А – Академічний тлумачний словник української мови

Вхід [/person/login] · Реєстрація Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) в означеннях Тлумачення , значення слова « а »: А 1, невідм. , сер. Перша літера українського алфавіту на позначення голосного звука «а». ♦ Від а до зет (за латинським алфавітом) — від початку до кінця; усе. Словник української мови: в 11 томах . — Том 1, 1970 . — Стор. 1. Коментарі (0) А 2, спол. І. протиставний. 1. Поєднує речення, протиставлені змістом одне одному; значенням близький до але , проте , навпаки . Згода дім будує, а незгода руйнує (Номис, 1864, № 3280) ; Є багато на світі учених людей, а поетів мало (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 277) ; Дві сили на землі: ..Одна — це гніт і кров, це визиск і неволя.., А друга — чесний труд у дружбі світлочолій (Максим Рильський, I, 1956, 334) ; // із част. не (сполучення не…, а або а не ). Поєднує речення (або члени речення), з яких одне виключається іншим. Не питай старого, а бувалого (Номис, 1864, № 5785) ; Щоб ви [слова] луну гірську будили, а не стогін, щоб краяли, та не труїли серце, щоб піснею були, а не квилінням (Леся Українка, I, 1951, 191) ; [Хмельницький:] Слухайте всі. Гінців послав я, це вірно. Але не до короля, а до народу руського просити про допомогу (Олександр Корнійчук, I, 1955, 215) . 2. Поєднує речення (або члени речення), не відповідні одне одному змістом, причому зміст другого суперечить сподіваному змістові, що випливає з першого; але, проте, однак. Бачить під лісом, а не бачить під носом (Номис, 1864, № 6615) ; Мавка, зачарована, тихо колишеться, усміхається, а в очах якась туга аж до сліз (Леся Українка, III, 1952, 201) . 3. Поєднує протилежні змістом речення або члени речення, які мають відтінок допустовості; проте, однак, все-таки.- Страшно впасти у кайдани, Умирать в неволі, А ще гірше — спати, спати, І спати на волі (Тарас Шевченко, I, 1951, 349) ; Іще на вулицях завали Курились порохом рудим, А сонцем сповнені квартали Уже раділи (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 352) ; // Поєднує підрядне допустове речення з головним. Хоч і молодий ще, а старечий розум має (Номис, 1864, № 5691) ; Коли ідеш ти самотою, То хоч яка твоя тропа, А перед безвістю глухою Душа опиниться сліпа (Максим Рильський, II, 1956, 206) . II. зіставний. Поєднує члени речення або й цілі речення, в яких зіставляються одночасні дії; значенням наближається до тим часом , у той же час . Катерину чорнобриву В полі поховали, А славнії запорожці В степу побратались (Тарас Шевченко, II, 1953, 130) ; Комар сховався, Лев упав І довго, лежачи, стогнав, ..А на вербі сміються угорі Ледачі комарі (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 180) ; Хо сидить посеред галяви, а навкруги його панує мертва тиша (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 149) ; Проводжає сина мати і шепоче: «Мужній будь!» — А на заході гармати все гудуть, гудуть, гудуть (Володимир Сосюра, I, 1947, 169) . III. приєднувальний. 1. Приєднує нові речення або члени речення при послідовному викладі думок, описові ряду предметів чи явищ. Багатим та скупим вливали Розтопленеє срібло в рот. А брехунів там заставляли Лизать гарячих сковород (Іван Котляревський, I, 1952, 135) ; Червоний з китицями пояс теліпався до колін, а висока сива шапка.., перехиляючись набакир, натякала про парубоцьку вдачу... (Панас Мирний, II, 1954, 3) . 2. У сполученні з прислівниками часу або словами, що означають час, уживається для поєднання речень або членів речення, зв'язаних між собою часовою послідовністю. [Русалка Польова:] Мак мій жаром червонів, а тепер він почорнів (Леся Українка, III, 1952, 232) ; Давид витяг кисет і закурив. А тоді до дівчат: — Звідки це ви, дівчата? (Андрій Головко, II, 1957, 7) ; // Поєднує речення, які виражають послідовність подій або порядок розташування чого-небудь у просторі. Виходжу я од Марусі, і вона мене до воріт доводить, а за нею дітки топотять дрібненько-важкенько... (Марко Вовчок, I, 1955, 157) . 3. Приєднує до того чи іншого слова в реченні наступне речення або члени речення, які розвивають, доповнюють висловлену думку. Люди дивуються, що я весела: надійсь, горя-біди не знала. А я зроду така вдалася (Марко Вовчок, I, 1955, 102) ; Нікому не зламать крицеві наші крила, Нас партія веде, а партія — це день (Володимир Сосюра, II, 1958, 253) ; // Приєднує речення мети, часу, причини, умови, надаючи їм більшої виразності, посилюючи їх значення. Цар Микола її [волю] приспав. А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить (Тарас Шевченко, II, 1953, 288) ; Намагались роздерти стільці за ноги, а коли не вдавалось, били ними об землю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 88) ; У степах тектимуть ріки, Повноводі і великі. А бавовна як дозріє — Небом степ заголубіє... (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 156) ; // Приєднує вставні слова або речення у такому ж самому значенні. В тім городі жила Дидона, А город звався Карфаген, Розумна пані і моторна, Для неї трохи сих імен (Іван Котляревський, I, 1952, 71) ; Одного дня сестра його, Оксана, (А матері вже не було в живих) Листа дістала і малу посилку (Максим Рильський, Мости, 1948, 27) ; // у сполуч. зі сл. іноді , крім того , найбільше , особливо , може , тим більше , головне , по-друге та ін. Приєднує речення і члени речення, які додатково характеризують або оцінюють висловлену