Обізнаний – означає озброєний, або як не потрапити до плану-графіку планових перевірок фіскального органу

На початку 2017 відбулася важлива подія: влада перейшла від популізму до справи і взяла на себе зобов’язання допустити  бізнес до «святої святих»  – плану-графіку проведення планових перевірок фіскальними органми.

Законом від 21.12.2016г. №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу стосовно покращення інвестиційного  клімату в Україні» з 01 січня 2017 року запроваджено  оприлюднення плану-графіку проведення документальних перевірок на Офіційному веб-порталі ДФС до 25 грудня, що передує  року, в якому будуть  проводитись такі документальні планові перевірки. Більше того – подібний план-графік обов’язково має  бути опублікований на цілий рік. Таким чином, формування  та оприлюднення річного плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків буде здійснено вже в поточному році  на 2018 рік.

Позитив  від такого кроку очевидний: зник  «ефект раптовості», а головне, втратив силу  улюблений  важіль тиску  контролюючих органів – обіцянка  «ми прийдемо до вас  у четвертому  кварталі!»

Отже, контрольно-перевіркова  діяльність фіскального органу буде прогнозована, а присутність підприємства у плані-графіку дозволить завчасно підготувати бізнес до майбутньої перевірки.

Як правило, більшість підприємств цим й обмежується, обираючи позицію моніторингу публікації плану-графіку та запровадження дій з підготовки до перевірки у разі включення підприємства до відповідного. Втім, є альтернативний варіант – можливість  мінімізувати ризик «планового» стресу для бізнесу шляхом управління критеріями, згідно з якими формується відповідний план-графік.

ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО ЗРОБИТИ САМЕ ЗАРАЗ?

До плану-графіку  проведення документальних планових перевірок можуть бути включені будь-які платники податків, але при цьому враховується ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладений на контролюючі органи (п. 77.2 ст. 77 ПК України).

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в їх діяльності, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім – не частіше ніж раз на два календарних роки, високим – не частіше одного разу на календарний рік. Тобто, чим  меншими будуть ризики платників, то рідшими будуть візити податківців.

Порядок формування плану-графіка проведення документальних перевірок платників податків затверджено наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015р. №524 «Про затвердження Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків» (далі – Порядок). Цим Порядком визначено критерії ризиків від провадження діяльності платників податків, які поділено за ступенями значущості (високий, середній, незначний). Тому, суб’єкти господарювання мають змогу самостійно оцінювати ризиковість власної діяльності та ймовірність потрапляння до об’єктів планового податкового контролю.

Більшість ризиків визначається автоматизованою ризикоорієнтовною системою на підставі даних податкової та фінансової звітності платників податків, а також даних щодо зовнішньоекономічної діяльності.

Зокрема, при формуванні річного плану-графіка на 2018 рік будуть враховуватися показники за результатами діяльності платника податків за 9 місяців поточного року. Якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, при плануванні враховуються показники за попередній рік.

Також до ризику належить інформація правоохоронних органів, наявність інформації про ухилення від оподаткування, отриманої із зовнішніх джерел. При цьому, один суб’єкт господарювання може одночасно мати ризики різних ступенів.

Зокрема, для платників податків-юридичних осіб визначено 44 критерії ризику несплати податків. У тому числі 18 – високого ступеню ризику, 19 – середнього та 7 – незначного. Для банківських установ – 14, небанківських установ – 15, постійних представництв та представництв нерезидентів – 13, суб’єктів господарювання – учасників ЗЕД – 7, самозайнятих осіб – 22, платників податків – юридичних осіб з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та ЄСВ – 21.

Оскільки метою плану-графіка є першочергове реагування на ті підприємства, щодо яких існує саме ВЕЛИКА ВІРОГІДНІСТЬ недоплати або приховування об’єкта оподаткування – знання критеріїв ризиків, які безпосередньо можуть контролюватися підприємством, надає можливість їх мінімізації та дозволяє бізнесу не просто оцінювати ризиковість власної діяльності, а здійснювати управління відповідними вже сьогодні.

Окремо слід зазначити, що за безпідставний відбір платника до графіку перевірок на підставі встановлених ризиків у його діяльності та за порушення періодичності включення платників податків до плану-графіка, а також виконання інших вимог, передбачених законом, законодавством передбачено відповідальність територіального органу ДФС, який сформував план-графік.

