів цієї писанини очевидна – оскаржити вибір науковців Музею на посаду директора (обрано відомого вченого П.Федаку) та відсторонити від Музею його давніх і незрадливих колег і прихильників в особі співробітників та керівництва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Т.Рильського НАН України. "
А де повний виклад заяви?
rukotvory.com.ua/lang/uk/...zeyu-v-pyrohovi/
Дякую! Але це питання було задане ще до того, як цей текст з'явився на тій сторінці, на яку Ви посилаєтеся. І для того, щоб він там і з'явився 😉
Істина, як завжди по середині. З одного боку- нас(майстрів) могли використати і під нами «заховатись», з другого боку працівники музею при своїй незгоді з позицією керівництва можуть втратити свою роботу- це також погано. Давайте трохи зачекаєм, безвихідних ситуацій не буває, покаже час.
Ознакомилась с материалами сайта и историей увольнения О. Доли. Считаю, что в этой ситуации логично требовать увольнения руководства музея в Пирогово. Потому, что позиция руководителя, направленная на увольнение специалиста такого уровня разрушает структуру музея. Ольга Сергеева — заместитель начальника управления по охране культурного наследия Симферополя
Сьогодні в університеті була конференція, присвячена пам"яті Л.Ф.Дунаєвської. Один з учасників голосування в Президії АНУ (відділення літератури чомусь голосує за директора етнографічного музею) розповів, що Г.А.Скрипник на засіданні повідомила їм, що Доля знав свою кандидатуру, що все чудово і красиво, ніхто й не підозрював, що він звільнився з роботи, тим більше ніхто не знав, як під керівництвом Г.А.С. фактично знущалися з достойної людини, принижували, вимагали писати відмови і т.п. Запитання до дуже «принципових» працівників музею та ІМФЕ: як жеж так сталося, що конкурс на посаду директора пройшов в стилі найкращих радянських часів — одна кандидатура бере участь в конкурсі, конкурс не оголошується в пресі, всі голосування одностайні, на відповідальну посаду приходить пенсіонер, який зовсім не знає нового величезного господарства. Пишуть, що в Ужгороді він також за цікавих обставин пішов з посади заступника директора. Чому про це не пишуть прихильники Ганни Аркадіївни?
Я мешкаю у Запоріжжі і особисто не знаю пана Долю, але не раз чула по радіо його інтерв’ю, читала про нього у пресі, слухала розповіді знайомих майстрів. Начувана про його «Українське весілля». Власне із-за цього і зайшла на сайт у пошуках контактів з ним: мої куми, найкращі друзі, хочуть тут у Запоріжжі оженити свого сина, мого хрищеника, по-українськи, за правдивими нашими традиціями. Я прочитала про долю Олекси Долі і страшенно вражена і розчарована нашою українською здатністю до зради. І це не просто зрада по відношенню до Великої людини, етнографа-професіонала, а й до всіх нас, небайдужих до свого, рідного. І за музей сумно і печально. «Шановні» пани цькувальники! Я й Ваших імен не чула, хто Ви і які, і чим ви такі заслужені. А ім’я людини, яку ви вижили, знають тисячі українців. І шанують. Його внесок в українську культуру настільки вагомий, що ваша мишача метушня мені просто огидна. Пане Олексо, Бог їм суддя, як казав мій покійний батько, а Вам удачі, сили духу, тримайтеся! Ви людина горда і гідна, з того як ви пішли з музею, зрозуміло, ху є ху.