“Вісник Переяславщини”

Донині українці зберегли язичницькі традиції і святкування, пов’язані з ворожінням. Самі ж ворожки як соціальний та культовий суб’єкт в побуті з часом зазнали трансформації: зовні і якісно. Тепер вони звуться  гадалками, цілителями, екстрасенсами, біоенергетиками. Люди, незалежно вік віку, статі і статусу, як і сотні років тому, ідуть до них, щоб дізнатися про майбутнє, відкоригувати свою долю, поведінку інших, вилікуватися самому чи наврочити недругам. Чи потребують такої «допомоги» жителі Переяславщини, запитували в них журналісти «Вісника».

Галина Остапенко, 68 років, Козлів:

– Пригадую, раз в юності ходила із подругами до бабці, яка гадала на картах. Із того всього, що вона мені розповідала, щось таки збулось. Моя бабуся розповідала, як вони ворожили на свято Андрія Первозваного, то, будучи дівчиною, ворожила і я. Правда, уже не пам’ятаю, чи збулось щось із того. Воно ж потрібно розгледіти в тому воску, який плавав у воді, свою долю. А кожен бачить те, що хоче, а не те, що станеться.

Володимир Сергійченко, 53 роки, місто:

– Ходили з дружиною один раз. Це було в 1990 році, в мене тоді вкрали машину прямо з-під під’їзду. Міліція шукала, проте не було ніяких результатів. Жінка моя напитала якусь ворожку аж у Золотоноші. Приїхали ми туди, як зараз пам’ятаю: стара баба, сидить у веранді, дістає з шафи засмальцьовану колоду карт. Розклала їх, а тоді й каже: «Втрата у вас, та скоро знайдеться. Тільки радіти не будете». І справді, через кілька днів міліціонери знайшли мою машину аж під Броварами, стояла в кюветі, передок увесь побитий. Так і не знайшли тих, хто вкрав, а ремонт мені влетів у великі гроші. То радість була, звичайно, але невелика. Ну, я думаю, що це просто співпало все так. Навряд чи ворожка могла щось побачити.

Ігор Кононенко, 37 років, Циблі:

– У ворожок я не вірю. Хоча два роки тому їздив в Бориспіль до жінки, яка, як мені сказали, відбиває охоту від паління. За візит заплатив 50 гривень, а протримався від цигарок лише до вечора того дня. А ще я возив свого 7-річного сина до Тетяни Григорівни з Гланишева. Так спасибі їй, вона позбавила дитину від переляку, якого син зазнав від собаки. Після того якось я продавав на базарі свиней. Ніхто ними не цікавився, аж поки до мене не підійшла ця жінка. Після її слів: «Ой, які ж гарні у вас свині» їх розібрали за якихось півгодини. Хтозна, можливо це співпадіння.

Вікторія Виноградня, 29 років, місто:

– У дитинстві з мамою ходила до ворожки. Так склалося, що в мого батька з’явилася інша жінка. Мама дуже вірила, що ворожка щось передбачить стосовно цього. Та сказала, що батько повернеться: «Відкривайте двері, він уже на порозі». Але цього не сталося. Ще вона передбачала, що я втоплюся у 15-річному віці. Мама з цього приводу дуже переймалася. Тепер я знаю, що це лише викачка грошей. Хоча, якщо повірити словам ворожок, пустити у своє серце, це може здійснитися. Я ніколи до подібних людей не зверталася. У Біблії написано, що це гидко в очах Божих, і це гріх. Якщо у мене виникають труднощі, я молюся до Бога, бо довіряю своє життя лише Йому. 

Іван Біляй, 72 роки, Гланишів:

– У грудні 1962 року я збирався йти в армію, а мій товариш йшов раніше. У нього на проводах одна жінка на столі мені замінила ложку. З того часу у мене так почав боліти живіт, що терпіти було несила. Невдовзі інший мій товариш зайшов і так наполягав, щоб разом йти на храм у Вовчків, що я пішов. Тільки зайшли там до хати, один дід із сусіднього села Семенівка каже на мене: «Цей парінь дуже хворий. Нічого, зараз я тобі допоможу». Вивів надвір, тричі обійшов навколо мене і запитує: «Хто тобі підмінив ложку?» А потім сказав, коли прийду додому, у мене буде сильна рвота, щоб не боявся цього. Справді, через день я так рвав, що повністю знесилився. А на ранок захотів їсти. Хвороба минула. Коли через півтора року прийшов у відпустку з армії, поїхав до діда, щоб подякувати. Та він на той час вже помер. 

Ольга Чуприна, 37 років, місто:

– Молодшою у кого тільки не була. У мого сина був енурез, і я сподівалася, що вони допоможуть, бо лікарі ні таблетками, ні уколами, ні фізпроцедурами не могли зарадити. Моя бабуся мені казала: «Не муч дитину, переросте». Але я наслухаюся, що комусь десь помогло, і собі туди. Баба-шептуха в одному селі молитву почитала, ножем помахала, водою покропила – іди. Тричі приїжджали. Витрати невеликі – дорога та хустка з хлібиною, але результату ніякого. До екстрасенса на Черкащину разів з десять їздили – там все за гроші було. У Києві в якомусь центрі тібетської медицини купувала «зілля» – а воно ж із перемеленого гарбузового насіння, м’ята там була, ще щось – шкоди ніякої, але і пользи, зате за долари купували. А в результаті дитина підросла, гормони заграли, і весь клопіт пропав, як не було. Відтоді нікому не вірю.

1,096 total views, 1 views today