До 25-річчя Конвенції ООН про права дитини

Сьогодні ми святкуємо 25-річчя прийняття одного з найбільш впливових та демократичних документів у світі – Конвенції ООН про права дитини. Конвенція з прав дитини є першим і основним міжнародно-правовим документом обов'язкового характеру, що присвячений широкому спектру прав дитини. 

Президент Центру «Ла Страда-Україна» Катерина Левченко не лише у своїй професійній діяльності захищає та пропагує дотримання прав дитини, але й в особистому житті, спілкуванні зі своїми дітьми. Так, на її думку, з малечку діти повинні розуміти, що не буває прав тільки у однієї людини. Права дитини, як і права людини, - поняття колективне. І тільки в колективі їх можливо дотримуватися, поважати і захищати.

Україна підписала Конвенцію у рік набуття незалежності і ратифікувала її Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року. Крім того, у 2003 та 2005 роках відповідно український Парламент ратифікував два факультативних протоколи до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії та щодо участі у збройних конфліктах, які з того часу стали частиною національного законодавства.

Періодично, один раз на чотири роки, Україна звітує перед Комітетом ООН з прав дитини про дотримання положень згаданої Конвенції. Охорону дитинства в Україні визначено стратегічним загальнонаціональним пріоритетом.

До речі, Центр «Ла Страда-Україна» проводить моніторинг по виконанню заключних спостережень Комітету ООН про права дитини та вже в понеділок 24 листопада готовий його презентувати. У моніторингу наведено усі рекомендації, висунуті Комітетом Україні у 2011 році та аналіз їх виконання чи дотримання протягом 2011-2014 рр.

Державна політика в Україні у сфері дитинства була протягом зазначених років спрямована на:

• удосконалення нормативно-правової бази охорони дитинства, в тому числі імплементацію норм міжнародного права до національного законодавства;

• реформування державної системи влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

• посилення соціального захисту малозабезпечених сімей з дітьми;

• розвиток мережі закладів і установ, що працюють в інтересах дітей;

• посилення міжсекторальної співпраці органів державної влади та посилення їх взаємодії з громадськими організаціями, які опікуються проблемами дитинства;

• посилення державного контролю і захисту дітей від жорсткого поводження, насильства й експлуатації;

• боротьбу з ВІЛ/СНІДом.

Пам’ятаймо! Дотримання прав дитини є обов’язком не лише держави, а й кожного з нас!