Володимир Науменко
21 ч

Анатолий Медведовский
11 год ·
Це ж потрібно примудриться брехати чи не в кожній фразі, як це зробив народний депутат від БПП "Солідарність" О. С. Барна, виступаючи 7 червня 2017 року на пленарному засіданні Верховної Ради України.
Судіть самі.
- Барна: «Найбільш нищівного удару завдав не Путін, а особа, яка на той час займала посаду Прем'єр-міністра і підписала скандальні угоди по "Газпрому".
- Насправді. Прем'єр-міністр України ніколи не підписував контракти купівлі-продажу природного газу між комерційними структурами Росії "Газпром" і України "Нафтогаз України". Контракт № КП від 19 січня 2009 року підписали керівники цих акціонерних товариств.
- Барна: «Газове закріпачення, яке коштувало кожному українцю 700 доларів США».
- Насправді. Довгостроковий Контракт № КП, згідно з яким ціна природного газу з Росії для України визначалася не примхою російської сторони залежно від "поведінки України", а по встановленій Контрактом формулі, залежно від рівня цін на певні види нафтопродуктів на європейському ринку, уперше зняв газове закріпачення України Росією. Звідки з'явилася цифра, яка у різних "критиків" коливалася від 700 до 1000 доларів США, не разу ніхто з них, включаючи і Барну, не спромігся пояснити.
- Барна: «Потреби в якому (контракті - АМ) фактично не було».
-. Насправді. Усі комерційні угоди, включаючи і постачання товарів з однієї країни в іншу, завжди оформляються відповідними контрактами, угодами, договорами між продавцем і покупцем, як би цей документ не називався. Як Барна представляє постачання імпортного природного газу без оформлення відповідної домовленості, сказати важко. Якщо, звичайно, Барна не хотів сказати, що Україні не потрібний був імпортний газ. Але у балансі газу України в 2009 році на долю власної здобичі доводилося тільки 34% усього газу (20,7 млрд. куб. м), і без імпортного газу країна обійтися не могла, щоб про це не думав Барна. Між іншим, як і сьогодні.
- Барна: «Саме цими угодами булла поставлена Україна на загал, повну залежність енергетичну від Росії».
- Насправді. Україна з часу отримання незалежності, а не в результаті підписання Контракту № КП в січні 2009 року, залежала, як залежить і сьогодні, від імпорту природного газу.
Якщо сьогодні Україна купує російський природній газ у європейських перекупників, доплачувавши до його вартості ще і ціну транспортування газу в Європу по своїй же території, то це не знімає нашу зависмость від Росії. "Ми платимо дорожче, оскільки ми платимо за транзит і по території України, і по території Європи, тому на сьогодні ця ціна складає 185 доларів за кубометр. По прямому контракту з Росією ця ціна б склала 140 доларів", - сказав на телебаченні 24 серпня 2016 р. міністр енергетики і вугільної промисловості України Ігор Насалик.
- Барна: «Громадянам України потрібно нагадати головні положення даного контракту, які тепер були скасовані. Перше, "бери, або плати".
- Насправді. Умова "бери або плати" ніколи не була головною в Контракті № КП. Про це свідчить вже той факт, що за час дії Контракту Україна жодного разу не заплатила по цій умові ні копійки. Як і те, що Контракт № КП продовжує діяти, незважаючи на відміну Стокгольмським арбітражним судом цього пункту Контракту.
- Барна: «Україна взяла зобов'язання щорічно купувати 52 мільярди кубометрів газу. Уже в 2009 році рівень споживання газу впав до 33 мільярдів, без права реекспорту».
- Насправді. Барна замовчує, що падіння споживання природного газу було викликане наслідками глобальної фінансово-економічної кризи, яку Україна в 2009 році тільки почала долати. Але контракт № КП підписувався на 10 років і повинен був враховувати післякризове зростання обсягів виробництва українських споживачів природного газу. У 2007 р., останньому докризовому році, споживання газу в Україні склало 69,8 млрд куб м, з яких 49,1 млрд куб м доводилося на імпорт. Тому обумовлені в Контракті 52 млрд. куб. м газу, які Україна повинна була викупити, з урахуванням переспективы зростання споживання із зростанням виробництва, цілком реальні. Тим паче, що умова "бери або плати" торкалася тільки 80% цього об'єму, тобто 41,6 млрд. куб м газу.
- Барна: «Але, не дивлячись на те, що ми не споживали цього газу, ми змушені були за нього платити».
- Насправді. Барна продовжує брехати, що украина щось заплатила за невикуплений у "Газпрому" природний газ. За усе 8 років дії Контракту Україна не заплатила жодної копійки за принципом "бери або плати", як це не сумно для Барні і інших наклепників.
- Барна: «І через положення контракту Україна втратила більше 12 мільярдів доларів США за транзит газу в 2009-2016 роках».
- Насправді. До підписання Контракту по транзиту природного газу з Росії територією України, тариф на транспортування складав в 2004 -2008 рр. $1, 09 за 1000 куб. г на 100 км. В 2009 році згідно Контракту - $1, 7 за 1000 куб. г на 100 км. Вартість транзиту в 2010-2019 роках визначається по приведеній в документі формулі. Базовою ціною у формулі ціни транзиту є 2,04 дол. за тисячу кубометрів на 100 км. Формулою враховується вартість паливної складової і розмір інфляції в Європі. Наприклад, в другому кварталі 2015 року става транзиту природного газу через територію України за контрактом з "Газпромом" складала $2, 7 за 1 тис. куб. м на 100 км. Навряд чи навіть такий "фахівець" в газових питаннях як Барна може пояснити, як збільшення тарифу на транспортування на 20 - 40 % може привести до втрати "більше 12 мільярдів доларів".
- Барна: «Таким чином Україна вже переплатила в російську казну 18 мільярдів доларів і ще 12 мільярдів не дорахувала через закладені в газовому контракті недоплати за умови транспортування російського газу через територію України».
- Насправді. З усього вже сказаного зрозуміло, що ніяких ні 18, ні 12 мільярдів Україна через газові контракти, які підписани керівництвом "Нафтогаз Україна" з "Газпромом" в січні 2009 року, до російського бюджету не платила, і це не більше ніж пропагандистські вигадки, разраховані на неінформованого слухача, як і завершальні фрази цього пасквіля Барни.
Поширив. Погоджуюсь. Приєднуюсь. Ганьба таким галичанам, як БАРНИ!!