КРИТЕРІЇ ВІДБОРУ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ – ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

В залежності від можливості управління ризиками критерії  відбору суб’єктів господарювання умовно можна розділити на ті, що не залежать від волі платника податків й ті, що можливі до оптимізації.

Зокрема, до  умовно незалежних від волі платника податків  відноситься інформація  із зовнішніх джерел про ухилення від оподаткування, або інформація правоохоронних органів, структурних підрозділів органів ДФС щодо взаємовідносин  суб’єкта господарювання із платниками податків:

– які мають ознаки фіктивності або стосовно яких розпочато досудове розслідування у кримінальних провадженнях, які пов’язані з фіктивним підприємництвом;

– реєстрацію яких скасовано у судовому порядку;

– стосовно яких встановлено факт неподання податкової звітності протягом двох податкових (звітних) періодів;

– які знаходяться в розшуку;

– які визнані банкрутами;

– стосовно яких розпочато досудове розслідування у кримінальних провадженнях, які пов’язані з ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), єдиного внеску та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

– щодо яких порушено кримінальні справи, які пов’язані з ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), єдиного внеску та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

До другої й найбільшої категорії відносяться критерії, що ґрунтуються на аналізі даних з податкової та фінансової звітності платника податків. А саме, критеріями відбору платників податків-юридичних осіб є:

ВИСОКОГО СТУПЕНЯ РИЗИКУ:

1) рівень зростання податку на прибуток нижчий на 50 та більше відсотків за рівень зростання доходів платника податків, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування;

2) рівень сплати податку на прибуток нижчий на 50 та більше відсотків за рівень сплати податку по відповідній галузі;

3) рівень сплати податку на додану вартість нижчий на 50 та більше відсотків за рівень сплати податку по відповідній галузі;

4) наявність відносин з контрагентами, які знаходяться в розшуку, або ліквідовані, або визнані банкрутами, якщо сума таких операцій перевищує 5 млн грн або перевищує 5 відсотків загального обсягу постачання, але не менше 100 тис. грн;

5) наявність інформації про непідтвердження реального здійснення операції з придбання із сумою податку на додану вартість понад 1 млн грн або понад 5 відсотків загального обсягу податкового кредиту, але не менше 100 тис. грн;

6) наявність розбіжностей у платника податків згідно із системою автоматизованого співставлення податкового зобов’язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів (завищення податкового кредиту) у сумі понад 1 млн грн або понад 5 відсотків загального обсягу податкового кредиту, але не менше 100 тис. грн;

7) здійснення зовнішньоекономічних операцій через нерезидентів – засновників та нерезидентів, зареєстрованих в офшорних зонах, за непрямими поставками у сумі операцій понад 5 млн грн або понад 5 відсотків загального обсягу постачання, але не менше 100 тис. грн;

8) декларування від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток протягом двох податкових (звітних) періодів за умови, якщо податковим (звітним) періодом є календарний квартал, або протягом одного податкового (звітного) періоду за умови, якщо податковим (звітним) періодом є календарний рік;

9) формування податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з постачальниками, які зареєстровані суб’єктами спеціального режиму оподаткування із незначною кількістю працюючих (менше 10 осіб), незначною площею сільськогосподарських угідь або земельно-водного фонду (менше 100 га), у сумі понад 1 млн грн або понад 5 відсотків загального обсягу податкового кредиту, але не менше 100 тис. грн;

10) виплата доходів (відсотки, роялті, лізингові платежі) нерезидентам, зареєстрованим в офшорних зонах;

11) інші витрати перевищують 30 відсотків загальних витрат операційної діяльності;

12) декларування обсягу нарахованих/виплачених доходів нерезидента, з яких не утримано суму податку, за винятком дивідендів, понад 10 млн грн;

13) декларування від’ємного значення фінансового результату від операційної діяльності;

14) наявність інформації щодо двох або більше показників, які свідчать про доведення платника податків до банкрутства, зокрема коефіцієнт Бівера менше (-0,15), фінансовий леверидж менше 0,8, коефіцієнт поточної ліквідності менше 1 протягом двох попередніх (звітних) років;

15) наявність у органів ДФС оригіналів розрахункових документів, що не передані до органів ДФС дротовими або бездротовими каналами зв’язку у вигляді електронних копій розрахункових документів, які містяться на контрольній стрічці в пам’яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам’яті модемів, які до них приєднані;

16) здійснення платниками податків коригування звітності шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці понад 30 відсотків.

