В умовах економічних
перетворень та реформ ситуація на ринку праці потребує додаткових заходів,
спрямованих на його стабілізацію. Громадські роботи є дійовим інструментом
забезпечення тимчасової зайнятості та формою соціального захисту громадян, які
залишилися без роботи. Ці роботи приносять суспільну користь і є
засобом розв’язання господарських проблем роботодавців і територіальних громад.
Такі роботи є
загальнодоступним видом тимчасової зайнятості, не потребують спеціальної
кваліфікації і виконуються на договірній основі та добровільних засадах. Сенс
такої форми соціального захисту полягає і в тому, що оплата за фактично виконану
роботу не може бути меншою за мінімальний розмір заробітної плати, встановлений
законодавством. На осіб, зайнятих на громадських роботах, поширюються соціальні
гарантії – право на пенсійне забезпечення, виплату допомоги з тимчасової
непрацездатності тощо. Крім того, тимчасова зайнятість дає можливість
зареєстрованим безробітним в період перебування на обліку в службі зайнятості
отримувати додатковий заробіток, працюючи безпосередньо у своїх населених
пунктах.
Організація і проведення
оплачуваних громадських робіт регламентовані частиною 1ст.31 Закону
України "Про зайнятість населення”, "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
на випадок безробіття” та Порядоку організації громадських та інших робіт
тимчасового характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
20.03.2013 р. № 175.
Громадські та інші роботи
тимчасового характеру виконуються виключно на створених для цього тимчасових
робочих місцях. Роботодавці подають територіальним органам інформацію про
потребу в робочій силі для укомплектування тимчасових робочих місць, відповідно
до якої територіальні органи здійснюють направлення осіб, зазначених у пункті 3
цього Порядку.
З особами, які беруть участь
у громадських та інших роботах тимчасового характеру, роботодавці укладають в
письмовій формі строкові трудові договори на строк, що сумарно протягом року не
може перевищувати 180 календарних днів.