АТО или ВОЙНА ?

Какой то «мудрой» голове взбрелось вместо «военного положения Донбасса» назвать АТО. Думаю сделано это было сознательно, с тем, что-бы держать ВСУ и ДОБРОБАТОВ на коротком поводке. А что, раз нет «военного положения» значит действуют по отношению к бойцам гражданский УПК. И пользуются этим «власть придержавшие», на полную.

Вот к примеру, 7 июня с.г. состоялся очередной фарс в виде суда над добровольцами из подразделения «Айдар», кторые были арестованы в декабре 2015 года, после того, как задержали на позиции своего подразделения неизвестного, без документов, но с оружием и видеозаписью позиций айдаровцев в телефоне. После этого добровольцы, на автомобиле задержанного, отвезли его своему непосредственному начальству.

Однако, задержанный оказавшегося сотрудником полиции Торецка (Дзержинска), майор Барков. И айдаровцам: Николаю Агапову (https://www.facebook.com/dmj.agapov) ; Вадиму Фещенко (https://www.facebook.com/profile.php?id=100015651514741) и Роману Щурову инкриминировали 7 статей УК, в том числе «покушение на жизнь сотрудника правоохранительных органов».
Военный прокурор при аресте предложил им сделку: снять все статьи обвинения кроме «хулиганства» и отпустить «по отсиженному».

«Но мы в жестком отказе. Ни я, ни мои пацаны не виноваты в том, что нам инкриминируют. И мы это доказали. А теперь нам хотят хотя бы что-то оставить. Мы не согласны!», - заявил Роман Щуров (позывной «Спикер»)

Такова фабула этого «преступления» ДОБРОБАТОВ

Вот два видео по этому судилищу:
https://www.youtube.com/watch?v=fLaLk3LbJ8I
https://www.youtube.com/watch?v=FSHvpvMR5xI