СЕРЕДНЬОГО СТУПЕНЯ РИЗИКУ:

1) здійснення експортних операцій щодо товарів, не типових для основного виду діяльності підприємства (нетиповий експорт), у сумі понад 5 млн грн або понад 5 відсотків загального обсягу постачання, але не менше 100 тис. грн;

2) декларування залишку від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у сумі понад 1 млн грн або понад 5 відсотків загального обсягу податкового кредиту, але не менше 100 тис. грн за останній звітний (податковий) період;

3) відхилення між значеннями фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, задекларованого у податковій звітності, та фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), задекларованого у фінансовій звітності, понад 10 відсотків;

4) здійснення адміністративних витрат на суму, що перевищує 80 відсотків задекларованого валового прибутку, що може свідчити про наявність «безтоварних» послуг;

5) нарахування та виплата доходів за ознаками, визначеними довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку «101» (заробітна плата, нарахована (виплачена)) та/або «102» (виплати відповідно до умов цивільно-правового договору), без утримання, перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та/або єдиного внеску;

6) зменшення у звітності суми нарахованого єдиного внеску за попередні періоди більше ніж на 20 відсотків загальної суми нарахованого єдиного внеску за останні 12 місяців, що передують звітному;

7) порушення встановлених строків сплати єдиного внеску більше ніж на 365 днів;

8) здійснення витрат на збут у сумі, що перевищує 80 відсотків задекларованого валового прибутку від реалізації продукції, що може свідчити про наявність «безтоварних» послуг;

9) наявність інформації щодо здійснення платником податків операцій з купівлі-продажу та інших способів відчуження цінних паперів, емітенти яких перебувають у переліку (списку) емітентів, що мають ознаки фіктивності, які визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку України;

10) наявність відносин із платниками податків, які обрали спрощену систему оподаткування та є керівниками, засновниками або співробітниками цього підприємства, у сумі операцій понад 5 млн грн або понад 5 відсотків загального обсягу постачання, але не менше 100 тис. грн;

11) здійснення коригування суб’єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у бік зменшення податкового кредиту за декларацією з податку на додану вартість з позначкою «0121» / «0122» / «0123» з одночасним  коригуванням у бік збільшення податкового кредиту за загальною декларацією з податку на додану вартість за останній звітний (податковий) період;

12) наявність інформації про встановлення порушень порядку погашення векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового та біоетанолу, легких та важких дистилятів;

13) різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), та різниці, які зменшують фінансовий результат, у сумі становлять понад 30 відсотків різниць, на які збільшується фінансовий результат;

14) невідповідність суми сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів розрахунковій сумі цього податку із суми загального продажу таких товарів, проведеної через реєстратори розрахункових операцій;

15) декларування за попередні 12 місяців податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі менше 40 відсотків податку на додану вартість, яка залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок суб’єкта спеціального режиму оподаткування та перевищує 10 млн грн;

16) відхилення між сумою доходу суб’єкта спеціального режиму оподаткування, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, продуктів її переробки, від надання супутніх послуг, та загальним обсягом постачання понад 30 відсотків;

17) здійснення платником податків коригування звітності шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці від 20 до 30 відсотків;

18) нарахування та виплата доходів за ознакою «157» (доход, виплачений самозайнятій особі), визначеною Довідником ознак доходів, у сумі понад 5 відсотків загального обсягу доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку;

19) наявність інформації про об’єкти оподаткування у платника податків, який не сплачує плату за землю або сплачує її в неповному обсязі, а також задекларував податкові зобов’язання без документів, які надають право використовувати земельні ділянки.

