Текст: Микола Воськало

Чи українець, переїхавши на проживання за кордон, остається українцем? Чи будуть українцями його діти? Чи, получивши паспорт іншої країни, він моментально тут же стане канадцем, поляком чи американцем?
Припоминаю давню дискусію з цього поводу з одним із своїх товаришів.
Він із завидною впертістю утвєрждав, шо всі, хто має паспорт США, є американцями. Канєшно, в смислі «громадянства» (citizenship) так і є, однак їхня національність (nationality) не міняється відразу після прийняття присяги на вірність Сполученим Штатам.
Безусловно, етнічеське проісхождєніє є дуже важливим фактором. Зараз мало хто з точністю зможе заявить про свою стовідсоткову «українськість», але, мабуть, перші емігранти з тодішньої Східної Галичини, лемки там чи гуцули, які приїжджали за океан работать на шахтах, залізних дорогах чи металургійних заводах, могли це зробить. Правда, вони ще були не в курсі, що вони українці, і себе так не називали. А Грушевського вони не могли прочитать по причині поголовної неграмотності.
Єстєствєнно, в такій ситуації декому хочеться щитати, шо каждий, в кого в жилах тече хоч крапля української крові, є українцем. А якщо він ще й народився на нашій богом даній українській землі – то тим більше! Тому ми іноді вперто питаємось поділити з сусідами Гоголя, Сікорського чи Малевича.
З іншого боку, вряд лі комусь захочеться тянуть в українці прєдсєдатєля російського Совфєда Валю Тютіну-Матвієнко чи лавровську сєкрєтаршу Машу Захарову, яка недавно призналась в наявності аж восьмушки української крові і даже вспомнила дєдушкіну фамілію Мочулко.
Та тут виникає питання: чи є українцями два колишні міністри, які після Майдану тихесенько собі виїхали в зємлю обєтованну? Я лічно так не думаю і даже, наоборот, щитаю, шо вони ними не були і до того. Також я б не був такий увєрєнний в тому, шо вони є євреями. У них, канєшно, є ізраїльські паспорта, ну це ж ні про шо не говорить. Не будете ж ви утвєрждать, ніби наш уже підзабутий бивший прем’єр Паша Лазаренко – панамець, правда?
Так шо, говорячи про українців у світі, не варто їх об’єднувать в якусь одну групу. Одні вже поколіннями живуть за тридев’ять земель, але вперто пам’ятають свою історію, бережуть свою віру і традиції і стараються вчити своїх дітей, які, може, вже не зовсім є українцями, принаймні поваги до далекої батьківщини своїх предків.
Інші виїхали не так далеко, буквально за порєбрік, але забули, хто вони і звідки. Стали, так сказать, государєвими людьми. Ну, це нєудівітєльно, таких в нашій історії було більше, ніж хотілося б. І тепер вони русскіє, а не українці, ну потому шо ми адін народ, да і нєт нікакіх украінцев, їх же придумав уже упомянутий Грушевський вкупі з австро-вєнгєрскім Гєнштабом.
А ці всі наші чиновники і політики, які в пориві паніки повтікали з України, покидавши золоті батони і злитки, – це вообще оддєльна розмова. Деяких із них, несмотря на дві руки, дві ноги і вообще внєшню подібність до homo sapiens, і людьми назвать сложно, а українцями і подавно.
~
Єстєствєнно, в такій ситуації декому хочеться щитати, шо каждий,
в кого в жилах тече хоч крапля української крові, є українцем.
А якщо він ще й народився на нашій богом даній українській землі – то тим більше!
~
На цю тему можна ше довго розтєкатись мислію по бумазі, але, мабуть, після цієї розширеної теоретичної частини умєстним тут буде привести мєлкій случай із лічной жизні (так трохи по Зощєнко).
Я знайомий з «українцями», які, не встигнувши приземлитись в JFK чи O’Hare, постарались, ніби якийсь тяжкий груз, відкинуть все своє попереднє життя. Вони не стали американцями, хоча і паркують тепер свої «кари» на «стріті». Україна їх не інтересує, як не інтересує внука стара бабушка, коли її пенсія більше не позволяє купувати йому сладості і іграшки. І навіть коли два роки тому бабушка, м’яко кажучи, прихворіла, а потом на неї напав алкаш-сусід, внучок продовжив топтати під одіялом пряники і складать монєтки в копілку-поросьонка.
Вони реально не могли зрозуміти, чому я повернувся в Україну. Ще більше вони дивувались, шо після того, як почався Майдан, я не побіг купувати білєт на самальот з сєрєбрістим крилом куда-небудь подальше.
А я не знав і не знаю, як їм це пояснити. Може, з мене просто не могло получитись нікого, крім українця?
- Google+
- VKontakte