Із ювілеєм вітають діти, внуки, правнуки, колеги. Незважаючи на те, що Георгій Антонович уже давно на заслуженому відпочинку, він залишається лісівником. Працівником галузі, який віддав лісу майже 50 років свого життя.

Народився Георгій Бондарський на Рівненщині, у с. Опарипси Радивілівського р-ну. Так склалося у житті, що з молодих літ мусив важко працювати. Тато помер рано. На плечі матері, яка працювала вчителькою, лягло виховання ще двох молодших братів.

Довелося непросто. Але то була молодість. Тож Георгій Антонович про все згадує із посмішкою.

У 1945 році вступив у Львівський лісотехнічний інститут. Вчився. А вечорами працював. Коли у 1950 році отримав диплом про освіту, здібного випускника направили в Красноярський край. Спочатку працював головним інженером, а тоді й директором Ліспромгоспу.

Так минуло 10 років. І все ніби складалося добре. Якби… Словом, чоловікові дуже хотілося повернутися на Батьківщину.

Незважаючи на те, що Георгію Антоновичу у Сибіру пропонували різні посади – навіть досить високі – він усе ж просився додому. Згодом його таки направили на роботу в рідну Україну.

Спочатку працював на Рівненщині, а тоді потрапив і на Волинь, яка потім стала рідною. Все його трудове життя було пов’язане із лісозаготівлею та переробкою деревини. Працював начальником виробничого відділу управління лісового господарства. А коли пішов на пенсію, то ще трудився у Маневицькому та Ківерцівському лісгоспах.

За багаторічну працю отримав чимало нагород. Георгій Антонович відзначений Почесною грамотою Верховної Ради, має чимало подяк різного рівня. Є у списку «трудової вдячності» навіть відзнаки за сприяння у розвитку спорту та наукову роботу.

Свого часу Георгія Бондарського представляли на здобуття державної премії СРСР – за наукову працю «Комплексне використання лісосировинних ресурсів», що вже тоді було впроваджено у виробництво. Ім’я Георгія Бондарського навіть було надруковане у списку претендентів в газеті «Известия».  Але далі цього справа не пішла. З… невідомих причин.

Та найцінніша серед усіх відзнак, зізнається співрозмовник, – це збережена та розвинена в області нинішня лісозаготівля і переробка. Бо, каже, працював у той період, коли все лише створювалося. Георгій Антонович фактично будував усі виробничі приміщення нинішніх лісогосподарських підприємств. Пригадує, як відкривалися виробничі цехи, лісництва, як почали працювати консервні цехи. Зазначає, що нині Волинь, як і тоді, на висоті. І це не може не тішити справжнього лісівника. Георгій Антонович каже: пишається тим, що на Волині збережені і досить потужно працюють консервні цехи – єдині такі в Україні.

Своєю чергою нинішнє керівництво Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, як і весь багатотисячний колектив, також горді тим, що поруч є такі люди, у котрих можна так багато запозичити.

Шановний Георгію Антоновичу! Щиро вітаємо Вас із прекрасним ювілеєм!

Бажаємо зустріти ще 100-ліття, 110-літття та всі подальші ювілеї у доброму здоров’ї та в колі рідних і дорогих людей!

Прес-служба Волинського ОУЛМГ