НЕЗНАЧНОГО СТУПЕНЯ РИЗИКУ:

1) проведення протягом місяця більше трьох ремонтів одного реєстратора розрахункових операцій, не пов’язаних із плановим технічним обслуговуванням;

2) наявність в органів ДФС інформації про відсутність торгових патентів і ліцензій у платників податків, які провадять діяльність, що підлягає патентуванню та ліцензуванню;

3) зменшення у звітності суми нарахованого єдиного внеску за попередні періоди від 10 до 20 відсотків загальної суми нарахованого єдиного внеску за останні 12 місяців, що передують звітному;

4) здійснення платником податків коригування звітності шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці від 10 до 20 відсотків;

5) декларування платником податків видів діяльності, пов’язаних з торгівлею, громадським харчуванням, наданням послуг, за відсутності зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій;

6) наявність зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій за відсутності обсягів реалізації товарів (послуг) через такий реєстратор розрахункових операцій;

7) суми за повернення товарів становлять понад 5 відсотків суми загального продажу, проведеної через реєстратори розрахункових операцій.

Чітко розуміючи правила гри і маючи можливість прогнозувати її результат, бізнес із пасивного спостерігача перетворюється на активного учасника процесу. Підприємства отримують  можливість передбачати, контролювати і в разі необхідності оспорювати дії фіскалів. Сьогодні розумне податкове планування і обачність у виборі контрагентів при добросовісній господарській діяльності надають можливість нехай не повністю уникнути, але, хоча б, суттєво зменшити перевірки на території Вашої компанії.

В одній з статей нашого циклу, зокрема, йшлося про те, як уникнути зайвих ризиків, правильно обираючи контрагентів.

Маючи можливість вибору, важливо вміти цим правильно скористатися, оскільки, недаремно відомим є те, що обізнаний – означає озброєний.

ОЛЕЙНИК Ірина, адвокат, керуючий партнер ТОВ «ІЮК  «АСКОЛЬД»

Аргументація правової позиції у справах щодо стягнення заборгованості з компенсації заробітку мобілізованим працівникам

Запроваджена з червня 2014 року компенсація підприємствам у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, фактично не була забезпечена фінансовими ресурсами та не супроводжувалась змінами до державного бюджету України на 2014 рік. Виділені впродовж 2015 року видатки для виплати компенсації не покрили об’єктивних потреб на вказані цілі.

За результатом аудиту у рішенні №5-4 від 22 березня 2016 року №5-4 Рахунковою палатою констатується, що незабезпечення державними органами реалізації в повному обсязі соціальних гарантій мобілізованих працівників відповідно до вимог статті 119 Кодексу законів про працю України із врахуванням відміни компенсації з січня 2016 року зумовило заборгованість перед підприємствами на кінець 2015 року в сумі 233,1 млн грн. Натомість, фактична цифра заборгованості є набагато більшою, оскільки це офіційні дані згідно прийнятих органами соціального захисту звітів.

Організаційні недоліки у виконанні бюджетної програми, недосконалість Порядку виплати компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. №105, безпідставно надані роз’яснення Міністерства соціальної політики про період з який здійснюється компенсація тощо зумовило відмови органів соціального захисту у прийняті звітів та перерахуванні компенсації підприємствам, що призвело до судових позовів суб’єктів господарювання.

ТОП АРГУМЕНТІВ ВІДМОВ ТА ЇХ ЗАКОНОДАВЧЕ СПРОСТУВАННЯ

Із врахуванням сформованою на сьогоднішній день судової практики та нашого власного досвіду юридичною компанією «Аскольд» підготовлено огляд спростування чотирьох топових аргументів відмов органів соціального захисту у прийняті звітів та здійснення компенсацій, які ми пропонуємо до використання під час судового захисту для отримання перерахування заборгованих компенсаційних коштів.

ЧЕТВЕРТЕ МІСЦЕ: ЗАКІНЧЕННЯ БЮДЖЕТНОГО РОКУ

Посилання органів соціального захисту на п.1 ст.3 Бюджетного кодексу України (надалі – БК України)  в частині обмеження по часу виплати компенсації бюджетним роком у розумінні відповідної виплати в якості  бюджетного призначення згідно п.12 ст. 23 БК України є безпідставним й спростовується наступним:

Згідно п.8 ч.1 ст.2 БК України, бюджетне призначення – повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Пунктом 6 цієї ж норми права визначено, що бюджетне асигнування – повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Відповідно ж до п.7 ч.г ст.2 БК України, бюджетне зобов’язання – будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Із змісту наведених понять вбачається, що обов’язок по виплаті компенсації є бюджетним зобов’язанням, що жодним чином не обмежене бюджетним періодом та може здійснюватись у майбутньому.

