На цьогорічному Книжковому форумі представили книгу британського нейрохірурга Генрі Марша «Історії про життя, смерть та нейрохірургію». Коли побачив її у книгарні, то без вагань придбав. По-перше, я прихильник електронних книжок і якщо платити за перероблену деревину, то тільки у виняткових випадках 🙂 По-друге, в Україні майже ніколи не зустрічаються книжки за авторства лікарів. Що безумовно сумно, гра в мовчанку зле жартує у ставленні соціуму до лікарів.
Ця книга не тільки захоплива у читанні, але й викликає спогади власних переживань. Хоча досвід набивання гуль в мене менший, та напрочуд вони універсальні для українських та британських лікарів. Взяв на озброєння міркування автора вести щоденник, щоб не забути важливих деталей. Мій перелік лікарських висновків з 21 пункту, які зробив з власної практики, неповний без клінічного бекграунду. Читати далі →
Тема медицині в інтернеті завжди хвилююча. Для пацієнтів це спосіб знайти пораду та підказку про своє здоров’я. Для лікарів, якщо брати ситуацію в Україні, — фобія того, що про лікарів “там пишуть якусь гадость”.
І якщо для людей, що хворіють і не мають медичної освіти цілком логічно звертатись до найбільшого джерела інформації на планеті. То скепсис лікарів я не поділяю, хоча і можу зрозуміти. Далі спробую розібратись в ситуації та поборотись з міфами про лікарів, медицину та інтернет.
Лікар повинен лікувати
Думка, яка сидить не тільки в головах деяких медиків, а здавалося б, цілком освічених людей. Наприклад, журналістів. Закид про те що лікар має лікувати і більше нічого не робити, порушує По-перше, якщо лікар десяток років вчить медицину, це не значить, що він більше нічого не може робити. Лікарі водять машини, займаються риболовлею, і уявіть — можуть користуватись комп’ютером. Натискати на кнопки і друкувати! 🙂 Читати далі →
Найкращий спосіб знайти достовірну інформацію про здоров’я та лікування в інтернеті – читати блоги лікарів.
Якщо за кордоном така практика є звичною, то в Україні тільки починає з’являтись. Про їх користь для пацієнтів та допомогу в роботі лікарів, MedBlog розпитав у Юлії Авксентьєвої. Вона вже півтора року веде свій блог про жіноче здоров’я.
Юлія Авксентьєва – лікар акушер-гінеколог консультативної полікліники Дніпропетровської обласної лікарні ім. І.І. Мечникова.
Профілі в соцмережах:
| |
Які були причини створення блогу?
Основною причиною створення блогу було щире бажання поділитися своїми знаннями про жіноче здоров’я. Це рішення не було раптовим, на нього вплинули певні передумови, події і люди.
По-перше, з 2011 року в Дніпропетровській обласній лікарні ім. І.І. Мечникова, де я працюю, функціонує цікавий проект з впровадження соціальних медіа у медицину на чолі з головним лікарем Сергієм Риженко.
«Команда наших медиків підтримує комунікації з користувачами Інтернету в соціальних мережах Twitter, Facebook, Google+ з метою поширення інформації про здоров’я і медицину, відповідає на запитання читачів, налагоджує спілкування з колегами, анонсує події у лікарні і таке інше»
Ми підтримуємо один одного “лайками”, репостами і ретвітами.
Дуже важливо, коли політика використання соціальних медіа єдина у межах всієї команди. Деякі лікарі ведуть свої персональні блоги, щоб донести до людей власні погляди, знання та поради.
Керівниками проекту і справжніми наставниками у цій роботі для мене стали зав. відділом інформаційних технологій нашої лікарні Михайло Сухомлин та провідний інженер цього відділу Тетяна Сухомлин. Так, мені пощастило бути учасником цього проекту.
По-друге, повсюдною тенденцією сьогодення є той факт, що відчувши якісь симптоми, люди спочатку звертаються не до лікаря, а в Інтернет. Пересічна людина зазвичай знаходить інформацію на науково-популярних сайтах і форумах.
Часто такі відомості виявляються некомпетентними або інформаційно застарілими. З цією проблемою я стикнулася під час пошуків публікацій, на які можна дати посилання, щоб поділитися у соцмережах зі своїми читачами. Сучасну достовірну інформацію можна було знайти переважно на англомовних сайтах.
«Настав момент, коли я зрозуміла, що донести свої погляди, засновані на світовому досвіді, причому простими словами, зрозумілими звичайним українцям, можна тільки створивши власний блог.»
Читати далі →
Коли лікарі не спілкуються — страждають люди
ЛікаріВолодимир Хильчук3 коментарідержавна медицинаколи лікарі мовчатьМіжперсональна комунікація лікарівмедичні послугиспілкування людей
Спілкування людей — необхідний компонент роботи лікувальних закладів. Перепони у формуванні командної роботи, яка є конкурентною перевагою на ринку медичних послуг, викликані самою структурою лікарень. Всі кабінети і відділення функціонально розділені і відмежовані. Як і люди, що там працюють.
Коли лікарі мовчать
Працюючи лікарем, часто чую “тут лікар пише…”, та що там — сам так говорю. Мова термінів і документації настільки високо підноситься, що стає замінником спілкуванню між лікарями. Від цього страждає пацієнт, який виконує роль телеграфу, оббігаючи всі кабінети. Та лікарі, які працюючи розрізнено, обмежують свою компетенцію та обмін клінічними знаннями, що також опосередковано негативно впливає на якість медичних послуг.
Ніхто не говорить ні з ким, і від цього гірше тільки пацієнту. В мовчанні між лікарями губиться те «Ми лікуємо людину, а не хворобу». Читати далі →
Вибираємо правильно лікарню та лікаря
ЛікаріВолодимир Хильчук1 коментарвибрати лікарнюлікарнялікуваннямедична допомоганайкраща лікарняхороший лікар
В українській медицині, попри деклароване право вибирати лікаря чи лікарню, немає елементарних критеріїв для їх порівняння. Не те, що їх приховують — їх просто не існує. Є багато цифр і показників, які абсолютно нічого не говорять про те, де кращі лікарі й ефективніше лікування.
Довіряйте своїм відчуттям
Першими говорять про стан лікувального закладу відчуття людини. Те, що вона бачить, чує, відчуває нюхом — багато розповідає про заклад. В принципі, це ті речі, які формують перше, найсильніше враження.
Приватні клініки використовують рекламу і різні маркетингові викрути, щоб справити на свого потенційного клієнта перше враження. Навіть до того, як він прийде в лікарню.
Державні такими дурницями не займаються. І зустрічають своїх відвідувачів “запахом лікарні”, чергою біля реєстратури, ґвалтом через недотримання тієї черги. Елементарні речі покажуть, що можна очікувати від установи. Деякі вже настільки вкоренились в підсвідомість, що якби у держлікарні відвідувачів зустрічала не реєстратура, а ресепшн — стався би масовий культурний шок 🙂 Читати далі →
Синдром вигоряння: як бути пацієнту?
Лікарі, ПсихологіяВолодимир Хильчук3 коментаріздоров'япацієнти і лікаріпсихологічне здоров’ясиндром вигоряння
Минулого разу говорив: чи може лікар, що нехтує своїм здоров’ям, лікувати інших людей. В коментарях, Anna, авторка блогу «Мама-педиатр» наголосила, що вже сама праця лікаря прямо шкодить його здоров’ю. Нехтування інтересами людей, на противагу зосередженню на продуктивності, є злом. Як у фізичному вимірі, так і психологічному.