1 березня — Всесвітній день котів.
Без цих милих, пухнастих, часто з норовливим характером, але таких близьких і домашніх створінь ми не уявляємо свого життя. Котам присвячені вірші, пісні, танці, а в світі є ще й чимало пам’ятників муркотунам. Ну як чимало? 99! А сотий — у Коломиї! У місцевому парку Трильовського улітку 19 серпня 2016-го року відкрито сотий в світі пам’ятник котові. І це достеменно, адже його автор — коломийський художник та громадський діяч Олег Лобурак, — перед тим, як увіковічнити котика, ретельно вивчав, де і скільки є пам’ятників котам. У Всесвітній день кішок митець радо розповідає про свого кота Ґудзика, який вже став одним із символів Коломиї та краю.
— Пане Олеже, придумати, самому зробити й встановити пам’ятник мурчикові може лише великий котолюб?
Я дуже люблю котів, і мій пам’ятник має свого хвостатого прототипа, який жив у моїй родині десь років сім тому. Це був великий біло-коричнево-сірий кіт. Назвали його Ґудзиком, через те, що на шиї він мав своєрідний талісман у вигляді ґудзика. Хороший був котяра. Усі його любили. Та природа невблаганна — кіт відійшов у кращі світи. За ним найбільше сумувала моя донечка. Аби якось її розвеселити, я придумав казку про кота Ґудзика. Минув час, доня змирилася з втратою, але… вимагала все нових і нових історій про Ґудзика. І що було татусеві робити? Мусив придумувати та розповідати.
За ним найбільше сумувала моя донечка. Аби якось її розвеселити, я придумав казку про кота Ґудзика.
Згодом я вже малював історії про кота й з допомогою учнів коломийської художньої школи, де я працюю, створив 9-хвилинний пластиліновий анімаційний фільм, написав сценарій дитячої вистави, яку зіграли артисти аматорського театру імені Симчича коломийського Народного дому.
— І кіт «дослужився» до пам’ятника?
Цілком вірно. Я вирішив, що нашому туристичному місту треба легкого постаменту зі своєю історією, щоби був привабливим для гостей краю та місцевих. Адже, подорожуючи світом, я бачив багато різних дивних пам’ятників: гномикам, русалкам, рибам, собакам, котам.