ТРЕТЄ МІСЦЕ: СКАСУВАННЯ ВИПЛАТ З 2016 РОКУ

Звертаємо увагу, що зміни у ст.119 КЗпП України щодо джерела фінансування середнього заробітку, які було внесено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, набрали чинності з 01.01.2016р. Тобто, згідно з цими змінами, компенсаційні виплати, передбачені ст.119 КЗпП України, були відмінені лише з 01.01.2016р., тому на правовідносини щодо компенсації заробітної плати за 2014- 2015 роки відповідні не розповсюджуються.

Крім того, компенсація підприємствам витрат на виплату середнього заробітку передбачена ст. 119 КЗпП України, у той час коли,  Порядок №105 лише деталізує механізм отримання відповідних компенсацій. Тобто, гарантії визначено нормами законодавства, які як і зміст Порядку №105 не дають підстав для висновку, що компенсації підлягають виключно витрати на виплату середнього заробітку, які здійснені в певний період.

ДРУГЄ МІСЦЕ: ВІДСУТНІСТЬ КОШТІВ (ПРОГРАМИ) У БЮДЖЕТІ

Безпідставним є посилання органів соціального страхування на неможливість здійснення виплат по компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, у зв’язку із відсутністю бюджетних асигнувань для таких виплат, або відсутності процедури чи механізму їх здійснення.

Зокрема, за приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00). Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв’язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії».

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання.

Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 15.05.2012 у справі №11/446.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 9 липня 2007 року №6-рп/2007).

У рішенні від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов’язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що державні соціальні гарантії є обов’язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Тобто, боржник, як юридична особа, відповідає за своїми зобов’язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Таким чином, враховуючи, що за підприємствами, установами та організаціями, працівники яких призвані на військову службу, закріплене право на відшкодування виплаченого середнього заробітку таким працівникам за рахунок коштів державного бюджету, – відсутність відповідних бюджетних асигнувань не позбавляє суб’єктів господарювання права на відшкодування понесених витрат.

ПЕРШЕ МІСЦЕ: ПОРУШЕННЯ СТРОКІВ ПОДАННЯ ЗВІТІВ.

Гарантії збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку працівникам на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час передбачено ч.ч.1,3,4 ст. 119 Кодексу законів про працю України.

Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку за період 2014-2015 років проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, яким визначено механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період»  затверджено та врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 105.

Звертаємо увагу, що гарантії для працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації в частині виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України визначено нормами законодавства, які станом на сьогодні не були визнані неконституційними.

Таким чином, безпідставним є посилання органів соціального захисту на недотримання строків подачі звітів, визначених Порядком №105, оскільки, як вказаним Порядком, так і іншими нормативними актами, які регулюють відповідні правовідносини, несвоєчасність подачі звітності не визначено як підставу до невиплати компенсації.

Дана позиція підтверджується сформованою судовою практикою щодо вирішення подібних спірних правовідносин. Зокрема, в рамках єдності системи судоустрою, що забезпечується в тому числі, за допомоги єдності судової практики (ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), необхідно вказати, що аналогічна судова практика щодо вирішення подібних спірних правовідносин міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.03.2017р. по справі №К/800/7335/17, ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.02.2017р. по справі №К/800/5808/17, ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016р. по справі №810/1799/16, ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017р. по справі №522/11006/16-а.

РЕЗЮМУЮЧИ:

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 січня 2017 р. №15-р затверджено перелік бюджетних програм, порядки використання коштів державного бюджету за якими визначаються у 2017 році Кабінетом Міністрів України, та бюджетних програм, за якими затверджені порядки використання коштів державного бюджету, зокрема, по коду програмної класифікації 2501350 – компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за 2014-2015р.р.

Із врахуванням чого, наявність позитивного рішення суду щодо заборгованості з компенсації виплат мобілізованим працівникам у 2017 році має всі шанси на її фактичне отримання суб’єктом господарювання на банківський рахунок.

Одночасно звертаємо увагу, що кожна із ситуацій має свої індивідуальні моменти, що залежать від багатьох факторів. Наголошуємо, що запорукою ефективного захисту суб’єктом господарювання власних прав та інтересів є юридично грамотна побудова правової позиції та сумлінний підхід до формування доказової бази.