думку. Уся хатня робота припала Гафійці, а найбільше мороки завдавали їй свині (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 51) ; Той дим гриз очі, але все ж не так, бо він був з дерева, а може й те, що рідний... (Леся Українка, I, 1951, 235) ; Не раз і не два Воронцов ішов у бойових порядках піхоти, коли було скрутно, а іноді — коли й не зовсім скрутно (Олесь Гончар, I, 1954, 15) ; // Приєднує речення, які вказують на результат дії, що випливає з попереднього речення. Голова задумала, а ноги несуть (Номис, 1864, № 6680) ; От і станція Сокологорна... А у грудях вже серцю тісно (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 67) ; // у сполуч. зі сл. тому , через те , отже , значить і т. ін. Приєднує речення або члени речення, які вказують на висновок, що випливає з попереднього речення. Як і кожному авторові, а значить, і мені.. хотілось, щоб переклади вийшли найкращими (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 386) ; // у сполуч. зі сл. все через . Приєднує речення або члени речення, в яких розкривається причина того, про що йшла мова раніше. Не знаю вже, що з собою діяти. А все через перевтому (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 280) . 4. Уживається на початку речень, в основному питальних. Підійшов до їх сусіда, привітавсь та й каже: «А чи чули ви, що коло Чорного гаю розбої?» (Марко Вовчок, I, 1955, 357) ; Ззаду, в спину хтось — штовх. Оглянувся Давид — аж то Тихін... Ти легше, Давиде, мовляв. — А хіба що? (Андрій Головко, II, 1957, 33) ; // Уживається на початку речень, що виражають несподіваний перехід до іншої думки або теми розмови. Може б Ви.. вияснили їм [редакторам] мету.. обміну часописами. Буду дуже вдячний за поміч. А що чува пи про ювілейний збірник «Свободи»? (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 258) . А то: а) бо інакше, бо в противному разі, бо. Добре, мамо. Що ти зараннє спать лягла, А то б ти бога прокляла За мій талан (Тарас Шевченко, II, 1953, 110) ; — Ось не кричи лиш так, а то ще охрипнеш! — промовив Іван Федорович (Панас Мирний, I, 1954, 152) ; б) тому що, через те що, бо. Тепер мені спокійніше, а то я за турботами не міг часом спочивати як слід (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 328) ; в) насправді ж, у дійсності. — Нехай лиш відтіль уплітає [Еней] і Рима строїти чухрає, — А то заліг, мов в грубі пес (Іван Котляревський, I, 1952, 80) ; г) або. Тільки що дістав «Житє і слово». Скоро схочеш — вишлю, а то привезу сам (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 133) . IV. приєднально-підсилювальний; у сполуч. із займ. і присл. як , який , скільки , що та ін. Приєднує речення (здебільшого питальні чи окличні) або члени речення, підсилюючи виразність їх змісту. — Здоровенька була, Лисичко! Поласуй з нами, молодичко! А виноград же то який! (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 187) ; — Мені ще добре, — думав Семен. — ..А скільки ж то.. бачив я таких, що в них іно скибочка того поля (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 109) ; І пала широчінь У осіннім огні, А яка ж глибина У ясній далині! (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 149) . V. єднальний, діал. Має значення спол. «і». Коню сивий, будь щасливий а не спотикайся (Павло Чубинський, V, 1874, 398) ; Коли було настане час, між зеленими святами а святом Купайла, Захар Беркут.. іде на кілька неділь у гори за зіллям і ліками (Іван Франко, VI, 1951, 35) ; Несімо прапор справи нашої в дужих руках, а будьмо консеквентними, не відділяймо слова від діла... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 170) . Словник української мови: в 11 томах . — Том 1, 1970 . — Стор. 1. Коментарі (0) А 3 (нерідко вимовляється подовжено: а-а!), виг. 1. Виражає здогад, здивування і т. ін. Яким, видно, помітив гнідкову думку й почав його докоряти: — А, не хочеш? Угинаєшся?.. Не хотів і Яким уставати, та, бач, збудили... (Панас Мирний, IV, 1955, 310) ; [Милевський:] Здорові, Любов Олександрівно! А, і ви тут, Оресте Михайловичу! (Леся Українка, II, 1951, 28) . 2. Виражає незадоволення, досаду, погрозу, злорадство. — Якби можна, забив би я оце парочку диких гусей та засмажив на маслі.. — А-а! не дратуйте ж бо!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 199) ; З криком пробігла жінка через двір на город. Пролопотіли чобітьми важко за нею: «Лови!.. а!.. бий!..» (Андрій Головко, II, 1957, 22) . 3. Виражає переляк, відчай, біль. — Щоб оце хтось прийшов на виноградник, зрубав його, спалив, знищив хліб святий — а-а! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 203) ; — А, боже ж ти мій! Кинь [гранату], кинь, щоб ти луснуло!.. — Антоніна бігла за своїм п'ятирічним онуком Василиком (Олександр Довженко, I, 1958, 391) . Словник української мови: в 11 томах . — Том 1, 1970 . — Стор. 2. Коментарі (0) А 4, част. 1. спонук. Уживається на початку речень при присудках, що виражають заклик, наказ виконувати дію. — А нуте, хлоп'ята, На байдаки! Море грає — Ходім погуляти! (Тарас Шевченко, I, 1951, 61) ; [Мати:] А йди, Лукашу! (Леся Українка, III, 1952, 235) . 2. пит. , рідко. Уживається в кінці питальних речень і виражає спонукання до відповіді. [Берест:] Що ж, Лідо, викреслювати чи далі читати? Як, а? (Олександр Корнійчук, I, 1955, 144) . Словник української мови: в 11 томах . — Том 1, 1970 . — Стор. 2. Коментарі (0) Про сайт · Покажчик · Навмання · Помилка · API · © 2017, Webmezha