ОЛЕЙНИК ІРИНА, адвокат, керуючий партнер ІЮК «Аскольд»

Призначення позапланової перевірки за результатом запиту: де межа правомірності дій фіскальної служби?

У ситуації, коли підстави для відмови у задоволенні запиту фіскальної служби відсутні – як надати відповідь, щоб відповідна не зумовила проведення позапланової перевірки? Або, незалежно від змісту відповіді та доданих до неї документів, фіскальним органом все ж таки видано наказ на проведення перевірки – де межа правомірності дій фіскальної служби та яким чином захистити суб’єкту господарювання власні інтереси?

Про ці та інші нюанси юридично грамотної побудови взаємовідносин із фіскальним органом у продовження попередньої консультації наш матеріал:

ЧИТАТИ ТАКОЖ: ОТРИМАЛИ ЗАПИТ ВІД ПОДАТКОВОЇ, ЯК РЕАГУВАТИ?

ЧАСТИНА ІІ: Де межа правомірності дій фіскальної служби у призначені позапланової перевірки  за результатом запиту?

Право податкового органу на проведення документальної позапланової перевірки, передбачене пп.78.1.1. п.78 ст.78 Податкового кодексу України, може бути здійснено у разі, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

З наведеної норми вбачається, що підставою для проведення перевірки є:

– не надання відповіді на письмовий запит, направлений з підстав, передбачених п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, які нами обговорювалося у попередній публікації,

або

– у випадку, коли сумніви щодо виявлених фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, не усунуті наданими у відповіді на запит поясненнями та їх документальним підтвердженням.

Отже, у контролюючого органу є право на оцінку пояснень та їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, призначення перевірки правомірне.

Суб’єкт господарювання має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки та оспорити його у суді.

Фіскальний орган зобов’язаний довести обґрунтованість наказу про призначення перевірки після відповіді платника податків з посиланням на конкретні недоліки його пояснень та документів. Саме на відповідний обов’язок наголошується Вищим адміністративним судом під час перегляду рішень попередніх інстанцій у справах про визнання дій податкового органу протиправними та скасування наказу на перевірку.

При цьому у судовій практиці сформовано сталу позицію, що допуск до здійснення контрольного заходу жодним чином не нівелює правових наслідків процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні позапланової документальної перевірки.

Зазначений підхід суддів свідчить, що судова система в ряді випадків здатна захищати бізнес від зловживань зі сторони державних органів.

Отже, повноваження фіскального органу видавати наказ на проведення позапланової перевірки  без наявності конкретних недоліків у відповіді платника на податковий запит є законодавчо обмеженими.

ЯК ДІЯТИ?

Детально перевіряйте наведену в запиті податковим органом аргументацію відправлення із законодавчо встановленими вимогами.

За наявності підстав відповідь у формі пояснень та їх документальних підтверджень на запит надавайте чітко у відповідності до переліку зазначених в ньому питань.

Додані до запиту копії документів повинні бути належним чином засвідчені підписом уповноваженої особи платника та печаткою суб’єкта господарювання. Аркуші відповіді повинні бути пронумеровані, а в окремих випадках, за умови великої кількості копій документів – прошиті.

Навіть за відсутності підстав для задоволення вимог запиту, ми рекомендуємо відмову у задоволенні вимог оформлювати письмово, яку обов’язково надавати до податкового органу в терміни, зазначені для відповіді на запит.

Пам’ятайте, що навіть у разі призначення позапланової перевірки за результатом запиту суб’єкт господарювання має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки та оспорити його у суді.

Наголошуємо, що ефективність судового захисту інтересів суб’єкта господарювання напряму залежить від того, наскільки юридично грамотно було надано відповідь на запит фіскальної служби, що зумовив відповідну перевірку.

У будь-якому разі правовий аналіз отриманого запиту, оцінку ризиків відмови у його задоволенні та підготовку відповіді, судовий захист інтересів варто довірити фахівцям. Компанією Аскольд відповідні послуги надаються якісно та професійно, звертайтеся – проконсультуємо та допоможемо.

ОЛЕЙНИК Ірина, адвокат, керуючий партнер ІЮК «Аскольд»